Рішення № 73630413, 17.04.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2018 Справа № 917/2080/17

м. Полтава

За позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022; адреса для листування: пр-т Свободи, 8, м. Кременчук, 39601

до Прокуратури Полтавської області, вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, 36000

про стягнення 13781,49 грн.,

Суддя господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Секретар судового засідання Лепій О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 10-75/1880 від 08.02.18.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 05/2-45 вих. 18 від 11.01.18.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (далі - позивач/ПАТ "Полтаваобленерго") звернулося з позовною заявою до господарського суду Полтавської області про стягнення з Прокуратури Полтавської області (далі - відповідач/ прокуратура) 13781,49 грн., в тому числі 3369,95 грн. пені, 9008,89 грн. інфляційних нарахувань та 1402,65 грн. 3% річних. В обґрунтування позову позивач посилається на несвоєчасну оплату відповідачем теплової енергії поставленої позивачем відповідно до договору № 2079 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 19.10.2012.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.12.2017. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 16.01.2018.

У зв'язку з набранням чинності 15.12.2017. нової редакції Господарського процесуального кодексу України, викладеної у розділі І Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017. N 2147-VIII (далі - ГПК України), суд ухвалою від 16.01.2018. постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження та відклав підготовче засідання у справі на 20.02.2018.

20.02.2018. суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 19.03.2018.

19.03.2018. суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 17.04.2018.

Відповідач у відзиві позов заперечує, посилаючись на те, що ним не порушено строки сплати спожитої теплової енергії.

В судовому засіданні 17.04.2018. представник позивача підтримує позов у повному обсязі, представник відповідача заперечує позов.

Суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 1 ст. 240 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.10.2012. між позивачем (теплопостачальна організація за договором) та відповідачем (споживач за договором) було укладено договір № 2079 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - договір, копія договору - а.с. 14-19), а 01.03.2016. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до даного договору, якою додатки № 1 та № 2 було викладено в новій редакції (а.с. 20-22).

Відповідно до п. 1.1 договору, теплопостачальна організація зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки та на умовах, передбачених договором та додатками до нього.

Так, пунктом 1.2 договору визначено, що тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до Закону України «Про теплопостачання» та діючого законодавства України.

У відповідності до ст. 16 Закону України «Про теплопостачання» встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання відноситься до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

На виконання вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель», між сторонами щорічно укладався договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді.

Так, 04.04.2014. між сторонами укладено договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 2079/4; 09.04.2015. між сторонами укладено договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 2079/5; 26.08.2016. - договір № 2079/6; 24.03.2017. - договір № 2079/7.

Додатком № 2 до договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2079 встановлено фактичні обсяги теплового навантаження та теплопостачання і орієнтовна вартість теплової енергії відпущеної споживачу за поточний рік відповідно до тарифів діючих на момент укладання договору, а п. 3 Додатку № 3 до договору встановлено тариф на момент укладення договору, можливість його зміни і повідомлення про неї споживача.

Згідно пункту 1 Додатку № 4 до договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в Додатку № 2 Гкал (гігакалорії), передбачену на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми заборгованості на початок місяця. Сплату рахунків теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного договору, споживач зобов'язаний проводити не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту їх надсилання (надання).

Позивач стверджує, що відповідач систематично порушував терміни оплати за теплову енергію, встановлені договором, що підтверджується виставленими рахунками та документами про їх отримання.

В зв'язку з цим позивач нарахував відповідачу пеню, річні та інфляційні згідно п. 6 Додатку № 4 до договору, відповідно до якого за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію споживач оплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується; на суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення.

Згідно доданих до позовної заяви розрахунків, позивач нарахував відповідачу:

- 3369,95 грн. пені за загальний період з 05.12.2016. по 18.05.2017. за несвоєчасну оплату теплової енергії, спожитої відповідачем у жовтні 2016 року та січні-квітні 2017 року;

- 9008,89 грн. інфляційних втрат за загальний період з 16.01.2015. по 15.06.2017. за несвоєчасну оплату теплової енергії, спожитої відповідачем у грудні 2014 року, січні 2015 року, грудні 2015 року, січні 2016 року, січні - березні 2017 року;

- 1402,65 грн. 3% річних за загальний період з 13.12.2014. по 18.05.2017. за несвоєчасну оплату теплової енергії, спожитої відповідачем у листопаді - грудні 2014 року, січні - березні 2015 року, грудні 2015 року, січні - квітні 2016 року, жовтні 2016 року, січні - квітні 2017 року.

На підтвердження обсягів спожитої відповідачем теплової енергії позивачем надано копії актів про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії за період з листопада 2014 року по квітень 2017 року (а.с. 103-117).

