Рішення № 73630324, 29.03.2018, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 березня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/5/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

при секретарі судового засідання Кучер Р.В.

Розглянувши матеріали справи в порядку загального позовного провадження

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина", вул. Кривоноса, 2б, м. Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 підприємство "Захід-Агроінвест" (вул. вул. Загребельна, 5, м. Ланівці, Тернопільська область),

до відповідачів:

1. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Украгроком", вул. Бориспільська, 7, м. Київ;

2. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод препаративних форм", вул. Леваневського, 85, м. Біла Церква, Київська область;

3. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Альфа ОСОБА_3", вул. Велика Васильківська, 100А, м. Київ;

4. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Україна", вул. Ізюмська, 5, м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_5 районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (вул. Київська, 3А, м. Тернопіль

про зняття арешту з рухомого заставного майна

За участю учасників справи:

від позивача: ОСОБА_6 – адвокат (ордер серія ТР № 024889 )

від відповідачів:

1. ОСОБА_7 - представник (довіреність б/н від 05.02.2018);

2. не з’явився;

3. не з’явився;

4. не з’явився;

від третіх осіб:

1. ОСОБА_8 – представник (довіреність № 03/01 від 03.01.2018);

2. не з'явився.

Учасникам судового процесу оголошено склад суду та роз’яснено права і обов’язки передбачені статтями 42-46 ГПК України.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду" та програмно-апаратного комплексу "Акорд", згідно вимог статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 29.03.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Суть справи:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агроцентр - Галичина" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідачів ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Украгроком", ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод препаративних форм", ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Альфа ОСОБА_3" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Україна", та третіх осіб: Приватного підприємства "Захід - Агроінвест" та ОСОБА_5 районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про зняття арешту з рухомого заставного майна.

Ухвалою суду від 09.01.2018 відкрито провадження у справі №921/5/18, розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче провадження призначено на 08.02.2018.

Також, ухвалою суду від 09.01.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 підприємство "Захід - Агроінвест" (вул. вул. Загребельна, 5, м. Ланівці, Тернопільська область) та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (вул. Київська, 3А, м. Тернопіль).

Протокольною ухвалою суду від 08.02.2018 підготовче засідання відкладалось на 01.03.2018 з підстав, викладених у ній.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 01.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/5/18 до судового розгляду по суті на 14.03.2018.

У судовому засіданні - 14.03.2018 розпочато розгляд справи по суті..

Представник позивача у судових засіданнях підтримала позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та пояснень наданих у судовому засіданні, просить суд позов задоволити. Також через канцелярію суду подано відповідь на відзив (вх. № 6211 від 22.02.2018).

Представник третьої особи - ПП "Захід - Агроінвест" у судових засіданнях підтримав позовні вимоги позивача в повному обсязі з підстав, викладених у письмових поясненнях (вх. № 4009 від 18.01.2018), просить суд позов задоволити.

Представник відповідача 1 - ТОВ "Украгроком" у судових засіданнях заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву ( вх. № 5352 від 08.02.2018), просить суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідачі 2, 3, 4 явку своїх представників в судові засідання не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, вимог ухвали суду не виконали, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином - ухвалами суду, які надсилалися рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з відмітками "вручено за довіреністю" (містяться в матеріалах справи).

Згідно з частинами 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Третя особа - ОСОБА_5 районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області явку свого представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалами суду, які надсилалися рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з відмітками "вручено за довіреністю" (містяться в матеріалах справи).

Враховуючи положення статті 13 ГПК України якою в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, беручи до уваги, що явка представників відповідачів 2, 3, 4 та третьої особи - ОСОБА_5 районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без їх участі, за наявними у ній матеріалами.

Оглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників позивача, третьої особи та заперечення представника відповідача 1, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

04.04.2017 між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агроцентр – Галичина" (як, Заставодавець) та ОСОБА_2 підприємством "Захід – Агроінвест" (як, Заставодержатель) для забезпечення вимог за Договором купівлі – продажу №13/10-с від 13.10.2016, укладено Договір застави, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1610.

