Ухвала суду № 73624393, 24.04.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 341/574/18

Провадження № 11-сс/779/140/2018

Категорія ст.183 КПК України

Головуючий у 1 інстанції Максимчин Ю. Д.

ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача ОСОБА_2

суддів Кукурудза Б.І., Шкрібляка Ю.Д.

за участю: секретаря судового засідання Василаш Х.М.,

прокурора Тюшка І.І.,

підозрюваного ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

законного представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду Івано-Франківської області від 13 квітня 2018 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду Івано-Франківської області від 13 квітня 2018 року задоволено клопотання слідчого СВ Галицького ВП Тисменицького ВП ГУ НП в Івано-Франківській області ОСОБА_6 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, з моменту фактичного затримання 11.04.2018 року – до 10 червня 2018 року включно.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а також прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на волі, може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілу сторону та свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що ухвала підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а також у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник вказує, що слідчим суддею при винесенні оскаржуваної ухвали не враховано вимоги ст.492 КПК України, згідно якої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може застосовуватись до неповнолітнього лише у разі якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у ст.177 КПК України.

Необґрунтованим є на думку сторони захисту і посилання слідчого судді на доведеність ризиків, про які вказує орган досудового розслідування. Зокрема, клопотання про застосування запобіжного заходу не містить жодних об’єктивних доводів та доказів, які б свідчили про наміри та можливості підозрюваного ухилятися від слідства і суду або якимось чином впливати на свідків чи потерпілих. Останні на момент розгляду клопотання слідством взагалі не були визначені.

Крім того, вказує, що судом не взято до уваги характеризуючі особу підозрюваного дані, а саме те, що ОСОБА_3 має виключно позитивну характеристику як по місцю проживання, так і по місцю навчання, користується авторитетом серед товаришів, дружить з багатьма учнями, приємний у спілкуванні, має добрий загальний розвиток, у колективі поводиться врівноважено, виконує правила поведінки та вимоги вчителів, має непогані навчальні досягнення, а також те, що підозрюваний має постійне місце проживання, навчається та здобуває професію, має власні джерела доходу (стипендія та пенсія по втраті годувальника), раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався.

Зазначає, що судом також не враховано положення ст.484 КПК України, яка зобов’язує суд здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям. Разом з тим, на даний час ОСОБА_3 через тримання під вартою пропускає навчання, що потягне за собою відрахування з навчального закладу, унеможливить здачу ним ЗНО, отримання професії або продовження здобування освіти.

Просить скасувати ухвалу слідчого судді Галицького районного суду від 13 квітня 2018 року про застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Постановити нову ухвалу і застосувати щодо ОСОБА_3 запобіжний захід – домашній арешт.

В апеляційній інстанції:

- прокурор заперечив доводи і вимоги поданої апеляційної скарги і просив залишити ухвалу слідчого судді без змін;

- захисник ОСОБА_4 просила задовольнити апеляційну скаргу та обрати ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту;

- підозрюваний ОСОБА_3, та його законний представник ОСОБА_5 підтримали вимоги апеляційної скарги захисника, з мотивів викладених у ній.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а ухвалу слідчого судді залишити без змін з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснювати дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Відповідно до ч. 2 ст. 492 КПК України затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.

09 квітня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018090140000101 внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України (а.п.5), а саме про те, що 08.04.2018 у вечірній час неповнолітні ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 перебували у квартирі бабці ОСОБА_3 – ОСОБА_5, яка знаходиться у м. Бурштин Івано-Франківської області по вул. Будівельників, 2/4, де розпивали спиртні напої з нагоди святкування Великодня та проводили свій вільний час. Під час розпивання спиртних напоїв, близько 21 години, ОСОБА_11, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, висловився образливими словами в адресу ОСОБА_13 Даний факт викликав невдоволення у ОСОБА_3, який з метою з’ясування відносин, викликав ОСОБА_11 на сходову площадку, де у присутності своїх знайомих, на грунті особистих неприязних відносин, з метою спричинення побоїв, умисно наніс йому рукою два удари у голову і на цьому даний конфлікт припинився. У цей час додому повернулась власниця квартири ОСОБА_5, яка з метою припинення пиятики неповнолітніх, випровадила усіх присутніх зі свого помешкання. Однак, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 пішли до квартири бабці останнього – ОСОБА_15, яка знаходиться у м. Бурштин Івано-Франківської області по вул. Будівельників, 9/7, де продовжили святкування Великодня, яке супроводжувалось подальшим розпиванням спиртних напоїв.

