Постанова № 73630983, 26.04.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2018р. справа №905/2677/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 секретар судового засідання ОСОБА_4 розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення господарського суду Донецької області ухваленого 26.02.2018р. (повний текст підписано 01.03.2018р.) у м. Харкові по справі №905/2677/17 (суддя Зекунов Е.В.) за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київдо Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовгаз», м. Маріуполь Донецької області про стягнення 3% річних та пені у розмірі 1494,09грн.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:

1. Публічне акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовгаз», м. Маріуполь Донецької області (далі - Відповідач) з вимогами про стягнення 1494,09грн. за договором на купівлю-продаж природного газу №16-155-РО від 30.12.2015р. за зобов’язаннями січня 2016р., у тому числі: 1398,72грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань з оплати вартості поставленого газу та 95,37грн. – 3% річних за прострочення виконання таких зобов’язань за період з 25.02.2016р. по 20.03.2016р.

2. Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.02.2018р. (повний текст підписано 01.03.2018р.) у справі №905/2677/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» були задоволені частково - стягнуто з Відповідача 3% річних за період з 25.02.2016р. по 20.03.2016р. в сумі 95,37грн. В задоволені іншої частини позовних вимог було відмовлено.

3. Означене рішення суду було обґрунтоване встановленням матеріалами справи факту прострочення виконання зобов’язання з оплати вартості поставленого газу за січень 2016р. за договором на купівлю-продаж природного газу №16-155-РО від 30.12.2015р. Своєю чергою, відмова у задоволенні позовних вимог про стягнення пені була зумовлена розповсюдженням на Відповідача дії приписів ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» №85-VІІІ від 13.01.2015р., які встановлюють мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення АТО.

ІІ. ОСОБА_5 зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:

4. Публічне акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулося з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 26.02.2018р. у справі №905/2677/17 скасувати в частині відмови у стягненні 1398,72грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення означених вимог, а також відшкодувати судові витрати за рахунок Відповідача.

5. Підставами для задоволення вказаних апеляційних вимог Скаржник зазначає невірне застосування місцевим судом норм Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» через безпідставне наділення Позивача статусом «енергопостачальної компанії», що цілком не відповідає ліцензованій діяльності та статуту підприємства, яке здійснює постачання природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених договорів.

ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення Відповідача:

6. Відповідачем в межах визначеного апеляційним судом строку надані заперечення на апеляційну скаргу №351 від 05.04.2018р. (а.с.а.с.126-128), за змістом яких проти її доводів та вимог заперечував та зазначив про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, оскільки:

- місцевим судом правомірно встановлено, що Позивач є енергопостачальною організацією в розумінні Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», оскільки відповідно до положень Закону України «Про енергозбереження» паливно-енергетичними ресурсами є сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються у національному господарстві;

- судом також вірно було зазначено, що Постановою Кабінету Міністрів України №758 від 01.10.2015р. «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)» на Відповідача були покладені спеціальні обов’язки з постачання природного газу населенню та релігійним організаціям із забороною відмови цим категоріям в укладенні договору постачання природного газу.

IV. Щодо процедури апеляційного провадження:

7. Відповідно до ч.1 ст.253 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції у господарських справах є апеляційний господарський суд, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий господарський суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

8. Указом Президента України №454/217 від 29.12.2017р. «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» (набрання чинності 16.01.2018р. з публікацією в Офіційному віснику України №5 за 2018р.) постановлено ліквідувати, у тому числі Донецький апеляційний господарський суд та утворити Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

9. Згідно з п.3 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.6 ст.148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Наразі, відповідної публікації про початок роботи Східного апеляційного господарського суду на момент прийняття цієї постанови здійснено не було.

10. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу від 12.03.2018р. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: ОСОБА_1 (головуючий, суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3

11. Враховуючи викладене в п.п.7-10 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Донецького апеляційного господарського суду у складі ОСОБА_1 (головуючий, суддя-доповідач), ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

12. Ухвалою від 27.03.2018р. вказана колегія суддів відкрила апеляційне провадження у справі №905/2677/17, а ухвалою від 16.04.2018р. після проведення підготовчих дій призначила розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в порядку письмового провадження в світлі приписів ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи, що відповідного клопотання від учасників справи не надходило, а судова колегія з власною ініціативи не вбачає необхідності розгляду означеної апеляційної скарги з повідомленням учасників справи. Учасники справи були повідомлені про розгляд означеної апеляційної скарги в порядку письмового провадження належним чином.

13. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

14. Як встановлено місцевим судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 30.12.2015р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Азовгаз» (Покупець) було укладено договір на купівлю-продаж природного газу №16-155-РО від 30.12.2015р. (договір – а.с.а.с.13-17), відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов’язується передати у власність Покупцю у 2016р. природний газ, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

15. Згідно з п.1.2 договору, газ, що продається за договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).

16. В п.2.1 укладеного договору сторони узгодили, що Продавець передає Покупцеві з 01.01.2016р. по 31.03.2016р. газ в обсязі до 90,000тис.куб.м., у тому числі по місяцях (тис.куб.м.): січень – 40,000, лютий – 30,000, березень – 25,000.

Відповідно до п.3.2 договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Як встановлено п.3.3 договору, підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

17. Згідно з п.5.1 договору, ціни (граничні рівні цін) на природний газ установлюються Кабінетом Міністрів України і на період до 31.03.2016р. становлять 3600,00грн. за 1000куб.м природного газу.

Своєю чергою, відповідно до п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 25-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Крім того, у п.6.2 договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП. За наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця.

18. Відповідно до п.7.2 договору, у разі якщо до 25 числа місяця (п.6.1 договору), наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу, Покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, Покупець зобов’язується сплатити Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

19. Згідно з п.11.1 договору, останній (договір) набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.03.2015р., а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення.

20. Також до матеріалів справи Позивачем було залучено додаткові угоді №1 від 31.03.2016р. (а.с.а.с.18, 19), №2 від 30.04.2016р. (а.с.а.с.20, 21), №3 від 22.08.2016р. (а.с.22), однак означені угоди не стосуються періоду, в межах якого заявлено стягнення 3% річних на пені.

21. Місцевим судом було встановлено, що на виконання умов договору, у січні-вересні 2016р. Позивачем передано у власність Відповідача газ, про що сторонами щомісячно складалися акти приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) (а.с.а.с.23-31).

Як вбачається з довідки по операціям за договором на купівлю-продаж природного газу №16-155-РО від 30.12.2015р. (а.с.33), сформованої Позивачем, Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовгаз» в повному обсязі розрахувалось за отриманий у січні 2016р. природний газ – в сумі 116539,20грн. Між тим, як вірно було зазначено місцевим судом, останній (Відповідач) розрахувався за такий природний газ, всупереч приписів п.6.1 договору, лише 20.03.2016р. (тоді як оплата повинна була відбутися не пізніше 24.02.2016р.) - тим самим допустив прострочення, що і стало підставою для нарахування пені та 3% за період з 25.02.2016р. по 20.03.2016р. за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за договором.

22. Суд першої інстанції також встановив, що Відповідач здійснює свою господарську діяльність як виконавець житлово-комунальних послуг з газопостачання на території м. Маріуполя (а.с.а.с.57-65), який за розпорядженням КМУ №1275-р від 02.12.2015р. віднесений до території, на яких здійснювалася антитерористична операція.

23. Вказані в п.п.14-22 цієї постанови обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не оспорюються так само, як і встановлена місцевим судом обставина нездійснення Відповідачем своєчасної оплати на користь Позивача в сумі стягуваної заборгованості.

Зважаючи на вказані обставини, спірні правовідносини розглянуті місцевим судом зокрема в контексті приписів Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про ринок природного газу».

VІ. Оцінка апеляційного суду:

24. За змістом ст.ст.4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст.15 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у Позивача захищуваного суб’єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного Відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для Позивача, унеможливлює задоволення позову.

25. Сутність розглядуваного спору полягає у примусовому стягненні з Відповідача нарахованих відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України на суму несвоєчасно виконаних грошових зобов’язань з оплати природного газу у січні 2016р. 3% річних та пені, стягнення якої передбачено п.7.2 договору на купівлю-продаж природного газу №16-155-РО від 30.12.2015р.

