Вирок № 73625618, 25.04.2018, Балаклійський районний суд Харківської області

В И Р О К

Іменем України

№ 610/2882/17

№ 1-кп/610/40/2018

м. Балаклія 25.04.2018 року

Балаклійський районний суд Харківської області -

головуючий: Стригуненко В.М.

за участі

обвинуваченої: ОСОБА_1,

захисника: Стрельченко О.В.,

потерпілої: ОСОБА_3,

представника потерпілої: адвоката ОСОБА_4,

прокурорів: Захарченко Я.А., Перелома Д.О.,

секретарів: Турченкової О.В., Паточка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1; уроджениці смт. Червоний Донець Балаклійського району Харківської області; зареєстрованої, проживаючої в АДРЕСА_1; громадянки України; з професійно-технічною освітою; офіційно не працевлаштовано ї; заміжньої, має на утриманні 2-х неповнолітніх дітей; рнокпп НОМЕР_1; раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

в с т а н о в и в:

23 вересня 2017 року, в період часу з 03.00 по 06.00 годину, більш точний час не встановлений, в смт. Донець Балаклійського району Харківській області вул. Центральна б. 35, в приміщенні розважального закладу «Шайба», ОСОБА_1, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті неприязних відносин, діючи з метою заподіяння тілесних ушкоджень, умисно нанесла ОСОБА_3 1-2 удари по голові взуттям, яке тримала у правій руці, схопила за волосся і поваливши на підлогу нанесла близько 7 ударів ногами і руками по голові та тулубу.

Пізніше ОСОБА_1 знову схопила ОСОБА_3 за волосся і поваливши на підлогу умисно нанесла близько 10-15 ударів ногами і руками по голові та тулубу.

В результаті побиття ОСОБА_3 були заподіяні: поверхнева забійна рана в лобно-тім'яній ділянці голови, садно в потилично-тім'яній ділянці голови справа, два синці на передній поверхні живота зліва, синець на лівому плечі, садно на лівому стегні, по одному садну на правому та лівому колінних суглобах, тобто легке тілесне ушкодження.

Обвинувачена вини у вчиненні злочину не визнала, при допитах від давання показань по суті обвинувачення відмовилась. Не визнала цивільний позов потерпілої про відшкодування завданої злочином моральної шкоди у розмірі 10000 гривень.

Однак в судовому засіданні 08.02.2018р. визнала факт вживання нею шампанського перед подією (а.с. 112).

В останньому слові повідомила, що з потерпілою у них давній триваючий конфлікт. Коли ОСОБА_5 затягнув її до тамбуру, а потерпіла почала її бити, то «а что мне оставалось, ну потрепали друг друга за волосы». Потім біля бару схватила обвинувачену за волосся, вона впала. Потерпілу не била.

Внаслідок повідомлення обвинуваченою в останньому слові про нові обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, суд за своєю ініціативою відновив з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірку їх доказами, після завершення яких відкрив судові дебати і надав останнє слово обвинуваченій.

Судом неодноразово роз'яснювалося право потерпілої відмовитись від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення та наслідки такої відмови. Однак скористатися цим правом вона не забажала.

Вина обвинуваченої у вчиненні злочину за наведених у цьому вироку обставин повністю підтверджується достатньою сукупністю та взаємозв'язком належних і допустимих безпосередньо досліджених судом доказів.

Потерпіла ОСОБА_3 в суді пояснила, що вночі 23.09.2017р. зі своїм хлопцем ОСОБА_5 відпочивали в кафе «Шайба». Коли пробули там приблизно 2 години, то до них підійшла обвинувачена і викликала ОСОБА_5. Вона з товаришем ОСОБА_6 пішли за ними слідом. Обвинувачена почала бити ОСОБА_5 та повалила його на землю. Вона стала відтягувати обвинувачену, а та почала бити і її кулаками, зняла з ноги туфель і почала бити її каблуком по голові та кулаками, повалила на землю, ногами нанесла їй приблизно 10 ударів по голові і тулубу. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відтягли обвинувачену від неї. Вона зайшла до туалету та змила кров на голові. Коли повернулася до зали, то поблизу барної стійки обвинувачена знову напала на неї, почала бити кулаками по голові, схватила за волосся і повалила на підлогу, ногами нанесла їй 10-15 ударів по голові і тулубу. Коли обвинувачену відтягли від неї, то викликали поліцію. На голові у неї залишилось розсічення. Зранку звернулася до лікарні. Внаслідок побиття приблизно два тижні не з'являлася на людях, відчувала сором, не ходила на роботу. До цієї події тілесних ушкоджень у неї не було. Обвинувачена знаходилась у стані алкогольного сп'янінн, оскільки сама бачила, як та до події, у іншому розважальному закладі вживала слабоалкогольні напої, вела себе неадекватно ситуації. Їх сварка перед її побиттям полягала у тому, що вона кричала на обвинувачену, щоб вона не чіпала ОСОБА_5.

