Рішення № 73626403, 24.04.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

справа № 629/504/18

провадження № 2/629/577/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лозова, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третьої особи комунального підприємства «Житлова управляюча комапанія» Лозівської міської ради Харківської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третьої особи комунального підприємства «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням, посилаючись на те, що вона є головним квартиронаймачем квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області № 228 від 26 лютого 2002 року «Про переоформлення особового рахунку на житлове приміщення». Крім неї в даній квартирі зареєстровані: донька ОСОБА_2 та онук ОСОБА_3, які фактично в вищевказаній квартирі з 2012 року не проживають, комунальні послуги не сплачують, квартирою не цікавляться, ремонтом не займаються. Вибуваючи з квартири відповідачі ніяких претензій щодо житла не заявляли, але самостійно знятися з реєстрації не бажають. В зв'язку з чим просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, але надала суду свою заяву в якій просила розглянути справу за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягала в повному обсязі.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, але надала суду заяву в якій просила розглянути справу за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягала в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, надіслали до суду телефонограми з проханням розглядати справу за їх відсутності, позовні вимоги визнають в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України і які вони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення заявлених вимог, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Судом встановлено, підтверджено наявними у справі доказами, що позивач ОСОБА_1, згідно рішення виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області № 228 від 26.02.2002 року, є головним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1

В даній квартирі зареєстровані позивач, донька ОСОБА_2 та онук ОСОБА_3, відповідачі по даній справі.

З 2012 року відповідачі в спірній квартирі не проживають, вони забрали всі свої особисті речі та вибули на інше постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 де і мешкають по теперішній час.

Вибуваючи з постійного місця проживання, відповідачі ніяких претензій на житло не мають.

Відповідачі в квартирі не з'являються. Всі обов'язки, пов'язані з договором найму житлового майна, виконує позивач по справі.

Позивач, як власник квартири, ніяких договорів (оренди, найму чи піднайму) з відповідачами не укладала, ніяких обов'язків перед ними не має.

Позивач ніяких перешкод у здійсненні права користування жилим приміщенням відповідачам не чинила, за захистом порушеного права на проживання відповідачі не зверталися, особистих речей, майна, яке належить відповідачам в квартирі не має.

Конституцією (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року, відповідно до закону №475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок, квартиру, користуються нею для особистого проживання, членів їх сімей, мають право розпоряджатися цією власністю на власний розсуд.

Згідно ч. 2 ст. 167 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункту договір найму житлового приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Відповідно до ст. 71 ЖК України у випадку вибуття наймача жилого приміщення та членів його сім'ї без поважних причин понад шість місяців, договір найму житлового приміщення вважається розірваним.

Факт не проживання відповідачів по справі в квартирі АДРЕСА_1 з серпня 2016 року вбачається з акту, складеного сусідами від 19.01.2018 року, з якого вбачається, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 2012 року, тобто тривалий час за вище вказаною адресою не проживають, їх речі відсутні, інформація про спор щодо даної квартири відсутня.

Відповідачі вибули на інше постійне місце проживання, не проживають більш ніж шість місяців, отже з цього моменту вони втратили право користування жилим приміщенням.

В п. 10 Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року зі змінами та доповненнями «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснено, що по справам про визнання наймача чи членів його сім'ї такими, що втратили право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК) необхідно встановити причини відсутності відповідача вище встановленого строку.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачі по справі звільнили житлове приміщення з власної волі, але знятися з реєстрації не бажають, ніяких претензій до позивача щодо спірної квартири не мають, а тому суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги.

Відповідачі вибули на інше постійне місце проживання, не проживають в будинку більш ніж один рік, отже з цього моменту вони втратили право користування жилим приміщенням.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76, 78, 81, 82, 95, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. 15, 16, ЦК України, ст.ст.71, 167 ЖК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третьої особи комунального підприємства «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженка м. Лозова, Харківська область, громадянка України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 04.03.1998 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4

Представник позивача - адвокат ОСОБА_4, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 1057, видане 19.12.2017 року, місцезнаходження: АДРЕСА_5

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженка м. Лозова, Харківська область, громадянка України, ідентифікаційний номер невідомий, НОМЕР_2, виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 14.06.1997 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, громадянин України, ідентифікаційний номер невідомий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6

Третя особа: Комунальне підприємство «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області, Харківська область, місцезнаходження: м. Лозова, Харківської області, м-н 1, б. 17, код ЄДРПОУ 37556917.

Суддя Н.А.Смірнова