Рішення № 73629319, 11.04.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/13/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2018 Справа № 908/109/18

м. Запоріжжя

за позовом: Комунального підприємства “Бердянськводоканал” Бердянської міської ради (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Східний, 97)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Почерк” (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Кабельників, 138-а)

про зобов’язання вчинити певні дії

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 800 від 14.02.2017;

від відповідача: ОСОБА_2, директор, протокол № 8 від 02.12.2016

СУТЬ СПОРУ:

19.01.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального підприємства “Бердянськводоканал” Бердянської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Почерк” про зобов’язання відповідача встановити на своїй каналізаційній мережі (через яку відводяться стоки з комплексу будівель, що розташовані в м. Бердянську по вул. Кабельників, 1а) на межі балансової належності мереж позивача та відповідача вузол обліку стічних вод в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Ухвалою суду від 23.01.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/109/18, присвоєно номер провадження справи 9/13/18, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 14.02.2018.

Ухвалою суду від 14.02.2018 підготовче засідання відкладалось на 13.03.2018. Ухвалою від 13.03.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.04.2018. В судовому засіданні 02.04.2018 оголошено перерву до 11.04.2018.

11.04.2018 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які підтримані позивачем та мотивовані наступним. Між відповідачем та позивачем укладений договір №224 від 01.06.2011 про надання послуг з водопостачання та водовідведення, згідно з яким відповідачу надаються послуги на об’єкт, розташований за адресою: м.Бердянськ, вул. Кабельників, 1а. Для приєднання вказаного об’єкту до міських мереж водопроводу та каналізації відповідачу були надані технічні умови № 2969 від 05.02.2003. На схемі розділу меж обслуговування мереж водопроводу та каналізації ТОВ «Почерк» відображені, зокрема, мережі водовідведення сторін та вбачається місце балансової належності цих мереж. В пункті 1.7 договору визначено, що абонент повинен мати необхідні прилади обліку для розрахунків з виконавцем послуг за відпущену ним воду і прийняті стічні води. Згідно з п. 3.5 виконавець має право вимагати від абонента встановлення приладів обліку стічних вод, котрі мають перебувати на балансі абонента, який забезпечує їх ремонт та перевірку. У відповідача відсутній вузол обліку стічних води, а тому на підставі вказаних пунктів договору, пунктів 5.1, 5.9 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства № 190 від 27.06.2008 (далі - Правила №190), позивач тричі направляв відповідачу вимогу щодо встановлення ним засобу обліку стічних вод. Відповідач, у письмових відповідях, виконувати зазначені вимоги відмовився, чим порушив прийняті на себе зобов’язання за договором. У зв’язку із цим, позивач просить суд зобов’язати відповідача виконати обов’язок в натурі – зобов’язати встановити на своїй каналізаційній мережі на межі балансової належності мереж позивача та відповідача вузол обліку стічних вод в порядку, передбаченому чинним законодавством. Позовні вимоги обґрунтовано ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 526 ЦК України, умовами договору № 224 від 01.06.2011 та п.п.1.2, 5.1, 5.2, 5.3, 5.5, 5.6, 5.7 5.9 Правил № 190.

Відповідач позов не визнав, просить відмовити у його задоволенні з наступних підстав. Умови договору не можуть мати перевагу перед приписами законодавства та змінювати його. За змістом п. 5.30 Правил № 190 встановлено, що у разі, коли питна вода входить до складу продукції споживачів і згодом не потрапляє до централізованих мереж водовідведення, обсяг стічних вод обчислюється як різниця між кількістю води, одержаної підприємством з усіх видів джерел, та обсягом води, яка входить до складу продукції і не потрапляє до централізованої мережі водовідведення. Споживач надає відповідні розрахунки виробнику. Для з’ясування різниці між отриманою водою (яка визначається засобами обліку – водолічильником) та кількістю, яка не потрапила до каналізації, застосовуються показання приладу обліку та первинні бухгалтерську документи, з яких вбачається кількість переданої частини води на виробництво льоду, передача льоду на зберігання продукції, його передавача на рибальське судно (з якого лід, який тане та у вигляді води скидається в море) та актом списання льоду з підзвіту капітана судна. Згідно з п. 5.31 Правил постачальник має право перевірити такі розрахунки, в тому числі первинні бухгалтерські документи. Таким чином, законодавством встановлено спосіб визначення води, яка не потрапила у каналізацію, встановлення з цією метою приладу обліку не потребується. В пункті 3.5 укладеного сторонами договору не визначено чиїми силами встановлюється лічильник, тому не узгоджено обов’язок саме відповідача встановити прилад обліку. Згідно з технічними умовами не передбачено встановлення лічильника стічних вод, тому необхідне внесення змін до техумов, що потребує великих витрат, які не передбачені законодавством.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що не погоджується з доводами відповідача, оскільки право позивача вимагати від відповідача виконання зобов’язання зі встановлення ним засобу обліку стічних вод, що має перебувати на його балансі, визначено в п. 3.5 договору, п.п.1.7, 3.1, 5.9 Правил № 190, згідно з якими передбачена можливість нарахування плати за послуги водовідведення не тільки згідно з розрахунками, а і за допомогою засобів обліку.