Свідок обвинувачення ОСОБА_5 в суді пояснив, що вночі 23.09.2017р. зі своєю дівчиною ОСОБА_3 відпочивали в кафе «Шайба». Коли вийшли покурити разом з потерпілою і ОСОБА_6, то до них підійшла обвинувачена і почала його бити. Потерпіла почала відтягувати обвинувачену, а після цього вона переключилася на потерпілу. Туфлею ударила потерпілу по голові, схватила за волосся і звалила на землю, била руками і ногами по голові і тулубу, завдавши зі два десятки ударів. Їх розтягли і потерпіла пішла змити кров з голови. Коли повернулася і підійшла до барної стійки, то обвинувачена знову схватила її за волосся, звалила на підлогу, била руками і ногами по тулубу, завдавши 10-15 ударів, зірвала плаття. Коли їх розтягли, то викликали поліцію. У потерпілої залишилися синці, зверталася до лікарні, на роботу не ходила, лікувалася вдома, наносила ліки на голову. До вказаної події тілесних ушкоджень у потерпілої не було. Під час спілкування з обвинуваченою чув від неї запах алкоголю. Відомо про наявність давнього триваючого конфлікту між обвинуваченою та потерпілою.

Свідок обвинувачення ОСОБА_6 в суді пояснив, що приблизно о 04.00 годині 23.09.2017р. прийшов до кафе «Шайба» і підсів за столик до ОСОБА_3 і ОСОБА_5 Коли зі ОСОБА_5 курили в фойє (тамбур), то обвинувачена зайшла з вулиці і з туфлею у руці напала на останнього. Вона почала штовхати ОСОБА_5, бити його кулаками і він впав на підлогу. До них вийшла потерпіла і почала відтягувати обвинувачену за руки. Тоді обвинувачена переключилася на потерпілу, туфлею із шпилькою завдала їй удар по голові, збила з ніг і продовжила побиття ногами. Крім нього, ОСОБА_5, потерпілої і обвинуваченої в ізольованому приміщенні фойє (тамбуру) перебував ОСОБА_7. Коли обвинувачену відтягли, то потерпіла пішла умиватися, оскільки у неї була розбита голова. Приблизно через 5 хвилин потерпіла з вбиральні підійшла до бару, а обвинувачена схватила її за волосся, звалила на підлогу і завдала порядку 10 ударів ногами по тулубу. Коли обвинувачену відтягли, то потерпіла викликала поліцію. Потерпіла була «потрьопана, подряпана, з розбитою головою». При зустрічі тілесних ушкоджень у потерпілої не бачив і вона не скаржилася. До цієї події, тієї ж ночі бачив як обвинувачена вживала алкогольні коктейлі в закладі «Торнадо», де він підробляв DJ. Через декілька днів провідував потерпілу, вона казала, що зверталася за медичною допомогою.

Свідок захисту ОСОБА_8 в суді пояснив, що приблизно перед 05.00 годиною 23.09.2017р. разом з обвинуваченою, її братом ОСОБА_12 і її подругою ОСОБА_9 направились в кафе «Шайба». По дорозі з ОСОБА_12 відстали від дівчат, а коли їх окликнули, то ОСОБА_12 побіг до них. Коли вже він зайшов в кафе, побачив як в тамбурі обвинувачена і потерпіла тягають одна одну за волосся. Всередині також були ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_12. ОСОБА_12 знаходився між обвинуваченою і потерпілою, розмиряв їх. Бачив подію лише частково, через отвір дверей, огляду заважали двері. Подруги обвинуваченої були на вулиці і не були присутніми. Хвилин через 30 поблизу барної стійки між обвинуваченою і потерпілою знову виник конфлікт, вони схопили одна одну за волосся. Потерпіла почала падати, а оскільки її тримали за волосся, то на підлогу вона не впала. Їх розтягнули. У потерпілої на лобі була кров. Обвинувачена знаходилась у стані алкогольного сп'яніння.

