Ухвала суду № 73629807, 18.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

У Х В А Л А

18.04.2018 Справа № 910/24550/13 за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод"

про визнання результатів аукціонів з продажу майна недійсними

в межах справи №910/24550/13

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Вотер СТ"

до Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод"

про визнання банкрутом

Суддя Яковенко А.В.

при секретареві судового засідання Кобельчук О.І.

Представники:

від заявника- Іванченко О.В.

від ПАТ "Сбербанк"- Багнюк І.В., Микитенок О.В.

від ТОВ "Медіамікс Україна "- Романчук Д.М.

від ТОВ "ФАСТ ВОТЕР СТ"- Кравець І.В.

ліквідатор- Фоменко А.В.

від Міжнаціональна універсальна товарно-сировинна біржа "Епсілон"- Іванишин О.О.,

від Управління державної служби охорони- Мірошниченко О.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду м. Києва перебуває справи №910/24550/13 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Вотер СТ" про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод".

До Господарського суду м. Києва надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання результатів аукціонів з продажу майна недійсними.

У відповідності до ч.8 ст.44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Згідно до ч.3 ст. 55 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.10.2017 заяву Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання результатів аукціонів з продажу майна недійсними прийнято до розгляду в межах справи № 910/24550/13 та призначено на 22.11.2017.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.11.2017 відкладено розгляд заяви Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання результатів аукціонів з продажу майна недійсними у судовому засіданні на 18.12.2017.

У зв'язку з тим, що судове засідання, призначене на 18.12.2017, припало на щорічну відпустку судді Яковенко А.В., суд ухвалою від 08.12.2017 призначив розгляд заяви у судовому засіданні на 17.01.2018.

17.01.2018 до Господарського суду м. Києва надійшли клопотання ТОВ "Фаст Вотер СТ" та ТОВ "Медіамікс Україна" про відкладення розгляду справи у судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2018 розгляд заяви Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" про визнання результатів аукціонів з продажу майна недійсними в межах справи №910/24550/13 відкладено до 07.02.2018.

07.02.2018 до Господарського суду міста Києва від представника ТОВ "Медіамікс Україна" надійшов відзив на позовні заяви ПАТ "Сбербанк" та ПАТ "Державний експортго-імпортний банк України" щодо визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна банкрута, за змістом якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

07.02.2018 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Міжнаціональної універсальної товарно-сировинної біржі "ЕПСІЛОН", відповідно до яких просили відмовити в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України".

07.02.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про відвід судді Яковенко А.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.02.2018 зупинено провадження за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" про визнання результатів аукціонів з продажу майна недійсними в межах справи №910/24550/13 до вирішення питання про відвід. Матеріали заяви Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" про визнання результатів аукціонів з продажу майна недійсними в межах справи №910/24550/13 передано уповноваженій особі для вирішення питання щодо визнання складу суду для розгляду заяви про відвід судді.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2018, Матеріали заяви Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" про визнання результатів аукціонів з продажу майна недійсними в межах справи №910/24550/13 передано судді Омельченко Л.В. для розгляду заяви про відвід.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.02.2018 у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про відвід головуючого судді відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2018 поновлено провадження з розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання результатів аукціонів з продажу майна недійсними в межах справи №910/24550/13 та призначено її до розгляду на 26.02.2018.

23.02.2018 до Господарського суду міста Києва від МУТСБ "Епсілон" надійшло клопотання про приєднання доказів, а саме копії відеозаписів аукціонів з продажу майна Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод", проведених МУТСБ "Епсілон" 13.01.2017.

23.02.2018 до Господарського суду міста Києва від ліквідатора надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволенні заяви про визнання результатів аукціону з продажу майна недійсними.

23.02.2018 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТАЛОН-КОНСАЛТІНГ" надійшли заперечення на заяву про визнання недійсними та скасування результатів аукціону.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.02.2018 відкладено розгляд заяви Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання результатів аукціонів з продажу майна недійсними на 07.03.2018

07.03.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про відвід судді Яковенко А.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.03.2018 зупинено провадження за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" про визнання результатів аукціонів з продажу майна недійсними в межах справи №910/24550/13 до вирішення питання про відвід. Матеріали заяви Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" про визнання результатів аукціонів з продажу майна недійсними в межах справи №910/24550/13 передано уповноваженій особі для вирішення питання щодо визнання складу суду для розгляду заяви про відвід судді.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2018, матеріали заяви Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" про визнання результатів аукціонів з продажу майна недійсними в межах справи №910/24550/13 передано судді Баранову Д.О. для розгляду заяви про відвід.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.03.2018 у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про відвід головуючого судді відмовлено.

