Рішення № 73629219, 11.04.2018, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2018 р. Cправа № 902/679/17

Суддя господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Німенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича, м.Київ,

до фізичної особи - підприємця Зав`ялова Романа Павловича, с.Медвеже Вушко Вінницького району Вінницької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3, с.Медвеже Вушко Вінницького району Вінницької області

про стягнення 466749,31 грн заборгованості згідно кредитного договору

за участю представників:

позивача, Горобець Д.Г., довіреність б/н від 29.01.2018;

відповідача, Мишковська Т.М., довіреність №2721 від 01.11.2017;

третьої особи ОСОБА_3, ОСОБА_5, довіреність №338 від 22.02.2018

В С Т А Н О В И В :

06.07.2017 публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця Зав`ялова Романа Павловича 466749,31 грн заборгованості, нарахованої з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами кредитного договору №11284256000 від 16.01.2008, з яких: 6834,57 швейцарських франків - заборгованість за кредитом; 10396,30 швейцарських франків - заборгованість за відсотками; 1753,05 грн - пеня та 5000 грн штрафу.

Прийнявши зазначену позовну заяву, господарським судом Вінницької області 11.07.2017 було порушено провадження у справі з призначенням їй номеру - 902/679/17.

Ухвалами суду від 07.08.2017 у даній справі призначено судово-економічну експертизу; провадження у ній зупинено до закінчення проведення експертизи.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 зазначені судові рішення місцевого господарського суду скасовані.

07.12.2017 вказана справа повернута до господарського суду Вінницької області.

Указом Президента України від 10.11.2017 за №357/2017 суддю Білоуса В.В. призначено на посаду судді Касаційного господарського суду Верховного Суду.

За результатами автоматичного розподілу судових справи між суддями господарського суду Вінницької області, матеріали справи №902/679/17 передано на розгляд судді Нешик О.С., яка ухвалою від 08.12.2017 прийняла її до свого провадження.

Ухвалою суду від 05.02.2018 постановлено справу №902/679/17 розглянути за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі №902/679/17 призначено на 27.02.2018.

В судовому засіданні 27.02.2018 з метою надання сторонам можливості подати достатні докази в обґрунтування обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оголошено перерву до 12.03.2018.

Ухвалою суду від 12.03.2018 постановлено закрити підготовче провадження у справі №902/679/17, призначити справу до судового розгляду по суті, повідомити учасникам справи, що розгляд справи по суті відбудеться 10.04.2018.

19.03.2018 господарським судом Вінницької області була постановлена ухвала, якою задоволено клопотання публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" №02.3-2714 від 12.03.2018 про проведення судового засідання 10.04.2018 в режимі відеоконференції; доручено Печерському районному суду м.Києва забезпечити проведення відеоконференції 10.04.2018 о 12 год. 00 хв. з господарським судом Вінницької області.

10.04.2018 судове засідання у справі №902/679/17 не відбулось в зв'язку з технічними проблемами у його проведенні в режимі відеоконференції, з огляду на що судом оголошено перерву до 11.04.2018.

На визначену судом дату (11.04.2018) у судове засідання з'явились всі учасники справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити з підстав, заявлених у позові.

Присутній в судовому засіданні відповідач проти заявлених позивачем вимог заперечив з підстав, зазначених у відзиві, доповненні до відзиву, а також клопотав про застосування судом строку позовної давності.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

16.01.2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (Банк) та фізичною особою-підприємцем Зав'яловим Романом Павловичем (Позичальник) укладено кредитний договір №11284256000, згідно п.1.1 якого Банк зобов'язався надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 13537,00 швейцарських франків порядку і на умовах, визначених цим Договором.

В п.1.2.1 Договору обумовлено, що надання кредиту здійснюється в термін до 16 січня 2008 року.

Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 13 січня 2012 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди Сторін або до вказаного терміну (додатково) відповідно до умов цього Договору.

Позичальник зобов'язується повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафні санкції та здійснити інші грошові платежі згідно умов Договору на рахунок НОМЕР_2 в АКІБ "УкрСиббанк" (п.1.2.2. договору).

Нарахування процентів за цим договором здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом "факт/360" відповідно до вимог нормативно-правових актів НБУ та чинного законодавства України.

