Рішення № 73627383, 25.04.2018, Новодністровський міський суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 719/156/17

Номер провадження 2/719/7/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року м.Новодністровськ

Новодністровський міський суд Чернівецької області в складі:

судді Цицак В.Л.,

за участю секретаря Селезньової А.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Новодністровськ, Чернівецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні майном та витребовування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

14 червня 2017р. позивач ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні майном та витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позову зазначає, що його батько ОСОБА_6, який помер 27.06.2016р., заповів йому все належне на день смерті майно, в тому числі легковий автомобіль ВАЗ 21099, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Вказує, що у встановлений законом строк прийняв спадщину, інші спадкоємці відсутні. Проте на даний час позбавлений можливості переоформити право власності на успадкований автомобіль, оскільки останній знаходиться у володінні та користуванні відповідачів, які, незважаючи на неодноразові звернення про повернення транспортного засобу та документів на нього, майно не повертають. У зв’язку із наведеним просить зобов’язати відповідачів не чинити йому перешкоди в користуванні, володінні та розпорядженні легковим автомобілем, марки ВАЗ, модель 21099, 2005 року випуску, номер кузова Х6D21099050023297, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який зареєстрований за ОСОБА_6, та повернути йому такий автомобіль, комплект ключів та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії КІА 00339, видане Кельменецьким МРЕВ 28.01.2006р.

В судовому засіданні 19 липня 2017р. представник позивача ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та просив суд витребувати у відповідачів легковий автомобіль, який зареєстрований за ОСОБА_6, комплект ключів до нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

В подальшому, 25 квітня 2018р. представник позивача ОСОБА_1 уточнив номер кузова автомобіля та виклав позовні вимоги наступним чином: зобов’язати відповідачів не чинити позивачу перешкоди в користуванні, володінні та розпорядженні легковим автомобілем, марки ВАЗ, модель 21099, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_3, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який зареєстрований за ОСОБА_6, та повернути позивачу такий автомобіль, комплект ключів та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії КІА 002339, видане Кельменецьким МРЕВ 28.01.2006р. (а.с. 140); позов підтримав, вказавши, що оскільки на даний час судовим рішенням встановлено нікчемність заповіту на ім’я ОСОБА_5, то просить суд прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивач ОСОБА_5 в судове засідання 25 квітня 2018р. не з’явився, хоча був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи належним чином; жодних заяв чи клопотань не подав.

В судовому засіданні 03 серпня 2017р. позивач ОСОБА_5 пояснив, що перед смертю батько виявив бажання скласти заповіт на усе належне йому майно на нього, що й було зроблено. Після смерті ОСОБА_7 відповідач ОСОБА_2, який фактично користується автомобілем, відмовився передати такий позивачу, оскільки вважає його своєю власністю. Повідомив, що готовий уступити відповідачу ОСОБА_2 автомобіль за умови сплати ? частини його вартості. Оскільки сторони не дійшли згоди щодо подальшої долі спірного майна, ОСОБА_5 змушений був звернутися в суд.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 позов не визнали, у вирішенні позову покладаються на розсуд суду.

При цьому, в судовому засіданні 19 липня 2017р. відповідач ОСОБА_2 зазначив, що померлий ОСОБА_7 протягом 10 років проживав із ним та його матір’ю ОСОБА_4 однією сім’єю; за спільні кошти придбав спірний автомобіль, який в подальшому заповів йому. Повідомив, що подав позов про визнання недійсним заповіту на ім’я позивача, а тому вважає себе законним власником спірного майна. Підтвердив, що фактично користується автомобілем протягом останніх 3 років, у нього наявні правовстановлюючі документи та ключі.

В судовому засіданні 19 липня 2017р. відповідач ОСОБА_4 пояснила, що вона не володіє та не користується спірним автомобілем; останній вважає власністю свого сина, який його успадкував після смерті ОСОБА_6, а тому використовує на законних підставах.

25 квітня 2018р. представник відповідача ОСОБА_3 після виходу суду з нарадчої кімнати по розгляду клопотання про зупинення провадження у справі судове засідання покинула, не повідомивши суд про причини.

Свідок ОСОБА_8, допитаний в судовому засіданні 03 серпня 2017р., показав, що працював тривалий час із померлим ОСОБА_7, який орієнтовно в 2015 році повідомив його, що має намір заповісти автомобіль ОСОБА_2, а будинок ОСОБА_9

03 серпня 2017р. провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по цивільній справі №719/190/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Ломачинецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області про визнання заповіту недійсним.

