Рішення № 73629664, 24.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.04.2018Справа № 910/2317/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом державного підприємства «Український державний центр радіочастот»

до приватного акціонерного товариства «СІ-ЕС-ТІ ІНВЕСТ»

про стягнення 13 867,20 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Кононенко О.В. - представник (довіреність № 80/071-09/406 від 12.01.2018)

від відповідача не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2018 року державне підприємство «Український державний центр радіочастот» (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «СІ-ЕС-ТІ ІНВЕСТ» (далі - відповідач) про стягнення 13 867,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку своєчасно та в повному обсязі оплатити послуги, надані позивачем за договором на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів № 193 від 05.01.2009.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача борг у розмірі 13 867,20 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.03.2018 відкрито провадження у справі № 910/2317/18 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 29.03.2018.

29.03.2018 відділом автоматизованого діловодства суду був зареєстрований поданий відповідачем відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив про сплив строку позовної давності для заявлених позивачем вимог, у зв'язку з чим просив суд у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.03.2018 у судове засідання, призначене на 24.04.2018, було викликано відповідача - приватне акціонерне товариство «СІ-ЕС-ТІ ІНВЕСТ».

20.04.2018 відділом автоматизованого діловодства суду була зареєстрована подана позивачем відповідь на відзив, у якій позивач заперечував, що строк позовної давності для заявлених ним вимог сплив та вказував, що строк позовної давності необхідно обраховувати від дня направлення позивачем відповідачу відповідних рахунків на оплату.

23.04.2018 відділом автоматизованого діловодства суду були зареєстровані подані відповідачем заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач підтримав свою позицію, викладену у відзиві.

У судовому засіданні 24.04.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та правомірними, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 24.04.2018 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

05.01.2009 між державним підприємством «Український державний центр радіочастот» (виконавцем) та українсько-ірландським товариством з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями фірмою «СІ-ЕС-ТІ ІНВЕСТ» (замовником), правонаступником якого згідно з відомостями, розміщеними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є відповідач - приватне акціонерне товариство «СІ-ЕС-ТІ ІНВЕСТ», був укладений договір на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів № 193 (далі - договір).

Згідно з п. 2.1 договору виконавець зобов'язується протягом всього терміну дії цього договору проводити заходи щодо забезпечення ЕМС РЕЗ, які використовує замовник, згідно з дозволами на експлуатацію РЕЗ, для чого:

- здійснювати радіочастотний моніторинг у смугах частот, що використовує замовник, з метою забезпечення ЕМС РЕЗ замовника з РЕЗ інших користувачів;

- інформувати замовника про радіозавади, що виникають з його вини і вживати передбачені законодавством України заходи з метою усунення дії цих завад;

- виявляти у наданій замовнику смузі частот радіозавади, джерела цих радіозавад та усувати їх у строки та у порядку, визначених нормативно-правовими актами;

- за заявками замовника забезпечувати виявлення джерел та припинення дії радіозавад, які впливають на РЕЗ замовника.

Пунктом 2.3 на замовника, зокрема, покладений обов'язок своєчасно сплачувати на користь виконавця плату за виконання робіт.

Вартість виконання робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпечення ЕМС РЕЗ, визначається на підставі затверджених у встановленому порядку «Тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», пов'язаних з користуванням радіочастотним ресурсом України та виділенням номерного ресурсу» за один календарний місяць, і не включає податок на додану вартість. Податок на додану вартість нараховується згідно законодавства України (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору виконання робіт підтверджується відповідним актом виконаних робіт, підписаним обома сторонами.

Згідно з п. 3.3 договору виконавець після закінчення проведення робіт оформлює рахунки за проведені роботи та разом з актами виконаних робіт надсилає на адресу Замовника.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що розрахунки між виконавцем і замовником за роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ проводяться шляхом перерахування суми, що і виставлена в платіжному документі, на розрахунковий рахунок виконавця, протягом п'яти банківських днів місяця наступного за звітним (в якому були проведені роботи).