Період нарахування процентів згідно умов цього договору починається з дня фактичного надання кредитних коштів, якщо умовами п.п. 1.3.2, 1.3.3, 9.2 договору не передбачено іншу дату початку нарахування процентів, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця.

При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність банку відповідно до умов договору, якщо інша база нарахування процентів не передбачена умовами п. 1.3.2 та/або п.п. 1.3.3, 9.2 договору. Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту вважається одним днем (п. 1.3.4. договору).

Позичальник зобов'язується сплачувати проценти за договором у строк - протягом перших 10 (десяти) робочих днів кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти за користування кредитом. При цьому остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту. Якщо останній день строку сплати процентів або дата остаточного повного повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочий день, в такому випадку останнім днем строку сплати процентів вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем (п. 1.3.5. договору).

Кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_3 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням (п. 1.5. договору).

Сторони погодили наступну черговість погашення Позичальником своїх грошових зобов'язань за цим Договором:

1) прострочені комісії (а саме: комісії Банку, при сплаті яких Позичальник не порушив терміни їх оплати згідно умов Договору), якщо буде мати місце прострочення;

2) строкові комісії (а саме: комісії Банку, при сплаті яких Позичальник не порушив терміни їх оплати згідно умов Договору);

3) прострочені проценти (якщо буде мати місце прострочення);

4) строкові проценти;

5) прострочена сума основного боргу (якщо буде мати місце прострочення);

6) строкова сума основного боргу;

7) штрафні санкції за Договором.

Як визначили сторони п. 5.6. Договору у випадку порушення Позичальником термінів повернення кредиту (основної суми боргу) та/або термінів сплати плати за кредит строком більш як 5 (п'ять) календарних днів, та/або у випадку порушення Позичальником та/або заставодавцем та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з Банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов'язань Позичальником за цим Договором, Банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим Договором в порядку, визначеному розділом 11 Договору.

Згідно п.11.1 Договору відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, ст.ст. 525, 611 Цивільного кодексу України Сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з пп. 2.3., 5.3., 5.5., 5.6., 5.9., 5.10., 5.11., 7.4. цього Договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами Банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з п.1.2.2. цього Договору. При цьому термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення з дати отримання Позичальником відповідної письмової вимоги Банку. В цьому випадку Позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений Банком заново термін в повному обсязі.

В будь-якому випадку, новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги Банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення Банком вказаної вимоги Позичальнику.

16 січня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (Банк) та фізичною особою-підприємцем Зав'яловим Романом Павловичем (Позичальник) було укладено Додаткову угоду №2, якою продовжено кінцевий термін повернення кредиту до 13 січня 2014 року та передбачено щомісячний платіж у розмірі 227 швейцарських франків 65 сантимів.

Також 08.12.2011 року між ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "УкрСиббанк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами. Згідно акту приймання-передачі від 19.12.2011 року ПАТ "УкрСиббанк" передало ПАТ "Дельта Банк" право вимоги за кредитами, який зазначено в договорі. Відповідно до умов вказаного договору ПАТ "Дельта Банк" набуло статусу нового кредитора для стягнення заборгованості з відповідача.

Взяті на себе зобов'язання щодо надання кредиту у розмірі 13537,00 швейцарських франків відповідно до умов кредитного договору позивач виконав в повному обсязі.

03.08.2012 ПАТ "Дельта Банк", з огляду на невиконання Позичальником умов договору, надіслав ФОП Зав'ялову Р.П. претензію №02.1-4192, у якій зазначив про невиконання Позичальником умов Кредитного договору, порушення ним строків повернення кредиту та сплати відсотків, та з посиланням на ст.ст. 193, 198, 216, 220, 222 ГК України, ст.ст 525, 526 ЦК України, п.11 Договору, запропонував Позичальнику сплатити прострочену заборгованість в розмірі 11646,51 швейцарських франків (3962,39 швейцарських франків заборгованості за кредитом, 6100,19 швейцарських франків заборгованості за простроченим кредитом, 760,03 швейцарських франків заборгованості за відсотками та 823,90 швейцарських франків заборгованості за простроченими відсотками), а також пеню, комісії, штрафні санкції та проценти, які будуть донараховані на день сплати заборгованості відповідно до Договору кредиту.

Зазначену претензію отримано Позичальником 08.08.2012.

