Рішення № 73625835, 25.04.2018, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/7055/17

Провадження № 2-а/639/65/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Гаврилюк С. М.,

секретар судового засідання – Макушенко Т. В.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу № 639/7055/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління ОСОБА_4 фонду України м. Харкова про визнання неправомірними дії суб’єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

28.11.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Шевченківського об'єднаного управління ОСОБА_4 фонду України м. Харкова, в якій просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови провести перерахунок пенсії позивачу з моменту первинного призначення пенсії за віком з 20.12.2012 з урахуванням його стажу підприємницької діяльності за період з 01.01.1999 по 31.03.2002; зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з моменту первинного призначення його пенсії за віком з 20.12.2012 з урахуванням його стажу підприємницької діяльності за період з 01.01.1999 по 31.03.2002.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 20.12.2012 позивач досяг пенсійного віку та знаходиться на обліку у відповідача як пенсіонер. Однак, при призначенні пенсії органом ОСОБА_4 фонду не був включений стаж підприємницької діяльності ОСОБА_1 за період з 01.01.1999 по 31.03.2002, що суттєво вплинуло на розмір призначеної йому пенсії за віком в сторону зменшення. Позивач звернувся до Шевченківського ОУПФУ м. Харкова 17.11.2017 з письмовою заявою про перерахунок його пенсії з моменту первинного призначення пенсії за віком, тобто з 20.12.2012, з урахуванням стажу підприємницької діяльності ОСОБА_1 за період з 01.01.1999 по 31.03.2002. ОСОБА_1 зазначає, що із наданих йому відповідей вбачається, що відповідач добровільно не погоджується зарахувати стаж підприємницької діяльності ОСОБА_1 за період з 01.01.1999 по 31.03.2002. Позицію Управління позивач вважає протиправною, оскільки факт, що в спірний період позивач займався підприємницькою діяльністю підтверджується рядом документів: свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, витягом з ЄДР юридичних та фізичних осіб підприємців, випискою з ЄДР юридичних та фізичних осіб підприємців, довідкою центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області. Крім того, у відповідності до п. б ч. 3 ст. 56 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до стажу роботи зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в’язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків. Тобто, як вказує позивач, законодавством, що діяло на час виникнення спірних правовідносин, передбачалося, що для зарахування періоду підприємницької діяльності ОСОБА_1 до стажу роботи необхідно було лише підлягати державному соціальному страхуванню в незалежності від факту сплати страхових внесків за нього. Також, позивач зазначає, що у період з 01.01.1999 по 31.03.2002 він, як підприємець, знаходився на спрощеній системі оподаткування та підлягав державному соціальному страхуванню.

Оскільки листом відповідача від 23.11.2017 позивачу відмовлено у проведенні такого перерахунку, останній звернувся з позовом до суду.

Позивач та представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, у судовому засіданні адміністративний позов підтримали у повному обсязі, просили задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, проти позову заперечував ,зазначивши, що відповідно до п.4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Управлінням листом від 23.11.2017 було надано відповідь на заяву ОСОБА_5, в якій зазначалось , що згідно із ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017, розділ XV «Прикінцеві положення» доповнено пунктом 3-1, яким передбачається, що з 01.01.2018 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із ст. 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджується довідкою про реєстрацію як суб’єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Тобто, особам, які будуть починаючи з 01.01.2018 звертатись за призначенням пенсії згідно із статтею 26 цього Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», для визначення права на пенсію до страхового стажу будуть враховуватись вищевказані періоди. Оскільки позивач з 20.12.2012 вже отримує пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і станом на 20.12.2012 позивачу визначено право на пенсію, тому, дія п. 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» з 01.01.2018 не розповсюджується на нього. Управління зауважує, що перерахунки пенсії від страхового стажу п. 3-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не передбачені. Управління також зазначає, що відповідно до п. «б» ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на трудову пенсію мають особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці; - за умови сплати страхових внесків до ОСОБА_4 фонду України. Згідно з п. 6 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємства» від 03.07.1998 № 727/98, суб'єкт малого підприємства, який сплачує єдиний податок, не є платником податків, в тому числі збору на обов’язкове державне пенсійне страхування. Управління зазначає, що відповідно до довідки про сплату страхових внесків до пенсійного фонду України № 4464/03/28 від 20.04.2012 внески за період з 01.01.1999 по 31.12.2002 не перераховувались. З урахуванням викладеного відповідач вважає, що вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Суд, вислухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, наданим в обґрунтування позову та їх заперечень, дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною другою ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Судом встановлено, що позивач, перебуває на обліку в Пенсійному фонді України та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії ААЇ № 069582, виданого 08.06.2016 (а.с. 9).

