Рішення № 73630577, 17.04.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.04.2018 Справа № 920/110/18Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О. при секретарі судового засідання Гребенюк С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/110/18 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 20077720),

до відповідача: Казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Імпульс» (вул. Куйбишева, буд. 41, м. Шостка, Сумська область, 41100, ідентифікаційний код 14314452),

про стягнення 80683,37 грн. на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 12/012-11/ТЕ-БО від 05.07.2012 та статті 625 Цивільного кодексу України.

представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 14-66 від 14.04.2017,

відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю № 3/2018-Д від 02.01.2018.

ВСТАНОВИВ:

14.02.2018 позивач звернувся до суду з позовною заявою № 14/4-136, б/д (вх. № 384 від 16.02.2018), в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 80683,37 грн. заборгованості, з них: 3 % річних в сумі 7210,94 грн., інфляційні втрати в сумі 73472,43 грн., нарахованих за неналежне виконання грошового зобов’язання на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 12/012-11/ТЕ-БО від 05.07.2012 та стаття 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 19.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 22.03.2018.

У відзиві на позовну заяву № 11-17а/1/18/55 від 01.03.2018 відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на вимоги частини третьої статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», відповідно до якої на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що дійсно позивач здійснив поставку природного газу відповідачеві на суму 1581876,19 грн. на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 12/012-11/ТЕ-БО від 05.07.2012, укладеного між сторонами. Розрахунки за поставлений газ відповідачем здійснювалися не вчасно, однак відповідач зазначає, що позовних вимог не визнає, оскільки Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» передбачена можливість уникнення боржником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у сфері теплопостачання, як у спосіб не нарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. Казенне підприємство «Шосткинський казенний завод «Імпульс» включено до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості в жовтні 2017 року, номер особового запису у реєстрі 179.

Позивач у відповіді на відзив б/н, б/д (вх. № 2274 від 22.03.2018) просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки посилання відповідача на застосування до спірних відносин положень Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», є неправомірним. Рішенням господарського суду Сумської області від 11.09.2014 у справі № 920/1319/14, яке набрало законної сили, стягнуто з відповідача на користь позивача 627719,66 грн. боргу, 50142,68 грн. пені, 61682,75 грн. – 7 % штрафу, 9402,65 грн. інфляційних збитків, 24780,67 грн. – 3 % річних, 15474,57 грн. судового збору, розстрочивши виконання рішення на 6 місяців, рівними частинами по 131533,83 грн. за місяць зі строком сплати до 14 числа кожного місяця починаючи з жовтня 2014 року.

Таким чином, з дати набрання чинності судовим рішенням у справі № 920/1319/14 у відповідача виникли зобов’язання перед позивачем в сумі 80683,37 грн. за договором купівлі-продажу природного газу № 12/012-11/ТЕ-БО від 05.07.2012.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.03.2018 закрито підготовче провадження у справі № 920/110/18 та призначено зазначену справу до судового розгляду по суті на 17.04.2018 о 12 год. 00 хв.

В даному судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити позов в повному обсязі та усно зазначив, що відповідача включено до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за іншим договором, а тому позивач вважає, що за договором купівлі-продажу природного газу № 12/012-11/ТЕ-БО від 05.07.2012 з відповідача повинно бути стягнено на користь позивача 3 % річних в сумі 7210,94 грн., інфляційні втрати в сумі 73472,43 грн., які нараховані за неналежне виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором купівлі-продажу природного газу № 12/012-11/ТЕ-БО від 05.07.2012.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов’язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

05 липня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Казенним підприємством «Шосткинський казенний завод «Імпульс» був укладений договір № 12/012-11/ТЕ-БО купівлі-продажу природного газу (далі – договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язувався передати у власність відповідачу у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України позивачем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а відповідач, в свою чергу, зобов’язувався приймати і оплачувати газ на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Згідно пункту 2.1 договору, позивач передає відповідачу з 01.08.2012 по 31.12.2012 газ обсягом до 230 тис. куб. м.