26. Суб’єктивне право вимоги виконання спірного грошового зобов’язання, на захист якого спрямовано заявлений позов, ґрунтується на договорі про купівлю-продаж природного газу №16-155-РО від 30.12.2015р. Враховуючи встановлену ст.204 Цивільного кодексу України та не спростовану в межах цієї справи та в порядку ст.215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін.

27. Беручи до уваги правову природу укладеного договору на купівлю-продаж природного газу №16-155-РО від 30.12.2015р., кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом за нормами Цивільного та Господарського Кодексів України, з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу, а також Закону України «Про ринок природного газу» та інших відповідних нормативно-правових актів.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких вирішувалось питання відносно розглядуваного спору.

28. Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

29. Так, приймаючи до уваги дати поставок та умови оплати природного газу (п.6.1 договору), остаточний розрахунок за природний газ поставлений Позивачем у січні 2016р., як вірно було встановлено місцевим господарським судом, мав бути здійснений Відповідачем не пізніше 24.02.2016р. Своєю чергою, останній (Відповідач) у повному обсязі розрахувався за отриманий природний газ лише 20.03.2016р., тобто з порушенням строків встановлених договором на купівлю-продаж природного газу №16-155-РО від 30.12.2015р., що свідчить про неналежне (із допущеним простроченням) виконання такого грошового зобов’язання у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважає таким, що прострочив виконання такого грошового зобов’язання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.

30. За змістом ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст.216-218 Господарського кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати 3% річних та пені, нарахування якої в розглядуваному випадку передбачено п.7.2. договору на купівлю-продаж природного газу №16-155-РО від 30.12.2015р.

31. Разом із тим, ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» №85-VІІІ від 13.01.2015р. встановлено мораторій на час, визначений у ст.1 цього Закону (далі – Закон України №85-VІІІ від 13.01.2015р.) на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. Вказана норма щодо мораторію на нарахування пені є спеціальною та підлягає переважному застосуванню за наявністю відповідних підстав по відношенню та загальних положень, які регламентують право на стягнення такої пені (приведені в п.30 цієї постанови).

32. Посилаючись в апеляційній скарзі на невірне застосування місцевим судом норм Закону України №85-VІІІ від 13.01.2015р. внаслідок безпідставного наділення Позивача статусом «енергопостачальної компанії», Скаржник на власний розсуд тлумачить та визначає коло господарюючих суб’єктів, на яких розповсюджується дія ст.2 цього Закону через визначення терміну «енергопостачальна компанія» в розумінні визначень, наведених в Законі України «Про електроенергетику» та ст.275 Господарського кодексу України.

33. Апеляційний суд звертає увагу, що Закон України «Про електроенергетику» взагалі не підлягає застосуванню до розглядуваних спірних правовідносин, пов’язаних з поставкою природного газу, а ст.2 Закону України №85-VІІІ від 13.01.2015р. як спеціальна норма стосовно встановленого мораторію, містить в собі автономну категорію «енергопостачальна компанія» по відношенню до по загальної ст.275 Господарського кодексу України.

33.1. Так, віднесення суб’єкта до «енергопостачальної компанії» в розумінні ст.2 Закону України №85-VІІІ від 13.01.2015р., для цілей визначення можливості застосування мораторію, обумовлено виключно ознаками, наведеними в цій статті та не залежить від необхідної відповідності такого визначення «енергопостачальника», наведеного в ст.275 Господарського кодексу України.

33.2. Такими спеціальними нормативними ознаками енергопостачальної компанії, визначеними у ст.2 Закону України №85-VІІІ від 13.01.2015р., є:

- здійснення поставок енергоресурсів;

- споживання цих енергоресурсів виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг;

- надання виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, обумовлених споживанням енергоресурсів, цих послуг в районі проведення антитерористичної операції.