У відповідності до ч.1 ст. 230 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.04.2018 поновлено провадження з розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" про визнання результатів аукціонів з продажу майна недійсними в межах справи №910/24550/13. Призначено розгляд заяви Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" про визнання результатів аукціонів з продажу майна недійсними в межах справи №910/24550/13 у судовому засіданні на 16.04.18

У судовому засіданні, що відбулось 16.04.2018 було оголошено перерву до 18.04.2018.

У судовому засіданні, що відбулось 18.04.2018 присутні учасники провадження у справі надали пояснення по суті заяви ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" про визнання результатів аукціонів з продажу майна недійсними.

У судовому засіданні 18.04.2018 відповідно до приписів ст. 233 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У проваджені Господарського суду м. Києва знаходиться справа № 910/24550/13 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" (далі- Боржник, ПАТ "Київський ювелірний завод").

15.04.2015 Постановою Господарського суду м. Києва ПАТ "Київський ювелірний завод" визнано банкрутом. Ухвалами Господарського суду м. Києва від 21.11.2016 по даній справі задоволено клопотання Ліквідатора ПАТ "Київський ювелірний завод" Тарасенко Т.П. про надання дозволу на продаж заставного майна Боржника та відмовлено в задоволені клопотань заставних кредиторів про проведення незалежної оцінки майна Боржника.

Як уже було зазначено, Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" подано заяву до Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" про визнання результатів аукціонів з продажу майна недійсними в межах справи №910/24550/13.

Подана заява мотивована порушенням норм чинного законодавства на етапі підготування до проведення та безпосереднього проведення аукціонів, виставленням майна Банкрута на продаж за неналежним чином визначеною початковою ціною, порушенням ухвал судів першої та апеляційної інстанцій про заборону відчудження майна Боржника.

Як вказує заявник у своїй позовній заяві, аукціон проведено незаконно, оскільки Ліквідатором Боржника (Тарасенко Т.П.) та Організатором аукціону (МУТСБ "ЕПСІЛОН") порушено вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо підготовки, проведення та оформлення результатів повторного аукціону з продажу майна ПАТ "Київський ювелірний завод".

За таких обставин заявник не погоджується з результатами проведеного повторного аукціону що відбувся 13.01.2017, вважає його неправомірним та таким, що порушує права позивача, відтак просить суд:

1. Визнати недійсними результати проведеного 13.01.2017 МУТСБ «ЕПСІЛОН» аукціону з продажу майна ПАТ «Київський ювелірний завод», відповідно до інформаційного повідомлення МУТСБ «ЕПСІЛОН» від 13.01.2017 № 13/01-1 про результати проведення повторного аукціону з продажу майна ПАТ «Київський ювелірний завод» частинами, якими було реалізовано майно ПАТ «Київський ювелірний завод», яке перебуває у заставі АТ «Укрсіббанк»;

2. Визнати недійсними результати проведеного 13.01.2017 МУТСБ «ЕПСІЛОН» аукціону з продажу майна ПАТ «Київський ювелірний завод», відповідно до інформаційного повідомлення МУТСБ «ЕПСІЛОН» від 13.01.2017 № 13/01-2 про результати проведення повторного аукціону з продажу майна ПАТ «Київський ювелірний завод» частинами, якими було реалізовано майно ПАТ «Київський ювелірний завод», яке перебуває у заставі АТ «Укрсіббанк»;

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу майна, укладений за результатами проведення МУТСБ «ЕПСІЛОН» 13.01.2017 аукціону з продажу майна ПАТ «Київський ювелірний завод», відповідно до інформаційного повідомлення МУТСБ «ЕПСІЛОН» від 13.01.2017 № 13/01-1 про результати проведення повторного аукціону з продажу майна ПАТ «Київський ювелірний завод» частинами;

4. Визнати недійсним договір купівлі-продажу майна, укладений за результатами проведення МУТСБ «ЕПСІЛОН» 13.01.2017 аукціону з продажу майна ПАТ «Київський ювелірний завод», відповідно до інформаційного повідомлення МУТСБ «ЕПСІЛОН» від 13.01.2017 № 13/01-2 про результати проведення повторного аукціону з продажу майна ПАТ «Київський ювелірний завод» частинами;

Ліквідатором подано обґрунтований відзив на заяву в межах справи, в якому зазначено про неможливість її задоволення, у зв'язку з її не обґрунтованістю та просив суд відмовити в її задоволені.