11.04.2018 відповідачем подано через канцелярію суду письмові пояснення за результатом судового засідання 02.04.2018, які судом не прийняті як такі, що подані з порушенням положень ст.ст. 161, 167, 182, 194 ГПК України, оскільки є заявою по суті справи, що подаються в підготовчому провадженні, проте в силу приписів ст. ст. 208, 210 ГПК України прийняті судом в якості усних пояснень. В судовому засіданні 11.04.2018 представник відповідача додатково зазначив, що в тексті вказаного письмового пояснення помилково вказано ТОВ «Барк», замість ТОВ «Почерк».

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальним підприємством «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради (Виконавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Почерк» (Абонент, відповідач) 01.06.2011 укладено договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 224, за умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання забезпечувати об'єкти Абонента питною водою, а також приймати від нього стічні води в об'ємі встановленого ліміту та в межах встановлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах (п. 1.1).

Відповідно до п. 3.1 договору надання послуги централізованого водовідведення здійснюється виконавцем шляхом прийому від абонента стічних вод по його каналізаційних мережах в каналізаційні мережі Виконавця через окремі випуски, з обов’язковим улаштуванням контрольних колодязів за межами свого підприємства. Контрольні колодязі будуються, обладнуються та експлуатуються Абонентом. Межа розподілу каналізаційних мереж визначається у схемі розділу балансової приналежності водопровідних та каналізаційних мереж, яка є Додатком до договору.

Додатком до даного договору є Схема розділу меж обслуговування мереж водопроводу та каналізації ТОВ «Почерк» по вул. Кабельщиків, 1-а та КП «Бердянськводоканал».

ТОВ «Почерк» видано технічні умови № 2969 від 05.02.2003 на водопостачання та каналізування об’єкта: комплекс по рибопереробці по вул. Кабельщиків в районі СТО.

Слід зазначити, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.02.2017р. у справі № 908/3267/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Почерк» до Комунального підприємства «Бердянсьководоканал» Бердянської міської ради, частково зміненим постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2017, внесено зміни до п.7.1 договору № 224 від 01.06.2011 та викладено його в наступній редакції: « 7.1. Цей договір укладений на строк до 31.12.2012 року і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду. Договір може бути розірваний достроково у разі: зникнення потреби в отриманні послуги або відмови Абонента від користування послугами Виконавця; переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до іншої особи; невиконання умов договору сторонами договору».

Доказів припинення договору сторонами не надано, отже його дію продовжено на 2018 рік.

Матеріали справи свідчать, що КП «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради зверталося до відповідача з листами від 03.08.2016 № 2671, від 20.09.2016 № 3857, відповідно до змісту яких, позивач у зв’язку з відсутністю узгодження порядку визначення обсягу стоків при виготовленні відповідачем льоду, посилаючись на п.п. 1.7, 3.5 зазначеного договору, ч. 1 ст. 526 ЦК України вимагав встановити на мережах ТОВ «Почерк» засіб обліку стічних вод. Позивач вказував, що відмова від встановлення засобу обліку є істотним порушенням договору та є підставою для його розірвання.

У відповідь на ці вимоги, ТОВ «Почерк» листами від 29.08.2016 № 64, від 28.09.2016 № 69 зазначило про їх безпідставність, вказало, що має прилади обліку, на підставі яких здійснює розрахунок стічних вод згідно з п. 3.6 договору, п. 5.30 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України. Крім того, відповідач зауважив, що не заперечує проти того, що підприємством позивача буде встановлений прилад обліку стічних вод, який буде прийнятий на баланс ТОВ «Почерк».