Пенсію позивачеві призначено за віком з 20.12.2012 та наразі ОСОБА_1 перебуває на обліку в Шевченківському об’єднаному управлінні ОСОБА_4 фонду України м. Харкова, що також визнано учасниками справи.

17.11.2017 позивачем подано до відповідача заяву про перерахунок пенсії з моменту первинного призначення пенсії за віком з 20.12.2012 з урахуванням стажу підприємницької діяльності ОСОБА_1 за період з 01.01.1999 по 31.03.2002 (а.с. 11).

10.11.2017 листом за № 380/Л-11 Шевченківське об’єднане управління ОСОБА_4 фонду України м. Харкова повідомило позивача про те, що згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017, розділ XV «Прикінцеві положення» доповнено пунктом 3-1, яким передбачається, що з 01.01.2018 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із ст. 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджується довідкою про реєстрацію як суб’єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Тобто, особам, які будуть починаючи з 01.01.2018 звертатись за призначенням пенсії згідно із статтею 26 цього Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», для визначення права на пенсію до страхового стажу будуть враховуватись вищевказані періоди. Оскільки позивач з 20.12.2012 вже отримує пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і станом на 20.12.2012 позивачу визначено право на пенсію, тому, дія п. 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» з 01.01.2018 не розповсюджується на нього. Крім того, перерахунки пенсії від страхового стажу п. 3-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не передбачені (а.с. 12).

Також, листом за № 490/Л-11 від 23.11.2017 відповідачем повідомлено ОСОБА_1 про те, що відповідно до п. «б» ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на трудову пенсію мають особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці; - за умови сплати страхових внесків до ОСОБА_4 фонду України. Згідно з п. 6 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємства» від 03.07.1998 № 727/98, суб'єкт малого підприємства, який сплачує єдиний податок, не є платником податків, в тому числі збору на обов’язкове державне пенсійне страхування. В додаток відповідачем зазначено, що в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 знаходиться довідка про сплату страхових внесків до ОСОБА_4 фонду України, видана на ім'я позивача ОСОБА_4 фондом України в Комінтернівському районі м. Харкова 20.04.2012 № 4464-03/28, в якій зазначено, що ОСОБА_1 в період з 01.01.1999 по 31.12.2002 внески до ОСОБА_4 фонду не перераховувались. Тому, враховуючи вищезазначене, відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності з 01.01.1999 по 31.03.2002, як з дати призначення пенсії (з 20.12.2012) так і на теперішній час (а.с. 13).

Отже, відповідач своїм листом від 23.11.2017 фактично відмовив позивачу у перерахунку пенсії.

Відповідно до пункту 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління ОСОБА_4 фонду України 25.11.2005 № 22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Відповідно до п. 4.10. Порядку заяви про виплату пенсії (додаток 4) реєструються в журналі вхідної кореспонденції. Заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (зі змінами).

При прийманні документів щодо виплати пенсії орган, що призначає пенсії, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, знімає копії з відповідних документів.

Не пізніше 10 днів після надходження всіх необхідних документів для виплати пенсії орган, що призначає пенсію, повинен їх розглянути та прийняти відповідне рішення, яке оформлюється розпорядженням. Надані документи та заява зберігаються в пенсійній справі.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що на заяву позивача про перерахунок пенсії відповідачем не було зроблено відповідного розпорядження про відмову у перерахунку і воно не міститься в пенсійній справі ОСОБА_1

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено наведені норми, не прийнято розпорядження щодо відмови в перерахунку, не з’ясовано які документи надано, та яких не достатньо для прийняття рішення, та взагалі розглянуто заяву позивача, яка була подана про перерахунок пенсії, як звернення громадянина відповідно із Законом України «Про звернення громадян».