Свідок захисту ОСОБА_9 в суді пояснила, що з кумою-обвинуваченою, її братом ОСОБА_12, подругою ОСОБА_10 відпочивали в кафе «Торнадо». Обвинувачена з нею вживала шампанське. Пізніше направились в кафе «Шайба». По дорозі зустріли ОСОБА_8 і він пішов разом з ними. Хлопці залишились позаду, а обвинувачена відірвалася вперед. Почула крики обвинуваченої і побачила, як ОСОБА_5 затягнув обвинувачену в приміщення кафе. Вона погукала своїх хлопців і побігли на допомогу. ОСОБА_12 першим забіг до приміщення тамбуру. Через незачинені двері побачила, як всередині перебували обвинувачена і потерпіла, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. Початок конфлікту не бачила, через дверний отвір було не все видно, оскільки присутні в тамбурі весь час переміщувалися. Коли всі розійшлися, то вона, ОСОБА_10 і обвинувачена підійшли до бару. До них підійшла потерпіла, під лівим оком у неї була подряпина із свіжою кров'ю, вона мабуть повернулася з вбиральні. Потерпіла стала нецензурно обзивати обвинувачену. Потерпіла рукою вдарила обвинувачену в плече. Вони схватили одна одну за волосся, потерпіла якось впала, а обвинувачена нависла над нею, тріпали одна одну за волосся. Їх розтягнули. До цього за весь вечір на трьох дівчат вони випили 2 пляшки шампанського.

Свідок захисту ОСОБА_10 в суді пояснила, що разом з обвинуваченою, її братом ОСОБА_12, ОСОБА_9 відпочивали в кафе «Торнадо». Випили 2 пляшки шампанського. Після закриття, під ранок пішли в кафе «Шайба». Обвинувачена пішла вперед. Почула як вона скрикнула і побачила, що ОСОБА_5 затягує її в приміщення кафе. Вона покликала свою компанію на допомогу. Добігли одночасно, відстань була метрів 50. Там побачила, як обвинувачена і потерпіла тягають одна одну за волосся. Всередині перебували обвинувачена і потерпіла, ОСОБА_5, ОСОБА_6, і якийсь хлопець, до них забіг і ОСОБА_12. Застали буквально «секунду» події, не весь конфлікт. Їх розтягнули. У потерпілої на лівій частині обличчя, від лоба до вуха, була свіжа подряпина, вона її прикривала. Пізніше біля бару потерпіла нецензурно обзивала обвинувачену і вдарила її рукою в плече. Вони схватили одна одну за волосся, потерпіла впала. Їх розтягнули.

26.09.2017р. о 06.00 годині потерпіла ОСОБА_3 телефоном повідомила до поліції про заподіяння їй тілесних ушкоджень ОСОБА_1 23.09.2017р. приблизно о 06.00 годині в смт. Донець. На місце був направлений поліцейський наряд (а.с. 75).

Того ж дня о 22.00 годині потерпіла ОСОБА_3 повідомила про вчинений злочин, а саме про побиття ОСОБА_1 23.09.2017р. приблизно о 06.20 годині в смт. Донець, кафе «Шайба». Зазначила про побиття руками і ногами, заподіяння їй тілесних ушкоджень, звернення за медичною допомогою до лікарні. Про це поліцейським за місцем проживання потерпілої було складено протокол (а.с. 76).

Крім того, судовим розглядом було встановлено, що поліція на місце події була викликана потерпілою одразу ж 23.09.2017р., однак це не стало підставою для внесення відомостей про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

За висновком судово-медичної експертизи від 28.09.2017р. у потерпілої були встановлені: поверхнева забійна рана в лобно-тім'яній ділянці голови, садно в потилично-тім'яній ділянці голови справа, два синці на передній поверхні живота зліва, синець на лівому плечі, садно на лівому стегні, по одному садну на правому та лівому колінних суглобах, тобто легке тілесне ушкодження. Давність утворення 5-6 днів до моменту проведення експертизи. Синці та поверхнева забійна рана від ударної дії, садна від дії тертя-ковзання тупого предмету (а.с. 79).

