Рішення № 73630104, 25.04.2018, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 квітня 2018 року Справа № 913/112/18

Провадження № 9/913/112/18

Господарський суд Луганської області у складі: судді Ворожцова А.Г.

за участю: секретаря судового засідання Богуславської Є.В.

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом

ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродончанка", м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 525650 грн. 89 коп.

у присутності:

від позивача - ОСОБА_1, НОМЕР_1 виданий 18.12.2001,

від відповідача - Касьянова Л.Ф., директор ТОВ "Сєвєродончанка",

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем, ОСОБА_1, заявлено вимогу про стягнення з відповідача, ТОВ "Сєвєродончанка", вартості майна пропорційно частині в статутному фонді ТОВ "Сєвєродончанка" в розмірі 525650,89 грн.

Доводи позивача зводяться до такого.

Позивач до 11.08.2008 була учасником ТОВ "Сєвєродончанка", а рішенням загальних зборів товариства від 11.08.2008, оформленим протоколом № 2, позивача було виключено зі складу учасників ТОВ "Сєвєродончанка" за заявою про вихід з товариства та прийняте рішення про виплату позивачу вартості частини майна, пропорційної його частки у статутному капіталі, яка складає 14,245%.

Протоколом була визначена сума дивідендів у розмірі 11470,00 грн.

На час звернення з цим позовом до суду дивіденди позивачу не виплачені.

У судове засідання прибули позивач та представник відповідача.

Відповідач, ТОВ "Сєвєродончанка", письмовим відзивом № 1 від 19.03.2018 на позовну заяву просить у задоволенні позову відмовити з урахуванням такого.

Відповідно до п. 5.2 статуту товариства учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши про свій вихід не пізніше ніж за два місяці до виходу. Оскільки товариство одержало від позивача заяву про вихід 14 травня 2008 року, сплив терміну виходу позивача з товариства є 14 липня 2008 року.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" та п. 5.3 статуту ТОВ "Сєвєродончанка" учасник, який виходить з товариства, має право одержати вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі. Виплата здійснюється після затвердження звіту за рік, у якому учасник вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Таким чином, вважає відповідач, у нього виникло зобов'язання щодо проведення розрахунків з позивачем у строк з 14 липня 2009 року по 14 липня 2009 року, у т.ч. у зв'язку з незгодою позивача із сумою виплати у розмірі 11 470,0 грн., яка була визначена загальними зборами товариства 11.08.2008.

Відповідач просить застосувати строк позовної давності до спірних відносин та відмовити у задоволенні позову, оскільки загальний трирічний строк позовної давності сплинув 14 липня 2012 року.

Оцінивши обставини справи та надані учасниками судового процесу документи, суд дійшов наступного висновку.

Спір між сторонами у справі виник стосовно корпоративних прав учасника ТОВ "Сєвєродончанка" ОСОБА_1 щодо виплати вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі.

Відповідно до Статуту ТОВ "Сєвєродончанка", в редакції станом на дату написання заяви про вихід (далі - Статут), затвердженого рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Сєвєродончанка" (протокол № 1 від 20.01.2006), товариство створено як корпоративне підприємство на підставі засновницького договору і договору купівлі-продажу від 02.02.1996 № 31/95 та від 29.02.1996 № 2/96 з метою одержання прибутку.

У п. 3.1 розділу 3 Статуту зазначено, що учасниками товариства є громадяни України, в тому числі: ОСОБА_1 (НОМЕР_1, виданий Сєвєродонецьким МВУСВС України в Луганській області 28.12.2001, місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

Згідно з п. 4.1 розділу 4 Статуту, для забезпечення діяльності Товариства створений статутний фонд у розмірі 80519 грн. 94 коп. за рахунок майна, яке належить учасникам товариства на підставі договорів купівлі-продажу № 31/95 від 02.02.1996 та № 22/96 від 29.02.1996 та було внесено ними в якості вкладів до статутного фонду товариства.

Частка ОСОБА_1 в статутному капіталі товариства - вклад на суму 11370,00 грн., що складає 14,121%. (п.4.2 розділу 4 Статуту).

У п. 5.1 розділу 5 Статуту визначено, що участь в товаристві може припинитися шляхом, зокрема, виходу учасника з товариства або виключення учасника з товариства.

Судом встановлено, що 11.08.2008 відбулися загальні збори учасників ТОВ "Сєвєродончанка", на яких була прийнята низка рішень, оформлених протоколом загальних зборів № 2, (а.с. 83-87) у т.ч. й щодо виходу з учасників товариства позивача, ОСОБА_1, та виплати вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі.