Щодо права позивача на перерахунок пенсії суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 11. Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню це фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03 жовтня 2017 року, розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV доповнено пунктом 3-1 наступного змісту: «До страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб’єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Відповідач, відмовляючи в зарахуванні стажу за період з 01.01.1999 по 30.06.2000, не надав оцінку, та взагалі не згадав про лист УПФУ в Комінтернівському районі м. Харкова. Факт здійснення позивачем підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування в період з 01 січня 1999 року по 30 червня 2000 року підтверджено листом Управління ОСОБА_4 фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова, з якого вбачається, що ФОП ОСОБА_1 заборгованості та переплати перед ОСОБА_4 фондом не має (а.с. 18).

Щодо зарахування до страхового стажу за періоди з 01.07.2000 по 31.02.2002, суд зазначає, що зарахування до страхового стажу, відповідно до вимог Закону № 1058-IV, за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, здійснюється за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Таким чином, позивачу, необхідно надати відповідачу підтвердження сплати страхових внесків (єдиного внеску) за цей період.

Отже, суд не приймає, посилання позивача, на те що підставою для перерахунку, є лише здійснення підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування, оскільки законодавство передбачає також умовою наявність сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру.

Суд зазначає, що відповідачем не було дотримано вимог законодавства щодо порядку розгляду заяви про перерахунок пенсії від 17.11.2017.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Доказами долученими до матеріалів справи підтверджено, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

Стосовно вимоги позивача, зобов’язати Шевченківське об’єднане управління м. Харкова провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з моменту первинного призначення пенсії за віком з 20.12.2012 з урахуванням його стажу підприємницької діяльності за період з 01.01.1999 по 31.03.2002, суд зазначає наступне.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість.

Згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З аналізу норм законодавства, яке регулює спірні взаємовідносини, вбачається, що відповідач, як орган владних повноважень, не виконуючи визначені законом владні дискреційні функції щодо призначення і виплати пенсії позивачу, діяв з порушенням закону і справедливості.

Прийняття рішення про призначення та виплату пенсії є владними дискреційними функціями органу ОСОБА_4 фонду. Такий обов’язок покладений на орган ОСОБА_4 фонду нормами чинного законодавства, на час розгляду справи відповідачем визначені Законом владні дискреційні функції не виконані, суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та ухвалити рішення про зобов’язання відповідача розглянути питання про призначення та виплату пенсії позивачу з урахуванням норм чинного законодавства з питань пенсійного забезпечення та висновків суду про порушення суб’єктом владних повноважень Закону щодо визначеного чинним законодавством права позивача на призначення та отримання пенсії.

Аналізуючи наведені обставини, досліджені докази, суд приходить до висновку про наявність правових підстав щодо часткового задоволення вимог позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 640 грн, що підтверджується відповідною квитанцією, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 2).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого позивачем судового зору пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 320 грн (640 грн : 2 = 320 грн).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 7, 9, 11, 44, 73-78, 90, 139, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління ОСОБА_4 фонду України м. Харкова про визнання неправомірними дії суб’єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Шевченківського об'єднаного управління ОСОБА_4 фонду України м. Харкова щодо відмови провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з моменту первинного призначення пенсії за віком з 20.12.2012 з урахуванням його стажу підприємницької діяльності за період з 01.01.1999 по 31.03.2002.

Зобов’язати Шевченківське об'єднане управління ОСОБА_4 фонду України м. Харкова розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 17.11.2017 відповідно до норм Закону України № 2148 VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо підвищення пенсій».

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Шевченківського об'єднаного управління ОСОБА_4 фонду України м. Харкова на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 320 (триста двадцять) грн.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса реєстрації: 61064, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Шевченківського об'єднаного управління ОСОБА_4 фонду України м. Харкова, адреса місцезнаходження: 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 4 під'їзд, ЄДРПОУ 41248278.

Повне рішення складено 25.04.2018.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя С. М. Гаврилюк