Оцінюючи подані заявником та боржником докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги заявника не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно приписів ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Ческьої Республіки).

Суд завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Рішення Європейського суду з прав людини у справах Ейрі проти Ірландії та Станєв проти Болгарії. Ця гарантія є «одним з основних принципів будь- якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції» (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Претто та інші проти Італії). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Клінік дез Акація та інші проти Франції вказано, що сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі - Закон), продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів.

Продажу підлягають всі види майна боржника, призначеного для здійснення господарської діяльності, за винятком прав і обов 'язків, які не можуть бути передані іншим особам (ч. 2 ст. 49 Закону).

Пунктами 4-6 Закону встановлено, що суб'єктами аукціону є його замовник, організатор та учасники. Замовником є ліквідатор, призначений господарським судом у порядку, встановленому цим Законом, а організатором аукціону є визначена замовником фізична або юридична особа, що має ліцензію на проведення торгів і з якою замовник аукціону уклав договір на проведення аукціону.

Згідно ч. 5 ст. 44 Закону, ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

22 серпня 2016 року між ПАТ «Київський ювелірний завод» в особі ліквідатора Тарасенка Т.П. та МУТСБ «Епсілон» укладено Договір на організацію та проведення публічних торгів (аукціону) (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. даного Договору, його предметом є здійснення сторонами дій, пов'язаних з реалізацією майна ПАТ «Київський ювелірний завод», шляхом його продажу на відкритих публічних торгах (аукціоні) в порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Законом України «Про товарну біржу», Правилами біржової торгівлі на МУТСБ «Епсілон» та іншими нормативно-правовими актами та цим Договором.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. Договору, майно ПАТ «Київський ювелірний завод» продається на аукціоні у вигляді цілісного майнового комплексу. У вигляді цілісного майнового комплексу продається все наявне майно боржника. Початковою вартістю продажу майна у вигляді цілісного майнового комплексу, відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону, є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів.

Частиною 5 ст. 51 Закону передбачено, що організатор аукціону виконує такі функції: опубліковує і розміщує повідомлення про продаж майна боржника і повідомлення про результати проведення торгів; приймає заявки на участь в аукціоні; укладає із заявниками договори про завдаток; визначає учасників торгів; здійснює проведення торгів; визначає переможця торгів і підписує протокол про результати проведення торгів; повідомляє учасників торгів про результати проведення торгів.

В той же час, ч. 1 ст. 52 Закону передбачає, що організатор аукціону повинен провести аукціон протягом двох місяців з дня укладення договору про проведення аукціону, якщо інше не встановлено законом або договором.

На виконання вищезазначених умов Договору та вимог чинного законодавства України МУТСБ «Епсілон» було оголошено про проведення 26.09.2016 року аукціону з продажу майна ПАТ «Київський ювелірний завод» у вигляді цілісного майнового комплексу загальною вартістю 406 832 087,17 грн., проте у зв'язку з відсутністю заяв на участь в аукціоні його було визнано таким, що не відбувся.

У відповідності до п. 2.9. Договору, у разі не продажу майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу (оголошення про закінчення аукціону без виявлення переможця), організатор аукціону здійснює продаж майна частинами у порядку та на умовах, визначених згідно вимог Закону та цим Договором.

Продаж майна боржника частинами здійснюється окремими лотами, склад яких визначається та погоджується зборами Комітету кредиторів (п. 2.10. Договору).

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 42 Закону, продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Як слідує з матеріалів справи та не спростовується заявником, 18.10.2016 року відбулося засідання комітету кредиторів ПАТ «Київський ювелірний завод», на якому зокрема було прийнято рішення про визначення порядку продажу майна банкрута в розрізі чотирьох лотів у відповідності до висновків незалежної оцінки майнових активів, проведених на замовлення ліквідатора боржника.

Окрім того, враховуючи відсутність згоди заставних кредиторів на продаж майна, яке є предметом забезпечення, за відповідною заявою ліквідатора ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 року по справі № 910/24550/13 було надано дозвіл на реалізацію заставного майна банкрута у спосіб визначений рішенням комітету кредиторів ПАТ «Київський ювелірний завод» від 18.10.2016 року в розрізі чотирьох лотів у відповідності до висновків незалежної оцінки майнових активів, а саме:

- лот№ 1 Товарно-матеріальні цінності (товари в обороті, які знаходяться в заставі у Публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії») за початковою ціною 1 057 960,47 (один мільйон п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот шістдесят гривень 47 коп.);

- лот № 2 Товарно-матеріальні цінності (товари в обороті, які знаходяться в заставі у Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України») за початковою ціною 13 972 101,39 (тринадцять мільйонів дев'ятсот сімдесят дві тисячі сто одна гривня 39 коп.);

- лот № 3 Цінні папери (акції), що перебувають на балансі ПАТ «Київський ювелірний завод» за початковою вартістю 4 694 752,55 (чотири мільйона шістсот дев'яносто чотири тисячі сімсот п'ятдесят дві гривні 55 коп.);

- лот № 4 Будівлі, споруди, виробниче і побутове обладнання, меблі оргтехніка, товарна продукція та інше майно), а також цінні папери, дебіторська заборгованість та нематеріальні активи, що перебувають на балансі ПАТ «Київський ювелірний завод» за початковою вартістю 216 264 773,81 грн. (двісті шістнадцять мільйонів двісті шістдесят чотири тисячі сімсот сімдесят три гривні 81 коп.).

З огляду на наведене, посилання ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» на нібито протиправність включення ліквідатором та МУТСБ «Епсілон» заставного майна в одні лоти з іншим майном боржника для продажу на аукціоні є абсолютно безпідставними, адже визначення відповідних лотів було погоджено як комітетом кредиторів боржника, так і самим судом. Окрім того, норми чинного законодавства України не містять імперативної норми щодо обов'язкового продажу заставного майна окремо від іншого майна боржника.

Вже після цього, 23.11.2016 року МУТСБ «Епсілон» на виконання умов Договору було розміщено оголошення про проведення 21.12.2016 року аукціону з продажу майна боржника у вигляді двох лотів (№ 3 та № 4 згідно ухвали суду від 21.11.2016 року) за погодженою комітетом кредиторів та судом початковою вартістю, проте 13.12.2016 аукціон визнано таким, що не відбувся у зв'язку з відсутністю заявок від потенційних покупців.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 65 та ч. 2 ст. 66 Закону (аналогічні положення закріпленні п.п. 2.14., 2.16., 2.17. Договору) якщо інше не встановлено договором, у разі закінчення аукціону без визначення переможця протягом місяця (у разі продажу нерухомого майна - двох місяців) організатор аукціону зобов'язаний провести повторний аукціон. Якщо інше не встановлено договором, початковою вартістю повторного аукціону, другого повторного аукціону є вартість, зменшена на 20 відсотків щодо початкової вартості відповідно попереднього аукціону, попереднього повторного аукціону. Повторний аукціон проводиться з можливістю зниження початкової вартості, але не нижче, ніж до граничної вартості, яка становить 50 відсотків початкової вартості, вказаної в оголошенні про проведення аукціону.

Керуючись вищенаведеними нормами Закону та положеннями Договору, 14.12.2016 року МУТСБ «Епсілон» було розміщено оголошення про проведення 13.01.2017 року повторного аукціону з продажу вищезазначеного майна боржника у вигляді двох лотів із початковою вартістю, зменшеною на 20% щодо початкової вартості попереднього аукціону (лот № 1 -3 755 802,04 грн. та лот № 2 - 173 011 819,05 грн.), який не відбувся.

Окрім того, 14.12.2016 року МУТСБ «Епсілон» було розміщено оголошення про проведення 13.01.2017 року аукціону з продажу майна боржника у вигляді двох лотів (№ 1 та № 2 згідно ухвали суду від 21.11.2016 року) за погодженою комітетом кредиторів та судом початковою вартістю (лот № 1 - 1 057 960,47 грн. та лот № 2 - 13 972 101,39).

Вищезазначені оголошення у відповідності до вимог ч. 1 ст. 58 Закону були розміщені на веб-сайті державного органу з питань банкрутства та Вищого господарського суду України та містили усю необхідну інформацію, передбачену вимогами ст. 59 Закону.

Отже, 13.01.2017 відбувся повторний аукціон з продажу майна ПАТ "Київський ювелірний завод" частинами, а саме:

1) у відповідності з публікацією № 38374:

- Лот № 1: Цінні папери (акції), що перебувають на балансі ПАТ "Київський ювелірний завод";

- Лот № 2: Майно: будівлі, споруди, виробниче і побутове обладнання, меблі, оргтехніка, товарна продукція та інше майно, цінні папери, дебіторська заборгованість та нематеріальні активи, що перебувають на балансі ПАТ "Київський ювелірний завод", до якого включено, у тому числі, й заставне майно Боржника;

2) у відповідності з публікацією № 38373:

- Лот № 1: Товарно-матеріальні цінності, що перебувають на балансі ПАТ "Київський ювелірний завод", у кількості 571 найменування, 6 029 одиниць;

- Лот № 2: Товарно-матеріальні цінності, що перебувають на балансі ПАТ "Київський ювелірний завод" у кількості 2 042 найменувань, 10 278 одиниць.

13.01.2017 МУТСБ "ЕПСІЛОН" складені відповідні інформаційні повідомлення № 13/01-1, 13/01-2 про результати проведення повторного аукціону з продажу майна ПАТ "Київський ювелірний завод" частинами.

Щодо відсутності порушень норм чинного законодавства зі сторони МУТСБ «Епсілон» на етапі проведення та визначення результатів аукціонів.

Як слідує зі змісту наявних оголошень про проведення оскаржуваних аукціонів та не оспорюється і самим заявником проведення відповідних аукціонів було призначено на 13.01.2017 року об 09:00 год. та 10:00 год. відповідно за адресою: м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 6 в торгово-операційній залі МУТСБ «Епсілон».

В той же час, заявник у своїй заяві стверджує, що жодних аукціонів за вищенаведеною адресою 13.01.2017 року МУТСБ «Епсілон» не проводилось.

Проте такі твердження заявника є безпідставними, адже відповідні оскаржувані аукціони були проведені саме 13.01.2017 року у зазначений в оголошеннях про їх проведення час та відповідно у зазначеному в оголошенні місці -торгово-операційній залі МУТСБ «Епсілон» в м. Києві на бульварі Івана Лепсе, 6 (на тепер перейменовано у бульвар Вацлава Гавела).

Так, посилання ПАТ «Державний експортно-імпортний банк україни» на Акт від 13.01.2017 року, яким встановлений факт відсутності проведення аукціонів 13.01.2017 року за адресою: м. Київ, бульвар Івана Лепсе (Вацлава Гавела), 6 є необгрунтованим та безпідставним. Вказаний документ не є належним та допустимим доказом в розумінні чинного ГПК України, адже як видно з його змісту він викладений у друкованому вигляді, що свідчить про завчасне його виготовлення. Крім того, слід зазначити, що вказаний акт підписаний не встановленими особами, без визначення їх кола повноважень.

В той же час, підтвердженням наявності в розпорядженні МУТСБ «Епсілон» відповідного приміщення для проведення 13.01.2017 року оскаржуваних аукціонів є укладений 30.12.2016 року між МУТСБ «Епсілон» та ТОВ «РК «Барбарис» Договір суборенди нежитлового приміщення № 76/12/16, за яким суборендар приймає у строкове платне користування кімнату № 101/2 на першому поверсі будинку за адресою: м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 6, приміщення 2. Цільове призначення суборенди приміщення - проведення аукціону 13.01.2017 року з 09:00 год. до 11:00 год.

Крім того, заявник вважає, що оскаржуваний аукціон необхідно визнати недійсним, оскільки майно Боржника було виставлене на продаж за неналежним чином визначеною початковою вартістю.

Суд відзначає, що статтею 57 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що початкова вартість майна визначається арбітражним керуючим, у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо визначеної арбітражним керуючим початкової вартості майна комітет кредиторів або окремий кредитор чи власник майна боржника можуть звернутися до господарського суду з клопотанням про проведення незалежної оцінки. Господарський суд своєю ухвалою може призначити незалежну оцінку майна боржника за рахунок зацікавлених кредиторів (кредитора), що здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати: 1) оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна; 2) експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації; 3) оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Таким чином , право на рецензування звітів про оцінку майна надається особам, які працюють у органах визначених ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Статтею 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено перелік суб'єктів оціночної діяльності, а саме: суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Таким чином, здійснення оціночної діяльності та рецензування оцінки майна можливе виключно суб'єктами оціночної діяльності.

Крім того, ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (як і іншими законодавчими актами з питань оцінки майна та майнових прав) не встановлено можливість чи необхідність підтвердження рецензії на звіт про оцінку майна.

