Постанова № 73630800, 18.04.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2018 р. Справа№ 925/1584/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 18.04.2018 року

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.02.2018 (повний текст підписано 22.02.2018 року) у справі №925/1584/17 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради

про стягнення 2 223 923,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.02.2018 у справі № 925/1584/17 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 19.02.2018 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не погоджується з рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.02.2018 року у справі №925/1584/17 щодо відмови у стягненні 3% річних у сумі 91 091,00 грн. та інфляційних втрат у сумі 2 132 832,71 грн і вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», та процесуального (ст. 7, 73, 86, 238 Господарського процесуального кодексу України) права, без дослідження всіх істотних обставин, що мають значення для справи.

Апелянт зазначає, що матеріали цієї справи не містять доказів включення Відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а відтак застосування ч. 3 ст.7 Закону є неправомірним.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу позивача 27.03.2018 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Гончарову С.А., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Скрипка І.М., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 року поновлено Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.02.2018 у справі №925/1584/18, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.02.2018 ро у справі №925/1584/17, розгляд справи призначено на 18.04.2018 року.

Відповідач, згідно з поданим до суду 12.04.2018 року відзивом вказує, що частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", яка окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанию з дня набрання чинності цим Законом.

Вказаною нормою, не ставиться право ненарахування неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних в залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

Позивач, згідно з поданим до суду 18.04.2018 року о 14-49 хв. клопотанням, у зв'язку з затримкою слухання справи №925/1584/17, призначеної на 18.04.2018 року о 14-20, необхідностю явки представника ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Верховного суду для розгляду справи №910/15309/16 призначеної на 18.04.2018 року о 16-00, просить апеляційний суд відкласти розгляд справи №925/1584/17 на іншу дату.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи підлягає залишенню без задоволення з огляду на те, що за висновками суду, його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, а також з огляду на те, що позивач був обізнаний про подання ним апеляційної скарги та про її розгляд в Київському апеляційному господарському суді та не був позбавлений можливості залучити іншого представника для участі у судовому засіданні.

Позивач до судового засідання, що відбулось 18.04.2018 року, не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

Між позивачем ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та відповідачем КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради (покупець) було укладено договір №178-БО-36 купівлі-продажу природного газу від 10.07.2012р.

Позивач в період з серпня по грудень 2012р. здійснив поставку газу, а Відповідач прийняв газ (як різновид товару) в об'ємі 5135,276 тис.м3 на суму 19949417,52 грн., в тому числі ПДВ - 3989883,15 грн., що підтверджується підписаними двосторонніми актами приймання - передачі газу:

- від 31 серпня 2012р. - 132965 куб.м. газу на суму 619847,72 грн.;

- від 30 вересня 2012р. - 114588 куб.м. газу на суму 534179,01 грн.;

- від 26 листопада 2012р. - 40,575 куб.м. газу на суму 189149,94 грн.;

- від 27 листопада 2012р. - 787542 куб.м. газу на суму 36717312,91 грн.;

- від 30 листопада 2012р. - 1518992 куб.м. газу на суму 7081139,70 грн.;

- від 31 грудня 2012р. - 2540614 куб.м. газу на суму 11843671,75 грн.,

та не оспорюється сторонами. Претензій щодо кількості, якості та вартості отриманого товару (газу) не заявлено.

На виконання умов договору продавець передав у 2012р. покупцю природний газ на суму 23939301,03 грн., що також підтверджено актами приймання-передачі газу в період серпня-грудня 2012р..

За умовами договору - п. 6.1. - оплата газу здійснюється виключно грошовими коштами на умовах передоплати протягом місяця поставки газу.

В зв'язку з несвоєчасним розрахунком за отриманий і використаний газ позивач двічі звертався в господарський суд Черкаської області з відповідними позовами до відповідача та отримав судові рішення про стягнення боргу:

- від 20.08.2013р. у справі №925/1019/13;

- від 11.12.2014р. у справі №925/1951/14, які набрали законної сили.

Останній платіж відповідача за спожитий газ за договором №178-БО-36 позивач отримав 15.04.2016р.

У зв'язку з несвоєчасним розрахунком за газ позивач просить стягнути з відповідача 91 091 грн. - 3% річних, 2 132 832,71 грн. інфляційних збитків, а всього 2 223 923,71 грн. боргу, що є предметом спору та підставою звернення позивача до суду для примусового стягнення боргу.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є стягнення з відповідача 91 091 грн. - 3% річних, 2 132 832,71 грн. інфляційних збитків, а всього 2 223 923,71 грн. боргу

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем своїх зобов'язань за договором своєчасно не виконано, а тому у позивача виникли підстави для стягнення штрафних санкцій за договором.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Сторони за договором є суб'єктами господарювання та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідач є ліцензованим постачальником послуг з опалення та гарячого водопостачання на території міста Черкаси.

Між сторонами виникли та існували договірні відносини оплатної поставки газу (як різновид товару) на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст. 93 Цивільного кодексу України.

За правовою природою договір купівлі-продажу від 10.07.2012р. №178-БО-36 є договором поставки енергоносіїв приєднаними мережами і відповідає вимогам статті 714 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що до договору поставки енергоносіїв приєднаними мережами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка є різновидом відносин купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Суд першої інстанції вірно зазначає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір поставки від 10.07.2012р. №178-БО-36 не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Місцевий суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 Цивільного кодексу України). Дія договору припинена внаслідок його виконання.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено вірно встановлено судом першої інстанції, за спірним договором №178-БО-36 позивач отримав два рішення господарського суду Черкаської області про стягнення боргу за спожитий газ. Останній платіж проведений відповідачем 15.04.2016 року - рух коштів по рахунку позивача.

Позивач нараховує 3% річних з простроченої суми за період з 05.07.2014 року по 07.09.2015 року та інфляційні втрати з 01.06.2014 року по 31.08.2015 року.

Відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 року №1730-VIII, який набрав чинності 30.11.2016 року, законодавцем визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Згідно зіст. 1 Закону України "Про теплопостачання" N 2633-ІУ від 02.06.2005 теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про теплопостачання" господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом.

Господарська діяльність КП'ГМ «Черкасигеплокомуненерго» з виробництва та постачання теплової енергії підтверджується відповідними ліцензіями від 14.04.2011 № 630, копії яких є в матеріалах справи.

У розумінні статті 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" сторони по даній справі є суб'єктами його дії.

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", яка окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанию з дня набрання чинності цим Законом.

Вказаною нормою, не ставиться право ненарахування неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних в залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

Враховуючи те, що заборгованість КГГГМ «Черкаситеплокомуненерго» перед НАК «Нафтогаз України» за договором купівлі - продажу природного газу від 10.07.2012 № 178 - БО - 36 була сплачена в повному обсязі нашим підприємством 08.09.2015 року, тобто до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" вважаю, що нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат після вступу Закону в силу є неправомірним.

Також, що при розгляді аналогічного спору з тим самим позивачем та теплопостачальною організацією 07.02.2018 року в своїй постанові № 927/1152/16 Верховний суд роз'яснив, що аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 року N 1730-VIII є нормою прямої дії, при цьому застосування приписів частини третьої статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

З огляду на викладене позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Черкаської області від 19.02.2018 року у справі № 925/1584/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Черкаської області від 19.02.2018 року у справі № 925/1584/17 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 ГПК України покласти на Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.02.2018 року у справі № 925/1584/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 19.02.2018 року у справі № 925/1584/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/1584/17 повернути до суду першої інстанції.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Є.Ю. Шаптала

І.М. Скрипка

повний текст складено 24.04.2018 року