Ухвала суду № 73629298, 25.04.2018, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"25" квітня 2018 р. м. Ужгород Справа № 907/296/18

Суддя господарського суду Йосипчук О.С., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, яка подана заявником разом з матеріалами позовної заяви

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Квасок», с. Поляна Свалявського району Закарпатської області

до відповідача приватного підприємства «БЛІК ПРІНТ», м. Мукачево

про стягнення 543946,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Квасок», с. Поляна Свалявського району Закарпатської області - звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з відповідача - приватного підприємства «БЛІК ПРІНТ», м. Мукачево безпідставно отриманих коштів у розмірі 543946,00 грн.

Разом із вказаною позовною заявою позивачем подана заява про забезпечення позову.

У вказаній заяві позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які належать приватному підприємству «БЛІК ПРІНТ», м. Мукачево і знаходяться в нього або інших осіб в межах суми позовних вимог 543946,00 грн.

В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову заявник посилається на те, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов’язання перед позивачем, про що свідчать факти ухилення представників та представників відповідача будь-яких розмов і контактів та ненадання ним відомостей про результати розгляду отриманої претензії. Із наведеного вище позивач робить висновок про небажання повертати кошти, що і є підставою для вжиття заходів забезпечення позову (ч.1 стор.2 заяви).

Доказів на підтвердження наведених вище обставин заявником не подано (зміст додатку до заяви).

Після означених висновків, в заяві позивача про забезпечення позову міститься висновок про те, що незначний розмір статутного фонду відповідача істотно ускладнить та унеможливить фактичне виконання рішення суду у випадку задоволення позову, оскільки відповідач з метою ухилення від виконання рішення суду за час судового розгляду справи може здійснити відчуження належного йому майна до прийняття рішення у справі.

Доказів, які б свідчили про розмір активів відповідача і його намір зменшити ці активи з метою уникнення відповідальності перед позивача до заяви також не додано.

Поряд з цим, пропозиції від заявника (позивач у справі), щодо зустрічного забезпечення, у заяві про вжиття заходів забезпечення позову не міститься.

Розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову суд вважає, що зазначена заява не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Згідно ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Правовий аналіз змісту статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, дає розуміння правової норми, де кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. З урахуванням цього, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, заявником не надано жодних доказів про зміни у господарській діяльності відповідача, що свідчать про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення заявника можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову про які просить останній.

Статутний фонд відповідача, на який посилається позивач у своїй заяві — це сукупність грошових коштів та майна, необхідних для організації та початку функціонування суб'єкта господарювання, і ніяким чином не характеризує фінансове становище відповідача на момент виникнення спору; наявність у нього активів і пасивів в момент подання позову. Тому, посилання заявника на задекларований відповідачем незначний розмір статутного фонду, продекларований на момент утворення цього товариства, не підтверджує, того, наявні у відповідача на момент виникнення спору активи можуть зникнути під час вирішення спору у суді. Статутний фонд, являє собою подвійне явище з точки зору бухгалтерського обліку, який характеризується виключно його матеріальним наповненням учасниками. Тому, декларування товариством свого статутного фонду без аналізу його фактичного наповнення активами, не може слугувати юридичним фактом, що породжує висновок про наявність у підприємства активів.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення заяви товариства з обмеженою відповідальністю “Квасок”, с. Поляна Свалявського району Закарпатської області про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 136 -140, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Квасок», с. Поляна Свалявського району Закарпатської області про забезпечення позову про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду відповідно до 140 ГПК України.

Суддя О.С. Йосипчук