Суд звертає увагу, на те що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності (чи неправильності) висновків, викладених у звітах про незалежну оцінку майна ПАТ «Київський ювелірний завод», наданих ліквідатором цього підприємства. Крім того, досліджуючи аналогічні твердження заявника під час оскарження ухвали господарського суду в апеляційному порядку, Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 не встановлено недостовірності оцінки майна банкрута, або заниження оцінки майна при підготовці до аукціону з продажу даного майна боржника.

В свою чергу, 30.01.2017 ТОВ «ЕТАЛОН-КОНСАЛТИНГ», як переможець аукціону, провів додаткову незалежну оцінку майна боржника на підтвердження належної початкової вартості лотів на оскаржуваному аукціоні надані суду копії Звітів про незалежну оцінку (будівлі, споруди і побутове обладнання, меблі, оргтехніка, товарна продукція та інше майно), а також цінні папери, дебіторська заборгованість та нематеріальні активи, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів (акцій) та надав суду в підтвердження цієї правової позиції.

Щодо тверджень заявника про порушення ухвал судів першої та апеляційної інстанцій про заборону відчудження майна Боржника.

Так, як встановлено судом, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 заборонено вживати будь-яких заходів, спрямованих на відчуження майна ПАТ «Київський ювелірний завод». При цьому, прямої заборони на організацію та проведення аукціону або іншої процедури передбаченої законодавством України суд не визначав.

За оголошенням від 14.12.2016 (номер публікації: 38374) призначено проведення повторного аукціону з продажу акцій, що належать банкруту та усього іншого рухомого й нерухомого майна банкрута, у т.ч. заставного, окрім товарів в обороті. Початкову вартість майна на повторному аукціоні встановлено у розмірі на 20% меншому, від визначеної ліквідатором вартості майна, з можливістю зниження до 50% від початкової вартості, вказаної в оголошені. Іншим оголошенням від 14.12.2016 (номер публікації: 38373) призначено проведення аукціону з продажу товарів в обороті, що належать банкруту, а саме ювелірних виробів.

Згідно зі ст. 18 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд має право за клопотанням сторін або учасників справи про банкрутство чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів. Суд може заборонити вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у т.ч. шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала. Тобто, вказаним законом не передбачено права господарського суду вчинення заходів забезпечення вимог кредиторів в межах провадження у ліквідаційній процедурі і стадії продажу майна банкрута з аукціону.

Разом з тим, до функції суду в ліквідаційній процедурі віднесено розгляд скарг й інших заяв у межах провадження у справі, вчинення інших дій, у т.ч. вжиття заходів, невжиття яких може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що вчиняється в будь-якій стадії провадження у справі, за аналогією зі ст. 66 ГПК України, якою передбачено можливість вжиття заходів забезпечення позову.

Заборона яка була встановлена ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 року не внесена до державних реєстрів, про заборону проведення аукціону та інших дій, спрямованих на виконання цієї Ухвали.

Як зазначає Боржник, ухвала від 10.01.2017 була оприлюднена у Єдиному Державному реєстрі судових рішень тільки 25.01.2017, тобто вже після проведення аукціону.

Більш того, жодним із заставних кредиторів не вчинялось будь-яких дій щодо внесення відповідних заборон до державних реєстрів, повідомлення МУТСБ «Епсілон» про заборону проведення аукціону та інших дій, спрямованих на виконання вказаної ухвали.

Як зазначено у правовій позиції ВСУ у справі № 6-2552цс16: від 18.01.2017 року, той факт, що встановлені ухвалою суду про забезпечення позову обмеження не були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не може слугувати підставою для висновку про відсутність таких обмежень і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачу було відомо.

Суд визначає, що ліквідатор, як особа, яка у відповідності до ст..44 Закону про банкрутство є замовником проведення аукціону з продажу активів банкрута не був присутній при постановленні ухвали Київським апеляційним господарським судом про заборону проведення аукціону від 10.01.2017 року.

Доказів того, що вступна та резолютивна частини судового рішення від 10.01.2017 року були надані банку, боржнику чи якимось чином доведені до Ліквідатора, як організатора аукціону до проведення торгів Заявником не надано.

23.01.2017 проведена державна реєстрація відчуження права власності майна ПАТ «Київський ювелірний завод» за результатами проведеного аукціону та укладених відповідних Договорів купівлі-продажу.

