Ухвала суду № 73630834, 19.04.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"19" квітня 2018 р. Справа№ 925/1342/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Верховця А.А.

Гаврилюка О.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на ухвалу господарського суду Черкаської області від 21.03.2018 року

у справі № 925/1342/14 (суддя Гура І.І.)

за заявою Публічного акціонерного товариства „Дочірній банк Сбербанку Росії"

до Приватного виробничого підприємства „Черкаське шляхове ремонтно-будівельне управління"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 21.03.2018 року у справі № 925/1342/14 відмовлено у задоволенні заяви ДПІ у м. Черкасах про вжиття заходів згідно ст. 135 ГПК України до ПАТ „Сбербанк". Відмовлено у задоволенні скарги ПАТ „Сбербанк" на бездіяльність ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Звєздічева М.О.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 21.03.2018 року у даній справі в частині відмови у задоволенні заяви ДПІ у м. Черкасах про вжиття заходів згідно ст. 135 ГПК України до ПАТ „Сбербанк" та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ГУ ДФС у повному обсязі.

Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Верховець А.А., Гаврилюк О.М.

Розглянувши апеляційну скаргу та додані до неї документи, апеляційний суд дійшов висновку, що вона має бути залишена без руху з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України „Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

З 15 грудня 2017 року набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII „Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Так, статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно ст. 259 ГПК України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

За приписами ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 26 названого Закону під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Закону.

Разом з тим, в порушення ст.ст. 258, 259 ГПК України, апелянтом не надано доказів направлення копії апеляційної скарги учасникам провадження у даній справі, зокрема членам комітету кредиторів боржника та ліквідатору банкрута арбітражному керуючому Звєздічеву М.О.

Окрім того, судом встановлено, що скаржником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 року № 484-VIII, який набрав чинності з 01.09.2015 року, статтю 4 Закону України „Про судовий збір", яка передбачає ставки судового збору, викладено в новій редакції.

Підпунктами 8-10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону визначено перелік заяв у справі про банкрутство, за подання яких справляється судовий збір, а саме: заяви про затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство; заяви про порушення провадження у справі про банкрутство; заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство або визнання її недійсною.

Ставки судового збору з апеляційних і касаційних скарг, що подаються на судове рішення, винесених у справі про банкрутство за наслідками розгляду вказаних заяв і скарг, встановлено підпунктами 4 і 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону, а саме: за подання апеляційних скарг - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні заяви і скарги; за подання касаційної скарги - 120 відсотків, що підлягала сплаті при поданні заяви і скарги.

З апеляційних і касаційних скарг на інші ухвали суду у справі про банкрутство судовий збір вправляється за ставкою, визначеною підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 21.03.2018 року № 01-06/2093/15 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про судовий збір" (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 року № 484-VIII).

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 4 вказаного Закону, в редакції чинній на дату подання апеляційної скарги, встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду судовий збір сплачується у розмірі 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб (пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір").

Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 1 січня 2018 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1762 гривень.

Скаржником в апеляційному порядку оскаржується ухвала господарського суду Черкаської області від 21.03.2018 року в частині відмови у задоволенні заяви ДПІ у м. Черкасах про вжиття заходів згідно ст. 135 ГПК України до ПАТ „Сбербанк", а відтак за подання даної апеляційної скарги апелянтом мало бути сплачено судовий збір у сумі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 1 762,00 грн.

Але, як вбачається із апеляційної скарги, апелянтом не подано жодних доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі, як і не зазначено про такі документи в додатках до скарги.

Натомість скаржником в апеляційній скарзі заявлено клопотання про відстрочення йому сплати судового збору за подання вказаної апеляційної скарги до прийняття рішення у справі.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до норм ст. 8 Закону України „Про судовий збір" в чинній редакції враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Судова колегія зазначає, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України „Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також те, що вона підпадає під умови, визначені ч. 1 ст. 8 вищезазначеного Закону.

Таким чином, відстрочення сплати судового збору та звільнення від такої сплати є правом суду, а відповідна заява сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до господарського суду, зокрема, з апеляційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.

Проте, як вбачається з апеляційної скарги, скаржником при зверненні з відповідним клопотанням, в порушення норм статей 73-80 ГПК України, не надано будь-яких належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження викладених у ньому обставин та доказів того, що фінансове становище останнього унеможливлює сплату судового збору за подання апеляційної скарги. Апелянтом не вказано також, що він підпадає під умови, визначені ч. 1 ст. 8 Закону України „Про судовий збір". Крім того, у заявленому клопотанні не наведено та не подано доказів на підтвердження того, що матеріальне становище заявника зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги та він зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі.

Під час розгляду клопотання скаржника судова колегія також враховує позицію, викладену у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі „Пелевін проти України" та від 30.05.2013 року у справі „Наталія Михайленко проти України", в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі „Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

При цьому, колегія суддів звертає увагу скаржника, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини фінансування скаржника та відсутність у нього коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для звільнення від такої сплати або її відстрочення.

Враховуючи даний принцип, а також положення статті 5 Закону України „Про судовий збір", господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору чи відстрочення такої сплати.

За таких обставин, оскільки скаржником не зазначено доводів в обґрунтування причин відстрочення йому сплати судового збору за подання апеляційної скарги та не підтверджено їх жодними доказами, то у суду відсутні підстави для задоволення клопотання ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Частиною 2 статті 260 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

У свою чергу, частина 1 ст. 174 ГПК України містить положення, відповідно до якого суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 174 ГПК України).

Крім того, згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Як встановлено судом, повний текст оскаржуваної ухвали складено 22.03.2018 року, відтак останнім днем подання апеляційної скарги на вказану ухвалу є 02.04.2018 року.

Проте, скаржник звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу місцевого господарського суду 12.04.2018 року про що свідчить відмітка Господарського суду Черкаської області про її отримання із зазначення вхідного номеру та дати, тобто з пропуском десятиденного процесуального строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення.

Як зазначає апелянт, копію оскаржуваної ухвали суду першої інстанції ним отримано 29.03.2018 року, натомість жодних доказів на підтвердження викладених обставин суду не надає.

При цьому, на копії ухвали суду першої інстанції, долученої апелянтом до апеляційної скарги міститься відмітка про її отримання останнім 23.03.2018 року (вх. номер 3668/10), а також наявна резолюція керівництва із вказівкою відповідальному працівнику „До роботи", датована 23.03.2018 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про отримання апелянтом копії оскаржуваної ухвали 23.03.2018 року.

Проте, звертаючись з апеляційною скаргою 12.04.2018 року, ані в прохальній частині скарги, ані окремо від неї останній не порушував питання щодо відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги на зазначену ухвалу суду першої інстанції.

Судова колегія зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Таким чином, у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для відновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги за власною ініціативою.

Згідно ч. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За викладених вище обставин, апеляційна скарга ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 21.03.2018 року підлягає залишенню без руху у зв'язку з поданням апеляційної скарги після закінчення строків, установлених статтею 256 ГПК України, без клопотання про поновлення цих строків, відсутністю доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, а також неподанням документів, які підтверджують відправлення іншим учасникам копії цієї скарги і доданих до неї документів, з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Керуючись статтями 234, 255, 256, 258, 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Державній податковій інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Черкаської області від 21.03.2018 року у справі № 925/1342/14.

2. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на ухвалу господарського суду Черкаської області від 21.03.2018 року у справі № 925/1342/14 - залишити без руху.

3. Надати Державній податковій інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

4. Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді А.А. Верховець

О.М. Гаврилюк