Суд визнає цей висновок експерта допустим доказом, оскільки він отриманий у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом - на підставі постанови уповноваженого на проведення досудового розслідування слідчого, уповноваженим на те атестованим експертом, який має право на проведення цього виду експертиз, попередженим про завідомо неправдивий висновок експерта і відмову експерта без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, що він підтвердив своїм підписом, на підставі безпосереднього медичного обстеження потерпілої і виявлення тілесних ушкоджень. Протилежне стороною захисту не доведено, повноваження експерта не спростовано.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995р. N 6, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 липня 1995р. за N 255/791 затверджено Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (далі - Правила).

Відповідно до п. 4.1. Правил судово-медична експертиза з метою встановлення ступеня

тяжкості тілесних ушкоджень проводиться судово-медичним експертом шляхом медичного обстеження потерпілих.

Згідно до п. 4.2. Правил судово-медичний експерт з'ясовує у обстежуваного обставини заподіяння ушкоджень, скарги та, за потребою, інші відомості; ознайомлюється з матеріалами справи і наявними медичними документами. Всі отримані відомості фіксуються у висновку експерта.

Встановлені експертом у потерпілої тілесні ушкодження підтверджуються судовим розглядом, у т.ч. показаннями свідків захисту про утворення у потерпілої тілесних ушкоджень після сутички 23.09.2017р., а їх давність утворення відповідає вказаній даті.

Допитаний в суді для роз'яснення висновку за клопотанням сторони захисту судово-медичний експерт ОСОБА_11 пояснив, що на підставі постанов слідчого проводив експертизи потерпілої. Попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експертата відмову експерта від виконання покладених на них обов'язків передбачено самим бланком висновку, про відповідальність йому відомо. Перед проведенням експертиз слідчий окремо його про це не попереджав. Особу потерпілої встановив за документами, які посвідчують особу. Вона надала медичну довідку, у якій були описані тілесні ушкодження, виявлені при попередньому звернення до лікарні. Потерпіла розповіла про обставини, за яких отримала тілесні ушкодження, була ним оглянута. Також проводив додаткові експертизи за результатами слідчих експериментів, за матеріалами кримінального провадження.

Під час допиту експерта потерпіла підтвердила, що після надання первинної допомоги в лікарні їй на руки видали 2-ва екземпляри медичної довідки, одну з яких вона надала до поліції, а з іншою зверталася до судово-медичного експерта для проведення експертизи. Ця довідка залишилася у неї. Слідчий надавав їй «якусь бумажку», яку експерт залишив у себе, а медичну довідку і паспорт їй повернув. Експертизу проходила 28.09.2017р. після допиту у слідчого.

При проведенні 28.09.2017р. слідчого експерименту потерпіла повідомила про обставини та механізм її побиття обвинуваченою 23.09.2017р. та відтворила їх із застосуванням фотозйомки (а.с. 80-82). Її показання не суперечать показанням, наданим під час судового розгляду.

При проведенні 03.10.2017р. слідчого експерименту свідок обвинувачення ОСОБА_5 повідомив про обставини та механізм побиття потерпілої обвинуваченою 23.09.2017р. та відтворив їх із застосуванням фотозйомки (а.с. 86-88). Його показання не суперечать показанням, наданим під час судового розгляду.

При проведенні 04.10.2017р. слідчого експерименту свідок обвинувачення ОСОБА_6 повідомив про обставини та механізм побиття потерпілої обвинуваченою 23.09.2017р. та відтворив їх із застосуванням фотозйомки (а.с. 92-93). Його показання не суперечать показанням, наданим під час судового розгляду.

Оцінюючи з точки зору достовірності показання свідків захисту ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 суд визнає їх частково достовірними.

Ці свідки очевидно застали лише кінцівку першого епізоду побиття потерпілої в приміщенні тамбуру, оскільки значно відстали від обвинуваченої по дорозі, перебували по за межами цього приміщення у незручних умовах для спостереження через частину дверного отвору, коли учасники сутички переміщувалися по приміщенню і там було ще декілька осіб, які об'єктивно могли затуляти огляд.