В листі № 1146 від 06.03.2017 позивач зазначив, що до встановлення ТОВ «Почерк» засобу обліку стоків, обсяг стічних вод буде визначатися за кількістю спожитої води та повідомив про те, що у березні 2017 року КП «Бердянськводоканал» БМР буде встановлюватись контрольний водомір на місці приєднання мережі ТОВ «Почерк» до міської водопровідної мережі.

У зв’язку із недосягненням сторонами згоди, позивач звернувся за вирішенням спору з відповідним позовом до господарського суду Запорізької області, за яким відкрито провадження у даній справі.

Проаналізувавши норми законодавства, з’ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв’язку з наступним.

Відповідно до приписів ст. 173, 193 Господарського кодексу України Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Із змісту ч. 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 ГК України, ст.ст. 6, 627 ЦК України слідує, що сторони вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

В пункті 1.7 укладеного сторонами договору № 224 від 01.06.2011 встановлено, що Абонент повинен мати необхідні прилади обліку для розрахунків з Виконавцем за відпущену їм воду і прийняті стічні води.

Згідно з п. 3.5 Виконавець має право вимагати від Абонента встановлення приладів обліку стічних вод, котрі мають перебувати на балансі Абонента, який в свою чергу забезпечує їх ремонт та перевірку у визначені строки.

Абонент згідно з п.п. 3.15.2, 3.15.15 договору зобов’язався виконувати усі приписи (які відповідають діючому законодавству) Виконавця, направлені на поліпшення якості обліку наданих послуг. Нести інші обов’язки, передбачені договором та діючим законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 16, ч. 1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі – Правила), які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно до п. 2.1 цих Правил договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно з п.п. 3.1, 3.7 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

За змістом п.п. 5.1 – 5.3 Правил облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію. Вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу. Обладнання вузла обліку здійснюється за рахунок споживачів.

Проектування, монтаж та експлуатація вузлів обліку виконуються відповідно до вимог державних будівельних норм. Приймання в експлуатацію вузла обліку та реєстрація засобів обліку здійснюються за участю представника виробника (п. 5.5 Правил).

Відповідно до п.п. 5.6, 5.7 Правил до початку розробки технічної документації вузла обліку споживач повинен отримати від виробника вихідні дані, а також рекомендації щодо типу засобів обліку. Вихідні дані видаються за заявкою споживача в 15-денний термін. Вибір засобів обліку здійснює споживач, виходячи з отриманих вихідних даних, одержаних від виробника. Установка засобів обліку здійснюється відповідно до проекту, погодженого виробником.

За визначенням п. 1.2 Правил вузол обліку - комплект засобів вимірювальної техніки, занесених до Державного реєстру вимірювальної техніки, що призначені для вимірювання і реєстрації результатів вимірювання та обладнання для влаштування вузла відповідно до вимог нормативних документів; технічні умови - комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об'єкта будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам, зокрема щодо водопостачання, водовідведення.

Згідно з п. 4.1 Правил для приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення замовнику таких послуг надаються технічні умови. Форма технічних умов наведена в додатку 1 до цих Правил. Для одержання технічних умов замовник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення подає до виробника таких послуг: заяву; опитувальний лист за формою згідно з додатком 2; ситуаційний план з визначенням місця розташування земельної ділянки на відповідній території. Технічні умови мають містити графічний матеріал із нанесенням відповідних інженерних мереж та місць приєднання до них об'єкта будівництва.

Згідно з формою технічних умов, що наведена в Додатку 1 до Правил, вони виготовляються на приєднання об’єкта будівництва до централізованих систем водопостачання та водовідведення, технічні умови є чинними до завершення будівництва об'єкта.

Таким чином, пункти розділу V Правил, на які посилається позивач, як на обґрунтування своїх вимог, що регулюють порядок та умови встановлення засобу обліку стічних вод, не можуть застосовуватися в даному випадку, оскільки з вищенаведеного вбачається, що для влаштування вузла обліку необхідне здійснення його проектування на підставі розроблених технічних умов, після чого проводиться його монтаж та приймання в експлуатацію. Розроблення технічних умов, в свою чергу, здійснюється на етапі, що передує приєднанню замовника (споживача) до систем централізованого водопостачання та водовідведення, для визначення потужностей споруд та пропускної спроможності мереж каналізації, що необхідно при проектуванні та будівництві відповідних об'єктів, тобто до укладення договору із виробником/виконавцем послуг.