Ухвалою суду від 11.04.2018р. за ініціативою суду провадження у справі поновлено у зв’язку із набранням законної сили 05 квітня 2018р. рішенням суду від 05.03.2018р. по цивільній справі №719/190/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Ломачинецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області про визнання заповіту недійсним.

25 квітня 2018р. ухвалою суду відмовлено у задоволення клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі до вирішення справи за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_10 про визнання незаконною та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зобов’язання вчинити дії.

Заслухавши сторін та їх представників, свідка, дослідивши письмові докази по справі, повно та всебічно з’ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено, що 27 червня 2016р. у віці 51 року помер ОСОБА_6, про що 29.06.2016р. зроблено актовий запис № 24, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії І-МИ № 163447, виданим 29.06.2016р. Виконавчим комітетом Ломачинецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області (а.с. 6).

Позивач є рідним сином померлого, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії ІІ-МИ № 448372, виданим 21.05.1988р. (а.с. 7)

Із матеріалів спадкової справи № 25/2016, заведеної 19.07.2016р. до майна померлого ОСОБА_6, вбачається, що 19 липня 2016 року відповідач ОСОБА_2, а 22 серпня 2016р. позивач ОСОБА_5 звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 (а.с. 61-62). На даний час позивачу видано Свідоцтво від 17.01.2017р. про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно – 1/2 частину житлового будинку № 2, розташованого по вул. Дністрівській, с. Ломачинці, Сокирянського району, Чернівецької області (а.с. 8-9, 66).

Судом також встановлено, що 30 червня 2015р. приватним нотаріусом Сокирянського районного округу Чернівецької області ОСОБА_10 посвідчено заповіт серії НАН № 507589, зареєстрований в реєстрі за № 573, проведено державну реєстрацію у Спадковому реєстрі, згідно якого ОСОБА_6 заповів належний йому на праві власності автомобіль марки ВАЗ, модель 21099, 2005 року випуску, шасі Y6D21099050023297, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2, 17.03.1991р.н. (а.с. 50, 68-71).

Окрім того, 21 червня 2016р. секретарем виконавчого комітету Ломачинецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області ОСОБА_11 посвідчено заповіт, зареєстрований в реєстрі за № 53, проведено державну реєстрацію у Спадковому реєстрі, згідно якого ОСОБА_6 заповів усе майно, яке буде йому належати на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалося, і все те, на що по закону матиме право, ОСОБА_5, 14.04.1988р.н. (а.с. 71-72).

17 квітня 2017р. позивач звернувся до відповідачів із вимогою передати йому спірний автомобіль ВАЗ 21099, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належав померлому ОСОБА_6 (а.с. 10, 51).

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що на даний час спірний автомобіль марки ВАЗ, модель 21099, 2005 року випуску, шасі (кузов) Y6D21099050023297, реєстраційний номер НОМЕР_2, знаходиться у володінні та користуванні відповідача ОСОБА_2 Вказане також підтверджується наданим свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії КІА № 002339, виданим Кельменецьким МРЕВ 28.01.2006р. (а.с. 139).

Рішенням Новодністровського міського суду Чернівецької області від 05.03.2018р. по цивільній справі №719/190/17, яке набрало законної сили 05.04.2018р., у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Ломачинецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області про визнання заповіту недійсним – відмовлено. У даному рішенні судом встановлено, що оспорюваний заповіт секретарем сільської ради записаний зі слів спадкоємця, тобто не є особистим розпорядженням спадкодавця ОСОБА_6; заповідач через стан свого здоров’я заповіт вголос не зачитував; при посвідченні заповіту двоє свідків присутні не були; заповіт зачитувався секретарем сільської ради, а тому суд прийшов до висновку, що заповіт ОСОБА_6 від 21.06.2016р. складений з порушенням вимог щодо його посвідчення та є нікчемним (а.с. 124-127).

Відповідно до ст. 41 Конституції Україні кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належить право володіння, користування, розпорядження своїм майном, яке останній здійснює на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У разі порушення цього права власник має право на підставі ст. 387 ЦК України витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

При цьому, відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування прав на майно за законом та за заповітом відповідно до ст. 1217 ЦК України.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини відповідно до ст. 1218 ЦК України входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За положеннями ч.ч. 2-4 ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.