Питання набуття права власності на нерухоме майно регулюється цивільним законодавством. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Цивільним кодексом України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) чинне законодавство відносить земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Особливість режиму нерухомого майна визначається тим, що права на нього та правочини щодо нього підлягають державній реєстрації.

При цьому, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Таким чином, на момент переходу (державної реєстрації) права власності на майно ПАТ «Київський ювелірний завод» відсутні обтяження (заборони) на його відчуження, оскільки скасовані арешти майна накладені ухвалами Шевченківського районного суда міста Києва.

Суд зазначає, що за змістом положень статті 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, замовником якого є призначений господарським судом ліквідатор, до повноважень якого згідно зі статтею 41 Закону віднесено, зокрема продаж майна банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Продаж майна на аукціоні оформлюється договором купівлі-продажу, який укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів (частина перша статті 50 Закону ).

Відповідно до частини третьої статті 55 Закону результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу. Правова природа процедури реалізації майна на торгах у формі аукціону в межах провадження у справі про банкрутство полягає в продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця - переможця торгів (аукціону), невід'ємною і завершальною стадією якої є оформлення результатів такого продажу договором купівлі-продажу, що укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів.

Отже, особливості процесу, передбачені законодавством щодо проведення аукціону, полягають у сукупності дій його учасників, спрямованих на досягнення певного результату, тобто є обставиною, з настанням якої закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин, а тому є правочином. Таким чином, правова природа продажу майна з торгів (аукціону) дає підстави для визнання (за наявності підстав) результатів таких торгів (аукціону) недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, у тому числі й на підставі норм цивільного законодавства.

Постанова Верховного Суду України від 24.10.2012 року №6-116цс12, визначає, що виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Такий висновок узгоджується й з нормами ст. ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги.

Отже, враховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгах відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені чч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.

Також у зазначеній вище Постанові Верховного Суду України передбачено, що суду необхідно було встановити чи мало місце порушення норм законодавства при проведенні прилюдних торгів; чи вплинули ці порушення на результати торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати торгів.

Так, як було встановлено судом, кредиторські вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» включені окремо до реєстру вимог кредиторів боржника та підлягають задоволенню окремо за рахунок продажу заставленого майна, а саме:

-Договір застави№151307Z152 від 10.12.2007 року, згідно якого в заставу

передаються товари в обороті у вигляді незавершеного виробництва золота, сировини -

дорогоцінних вставок та готової продукції; незавершене виробництво золота; сировина-

дорогоцінні вставки (згідно таблиці 3 1 до Договору); Готова продукція (згідно Таблиці 2 Договору);

-Договір застави № 151308Z159 від 30.12.2008 р.,згідно якого в заставу передаються товари в обороті у вигляді ювелірних виробів (згідно Таблиці 1 до Договору).

- Іпотечний Договір № 151307Z150 від 10.12.2007 р., у відповідності до якого в іпотеку заявнику було передано нежилий будинок, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 17, а саме: нежилий будинок (літера Б) - виробничий корпус з вбудованими побутовими приміщеннями загальною площею 3 440, 30 кв.м.; нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 19, а саме: нежиле приміщення - магазин (в літері А), загальною площею 360,10 кв.м., яке складається з нежилого приміщення № 88 1- го поверху).

-Іпотечний договір № 151309Z3 від 08.01.2009 р., у відповідності до якого в іпотеку заявнику було передано нерухоме майно - нежилі приміщення (в літ А), площею 544,00 кв.м., що складають 35/100 частин від нежитлових приміщень в будинку, загальною площею 1546,30 кв.м., за адресою: м. Київ, вул.. Гончара Олеся, буд 79/4, а саме:нежилі приміщення з № 1 по № 5 (групи приміщень № 48а); нежилі приміщення з № 1 по № 20 (групи приміщень № 48в); нежилі приміщення з № 1 по № 17 (групи приміщень № 48г).