Обставини справи свідчать, що відповідач вже приєднаний до систем централізованого водопостачання та водовідведення, що здійснювалося на підставі розроблених технічних умов № 2969, є споживачем відповідних послуг на підставі договору № 224 від 01.06.2011, визначення обсягів водопостачання здійснюється на підставі показань встановлених водолічильників і тому, в даному випадку, положення розділу V вказаних Правил щодо обладнання вузла обліку стічних вод за рахунок споживача, застосовуватися до відповідача не можуть.

При цьому слід враховувати, що на момент укладення сторонами договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 224 від 01.06.2011, Правила користування № 190, що набрали чинності 18.10.2008, були діючими. Отже, укладаючи договір, сторони узгодили порядок розрахунків за спожитий обсяг води та скид стічних вод відповідно до його умов (за відсутності засобу обліку стічних вод), перегляд умов договору щодо порядку визначення обсягів водовідведення на час розгляду справи не здійснювався, відповідні зміни не вносилися.

Так, в пунктах 3.4, 3.6 договору встановлено, що кількість стічних вод, що надходять до каналізації, визначається за кількістю води, що надходить з комунального водопроводу або місцевих та власних джерел, згідно з показаннями водолічильників, а в разі відсутності останніх – за діючими нормами водоспоживання, або одним з методів, вказаних в п. 3.8 цього договору. На підставі витрати води на технологічні потреби (кількість стічних вод, відведених Абонентом, приймається рівними кількості витраченої води для підприємств – згідно розрахунків з урахуванням встановлених водолічильників на беззворортнім водокористуванні).

У разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел (п. 3.14 Правил).

Згідно з п. 5.29 Правил у разі відсутності засобів обліку стічних вод їх облік здійснюється такими методами: за допомогою засобів обліку на водозаборах, за паспортною продуктивністю насосів на водозаборах, за паспортним дебітом усіх свердловин та проектною потужністю поверхневого водозабору, на підставі витрат води на технологічні потреби, на підставі замірів кількості стічних вод, що надходять до мереж водовідведення. Метод визначення кількості стічних вод встановлюється виробниками.

Судом встановлено, що правовідносини сторін щодо стягнення заборгованості за надані послуги з водовідведення на підставі договору № 224 від 01.06.2011, у зв’язку із виникненням між сторонами спору щодо визначення обсягу стоків, неодноразово були предметом розгляду в господарському суді Запорізької області (справи № 908/369/15-г, № 908/3974/14, №908/3839/14). Рішення у справах № 908/3974/14 від 17.12.2014, №908/369/15-г від 23.03.2015, якими відмовлено у задоволенні позовних вимог КП «Бердянськводоканал» Бердянської міськради, залишені без змін судом апеляційної інстанції, набрали законної сили. Суд касаційної інстанції постанови Донецького апеляційного господарського суду у цих справах залишив без змін. Рішення від 12.10.2017 у справі № 908/3839/14, яким відмовлено в позові, не оскаржено, набрало законної сили.

Як встановлено господарським судом при розглядів вказаних справ, одним з основних видів діяльності підприємства відповідача є ловля, приймання та переробка риби і морепродуктів; що відповідач у своїй господарській діяльності використовує воду для виготовлення технологічної продукції (льоду) з метою підтримання низької температури виловленого водного біологічного ресурсу для подальшого його перероблення. Судом також встановлено, що відповідач надавав у спірні періоди позивачеві розрахунки кількості використаної води на технологічні потреби з виготовлення льоду, проте такі розрахунки позивачем не враховувалися при обчисленні вартості спірних послуг та виставленні рахунків на їх оплату; здійснений позивачем розрахунок заявленого боргу ґрунтується на актах, які підписав лише позивач, та не враховує дійсних об'ємів скидів води відповідача у спірному періоді.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України вказані обставини не потребують доказування.