Позивачем, на підтвердження надання ним відповідачу послуг протягом спірного періоду з лютого по жовтень 2014 року долучені до матеріалів справи акти № 14-05-264 від 28.02.2014, № 14-05-459 від 31.03.2014, № 14-05-646 від 30.04.2014, № 14-05-842 від 30.05.2014, № 14-05-1014 від 27.06.2014, № 14-05-1243 від 31.07.2014, № 14-05-1428 від 29.08.2014, № 14-05-1595 від 30.09.2014, № 14-05-1789 від 31.10.2014 на загальну суму 13 867,20 грн.

Дослідивши вищевказані докази суд встановив, що акти № 14-05-264 від 28.02.2014 та № 14-05-1595 від 30.09.2014 відповідачем не підписані. Однак, заперечуючи проти правомірності даного позову, відповідач не стверджував про те, що не отримував послуги від позивача протягом лютого та вересня 2014 року.

Судом також встановлено, що відповідач, отримавши від позивача послуги протягом спірного періоду з лютого по жовтень 2014 року, у порушення умов укладеного сторонами договору, не оплатив їх, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача борг у розмірі 13 867,20 грн.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Відтак, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з оплати наданих позивачем послуг є обґрунтованими, водночас, відповідачем заявлено вимогу про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (ч. 1 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У п. 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013 роз'яснено, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями п. 3.4 договору передбачено, що розрахунки між виконавцем і замовником за роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ проводяться протягом п'яти банківських днів місяця наступного за звітним (в якому були проведені роботи).

Таким чином, строк оплати послуг, наданих протягом:

- лютого 2014 року - настав 07.03.2014, прострочення оплати та перебіг строку позовної давності почались з 08.03.2014, а закінчився строк позовної давності 08.03.2017;

- березня 2014 року - настав 07.04.2014, прострочення оплати та перебіг строку позовної давності почались з 08.04.2014, а закінчився строк позовної давності 08.04.2017;

- квітня 2014 року - настав 12.05.2014, прострочення оплати та перебіг строку позовної давності почались з 13.05.2014, а закінчився строк позовної давності 13.05.2017;

- травня 2014 року - настав 06.06.2014, прострочення оплати та перебіг строку позовної давності почались з 07.06.2014, а закінчився строк позовної давності 07.06.2017;

- червня 2014 року - настав 07.07.2014, прострочення оплати та перебіг строку позовної давності почались з 08.07.2014, а закінчився строк позовної давності 08.07.2017;

- липня 2014 року - настав 07.08.2014, прострочення оплати та перебіг строку позовної давності почались з 08.08.2014, а закінчився строк позовної давності 08.08.2017;

- серпня 2014 року - настав 05.09.2014, прострочення оплати та перебіг строку позовної давності почались з 06.09.2014, а закінчився строк позовної давності 06.09.2017;

- вересня 2014 року - настав 07.10.2014, прострочення оплати та перебіг строку позовної давності почались з 08.10.2014, а закінчився строк позовної давності 08.10.2017;

- жовтня 2014 року - настав 07.11.2014, прострочення оплати та перебіг строку позовної давності почались з 08.11.2014, а закінчився строк позовної давності 08.11.2017.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до суду з позовною заявою в даній справі 27.02.2018, тобто після спливу строку позовної давності для кожного з платежів в межах спірного періоду. При цьому, сторонами не надано суду доказів на підтвердження вчинення відповідачем дії, що свідчить про визнання ним свого боргу, та переривання перебігу строку позовної давності.

При цьому, суд зазначає, що твердження позивача про те, що строк позовної давності необхідно обраховувати від дати направлення відповідачу розрахункових документів, якими визначено розмір вартості наданих послуг за кожен місяць окремо, не узгоджуються з визначеними за погодженням сторін на їх власний розсуд умовами п. 3.4 договору, згідно з якими оплата вартості спожитих послуг проводяться протягом п'яти банківських днів місяця наступного за звітним та не пов'язана з фактом направлення відповідачу рахунків та/або актів виконаних робіт.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013 роз'яснено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що права позивача дійсно порушені, проте строк позовної давності сплив, про що зроблено заяву відповідачем. Позивач поважних причин пропущення строку позовної давності не навів. За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача в повному обсязі та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.04.2018.

Суддя О.Г. Удалова