34. Апеляційний суд вважає, що наведене ним тлумачення змісту ст.2 Закону України «№85-VІІІ від 13.01.2015р. є таким, що відповідають меті її запровадження, враховуючи, що встановлений законодавцем мораторій на вимоги Позивача до Відповідача щодо спірної суми пені за своєю сутністю є компенсаційним засобом держави для виробників/виконавців житлово-комунальних послуг, так само як і ст.8 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»запроваджено мораторій на вимоги щодо нарахування та стягнення пені з споживачів за прострочення платежів за житлово-комунальні послуги (у тому числі з газопостачання).

Дійсно, тією мірою, якою виконавці/виробники житлово-комунальних послуг обмежені законодавчо у нарахуванні пені по відношенні до споживачів таких послуг, які знаходяться на території проведення антитерористичної операції, держава пропорційно та з урахуванням забезпечення суспільного інтересу відносно обставин, які в силу ст.ст.2, 17 Конституції України відносяться до виключної сфери компетенції/відповідальності держави (проведення АТО), Позивач, який перебуває під державним управлінням, також обмежений в цьому праві відносно виробників/виконавців житлово-комунальних послуг на території проведення антитерористичної операції (зокрема – Відповідача), що в повній мірі відповідає критеріям правомірного втручання в право мирного володіння у розумінні ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

35. Суд апеляційної інстанції зазначає, що факт поставки природного газу Позивачем Відповідачу в межах договору на купівлю-продаж природного газу №16-155-РО від 30.12.2015р., заборгованість з оплати якого є підставою та базою для нарахування стягуваної пені, Відповідачем визнається та не заперечується. В той час, передбачене п.1.2 договору на купівлю-продаж природного газу №16-155-РО від 30.12.2015р. використання такого природного газу кінцевими споживачами та спосіб поставки, що передбачає використання газотранспортних та газорозподільних мереж (п.п.3.1, 4.1 договору), дозволяє в контексті цієї ознаки, наведеної в ст.714 Цивільного кодексу України, однозначно кваліфікувати природний газ як енергоресурс.

36. Заперечення Скаржника відносно застосування приписів ст.714 Цивільного кодексу України в силу загального характеру по відношенні до ст.275 Господарського кодексу України колегією суддів також відхиляються, оскільки їх предмети регулювання відносно категорії «енергоресурси» взагалі не перетинаються – ст.275 Господарського кодексу України передбачає поставку енергії, а не енергоресурсів і підстав для ототожнення означених понять Скаржником не наведено, а судом з матеріалів справи не вбачається.

37. У цьому зв’язку, міркування Позивача на користь своєї версії тлумачення змісту ст.2 Закону України №85-VІІІ від 13.01.2015р. відносно прикладів спалювання вугілля, мазуту, дров судом відхиляються як некоректні, оскільки хоча вказані види палива поряд з природним газом і охоплюються категорією «паливно-енергетичні ресурси» в розумінні абз.5 преамбули Закону України «Про енергозбереження», але на відміну від природного газу як об’єкта за договором на купівлю-продаж природного газу №16-155-РО від 30.12.2015р., не поставляються через певний спосіб доставки (приєднану мережу), передбачений для енергоресурсів ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України.

Наявність двох інших критеріїв застосування ст.2 Закону України №85-VІІІ від 13.01.2015р. - статусу Відповідача як виконавця житлово-комунальних послуг (газопостачання віднесено до виду житлово-комунальних послуг на підставі п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги) та надання послуг з газопостачання на території проведення антитерористичної операції (м. Маріуполь віднесено до таких територій на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України») – місцевим судом було встановлено, а Скаржником не спростовано та не оскаржується.

38. Відтак, оскільки доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують ухвалення переглядуваного рішення із порушеннями, які ст.277 Господарського процесуального кодексу України визначені у якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишається без задоволення, а переглядуване рішення без змін.

За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок Скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275-277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення Господарського суду Донецької області від 26.02.2018р. (повний текст підписано 01.03.2018р.) у справі №905/2677/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 26.02.2018р. (повний текст підписано 01.03.2018р.) у справі №905/2677/17 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ.

4. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 26.04.2018р.

Головуючий, суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: О.О. Радіонова

ОСОБА_2

Надрук. 4примірн.: 1-2 - сторонам, 3-у справу, 4- ГСДО

Надіслано судом до ЄДРСР – 26.04.2018р.