Відповідно до Статуту ТОВ «Почерк», відповідач є підприємством сільськогосподарського значення; одним з основних видів діяльності підприємства є виробництво та реалізація сільгосппродукції; ловля, приймання та переробка риби і морепродуктів; виробництво (заготівля), переробка, розфасовка, замороження, зберігання і реалізація продукції сільськогосподарського, рослинного, тваринного та біологічного походження. Згідно з наказом Міністерства аграрної політики України та Міністерства охорони навколишнього природного середовища України “Про затвердження Інструкції про порядок спеціального використання риби та інших водних живих ресурсів” від 11.11.2005 № 623/404 технологічний процес - це сукупність технологічних операцій, які виконуються при вилученні риби та інших водних живих ресурсів з наступним виготовленням з них продукції (розробляється і затверджується користувачем відповідно до чинних ДСТУ і технічних умов). Одним із елементів технологічного процесу є охолодження та замороження водного біологічного ресурсу. Для цього підприємством виготовляється та безпосередньо використовується лід для підтримання низької температури виловленого водного біологічного ресурсу для подальшого перероблення.

Відповідно до положень п. 5.30 Правил № 190, у разі коли питна вода входить до складу продукції споживачів і згодом не потрапляє до централізованих мереж водовідведення, оплата за скидання стоків визначається за різницею обсягу води, одержаної підприємством з усіх видів джерел, і обсягу води, що увійшла до складу продукції. Для споживачів харчової промисловості, де питна вода є не тільки напівфабрикатом, а й компонентом для виготовлення продукції, обсяг стічних вод, що надходить до централізованих мереж водовідведення, обчислюється як різниця між кількістю води, одержаної підприємством з усіх джерел, та обсягом води, яка входить до складу продукції і не потрапляє до централізованої мережі водовідведення. Споживач надає відповідні розрахунки виробнику.

Відповідно до пункту 5.31 Правил виробник має право шляхом обстеження на місці перевіряти подані споживачем дані про кількість та якість стічних вод, що скидаються до централізованих мереж водовідведення, відповідно до умов договору.

В обґрунтування своїх доводів позивач посилається на ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», де порядок вимірювання обсягів комунальних послуг з водовідведення, які надані позивачем відповідачу та визначення точок розподілу – місце передачі послуги від однієї особи до іншої, облаштоване засобами обліку, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу, є істотними умовами договору.

Проте, як встановлено вище, межа розподілу каналізаційних мереж визначена у відповідній схемі розділу меж обслуговування мереж ТОВ «Почерк» та КП «Бердянськводоканал», в якій відображені, зокрема, розмежування балансової приналежності мереж водопроводу та каналізації сторін, місця їх з’єднань, колодці, точки влаштування засобів обліку водопостачання. Можливість та порядок визначення обліку обсягів стічних вод за відсутності приладів обліку, законодавчо передбачено Правилами №190, узгоджені сторонами в укладеному договорі, тому підстави для зобов’язання відповідача за власний рахунок встановити вузол обліку стічних вод на своїй каналізаційній мережі на межі балансової належності сторін, який здійснюється у передбаченому законодавством порядку, відсутні. Відповідно до пояснень відповідача, каналізаційний колодязь, до якого врізана каналізаційна труба ТОВ «Почерк не є його майном (власністю) та не перебуває на його бухгалтерському обліку.

Посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на п. 3.5 договору, також не є достатньою підставою для задоволення позову, оскільки даним пунктом договору передбачено право Виконавця вимагати від Абонента встановлення приладів обліку стічних вод, однак не є безумовною підставою для задоволення такої вимоги, з урахуванням вищенаведених висновків суду.

Прямого ж обов’язку встановлення абонентом вузла обліку стічних вод або приладів обліку стічних вод договором не передбачено.

Щодо посилання позивача на пункт 1.7 договору, то відповідно до його змісту абонент повинен мати необхідні прилади обліку саме для здійснення розрахунків з виконавцем за відпущену воду і прийнятті стічні води. Отже, мова йде саме про прилади обліку взагалі, які повинні бути для здійснення розрахунків, та які у відповідача є, що не заперечив і позивач.

Із змісту положень ст.ст. 15,16 ЦК України, ст.20 ГК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.13, ч.1, 2 ст.14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено право юридичних осіб на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених до юрисдикції господарського суду. Із змісту ст.20 ГПК України слідує, що господарський суд розглядає спори.

За змістом ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем не доведено факту порушення відповідачем його прав і охоронюваних законом інтересів, які підлягали б захисту у обраний ним спосіб.

Позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя О.С. Боєва

Повне рішення складено та підписано 25.04.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, у порядку встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п. 17.5 ч. 1 розділу ХІ “Перехідні положення” ГПК України.