Статтею 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує

У відповідності до ст.. 45 Закону погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Виходячи з системного аналізу ст. ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

Так, продаж майна банкрута, здійснений 13.01.2017 та оформлений:

- протоколом проведення відкритих публічних торгів продаж Лоту №1 (назва лоту «Цінні папери (акції), що перебувають на балансі ПАТ «Київський ювелірний завод»;

-протоколом проведення відкритих публічних торгів (аукціону) №2 від 13.01.2017 року (назва лоту»Майно: будівлі, споруди, виробни че і побутове обладнання, меблі, оргтехніка, товарна продукція та інше майно, цінні папери, дебіторська заборгованість та нематеріальні активи, що перебувають на балансі ПАТ «Київський ювелірний завод» (окрім майна ,що перебуває в заставі Заявника - нежилий будинок, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 17, а саме: нежилий будинок (літера Б) - виробничий корпус з вбудованими побутовими приміщеннями загальною площею 3 440, 30 кв.м.; нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 19. а саме: нежиле приміщення - магазин (в літері А), загальною площею 360,10 кв.м., яке складається з нежилого приміщення № 88 1-го поверху); нерухоме майно - нежилі приміщення (в літ А), площею 544,00 кв.м., що складають 35/100 частин від нежитлових приміщень в будинку, загальною площею 1546,30 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Гончара Олеся, буд 79/4, а саме:нежилі приміщення з № 1 по № 5 (групи приміщень № 48а); нежилі приміщення з № 1 по № 20 (групи приміщень № 48в); нежилі приміщення з № 1 по № 17 (групи приміщень № 48г).

- протоколом проведення відкритих публічних торгів (аукціону) №1 від 13.01.2017 (назва лоту «Товарно-матеріальні цінності, що перебувають на балансі ПАТ «Київський ювелірний завод» не може порушувати майнові або немайнові права заставного кредитора -Заявника, оскільки відчуджене майно не було предметом забезпечення і кошти від його продажу були направлені для погашення кредиторських вимог інших кредиторів у відповідності з нормами ст.45 Закону.

Наразі, слід зазначити, що Заявнику після проведення відкритих публічних торгів та визначення переможця було перераховано вартість реалізованого заставного майна у розмірі 24 644 154,00грн.

Одночасно, щодо вимог заявника про визнання недійсним результатів повторного аукціону з продажу майна ПАТ «Київський ювелірний завод» частинами, який відбувся 13.01.2017 (у відповідності з публікаціями № 38373, 38374), суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Виходячи з системного аналізу ст. ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Одночасно з цим, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту, господарський суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України».

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 21.05.2012 р. у справі № 6-20цс11, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Разом з цим, за висновками суду, обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання недійсним результатів повторного аукціону з продажу майна ПАТ «Київський-ювелірний завод» частинами, який відбувся 13.01.2017 (у відповідності з публікаціями № 38373, 38374), у розумінні положень Конвенції не може вважатися «ефективним», оскільки такий спосіб ніяким чином не забезпечує відновлення прав позивача.

Щодо повноважень ліквідатора ПАТ «Київський ювелірний завод» арбітражного керуючого Тарасенка Т.П. на момент проведення аукціонів.

Суд відзначає, що Наказом Міністерства юстиції України від 15.02.2017 №414/5 про анулювання Свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №786 від 27.05.2013 Тарасенко Т.П.

01.03.2017 року дія вищевказаного Наказу Мінюсту України №414/5 від 15.02.2017 зупинена Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва по справі №826/1930/17. В подальшому, Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 17.05.2017 року по справі №826/1930/17 визнано протиправним та скасовано Наказу Мінюсту України №414/5 від 15.02.2017р. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 17.05.2017 залишено без змін.

Отже, на момент проведення оспорюваних прилюдних торгів (аукціону) 13.01.2017 арбітражний керуючий (ліквідатор) Тарасенко Т.П. діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.

Суд звертає увагу на той факт, що обставини викладені в заяві заявника досліджувались як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції під час розгляду скарг ПАТ «СБЕРБАНК» та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» на дії ліквідатора банкрута Тарасенка Т. П.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.10.2017 року, яка залишена без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 року було відмовлено в задоволенні скарг на дії арбітражного керуючого Тарасенка Т. П. під час реалізації майна боржника.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що вимоги Публічного акціонерного товариства " Державний експортно-імпортний банк України " про визнання результатів аукціонів з продажу майна ПАТ "Київський ювелірний завод" частинами, який відбувся 13.01.2017року, не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.. 1, 42-44, 49-50, 55,57-59,61,69 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статтями 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити публічному акціонерному товариству " Державний експортно-імпортний банк України " в задоволенні заяви про визнання результатів аукціонів з продажу майна ПАТ "Київський ювелірний завод" частинами, який відбувся 13.01.2017року, в межах справи 910/24550/13.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена.

Повний текст ухвали складено 24.04.2018 р.

Суддя А.В. Яковенко