Відповідно до пункту 1.1 Договору застави, визначено, що Заставодавець з метою забезпечення належного виконання власних зобов"язань передає в заставу, а Заставодержатель приймає в заставу в порядку і на умовах, визначених цим Договором, наступне рухоме майно:

- автомобіль МАN 32.364, загальний вантажний самоскид-С, 2000 року випуску, шасі (кузов, рама) №WМАТ17ZZZYМ305314, реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію ТЗ СХХ302691, видане Центр ДАІ 6101 06 серпня 2014 року;

- автомобіль VOLVO FH12, загальний вантажний самоскид-С, 1998 року випуску, шасі (кузов, рама) №YV2A4B2C5WB206557, реєстраційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію ТЗ СХХ302690, видане Центр ДАІ 6101 06 серпня 2014 року;

- жатка соняшникова NARDI, 2013 року випуску;

- комбайн зернозбиральний JOHN DEERE 9770 STS, 2009 року випуску, заводський №Н09770S731119, реєстраційний номер ВО24381, свідоцтво про реєстрацію машини ЕЕ№014338, видане ДІСГ в Тернопільській області 29.03.2016;

- спеціалізований напівпричіп Н/ПР-платформа-Е LANGENDORF SATH 30-34, шасі (кузов, рама) №WLASTH349WWF53487, реєстраційний номер НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію ТЗ №СХО750644, видане Центр 10.11.2016;

- трактор колісний БЕЛАРУС-82.1, 2015 року випуску, заводський №82006429, реєстраційний номер ВО23936, свідоцтво про реєстрацію машини ІС№045119, видане ДІCГ в Тернопільській області 01.09.2015;

- автомобіль IVEKO DAILY, фургон – С, 1996 року випуску, шасі (кузов, рама) №ZCFC4980105116099, реєстраційний номер НОМЕР_4, свідоцтво про реєстрацію ТЗ САТ358817, видане 1-ВРЕВ УДАІ УМВС України в Тернопільській області 01.10.2013;

- автомобіль MERCEDES – BENZ 208 D, спеціалізований вантажний фургон малотоннажний - В, 1999 року випуску, шасі (кузов, рама) №WDB9013611Р980544, реєстраційний номер НОМЕР_5 свідоцтво про реєстрацію ТЗ СХО463267, видане Центр 6141 23.08.2016;

- важка дискова борона БПД-6-01.

Пунктом 1.3 Договору застави, сторонами погоджена вартість предмета застави та становить 5 684 000,00 грн.

Також, сторони домовились, що на період дії цього Договору Предмет застави, окрім Напівпричіп-платформа LANGENDORF державний номер НОМЕР_3; жатка соняшникова NARDI, 2013 р.в.; комбайн зернозбиральний JOHN DEERE 9770 STS, 2009 року випуску, реєстраційний номер ВО24381, залишаються у володінні та користуванні Заставодавця та буде знаходитись за адресою: Тернопільська область Гусятинський район м. Хоростків вул. Незалежності,1 та Напівпричіп-платформа LANGENDORF державний номер НОМЕР_3; жатка соняшникова NARDI, 2013 р.в.; комбайн зернозбиральний JOHN DEERE 9770 STS, 2009 року випуску, реєстраційний номер ВО24381 передається Заставодержателю і буде зберігатися за адресою: Тернопільська область м. Ланівці, вул. Загребельна, 5 (п.1.3. Договору застави).

Як визначено пунктом 5.1 Договору застави Заставодержатель набуває право звернути стягнення на Предмет застави у будь-який час незалежно від настання строку виконання Основного зобов’язання у разі настання одного з таких випадків: якщо у момент настання строку виконання Основного зобов’язання воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому непоставлені товару (або його частини) та/або при повній або частковій несплаті неустойки, штрафу не відшкодуванні витрат та збитків Заставодержателя у встановлені Договором купівлі-продажу строки (пп. 5.1.1 п.5.1); у випадку порушення Заставодавцем обов’язків за цим Договором та/або невиконання обов"язків за Договором купівлі-продажу та невиконання вимоги Заставодержателя про виконання Основного зобов’язання незалежно від настання строку його виконання (пп. 5.1.5 п.5.1).