У зборах прийняли участь учасники товариства, які сукупно володіли 99,255% голосів.

Як вбачається з протоколу загальних зборів № 2 від 11.08.2008, збори прийняли рішення про виплату позивачу вартості частини майна товариства грошовими коштами у розмірі 11470,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", учаснику, який вибув, має бути виплачена належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Як стверджує позивач, він не погодився із визначеною йому сумою вартості частини майна товариства

Посилаючись на висновки судових будівельно-технічних експертиз № 69/23 від 09.04.2013, № 68/23 від 12.04.2013, № 67/23 від 03.04.2013, № 71/23 від 16.04.2013, № 70/23 від 19.04.2013, проведених у кримінальній справі № 9032/2012 (а.с. 21-69), якими визначена дійсна ринкова вартість майна ТОВ "Сєвєродончанка" станом на серпень 2008 року у розмірі 3690073,0 грн., позивач здійснив розрахунок своєї частки у статутному фонді, яка має складати 525650,89 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Нормами статей 54, 64 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній станом на 24.10.2008) передбачено, що у разі виключення учасника з товариства, у останнього (товариства) виникає обов'язок здійснити виплату такому учаснику вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. При цьому, така виплата здійснюється у строк до 12 місяців з дня виходу і обов'язок товариства не пов'язаний з наявністю або відсутністю вимоги про здійснення виплати. Як наслідок, у учасника товариства виникає право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної вартості майна товариства.

З'ясувавши обставини справи та надані докази, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено корпоративне право позивача у вигляді нездійснення виплати позивачу вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства.

Невиплата вартості частини майна, що пропорційна частці позивача у статутному капіталі ТОВ "Сєвєродончанка" стала приводом для звернення до суду.

Разом з тим, відповідно до ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини першої ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Щодо фізичної особи (громадянина) це може бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо.

За правилом ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, якщо при розгляді спору судом буде встановлено, що право позивача, про захист якого він просить, порушено і строк позовної давності пропущено ним з поважних причин, позивач вправі отримати судовий захист, у разі визнання судом поважними причин пропуску строку позовної давності.

У спірних правовідносинах обов'язок доведення поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, покладається на позивача у відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був присутнім на загальних зборах учасників товариства 11 серпня 2008 року, якими були прийняті рішення, оформлені протоколом № 2, саме щодо позивача, якими його було виключено зі складу учасників за нотаріальної заявою про вихід з товариства та прийняте рішення про виплату позивачу вартості частини майна, пропорційної його частки у статутному капіталі, яка складає 14,245%, у сумі 11470,00 грн.

Позивач письмово засвідчив та усно пояснив у судовому засіданні, що у зв'язку з непогодженням з цією сумою та незгодою товариства виділити йому майно в натурі, він звертався до правоохоронних органів з проханням забезпечити охорону його інтересів.

Таким чином, про порушення свого корпоративного права позивач не міг не знати, починаючи з серпня 2008 року.

Суд не приймає доводи позивача про те, що з 2014 року на території Луганської області проводиться АТО, а господарський суд Луганської області змінив своє місцезнаходження, як такі, що заслуговують на поважність причин пропуску строку позовної давності, оскільки у відповідача виникло зобов'язання щодо проведення розрахунків з позивачем у строк з 14.07.2009 по 14.07.2009, а загальний трирічний строк позовної давності сплинув 14.07.2012.

Посилання позивача на те, що він є пенсіонером з невеликим розміром пенсії, що позбавило його можливості звернутися за адвокатською допомогою, також не приймається судом, оскільки жодних доказів того, що будь-які поважні причини щодо не звернення до суду за захистом своїх порушених корпоративних прав протягом до початку проведення АТО на території Луганської області не надано.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Письмовим відзивом № 1 від 19.03.2018 на позовну заяву, відповідач просить у задоволенні позову відмовити у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд зазначає наступне.

При зверненні 06.03.2018 до господарського суду Луганської області з позовом б/н від 01.03.2018 про стягнення з ТОВ "Сєвєродончанка" 525650,89 грн., ОСОБА_1, як позивач повинна була сплатити в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 7884,76 грн.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 06.03.2018, суд, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», відстрочив ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові судовий збір покладається на позивача.

З урахуванням викладеного, з позивача в доход Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 7884,76 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 236, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_1, (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2), ід. номер НОМЕР_3, в доход Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України, 01061, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5, код 26255795), отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код 37993783, банк отримувача: ГУДКСУ у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 7884,76 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено - 26.04.2018.

Суддя А.Г. Ворожцов