21.12.2012 публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Зав'ялова Романа Павловича 107929,57 грн заборгованості на підставі кредитного договору №11284256000 від 16.01.2008 року.

Згідно позовної заяви №02.1-6464 від 21.12.2012 позивач просив суд постановити рішення про стягнення:

- суми простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 10062,58 швейцарських франків, що еквівалентно 86175,22 грн (згідно офіційного курсу НБУ станом на 11.12.2012);

- суми заборгованості за відсотками, нарахованими за період з 19.12.2011 по 11.12.2012 у розмірі 2189,36 швейцарських франків, що еквівалентно 18749,52 грн (згідно офіційного курсу НБУ станом на 11.12.2012);

- суми пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 278,22 швейцарських франків, що еквівалентно 2382,66 грн (згідно офіційного курсу НБУ станом на 11.12.2012) та суми пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 72,65 швейцарських франків, що еквівалентно 622,17 грн (згідно офіційного курсу НБУ станом на 11.12.2012).

Звертаючись 21.12.2012 з позовом до господарського суду Вінницької області, позивач, зокрема, зазначив: "Відповідно до п.11.1 кредитного договору, сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з п.п. 2.3., 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 цього договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з п.1.2.2 цього договору. При цьому термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення з дати отримання позичальником відповідної вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений банком заново термін в повному обсязі" (абз.3 стор.2 позовної заяви №02.1-6464 від 21.12.2012).

Ухвалою суду від 28.12.2012 року порушено провадження у даній справі №16/88/2012/5003.

В ході розгляду справи, 12.03.2013, позивачем до суду подано заяву №18.2-86 від 12.03.2013 року (вх. канц. суду №08-46/3370/13), в якій останній зазначив, що погашень заборгованості по кредитному договору №11284256000 від 16.01.2008 року за період з 11.12.2012 по 12.03.2013 не було, а тому сума заборгованості в гривневому еквіваленті складає 107929,57 грн. Дана заява прийнята судом на підставі ст.22 ГПК України.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.03.2013 у справі №16/88/2012/5003, яке набрало законної сили 29.03.2013, позов ПАТ "Дельта Банк" задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Зав'ялова Романа Павловича на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 86175,22 грн заборгованості за кредитом; 18749,52 грн заборгованості за відсотками; 2382,66 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту; 622,17 грн пені за несвоєчасне погашення відсотків та 2158,59 грн судового збору.

Розглядаючи спір у справі №16/88/2012/5003 в частині стягнення основного боргу суд, зокрема, керувався частиною 2 статті 1050 ЦК України, якою встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

06.07.2017 публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" подало до господарського суду Вінницької області позовну заяву №02.3-2117 від 06.07.2017 з вимогою стягнути з фізичної особи - підприємця Зав`ялова Р.П. 466749,31 грн заборгованості, нарахованої в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами кредитного договору №11284256000 від 16.01.2008.

Так, позивач просить стягнути з відповідача:

- суму простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 6834,57 швейцарських франків, що еквівалентно 182456,06 грн (згідно офіційного курсу НБУ станом на 20.06.2017);

- суму заборгованості за відсотками, нараховану за період з 19.12.2011 по 19.06.2017 у розмірі 10396,30 швейцарських франків, що еквівалентно 277540,20 грн (згідно офіційного курсу НБУ станом на 20.06.2017);

- пеню за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 1753,05 грн, нараховану за період з 91.07.2016 по 19.06.2017, та штраф у розмірі 5000,00 грн.

Розглянувши у справі №902/679/17 вимогу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" щодо стягнення простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 6834,57 швейцарських франків та суму заборгованості за відсотками, нараховану за період з 19.12.2011 по 11.12.2012, суд дійшов наступних висновків.

Як вже було зазначено, звертаючись з позовом у справі №16/88/2012/5003 позивач (публічне акціонерне товариство "Дельта Банк"), посилаючись на п.4.6 кредитного договору №11284256000 від 16.01.2008 (абз.5 стор.2 позовної заяви №02.1-6464 від 21.12.2012), просив дострокового повернення в повному обсязі кредиту та плату за нього з підстав порушення позичальником строків повернення кредиту та сплати відсотків. Про дані обставини публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" також повідомило боржника (ФОП Зав'ялова Р.П.) у претензії №02.1-4192 від 03.08.2012.