На підтвердження сум та дат здійснених відповідачем оплат теплової енергії позивачем надано копії платіжних доручень та банківських виписок (а.с. 71-75).

Також позивачем надано копії рахунків, виписаних відповідачу (а.с. 30-50) та документи без назви (розписки про вручення в журналі (реєстри)) на підтвердження дат отримання відповідачем рахунків та актів (а.с. 51-70).

Відповідач у відзиві зазначає, що твердження позивача про дати вручення рахунків відповідачу є безпідставним, оскільки будь-яких доказів на підтвердження зазначеного у позові та у додатках до нього не вказано.

На вказане заперечення відповідача суд зазначає, що надані позивачем докази на підтвердження дат отримання відповідачем актів про обсяги та рахунків (а. с. 51-70) не є належними доказами, оскільки з них не видно, які саме документи отримано представником прокуратури. Крім цього, відповідач зауважує, що він знаходиться в м. Полтаві і доручень на отримання рахунків та актів нікому не надавав. В свою чергу представник позивача у судовому засіданні зазначив, що рахунки та акти передавалися завгоспу Кременчуцької місцевої прокуратури (Кравченко). Докази повноважень вказаної особи на отримання ним актів та рахунків у позивача від імені відповідача позивачем не надано (ст. 244 ЦК України).

Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до наданих позивачем матеріалів та пояснень, рахунки надавались й іншим особам (Мельник, Васильєв, Гулардава), посадове становище та повноваження яких також не відомі.

Таким чином, суд погоджується з твердженням відповідача стосовно того, що надані позивачем розписки не являються належним доказом на підтвердження дати отримання відповідачем рахунків на оплату спожитої ним теплової енергії. Отже, відсутні належні та допустимі докази, у розумінні Господарського процесуального кодексу України, надсилання (надання) відповідачу актів та рахунків.

Судом встановлено, що згідно п. 4.1. договорів про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 2079/4 від 04.04.2014., № 2079/5 від 09.04.2015. та № 2049/7 від 26.08.2016. передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення учасником рахунка на оплату товару або послуг, або після підписання сторонами акта звірки взаємних розрахунків, шляхом перерахування коштів на рахунок учасника, з врахуванням ПДВ, на умовах, зазначених в цьому договорі.

Згідно п. 4.1. договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 2079/7 від 24.03.2017. розрахунки проводяться шляхом перерахування коштів на рахунок учасника на умовах зазначених у договорі про постачання теплової енергії в гарячій воді від 19.10.2012. № 2079 та цьому договорі. Пунктом 4.2. договору № 2079/7 від 24.03.2017. передбачено, що оплату за спожиту теплову енергію замовник здійснює на підставі наданих учасником рахунків не пізніше семи календарних днів з моменту їх надсилання (надання).

Так само п. 1 додатку № 4 до договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 19.10.2012. № 2079 передбачено, що оплата рахунків теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного договору, споживач зобов'язаний проводити не пізніше семи календарних днів з моменту їх надсилання (надання).

Тобто, відповідно до договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 19.10.2012. № 2079 та до договорів про закупівлю теплової енергії в гарячій воді, оплата теплової енергії відбувається на підставі наданих відповідачу рахунків.

Оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження дат отримання відповідачем рахунків на оплату теплової енергії, у суду відсутні можливості для перевірки фактів прострочення оплати відповідачем рахунків, на які посилається позивач в обґрунтування позову.

Крім цього, відповідач у відзиві посилається на те, що договір про надання послуг на 2015 рік укладено між сторонами аж 09.04.2015. Аналогічно це стосується договорів на 2016 та 2017 роки, які укладено 16.03.2016 та 24.03.2017 відповідно. Загальні поняття щодо договору та виконання зобов'язання за ним, передбачені ЦК України, виключають можливість його виконання до фактичного укладення сторонами. Таким чином, прокуратура Полтавської області будучи державною бюджетною установою не мала права здійснювати оплату, перераховувати кошти, за відсутності для цього правових підстав.

Суд погоджується із запереченням відповідача стосовно того, що до моменту укладення між сторонами договорів про закупівлю теплової енергії в гарячій воді, відповідач не мав змоги оплачувати спожиту ним теплову енергію.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Як зазначено вище, відповідно до договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 19.10.2012. № 2079, та до договорів про закупівлю теплової енергії в гарячій воді, оплата теплової енергії відбувається на підставі наданих відповідачу рахунків.

Оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження дат отримання відповідачем рахунків на оплату теплової енергії, підстави стверджувати, що відповідачем порушено строки оплати спожитої ним теплової енергії, відсутні.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, позовні вимоги не підтверджено належними доказами та не обґрунтовано, в зв'язку з цим позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 25.04.2018.

Суддя О.С. Семчук