Згідно пункту 3.3 договору, приймання передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Зі змісту пункту 5.2 договору вбачається, що ціна за 1000 куб. м. газу становить 3509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. До сплати за 1000 куб. м. природного газу – 3884,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., а всього з ПДВ 3661,74 грн.

Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивач у період з жовтня-грудня 2012 року передав відповідачу природний газ в обсязі 339,332 тис. куб. м. на загальну суму 1581876,19 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, підписаними сторонами без будь-яких зауважень та застережень.

Проте відповідач свої зобов’язання за договором з оплати отриманого у жовтні-грудні 2012року природного газу виконав із порушенням строків оплати, а саме повністю розрахувався 06.10.2016.

Позивач звертаючись до суду з позовом вказує на те, що у зв?язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань з оплати природного газу за договором, позивач нарахував інфляційні втрати в сумі 73472,43 грн. за періоди: з 01.03.2014 по 30.09.2014, з 01.10.2014 по 31.10.2014, з 01.11.2014 по 30.11.2014, з 01.12.2014 по 31.12.2014 та 3 % річних в сумі 7210,94 грн. за періоди з 03.04.2012 по 12.10.2014, з 13.10.2014 по 11.11.2014, з 12.11.2014 по 09.12.2014, стягнення яких є предметом спору у даній справі.

Рішенням господарського суду Сумської області від 11.09.2014 року у справі № 920/1319/14 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Казенного підприємства «Шосткінський казенний завод «Імпульс» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 627719,66 грн. боргу, 50142,68 грн. пені, 61682,75 грн. 7 % штрафу, 9402,65 грн. інфляційних збитків, 24780,67 грн. 3 % річних, 15474,57 грн. судового збору, розстрочивши виконання рішення на 6 місяців, рівними частинами по 131533,83 грн. за місяць зі строком сплати до 14 числа кожного місяця починаючи з жовтня 2014 року; в іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 у справі № 920/1319/14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.01.2015 у справі № 920/1319/14, рішення господарського суду Сумської області від 11.09.2014 в частині розстрочення виконання рішення суду на 6 місяців скасовано; в іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 11.09.2014 у справі № 920/1319/14 залишено без змін.

17.11.2014 на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 та рішення господарського суду Сумської області від 11.09.2014 у справі № 920/1319/14 видано відповідний наказ.

Таким чином, з дати набрання чинності судовим рішенням у справі № 920/1319/14 (17.11.2014) у відповідача виникли зобов’язання перед позивачем в сумі 80683,37 грн. за договором купівлі-продажу природного газу № 12/012-11/ТЕ-БО від 05.07.2012.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов’язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов’язок суб’єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно вимог статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною першою статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Пунктом 1 частини першої статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За несвоєчасну оплату переданого природного газу, позивач вимагає стягнути з відповідача на його користь інфляційні втрати в сумі 73472,43 грн. за періоди: з 01.03.2014 по 30.09.2014, з 01.10.2014 по 31.10.2014, з 01.11.2014 по 30.11.2014, з 01.12.2014 по 31.12.2014 та 3 % річних в сумі 7210,94 грн. за періоди з 03.04.2012 по 12.10.2014, з 13.10.2014 по 11.11.2014, з 12.11.2014 по 09.12.2014.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 73472,43 грн. за періоди: з 01.03.2014 по 30.09.2014, з 01.10.2014 по 31.10.2014, з 01.11.2014 по 30.11.2014, з 01.12.2014 по 31.12.2014 та 3 % річних в сумі 7210,94 грн. за періоди з 03.04.2012 по 12.10.2014, з 13.10.2014 по 11.11.2014, з 12.11.2014 по 09.12.2014 є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на все вищевикладене позовні вимоги позивача у даній справі підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача не приймаються судом до уваги у зв?язку з їх безпідставністю, необґрунтованістю та неправомірністю.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 1762,00 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 185, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Імпульс» (вул. Куйбишева, буд. 41, м. Шостка, Сумська область, 41100, ідентифікаційний код 14314452) на користь Публічного акціонерного товариства « Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 20077720) 3 % річних в сумі 7210,94 грн., інфляційні втрати в сумі 73472,43 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26 квітня 2018 року.

Суддя Н.О. Спиридонова