Під час розпивання спиртного 9 квітня 2018 року близько 1 години ночі неповнолітні ОСОБА_10 та ОСОБА_11, сп’янівши від випитого спиртного, лягли на розкладений у кімнаті диван. При цьому, ОСОБА_10 ліг ближче до стіни, а ОСОБА_11 – біля нього. В цей час неповнолітній ОСОБА_3, маючи злість на ОСОБА_11 за висловлені ним декількома годинами раніше образи в адресу його дівчини ОСОБА_13, на грунті неприязних відносин вирішив спричинити неповнолітньому ОСОБА_11 тілесні ушкодження. З цією метою він взяв у руки відламану дерев’яну ніжку від стільця, яка знаходилась у цій кімнаті біля телевізора і, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання небезпечних наслідків щодо здоров’я ОСОБА_11 та бажаючи спричинити йому тілесні ушкодження, умисно наніс ОСОБА_11 вказаною вище ніжкою від стільця декілька ударів по ногах і тулубі потерпілого, після чого відкинув убік наявну у руках ніжку від стільця, сів зверху на лежачого на дивані ОСОБА_11 та, продовжуючи свої злочинні дії, умисно наніс йому декілька ударів руками в голову.

Після цього ОСОБА_3 припинив свої злочинні дії, а ОСОБА_11 встав з дивану і ліг на підлогу, мотивуючи поганим самопочуттям. Присутні у кімнаті особи підклали під голову ОСОБА_11 подушку, накрили його покривалом та вийшли з квартири.

Залишившись у кімнаті, ОСОБА_11 від спричинених ОСОБА_3 тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми з набряком та стисненням головного мозку, крововиливами над та під мозкові оболонки і в речовину головного мозку, у період з 5 до 12 години 09.04.2018 помер у квартирі ОСОБА_15

11 квітня 2018 року о 3 годині 30 хвилин ОСОБА_3 затриманий у порядку ст. 208 КПК України.

11.04.2018, ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, яке згідно ст.12 КК України є тяжким злочином і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років (а.п.35-36).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

На думку колегії суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку дійшов правильного висновку, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.

Також, слідчий суддя дійшов правильного висновку стосовно того, що слідчим і прокурором надано достатньо даних, які свідчать про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які полягають в можливості переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілу сторону та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що свідками по вказаному кримінальному провадженню допитані неповнолітні, які більш схильні до стороннього впливу, оскільки мають несталість емоційно-вольової сфери, орієнтованість на групу (конформізм), домінування потреби у спілкуванні з однолітками.

В апеляційній скарзі захисника не наведено переконливих доводів щодо запобігання наявним ризикам в інший спосіб, ніж передбачений відповідним судовим рішенням.

Обираючи відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя достатньо врахував обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу, що передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_3 інкримінованого йому злочину, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров’я та майновий стан, міцність соціальних зв’язків.

Суд першої інстанції в повній мірі взяв до уваги відомості, що були в матеріалах клопотання відносно особи підозрюваного і у відповідності до вимог ст.492 КПК України врахував його вікові та психологічні особливості, рід занять, те що він є студентом 3 курсу Бурштинського торговельно-економічного коледжу Київського національного торговельно-економічного університету, раніше не судимий, проживає зі своєю бабцею ОСОБА_5, яка здійснює його виховання та контролює його поведінку.

Колегія суддів вважає, що обставини, які зазначені захисником підозрюваного в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки тільки характеризують підозрюваного, і не виключають обґрунтованої підозри та наявність встановлених в судовому засіданні ризиків.

Суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню виникненню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з врахуванням даних про його особу та тяжкості злочину, відповідно до вимог кримінального процесуального закону обґрунтовано прийняв рішення про застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя дотримався вимог закону та прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість утримання особи під вартою, що не порушує прав, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, при цьому слідчий суддя дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

На даний час, враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги стадію на якій знаходиться розслідування кримінального провадження, підстав для обрання щодо підозрюваного ОСОБА_3 інших більш м'яких запобіжних заходів, в тому числі у вигляді домашнього арешту, суд апеляційної інстанції не вбачає, що не перешкоджає у подальшому прийняття такого рішення в порядку передбаченому КПК України.

На думку колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано та відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначив розмір застави, оскільки ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства.

Колегією суддів, не встановлено процесуальних порушень при підготовці і поданні клопотання старшого слідчого СВ Галицького ВП Тисменицького ВП ГУ НП в Івано-Франківській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки воно відповідає вимогам ст.184 КПК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для скасування ухвали слідчого судді, як про це просить захисник, немає, а тому ухвалу слідчого судді належить залишити без змін.

Керуючись ст.ст.177,178,183,184,376,404,405,407,422,492 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Галицького районного суду Івано-Франківської області від 13 квітня 2018 року про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

ОСОБА_1: ОСОБА_2

Судді: Б.І. Кукурудз

ОСОБА_16