Не знайшли свого підтвердження показання свідків захисту в частині того, що нібито ОСОБА_5 силою затягнув обвинувачену до кафе, обставин другого епізоду сутички поблизу барної стійки щодо нанесення потерпілою удару обвинуваченій в плече і непричетності останньої до побиття потерпілої у цьому місці та позиція захисту про перебування обвинуваченої у стані необхідної оборони внаслідок нападу ОСОБА_5 та потерпілої.

Оскільки ОСОБА_9 є кумою обвинуваченої, а інші перебувають з нею у дружніх відносинах, відпочивали однією компанією, то свідки захисту намагаються таким чином сприяти обвинуваченій в уникненні кримінальної відповідальності або її пом'якшенні шляхом заперечення побиття та часткового викривлення обставин у вигідному для обвинуваченої варіанті.

Відповідно до частини першої статті 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Наведені теоретичні положення свідчать, що стан необхідної оборони виникає лише за наявності для неї підстави, зокрема, вчинення суспільно небезпечного посягання, що викликає у того, хто захищається, необхідність у його негайному відверненні чи припиненні шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди.

З обсягу та характеру фактичних обставин справи, убачається, що навпаки саме обвинувачена напала на потерпілу, саме вона вчиняла активні дії в обох епізодах, в яких жертвою виступила потерпіла, тілесних ушкоджень у обвинуваченої не встановлено.

Тому дії потерпілої за своїми об'єктивними ознаками не створювали реальної та безпосередньої загрози для обвинуваченої, а відтак, і не викликали невідкладну необхідність у її відверненні з її боку. Даних на підтвердження обстановки необхідної оборони для обвинуваченої не виявлено, на відміну від потерпілої.

З медичної довідки від 23.09.2017р. убачається про те, що 23.09.2017р. (в день події) потерпіла зверталася до відділення екстренної медичної допомоги Балаклійської лікарні і зазначено тілесні ушкодження (а.с. 77).

Цю довідку суд визнає недопустимим доказом, оскільки вона не оформлена за правилами діловодства, не містить підписів лікарів, від імені яких видана.

За висновком судово-медичної експертизи (додаткової) від 06.10.2017р., проведеної на підставі постанови слідчого за наслідками слідчого експерименту з потерпілою, тілесні ушкодження у неї могли утворитися при обставинах та в строк, вказаних у протоколі слідчого експерименту від 28.09.2017р. (а.с. 83-85).

За висновком судово-медичної експертизи (додаткової) від 06.10.2017р., проведеної на підставі постанови слідчого за наслідками слідчого експерименту з вказаним свідком, тілесні ушкодження у потерпілої могли утворитися при обставинах та в строк, вказаних у протоколі слідчого експерименту від 03.10.2017р. (а.с. 89-91).

За висновком судово-медичної експертизи (додаткової) від 06.10.2017р., проведеної на підставі постанови слідчого за наслідками слідчого експерименту з вказаним свідком, тілесні ушкодження у потерпілої могли утворитися при обставинах та в строк, вказаних у протоколі слідчого експерименту від 04.10.2017р. (а.с. 94-96).

Усі вказані три висновки суд визнає недопустимими доказами, оскільки експертом при допиті в суді визнано і підтверджено судовим розглядом, що він з власної ініціативи використав при проведенні експертиз (додаткових) попередній висновок експертизи від 28.09.2017р., оскільки слідчий його не надав. Відповідно до п. 4.3. Правил якщо необхідні медичні документи експерту не подані, він заявляє особі чи органу, що призначив експертизу, клопотання про надання відповідних документів. Експерт вийшов за межі своїх прав, не заявив слідчому клопотання про надання додаткових матеріалів, а в порушення ч. 4 ст. 69 КПК України за власної ініціативи збирав матеріали для проведення експертиз (додаткових).

За недоведеністю суд виключає з обвинувачення вказівку про побиття потерпілої на ґрунті «раптово виниклих» неприязних відносин, «в ході сварки», оскільки неприязні відносини між обвинуваченою та потерпілою існували ще до подій 23.09.2017р. в закладі «Шайба», хуліганський мотив їй не інкримінується, а сварки (рос. ссоры) між ними у вказаному закладі не було.

