Постанова № 73626978, 25.04.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 квітня 2018 року

м.Харків

справа № 639/567/17

провадження № 22-ц/790/1622/18

Апеляційний суд Харківської області у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1,

відповідач – ОСОБА_2,

треті особи – ОСОБА_3, ОСОБА_4, територіальна громада в особі Харківської міської ради

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Територіальна громада в особі Харківської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням за апеляційною скаргою Харківської міської ради на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 грудня 2017 року, постановлене під головуванням судді Іванової І.В., в залі суду в місті Харкові, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Територіальна громада в особі Харківської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 06 грудня 2017 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою №3 по вул. Робкорівській, 24 у місті Харкові. Стягнуто з відповідача на користь позивачки витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 грн.

В апеляційній скарзі Харківська міська рада просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що позивачем не надано доказів непроживання ОСОБА_2 за місцем реєстрації протягом певного періоду часу, не надано акту, складеного балансоутримувачем будинку, який містить інформацію про осіб, які не проживають за місцем реєстрації без поважних причин більш ніж шість місяців. Відсутня також інформація щодо місцезнаходження чи місце роботи відповідача.

Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1, треті особи – ОСОБА_3, ОСОБА_4,- не надали.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1 без поважних причин понад шість місяців, що є підставою для визнання його таким, що втратив право користування вказаною квартирою.

Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Судом встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1, яка не приватизована та належить до житла державного житлового фонду, зареєстровані ОСОБА_1 з 11.08.1990 року, ОСОБА_5 з 26.11.1991 року, ОСОБА_3 з 05.10.1999 року та відповідач - ОСОБА_2 з 30.05.2000 року (а.с.10).

Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що з квітня 1999 року та по теперішній час відповідач у квартирі АДРЕСА_1 не проживає, витрат по утриманню житла не несе, його особисті речі у квартирі відсутні. Вважає, що наявні усі підстави для визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування вказаним житловим приміщенням.

Відповідно до ст. 6 Житлового кодексу Української РСР, жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений або обмежений у праві користуватися жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно з положеннями ст. ст. 71, 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач був відсутнім з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках: 1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби - протягом перших п'яти років перебування на дійсній військовій службі; 2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання; 3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування 4) виїзду у зв'язку з виконанням обов'язків опікуна чи піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної квартири для створення дитячого будинку сімейного типу - протягом усього часу виконання таких обов'язків; 5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей-інвалідів, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них; 6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі - протягом усього часу перебування в ньому; 7) взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї. Якщо в будинку, квартирі (їх частині) не залишилися проживати інші члени сім'ї наймача, це житло може бути надано за договором оренди (найму) у встановленому законом порядку іншому громадянину до звільнення таких осіб з-під варти або до відбуття ними покарання. У випадках, передбачених пунктами 1 - 7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.

Отже, у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, підлягають встановленню та доведенню термін відсутності відповідача та причини його відсутності.

Згідно ст. ст. 12, 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що шлюб між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 розірвано 28.04.1999 року.

Разом з тим вже після розірвання шлюбу, у травні 2000 року, відповідач був зареєстрований та визнаний наймачем спірної квартири.

Тому доводи позовної заяви про факт його непроживання з 1999 року суперечать фактичним обставинам справи.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та безпідставно дійшов висновку про факт непроживання відповідача у спірній квартирі з часу розірвання шлюбу.

Матеріали справи свідчать про те, що крім показань свідків про непроживання у спірній квартирі відповідача з 1999 року, позивачем суду не надано належних доказів відсутності ОСОБА_2 понад встановлені законом строки у спірній квартирі. Позивачкою не надано інформації щодо місця знаходження або місця перебування чи місця роботи відповідача, інформації із закладів соціального захисту населення щодо визнання непрацездатною, знаходження її в установі соціальної допомоги або перебування у місцях позбавлення волі, з закладів охорони здоров'я про те, що відповідач звертався чи ні за допомогою, з відділень зв'язку про отримання будь-якої кореспонденції.

Доводи апеляційної скарги відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи, оскільки суду не було надано жодних належних доказів непроживання відповідача у спірній квартирі за місцем його реєстрації понад шість місяців без поважних причин.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.

У зв’язку з чим рішення суду підлягає скасуванню, підстав для задоволення позову ОСОБА_1 колегія суддів не вбачає.

Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з відмовою у задоволенні позову, з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради підлягає стягненню судовий збір у розмірі 960 грн., який підлягав сплаті при подачі апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 376, 379, 381, 382, 383, 384, п. 9 Перехідних Положень ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради – задовольнити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 06 грудня 2017 року – скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради судовий збір, сплачений при подачі апеляційної скарги, у розмірі 960 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: С.С. Кругова

ОСОБА_6