Відповідно до умов п.5.3 Договору застави, Заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави будь-яким способом, не забороненим чинним законодавством України за власним вибором, в тому числі в позасудовому порядку в один зі способів, передбачених ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" шляхом набуття Заставодержателем права власності на Предмет застави в рахунок виконання Основного зобов"язання у порядку, встановленому статтею 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" ( п.п. 5.3.3.1).

04.04.2017 на підставі Договору застави в Державний реєстр обтяжень рухомого майна внесено приватне обтяження – застава рухомого майна за №16212488, згідно якого обтяжувачем є ПП "Захід – Агроінвест", боржником – ТОВ "Агроцентр – Галичина", а об"єктом обтяження (приватне) - майно, визначене Договором застави.

09.11.2017 ПП "Захід – Агроінвест" листом-повідомленням №09/11 повідомило ТОВ "Агроцентр – Галичина" про порушення забезпеченого обтяженням зобов"язання, у зв"язку із невиконанням умов Договору купівлі – продажу №13/10-с від 13.10.2016 та відповідно до вимог статей 26, 27, 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" просив передати предмет Договору застави у власність ПП "Захід – Агроінвест" протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Згідно витягу із Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 54286576 від 11.12.2017 звернення стягнення на заставне майно зареєстровано – 09.11.2017.

Так, 27 квітня 2017 року державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову про арешт майна боржника ВП №53845633 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 22.03.2017 у справі №921/767/16-г/4, якою накладено арешт на майно, що належить боржнику - ТОВ "Агроцентр- Галичина" (все майно).

30 червня 2017 року державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову про арешт майна боржника ВП №54205797 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 16.05.2017 у справі №921/128/17-г/11, якою накладено арешт на майно, що належить боржнику - ТОВ "Агроцентр- Галичина" (все майно).

21 серпня 2017 року державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову про арешт майна боржника ВП №54562189 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 08.08.2017 у справі №921/109/17-г/10, якою накладено арешт на майно, що належить боржнику - ТОВ "Агроцентр- Галичина" (все майно).

04 грудня 2017 року державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову про арешт майна боржника ВП №55277764 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 04.12.2017 у справі №921/240/17-г/18, якою накладено арешт на майно, що належить боржнику - ТОВ "Агроцентр- Галичина" (все майно).

Як стверджує позивач, наявність арештів, накладених органами Державної виконавчої служби на заставне майно в інтересах інших юридичних осіб, які не є заставодержателями, унеможливлюють виконання Заставодавцем умов Договору застави та реалізацію Заставодержателем (обтяжувачем з вищим пріоритетом) права задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави у спосіб, передбачений як Законом, так і договором, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як слідує із матеріалів справи, 04.04.2017 між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агроцентр – Галичина" (як, Заставодавець) та ОСОБА_2 підприємством "Захід – Агроінвест" (як, Заставодержатель) для забезпечення вимог за Договором купівлі – продажу №13/10-с від 13.10.2016, укладено Договір застави, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1610.

Відповідно до пункту 1.1 Договору застави, визначено, що Заставодавець з метою забезпечення належного виконання власних зобов"язань передає в заставу, а Заставодержатель приймає в заставу в порядку і на умовах, визначених цим Договором, наступне рухоме майно:

- автомобіль МАN 32.364, загальний вантажний самоскид-С, 2000 року випуску, шасі (кузов, рама) №WМАТ17ZZZYМ305314, реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію ТЗ СХХ302691, видане Центр ДАІ 6101 06 серпня 2014 року;

- автомобіль VOLVO FH12, загальний вантажний самоскид-С, 1998 року випуску, шасі (кузов, рама) №YV2A4B2C5WB206557, реєстраційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію ТЗ СХХ302690, видане Центр ДАІ 6101 06 серпня 2014 року;

- жатка соняшникова NARDI, 2013 року випуску;

- комбайн зернозбиральний JOHN DEERE 9770 STS, 2009 року випуску, заводський №Н09770S731119, реєстраційний номер ВО24381, свідоцтво про реєстрацію машини ЕЕ№014338, видане ДІСГ в Тернопільській області 29.03.2016;

- спеціалізований напівпричіп Н/ПР-платформа-Е LANGENDORF SATH 30-34, шасі (кузов, рама) №WLASTH349WWF53487, реєстраційний номер НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію ТЗ №СХО750644, видане Центр 10.11.2016;

- трактор колісний БЕЛАРУС-82.1, 2015 року випуску, заводський №82006429, реєстраційний номер ВО23936, свідоцтво про реєстрацію машини ІС№045119, видане ДІCГ в Тернопільській області 01.09.2015;

- автомобіль IVEKO DAILY, фургон – С, 1996 року випуску, шасі (кузов, рама) №ZCFC4980105116099, реєстраційний номер НОМЕР_4, свідоцтво про реєстрацію ТЗ САТ358817, видане 1-ВРЕВ УДАІ УМВС України в Тернопільській області 01.10.2013;

- автомобіль MERCEDES – BENZ 208 D, спеціалізований вантажний фургон малотоннажний - В, 1999 року випуску, шасі (кузов, рама) №WDB9013611Р980544, реєстраційний номер НОМЕР_5 свідоцтво про реєстрацію ТЗ СХО463267, видане Центр 6141 23.08.2016;

- важка дискова борона БПД-6-01.

Пунктом 1.3 Договору застави, сторонами погоджена вартість предмета застави а становить 5 684 000,00 грн.

Також, сторони домовились, що на період дії цього Договору Предмет застави, окрім: Напівпричіп-платформа LANGENDORF державний номер НОМЕР_3; жатка соняшникова NARDI, 2013 р.в.; комбайн зернозбиральний JOHN DEERE 9770 STS, 2009 року випуску, реєстраційний номер ВО24381, залишаються у володінні та користуванні Заставодавця та буде знаходитись за адресою: Тернопільська область Гусятинський район м. Хоростків вул. Незалежності,1 та Напівпричіп-платформа LANGENDORF державний номер НОМЕР_3; жатка соняшникова NARDI, 2013 р.в.; комбайн зернозбиральний JOHN DEERE 9770 STS, 2009 року випуску, реєстраційний номер ВО24381 передається Заставодержателю і буде зберігатися за адресою: Тернопільська область м. Ланівці, вул. Загребельна, 5 (п.1.3. Договору застави).

Як визначено пунктом 5.1 Договору застави Заставодержатель набуває право звернути стягнення на Предмет застави у будь-який час незалежно від настання строку виконання Основного зобов’язання у разі настання одного з таких випадків: якщо у момент настання строку виконання Основного зобов’язання воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому непоставлені товару (або його частини) та/або при повній або частковій несплаті неустойки, штрафу не відшкодуванні витрат та збитків Заставодержателя у встановлені Договором купівлі-продажу строки (пп. 5.1.1 п.5.1); у випадку порушення Заставодавцем обов’язків за цим Договором та/або невиконання обов"язків за Договором купівлі-продажу та невиконання вимоги Заставодержателя про виконання Основного зобов’язання незалежно від настання строку його виконання (пп. 5.1.5 п.5.1).

Відповідно до умов п.5.3 Договору застави, Заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави будь-яким способом, не забороненим чинним законодавством України за власним вибором, в тому числі в позасудовому порядку в один зі способів, передбачених ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" шляхом набуття Заставодержателем права власності на Предмет застави в рахунок виконання Основного зобов"язання у порядку, встановленому статтею 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" ( п.п. 5.3.3.1).

04.04.2017 на підставі Договору застави в Державний реєстр обтяжень рухомого майна внесено приватне обтяження – застава рухомого майна за №16212488, згідно якого обтяжувачем є ПП "Захід – Агроінвест", боржником – ТОВ "Агроцентр – Галичина", а об"єктом обтяження (приватне) - майно, визначене Договором застави.

Статтею 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника або про опис та арешт майна боржника (частина 2 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження").

Судом встановлено, що 27 квітня 2017 року державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову про арешт майна боржника ВП №53845633 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 22.03.2017 у справі №921/767/16-г/4, якою накладено арешт на майно, що належить боржнику - ТОВ "Агроцентр- Галичина" (все майно).

30 червня 2017 року державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову про арешт майна боржника ВП №54205797 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 16.05.2017 у справі №921/128/17-г/11, якою накладено арешт на майно, що належить боржнику - ТОВ "Агроцентр- Галичина" (все майно).

21 серпня 2017 року державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову про арешт майна боржника ВП №54562189 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 08.08.2017 у справі №921/109/17-г/10, якою накладено арешт на майно, що належить боржнику - ТОВ "Агроцентр- Галичина" (все майно).

04 грудня 2017 року державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову про арешт майна боржника ВП №55277764 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 04.12.2017 у справі №921/240/17-г/18, якою накладено арешт на майно, що належить боржнику - ТОВ "Агроцентр- Галичина" (все майно).

Як визначено частиною 3 статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі.

09.11.2017 ПП "Захід – Агроінвест" листом-повідомленням №09/11 повідомило ТОВ "Агроцентр – Галичина" про порушення забезпеченого обтяженням зобов"язання, у зв"язку із невиконанням умов Договору купівлі – продажу №13/10-с від 13.10.2016 та відповідно до вимог статей 26, 27, 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" просив передати предмет Договору застави у власність ПП "Захід – Агроінвест" протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Відносини застави регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про заставу", Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (стаття 1 Закону України "Про заставу").

Частиною 5 статті 18 Закону України "Про заставу" визначено, що якщо предметом застави є рухоме майно, заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих застав та заставодержателями застав, які зареєстровані пізніше. Переважне право заставодержателів одного і того ж майна, що зареєстровані в один і той же день, визначається моментом реєстрації застави. Переважне право у задоволенні вимог із заставленого рухомого майна визначається на підставі моменту реєстрації застави та моменту реєстрації змін щодо предмета застави в частині цих змін.

Згідно статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов"язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Підставами для зняття арешту з майна є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Відповідно до частини 5 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" у всіх інших випадках арешт з майна може бути знятий за рішенням суду.

Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Статтею 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом. У разі звернення стягнення на рухоме майно, яке є предметом декількох обтяжень, переважне право на проведення процедури звернення стягнення належить обтяжувачу з вищим пріоритетом. Якщо процедура звернення стягнення ініціюється обтяжувачем з нижчим пріоритетом, обтяжувач з вищим пріоритетом вправі протягом 30 днів з дня її ініціювання на підставі письмової вимоги припинити таке звернення стягнення обтяжувачем з нижчим пріоритетом та розпочати власну процедуру звернення стягнення.

Вищий пріоритет - переважний пріоритет одного обтяжувача відносно пріоритету іншого обтяжувача на отримання задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того ж рухомого майна (стаття 2 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень").

Отже, судом встановлено, що звернення стягнення на предмет застави в порядку примусового виконання проведено державним виконавцем за виконавчим документом для задоволення вимог стягувача, який не є іпотекодержателем, порушує вимоги статті 2 Закону України "Про заставу" (пріоритет - переважне право обтяжувача відносно права іншої особи на те ж саме рухоме майно).

Щодо заперечень відповідача 1 – ТОВ "Украгроком", суд зазначає наступне:

Зокрема, Відповідач1 стверджує, що договір застави від 04.04.2017 носить фіктивний характер та укладений з метою ухилення від виконання судового рішення від 02.02.2017 у справі №921/767/16-г/4, проте дані твердження спростовуються наступним:

Згідно статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

За змістом частини п’ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Ознака вчинення фіктивного правочину лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності.

Договір застави від 04.04.2017 укладений з метою забезпечення вимог Заставодержателя (ПП "Захід-Агроінвест") за договором купівлі-продажу №13/10-с від 13.10.2016.

Так, 13.10.2016 між ОСОБА_2 підприємством "Захід – Агроінвест" (як, Покупець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агроцентр – Галичина" (як, Продавець) укладено договір купівлі - продажу № 13/10-с, предметом якого є купівля - продаж товару - соя врожай 2016р.

Як слідує із матеріалів справи, ТОВ "Агроцентр-Галичина" умови договору купівлі - продажу виконано частково, що підтверджується видатковою накладною № 676 від 28.12.2016 та актом приймання – передачі №ЗА-00000356 від 28.12.2016.

Отже, дані договори не визнані судом недійсними і діють до повного виконання Сторонами своїх обов’язків.

Крім того, так 27.04.2017 ОСОБА_5 районним відділом ДВС ГТУЮ у Тернопільській області відкрито виконавче провадження № 53845633 та одночасно винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно боржника –ТОВ "Агроцентр – Галичина", а саме у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 1 146 062,77 грн., що відповідає вимогам ч.6 ст. 48, ч.3 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження".

Вартість майна, належного на праві власності ТОВ "Агроцентр-Галичина", значно перевищує зазначену суму, що підтверджується висновком суб'єкта оціночної діяльності, а саме висновком про ринкову вартість майна від 10.08.2017, описаного 05.07.2017 головним державним виконавцем Тернопільського районного відділу ДВС ГТУЮ у Тернопільській області на підставі судового наказу, виданого Господарським судом Тернопільської області 22.03.2017 у справі 921/767/16-г/4, відповідно до якого вартість будівель і споруд становить 4 945 430,00 грн. Арештоване майно за вказаною ціною передано на прилюдні торги .

Стартова ціна будівель і споруд цегельного заводу, що належить ТОВ "Агроцентр- Галичина" обтяженого постановою про арешт майна боржника ВП №53845633 від 27.04.2017 становить 705 470,00 грн.

Відповідно до протоколів проведення електронних торгів №302607 від 11.12.2017. №308447 від 02.01.2018, №312814 від 23.01.2018 торги не відбулися у зв’язку з відсутністю допущених учасників.

Як визначено частиною 6 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. При цьому, майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною.

Отже, беручи до уваги достатність майна позивача для виконання зобов’язань перед ТОВ "Украгроком", укладення 04.04.2017 Договору застави жодним чином не свідчить про ухилення від виконання рішення суду.

Також, твердження Відповідача-1, що рішення суду про скасування арешту на майно може бути винесено лише в рамках оскарження виконавчої дії державного виконавця – винесення постанови про арешт майна боржника, необґрунтовані, оскільки зняття арешту з майна врегульовано статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" і не ставиться в залежність від законності (незаконності) дій державного виконавця.

Зазначена норма Закону містить перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини та передбачає, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Позивачем не порушується питання про скасування арешту, а заявлено вимогу щодо зняття арешту з виключного переліку заставного майна, які мають цивільно-правову природу і підлягають захисту способами, визначеними Цивільним кодексом України для захисту майнових прав.

Даний спір виник у зв"язку із переважним правом кредитора, який не є учасником виконавчого провадження, на заставлене майно, на яке державним виконавцем накладено арешт.

Згідно частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Приписами статті 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором (стаття 17 Закону України "Про заставу").

Стаття 391 Цивільного кодексу України зазначає, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 Цивільного кодексу України).

Як визначено статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права, закріпленого у Господарському процесуальному кодексі України, полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (стаття 4 ГПК України).

Враховуючи викладене, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Враховуючи, наявність арештів, накладених органами Державної виконавчої служби на заставне майно в інтересах інших юридичних осіб, які не є заставодержателями, унеможливлюють виконання Заставодавцем умов Договору застави та реалізацію Заставодержателем (обтяжувачем з вищим пріоритетом) права задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави у спосіб, передбачений як Законом, так і договором, а тому суд дійшов висновку про наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) позивача.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").

При цьому, частиною 6 статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

Підставами для визнання права на звільнення майна з-під арешту можуть бути право власності на описане майно або право володіння ним.

При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав, тобто вони мають бути відповідним чином доведені в суді.

Позивачами за таким позовом можуть бути особи, які вважають, що майно, яке перебуває під арештом, належить їм, а не боржникові, можуть звернутись до суду з позовом про звільнення цього майна з-під арешту (виключення майна з опису).

Суд зазначає, що в позовах про звільнення майна з-під арешту позивач має довести наявність юридичних фактів, з якими закон пов'язує право власності на арештоване майно чи право володіння ним на підставі закону чи договору з власником; факт порушення його права. Відповідач має довести свої заперечення проти покладених в основу позову фактів, тому що для боржника, який має в справі відповідну юридичну зацікавленість, має значення вирішення судом питання про належність йому спірного майна, оскільки звільнення його з-під арешту потягне за собою вилучення іншого майна для повного задоволення вимог стягувача.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи наведене, а також виходячи із суті застави, визначення якої міститься в Законі України "Про заставу", кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду, а тому позов про зняття арешту із заставленого майна, підлягає задоволенню.

Згідно із частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Пунктом 9 статті 129 ГПК України, передбачено, що у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю.

Суд вважає, що неможливість виконання позивачем зобов"язань обумовлених Договором застави є наслідком накладення арештів органом, який здійснює примусове виконання рішень у зв"язку з невиконанням зобов"язань перед іншими кредиторами (відповідачами), тому судові витрати у вигляді судового збору слід покласти на нього повністю.

Керуючись статями 73-79, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Зняти арешт з рухомого майна, належного ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" (код ЄДРПОУ 37556849, вул. Кривоноса, 26 м. Тернопіль, 46026), яке перебуває в заставі Приватного підприємства "Захід-Агроінвест" (код ЄДРПОУ 32865702) згідно Договору застави, укладеного 04.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі за №1610, а саме:

- автомобіль МАN 32.364, загальний вантажний самоскид-С, 2000 року випуску, шасі (кузов, рама) №WМАТ17ZZZYМ305314, реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію ТЗ СХХ302691, видане Центр ДАІ 6101 06 серпня 2014 року;

- автомобіль VOLVO FH12, загальний вантажний самоскид-С, 1998 року випуску, шасі (кузов, рама) №YV2A4B2C5WB206557, реєстраційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію ТЗ СХХ302690, видане Центр ДАІ 6101 06 серпня 2014 року;

- жатка соняшникова NARDI, 2013 року випуску;

- комбайн зернозбиральний JOHN DEERE 9770 STS, 2009 року випуску, заводський №Н09770S731119, реєстраційний номер ВО24381, свідоцтво про реєстрацію машини ЕЕ№014338, видане ДІСГ в Тернопільській області 29.03.2016;

- спеціалізований напівпричіп Н/ПР-платформа-Е LANGENDORF SATH 30-34, шасі (кузов, рама) №WLASTH349WWF53487, реєстраційний номер НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію ТЗ №СХО750644, видане Центр 10.11.2016;

- трактор колісний БЕЛАРУС-82.1, 2015 року випуску, заводський №82006429, реєстраційний номер ВО23936, свідоцтво про реєстрацію машини ІС№045119, видане ДІCГ в Тернопільській області 01.09.2015;

- автомобіль IVEKO DAILY, фургон – С, 1996 року випуску, шасі (кузов, рама) №ZCFC4980105116099, реєстраційний номер НОМЕР_4, свідоцтво про реєстрацію ТЗ САТ358817, видане 1-ВРЕВ УДАІ УМВС України в Тернопільській області 01.10.2013;

- автомобіль MERCEDES – BENZ 208 D, спеціалізований вантажний фургон малотоннажний - В, 1999 року випуску, шасі (кузов, рама) №WDB9013611Р980544, реєстраційний номер НОМЕР_5 свідоцтво про реєстрацію ТЗ СХО463267, видане Центр 6141 23.08.2016;

- важка дискова борона БПД-6-01,

накладений постановами державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 27.04.2017 ВП №53845633, від 30.06.2017 ВП №54205797, від 21.08.2017 ВП №54562189, від 04.12.2017 ВП №55277764.

3. Судові витрати, а саме сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1600,00 грн. покласти на позивача.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (частина 1 стаття 241 ГПК України).

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені статтями 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою - https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано "26" квітня 2018 року.

Суддя Я.Я. Боровець