За наслідками вирішення спору між публічним акціонерним товариства "Дельта Банк" та фізичною особою - підприємцем Зав`яловим Р.П. щодо дострокового повернення кредиту в сумі 10062,58 швейцарських франків, що еквівалентно 86175,22 грн (згідно офіційного курсу НБУ станом на 11.12.2012) суми заборгованості за відсотками, нарахованої за період з 19.12.2011 по 11.12.2012, у справі №16/88/2012/5003 постановлено рішення про повне задоволення цих вимог. Стягнуто гривневий еквівалент сум заборгованості за кредитом станом на 11.12.2012 в розмірі 86175,22 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 18749,52 грн.

Разом з цим, згідно зі ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Зі змісту даної норми вбачається, що позивач має право на відшкодування курсової різниці на день платежу.

За вказаних обставин суд доходить до висновку, що кредитор, вимоги якого не погашені, має право на захист своїх інтересів щодо визначення грошового еквіваленту іноземної валюти у гривнях, що визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, на стадії виконання судового рішення у справі №16/88/2012/5003.

З урахуванням чого суд вважає неправомірною позовну вимогу позивача у справі №902/679/17, за якою останній фактично просить про повторне стягнення суми заборгованості за кредитом та відсотками за період з 19.12.2011 по 11.12.2012.

Пунктом 3 частини 1 статті 231 ГПК України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі якщо встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Так, пунктом 2 частини 1 статті 175 ГПК України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

На підставі зазначених положень закону суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині заявлених вимог про стягнення простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 6834,57 швейцарських франків та заборгованості за відсотками в сумі 1139,20 швейцарських франків, що нараховані за період з 19.12.2011 по 11.12.2012.

При цьому слід роз'яснити, що в зв'язку з закриттям провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч.3 ст.231 ГПК України).

Частиною 4 зазначеної норми також передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Разом з цим, за правилами ст.7 Закону України "Про судовий збір" №3674-VІ від 08.07.2011 сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі закриття провадження у справі.

За відсутності волевиявлення позивача щодо повернення судового збору відсутні підставі щодо винесення відповідної ухвали.

Розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за відсотками в період з 12.12.2012 по 19.06.2017, суд дійшов наступних висновків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 Цивільного кодексу України).

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України №13/210/10 від 04.07.2011 та №6/433-42/183 від 12.09.2011.

Саме лише прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від обов'язку сплачувати відсотки за кредитом та нести відповідальність за невиконання грошового зобов'язання.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника кредитних коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум відсотків за користування кредитом, аж до повного виконання грошового зобов'язання.

На підставі викладених норм суд дійшов висновку що Банк має право на нарахування відсотків за період з 12.12.2012 по 19.06.2017.

Однак відповідачем подано до суду заяву про застосування строку позовної давності.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3 статті 267 Цивільного кодексу України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи позивач з позовом до суду звернувся 06.07.2017, про що свідчить відбиток поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилалася позовна заява, на конверті (т.1, а.с.65).

На підставі зазначених норм та встановлених обставин суд вважає, що судовому захисту підлягають вимоги позивача щодо стягнення відсотків за період з 06.07.2014.

Разом з цим, розглядаючи спір суд не може вийти за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого вимога, що заявлена до стягнення, нарахована.

Враховуючи, що відсотки нараховані за період до 19.06.2017, суд вважає, що захисту цивільного права підлягають вимоги публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" щодо стягнення зазначених сум за період з 06.07.2014 до 19.06.2017.

Відповідно до здійсненого судом розрахунку, до стягнення з відповідача підлягає сума відсотків у розмірі 5942,98 швейцарських франків.

Крім того, позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню за загальний період прострочення з 01.07.2016 по 19.06.2017 у розмірі 1753,05 грн.

Згідно з приписами ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543-96-ВР від 22.11.1996 (зі змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої ст.232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Пунктом 7.1 кредитного договору сторони визначили, що за порушення позичальником термінів повернення кредиту та / або процентів за кредит та / або комісій, встановлених договором, банк має право вимагати від позичальника, а позичальник при цьому зобов'язаний сплатити банку додатково до плати за кредит пеню з розрахунку 8,5% річних від суми зазначеної за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, яка в будь-якому випадку не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.

Суд, перевіривши розрахунок суми пені, вважає, що вимоги є обґрунтованими та підлягає стягненню пеня за загальний період прострочення з 01.07.2016 по 19.06.2017 у розмірі 1753,05 грн.

При цьому судом врахована правова позиція, що викладена в абз.7 п.8.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання" №14 від 17.12.2013, якою визначено: "Відтак вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України). При цьому стягнення інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості не є можливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України (гривні)".

Також у позовній заяві позивач клопоче про стягнення з відповідача 5000,00 грн штрафу з посиланням на положення ст.ст. 193, 217, 230 ГК України, 546, 549-552, 611, 1048, 1050 ЦК України.

У доданому до позовної заяви розрахунку (а.с.12, т.1) позивачем зазначено: "У випадку порушення Позичальником вимог п.4.3. цього Договору, Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитору неустойку у розмірі 5000,00 грн".

Згідно п. 4.3. Договору визначено зобов'язання Позичальника, а саме: самостійно надавати Банку:

- Протягом дії цього Договору щоквартально до 30 числа першого місяця, наступного за звітним кварталом: баланс Позичальника з розшифровкою статей балансу, частка яких за сумою складає більше 10% (десяти процентів) валюти балансу; звіт про прибутки та збитки Позичальника; банківську довідку про рух грошових коштів за поточними рахунками Позичальника в інших банках за звітний період; довідку про відсутність/наявність заборгованості Позичальника за кредитами в інших банках, де у Позичальника відкриті поточні рахунки; перелік сум та контрагентів, дебіторської та кредиторської заборгованості на звітну дату; довідку з інформацією про реквізити усіх рахунків, відкритих Позичальником в інших банках, як на момент укладення цього Договору, так і відкритих Позичальником протягом дії даного Договору;

- Протягом тридцяти календарних днів з дати отримання кредиту (кожної окремої частини кредиту, якщо кредит надається частками) документи, що підтверджують цільове використання кредиту (накладні, акти виконаних робіт, акти приймання-передачі та інші документи);

- На письмову вимоги Банку Позичальником протягом 2 (двох) календарних днів з дати отримання вимоги зобов'язаний надати додатково установлену бухгалтерську та податкову звітність та інші документи, визначені Банком.

Доказів порушення Позичальником вимог п.4.3. цього Договору суду не надано.

Також у п. 7.6. Договору сторонами визначено, що відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, ст. 611 ЦК України Позичальник зобов'язаний сплатити Банку неустойку за порушення своїх зобов'язань (в тому числі, й за порушення термінів виконання зобов'язань), встановлених пп. 4.3., 4.4., 4.5., 4.7. цього Договору. Розмір зазначеної у цьому пункті Договору неустойки встановлюється рівним 5000 (п'ять тисяч) гривень.

Водночас доказів порушення Позичальником зобов'язань (в тому числі, й за порушення термінів виконання зобов'язань), встановлених пп. 4.3., 4.4., 4.5., 4.7. цього Договору позивачем суду не надано.

Присутній у судовому засіданні представник позивача не зміг пояснити за яке саме порушення позивач просить застосувати до відповідача штраф.

З огляду на викладене у задоволенні заявлених позивачем 5000,00 грн штрафу слід відмовити з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем кредитного договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 5942,98 швейцарських франків заборгованості за відсотками та 1753,05 грн пені є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити з підстав, наведених вище.

Згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись пунктом 2 частини 1 статті 175, ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Зав'ялова Романа Павловича (АДРЕСА_1; ідент. код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) 163580,40 грн заборгованості, що складається з: заборгованості за відсотками у розмірі 5942,98 швейцарських франк, що за курсом Національного банку України станом на 11.04.2018 еквівалентно 161827,35 грн, та 1753,05 грн пені, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2453,71 грн.

3. Видати наказ після набрання законної сили.

4. Закрити провадження у справі №902/679/17 в частині заявлених вимог про стягнення простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 6834,57 швейцарських франків та заборгованості за відсотками в сумі 1139,20 швейцарських франків, що нараховані за період з 19.12.2011 по 11.12.2012.

5. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 25 квітня 2018 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу (01133, м.Київ, вул.Щорса, буд.36-б; 01014, м.Київ, бул.Дружби народів, 38)

4 - відповідачу (АДРЕСА_1)

5- третій особі ОСОБА_3 (АДРЕСА_1).