Надане стороною захисту 08.02.2018р. взуття, у якості взуття обвинуваченої, у яке начебто вона була взута під час встановлених подій, суд визнає неналежним речовим доказом, оскільки судовим розглядом не підтверджено, що саме це взуття було знаряддям вчинення злочину, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Тобто воно не відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України (а.с. 116-117, 118).

Позиція обвинуваченої з невизнання вини і обставин злочину не підтверджена об'єктивними доказами і розцінюється судом як обраний спосіб захисту і бажання уникнути відповідальності.

Наведені у вироку докази та їх оцінка з точки зору достовірності та взаємозв'язку спростовують посилання обвинуваченої на непричетність до злочину. Немає підстав не вірити показанням допитаних у судовому засіданні потерпілої, свідків сторони обвинувачення і захисту, які кореспондуються між собою щодо вживання обвинуваченою алкогольних напоїв безпосередньо перед подіями, і визнанням цієї обставини самою обвинуваченою, двох епізодів умисного фізичного насильства обвинуваченої відносно потерпілої, після яких у останньої з'явилися свіжі кров на обличчі та тілесні ушкодження, що обумовило виклик поліції на місце із наступним зверненням за медичною допомогою, а наявність тілесних ушкоджень була підтверджена висновком експертизи, який відповідає встановленим судом обставинам. Отримання потерпілою тілесних ушкоджень за інших обставин не доведено.

Сукупність досліджених судом допустимих і належних доказів є достатньою для ухвалення обвинувального вироку.

Суд кваліфікує дії обвинуваченої за:

ч. 1 ст. 125 КК України, як

умисне легке тілесне ушкодження.

Згідно до ст. 337 КПК України суд діє лише в межах висунутого обвинувачення.

Як убачається з наданих суду матеріалів, обвинувачена: раніше не судима; домогосподарка; заміжня, має на утриманні 2-х неповнолітніх дітей 2008 і 2016р.н.; за місцем проживання характеризується позитивно; на обліках у нарколога і психіатра, органі з питань пробації не перебуває; інших відомостей не добуто, обвинуваченою та іншими учасниками судового провадження не надано (а.с. 97-104).

Обставин, що пом'якшують покарання, суд не убачає.

Обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Визначаючи вид та міру покарання суд також виходить з того, що: вчинений на ґрунті пияцтва протягом ночі злочин є невеликої тяжкості, обвинувачена своєї вини не визнала, щиро не розкаялася, розкриттю злочину та кримінальному провадженню не сприяла, до потерпілої за пробаченням не зверталася і його не отримала, добрих стосунків з нею не налагодила, до відшкодування моральної шкоди не приступила, позиції потерпілої, яка погодилася із запропонованим прокурором покаранням - штрафом 850 гривень. Одночасно враховує і притягнення до кримінальної відповідальності вперше, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей. Тому покарання можливо призначити у виді штрафу, однак у його максимальному розмірі, вважаючи тільки таке покарання необхідним і достатнім в якості кари за скоєне, для виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. За правилом ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Отже, шкода, заподіяна особі підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р., під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи ступінь фізичного болю, який відчувала потерпіла внаслідок заподіяних їй травм, біль, страх, страждання, образу, як в момент події, так і після неї, беручи до уваги тривалість відновлення потерпілої, зміну та порушення звичайного ритму її життя, душевні переживання, витрачання особистого часу на слідчі дії та судовий розгляд,з урахуванням характеру і обсягу страждань, які зазнала позивач з причини побиття, вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

Питання про речові докази по справі суд вирішує відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 369-378 КПК України,

у х в а л и в:

1.ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, призначивши їй покарання - штраф 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

2.Цивільний позов задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2., рнокпп НОМЕР_2) 10000 гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

3.Речовий доказ: туфлі жіночі, що зберігаються в Балаклійському районному суді Харківської області - повернути обвинуваченій ОСОБА_1

Вирок може бути оскаржений з передбачених ст. 394 КПК України підстав до апеляційного суду Харківської області, через Балаклійський районний суд, протягом 30 днів з дня його проголошення. Обвинувачена має право подати клопотання про помилування, ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, його копію вручити обвинуваченій та прокурору.

Головуючий В.М. Стригуненко