Таким чином, провівши системний аналіз ст.ст. 215, 1254, 1257 ЦК України, суд приходить до висновку, що недійсними є як нікчемні, так і оспорюванні заповіти, а відновлює чинність попереднього заповіту лише заповіт, визнаний недійсний з підстав невідповідності волі померлого (ст.ст. 225, 231 ЦК України) змісту такого заповіту.

В даному випадку рішенням суду встановлено нікчемність нового заповіту з підстав порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, а тому чинність попереднього заповіту не відновлюється та право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. А часом відкриття спадщини згідно ч. 2 ст. 1220 ЦК України є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що власником спірного майна як спадкоємець по закону першої черги, що прийняв спадщину, є позивач ОСОБА_5

У п. 19, 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений. Відповідно до статті 387 ЦК та частини третьої статті 10 ЦПК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. При цьому суди повинні мати на увазі, що право власності на рухоме майно доводиться за допомогою будь-яких передбачених процесуальним законодавством доказів, що підтверджують виникнення такого права у позивача.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1 ст. 13, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обстави справи, оскільки судовим рішенням від 05.03.2018р. встановлено нікчемність заповіту від 21 червня 2016р. з підстав, передбачених ч. 1 ст. 1257 ЦК України (тобто встановлено його недійсність в силу закону), враховуючи, що відповідно до ч. 4 ст. 1254 ЦК України чинність попереднього заповіту від 30 червня 2015р. не відновлюється та в силу ст. 1261 ЦК України власником спірного майна як спадкоємець по закону першої черги, що прийняв спадщину, є позивач ОСОБА_5, а фактично спірне майно перебуває у володінні відповідача ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та у відповідача ОСОБА_2 слід витребувати з незаконного володіння спірний автомобіль, комплект ключів до нього та правовстановлюючі документи.

Як зазначено у правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 17.02.2016р. по справі № 6-2407цс15, у випадках, коли в позовах заявляються вимоги про віндикацію та реституцію, суд повинен самостійно визначати, яку вимогу по суті (а не за формою) пред’являє позивач. Одночасне пред’явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (оскільки віндикація – це позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого невласника) і про усунення перешкод в користуванні (оскільки негаторний позов – це позов про захист права власності від порушень, не пов’язаних із позбавленням володіння) є помилковим, адже віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними.

Враховуючи обставини справи, в частині позовних вимог про зобов’язання відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні майном слід відмовити в повному обсязі.

Окрім того, оскільки відповідач ОСОБА_4 не володіє та не користується спірним майном, що сторонами визнано в ході розгляду справи, то в цій частині позовних вимог також слід відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1, 10 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов’язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов’язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, проте сплачено судовий збір лише за одну із них в сумі 640, 00 грн. (розмір визначено на час звернення із позовом).

Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір на користь позивача ОСОБА_5 в сумі 640, 00 грн., а з позивача ОСОБА_5 підлягає стягненню недоплачений судовий збір на користь держави в сумі 640, 00 грн.

За таких обставин, враховуючи положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір на користь держави в сумі 640, 00 грн., звільнивши від обов’язку сплати судового збору останнього на користь позивача, а позивача – на користь держави.

На підставі вищенаведеного, ст.ст. 215, 317, 318, 321, 328, 387, 1216-1218, 1220, 1223, 1254, 1257, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст. 2-4, 12-13, 17-18, 76-82, 89, 90, 92, 95, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355, п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні майном та витребування майна з чужого незаконного володіння задоволити частково.

Зобов’язати ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, мікрорайон «Сонячний»АДРЕСА_1, ідентифікайний номер - НОМЕР_4) повернути ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, мікрорайон «Сонячний»АДРЕСА_2 та фактичне місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікайний номер - НОМЕР_5) легковий автомобіль марки ВАЗ 21099, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_3, зареєстрований на ім’я померлого ОСОБА_6 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії КІА 002339, виданого 28.01.2006р. Кельменецьким МРЕВ, комплект ключів та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії КІА 002339, виданого 28.01.2006р. Кельменецьким МРЕВ.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, мікрорайон «Сонячний»АДРЕСА_1, ідентифікайний номер - НОМЕР_4) на користь держави судовий збір в сумі 640, 00 грн. (шістсот сорок гривень 00 копійок).

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Чернівецької області через Новодністровський міський суд Чернівецької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 25 квітня 2018р.

Суддя: