Рішення № 73623918, 17.04.2018, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1588/17

Номер провадження 2/341/78/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі :

головуючого судді -Юсип І.М.

секретаря -Король І.Л.

з участю позивача -ОСОБА_1

представника позивача -ОСОБА_2

представників відповідача -ОСОБА_3,ОСОБА_4,ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Галичі справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ‘ДТЕК Західенерго’ про стягнення заробітної плати,-

встановив:

25.10.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою і, просить постановити рішення, яким стягнути з Публічного акціонерного товариства ‘ДТЕК Західенерго’ в його користь кошти в розмірі 20 % від одноразової грошової виплати в зв’язку зі звільненням, які незаконно утримані.

Позовні вимоги мотивує тим, що з 08.10.2012 року він працював на посаді керівника Департаменту з економіки та фінансів відокремленого підрозділу ‘Бурштинська теплова електрична станція’ Публічного акціонерного товариства ‘ДТЕК Західенерго’ згідно трудового договору. Наказом в.о. директора ПАТ «ДТЕК Західенерго» від 18.10.2016 р. № 65 ‘Про дисциплінарне стягнення’ він був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни, що виражалось у неналежному виконані трудових обов'язків при наданні стороннім організаціям послуг з розвантаження та перевезення щебеню в липні-серпні 2015 року, було оголошено догану. Також, було запропоновано добровільно покрити заподіяну ПАТ ‘ДТЕК Західенерго’ шкоду в розмірі 171 348 грн., шляхом відрахування зазначеної суми із заробітної плати частинами в розмірі не менше 20 % заробітної плати щомісяця, починаючи з 01.11.2016 року до повного покриття заподіяної шкоди. Однак, з ним не укладався договір про повну матеріальну відповідальність, що свідчить про незаконність стягнення вищевказаної суми.

11 липня 2017 року наказом № 569-к, в.о. директора Бурштинської теплоенергостанції ОСОБА_6 він був звільнений з роботи за згодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України. При звільненні йому було виплачено лише частину суми усіх коштів, які належало виплатити при звільненні. Однак, ст. 116 КЗпП України передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Також, з одноразової грошової виплати, яка нараховувалась йому у зв’язку із звільненням з нього стягнуто кошти за покриття збитків. Вважає, що це порушує вимоги ст. 129 цього ж Кодексу, в якій вказано, що не допускається відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення.

10 серпня 2017 року ним було надіслано звернення керівнику ВП ‘Бурштинська теплова електрична станція’ ПАТ ‘ДТЕК Західенерго’ щодо негайної виплати незаконно утриманої суми з вихідної допомоги.

Листом від 08.09.2017 року за №119/1864 в.о. директора ДТЕК Бурштинська ТЕС його було повідомлено, що виплачена одноразова допомога не являється вихідною допомогою, яка передбачена законодавчими нормами. В той самий час Наказом державного комітету статистики України від 13.01.2004 року №5 ‘Про затвердження інструкції зі статистики заробітної плати’ при припинені трудового договору згідно п.3.8. передбачена ‘Сума вихідної допомоги при припинені трудового договору’. Жодної іншої одноразової допомоги вищевказаною інструкцією не передбачено.

23 серпня 2017 року він звернувся із скаргою про порушення законодавства про працю до начальника головного управління Держпраці у Львівській області, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства про працю. Листом, який був надісланий на його адресу за №9469/4/15-04 від 11.09.2017 року від головного управління Держпраці у Львівській області стверджується наявність порушення його трудових прав. Просив позов задовольнити та стягнути з Публічного акціонерного товариства ‘ДТЕК Західенерго’ в його користь кошти в розмірі 20 % від одноразової грошової виплати в зв’язку зі звільненням, які незаконно утримані. Окрім того посилається і на ту обставину,що із суми компенсаційних виплат, а саме компенсації за невикористані 57 днів відпустки відповідачем стягнуто 20%,що становить 16 330,29 грн. Вважає такі дії є незаконними. Договору про повну матеріальну відповідальність між позивачем та відповідачем укладено не було і відповідач не вправі був відраховувати з видів виплат дані суми.

19.12.2017 р. представник позивача подав до суду заяву про зміну позовних вимог. Зазначає, що згідно розрахункового листка за липень м-ць 2017 р. позивачу нараховано всього - 373222,25 грн., в.ч. заробітна плата за 7 робочих днів – 14086,59 грн.,компенсація відпускних 57 днів - 101430,36 грн. та вихідна допомога – 257705,30 грн. З них проведені утриманні, а саме - ПДФО (18%), що становить 67180,01 грн.; військовий збір (1,5%), що становить 5598,33грн., утримання згідно заяви (20%) -60088,78 грн. В вищенаведеного вбачається,що з одноразової грошової виплати в сумі 257705,30 грн. стягнуто 41490,55 грн. (20%) що порушує вимоги ст. 129 КЗпП України. На звернення до керівництва про виплату незаконно утриманої суми з вихідної допомоги відповідь була надана про те,що виплачена одноразова допомога не являється вихідною допомогою. ОСОБА_1 не погоджується так як вважає,що вихідна допомога-це виплата яка проводиться при звільненні працівника. Припинення трудового договору за п.1 ст. 36 КЗпП України не обмежує роботодавця у праві виплати працівникові вихідної допомоги при звільненні. Як зазначено в наказі про звільнення ОСОБА_1 одноразова грошова виплата у розмірі 5 середньомісячних заробітків зазначена окремим пунктом та не включена до заробітної плати та компенсацій за невикористані дні відпустки і тому впевнений що вона є вихідною допомогою. Жодним нормативним актом не передбачено жодної іншої « одноразової допомоги». Неправомірно утримана із суми компенсаційних виплат, а саме компенсації за невикористані 57 днів відпустки – 20% що становить 16 330,29 грн.

В судовому засідання позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позові. Окрім того позивач зазначив,що вихідна допомога це є виплата яка проводиться в день звільнення працівника. Перелік підстав припинення трудового договору,згідно з якими в обов’язковому порядку повинна виплачуватись вихідна допомога передбачає ст. 44 КЗпП України. Однак такі не є вичерпними. Саме припинення трудового договору відповідно до ст. 136 п.1 КЗпП України не обмежує роботодавця при звільненні виплатити вихідну допомогу. Зазначають,що Договору про повну матеріальну відповідальність між позивачем та відповідачем укладено не було і відповідач не вправі був відраховувати з видів виплат вищеззначені суми. Просили позов задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги позивача заперечили. Покликаються на те, що позов позивача є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не базується на нормах законодавства. Вважають, що трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин. Він визначається законодавством України про працю, як угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженими ними органом чи фізичною особою, згідно якої працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати необхідні для виконання роботи умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Так, вихідна допомога визначається як одноразова безоплатна грошова виплата, яка призначається для надання матеріальної допомоги працівнику, при звільненні за підставами, передбаченими в законодавстві чи в локальних нормативних актах. В ст. 44 КЗпП України передбачено, що вихідна допомога виплачується зокрема: при припиненні трудового договору у зв’язку з відмовою працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмовою від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці; у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню цієї роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці; у випадку звільнення в зв’язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну службу; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у п.5 ч.1 ст. 41 цього ж Кодексу. Однією з підстав є припинення трудового договору за угодою сторін. Пункт 1 ст. 36 КЗпП застосовується тоді, коли сторони трудових відносин (роботодавець та працівник) досягли домовленості про закінчення трудових відносин і жодна зі сторін не заперечує щодо припинення дії трудового договору. Таке положення КЗпП може бути застосовано, як при припиненні трудового договору, який був укладений на невизначений строк, так і для припинення строкового трудового договору. При припиненні трудових відносин згідно з п.1 ст. 36 КЗпП України, виплата вихідної допомоги законодавством не передбачена. Також, така виплата і не передбачена і колективним договором та умови укладеного трудового договору не містять обов’язку ПАТ ‘ДТЕК Західенерго’ здійснити таку виплату при припиненні трудового договору. Відрахування в розмірі 20 % із заробітної плати позивача проводилась на підставі наказу ПАТ ‘ДТЕК Західенерго’ за №65 від 18.10.2016 р. про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за неналежне виконання трудових обов’язків, що привело до значних збитків товариству та було досягнуто згоди щодо добровільного покриття завданих збитків шляхом щомісячного утримання 20 % грошових коштів із заробітної плати до повного їх погашення. Оскільки позивач не спростовує та не заперечує у своєму позові, що ним добровільно проводилось погашення матеріального збитку шляхом написання заяви на утримання із нього заробітної плати 20 % щомісячно, починаючи з листопада 2016 р., вищевказаний наказ останнім не оспорювався, а дії відповідача стосовно погашення матеріального збитку позивача шляхом утримання із заробітної плати в момент звільнення є правомірним. Просили в позові позивача відмовити.

Заслухавши доводи позивача та його представника, заперечення представників відповідача, дослідивши здобуті докази, приймаючи рішення по суті спору, суд враховує наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді керівника Департаменту з економіки та фінансів відокремленого підрозділу ‘Бурштинська теплова електрична станція’ ПАТ ‘ДТЕК Західенерго’ згідно трудового договору від 08.10.2012 р. (а.с.2).

Наказом в.о. директора ПАТ «ДТЕК Західенерго» від 18.10.2016 р. № 65 ‘Про дисциплінарне стягнення’ ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни, що виражалось у неналежному виконані трудових обов'язків при наданні стороннім організаціям послуг з розвантаження та перевезення щебеню в липні-серпні 2015 року, йому було оголошено догану та запропоновано добровільно покрити заподіяну ПАТ ‘ДТЕК Західенерго’ шкоду в розмірі 171 348 грн., шляхом відрахування зазначеної суми із заробітної плати частинами в розмірі не менше 20 % заробітної плати щомісяця, починаючи з 01.11.2016 року до повного покриття заподіяної шкоди (а.с.5). Підставою для застосування дисциплінарного стягнення були результати розслідування №4885 фактів зловживань службовим становищем при наданні послуг стороннім суб’єктам господарювання.

З копії наказу №569-к від 11.07.2017 р. вбачається, що позивача звільнено за згодою сторін на підставі письмової заяви - п.1 ст. 36 КЗпП України (а.с.23-24).

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним виплату всіх сум,що належать йому від підприємства,установи,організації у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За змістом ст. 129 КЗпП України та положення ч.4 ст.26 ЗУ «Про охорону праці» не допускається відрахування з вихідної допомоги,компенсаційних та інших виплат,на які згідно із законодавством не звертається стягнення.

При звільненні ОСОБА_1 було виплачено йому лише частину суми всіх коштів,які належало виплатити при звільненні. Як видно з розрахункового листка за липень м-ць 2017 р. що позивачу всього нараховано - 373222,25 грн., в.ч. заробітна плата за 7 робочих днів – 14086,59 грн., компенсація відпускних 57 днів - 101430,36 грн. та вихідна допомога – 257705,30 грн. З них проведені утриманні, а саме - ПДФО (18%),що становить 67180,01 грн.; військовий збір (1,5%),що становить 5598,33грн., утримання згідно заяви (20%) -60088,78 грн. В вищенаведеного вбачається,що з одноразової грошової виплатив сумі 257705,30 грн. стягнуто 41490,55 грн. ( 20%).

За змістом ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

З розрахунку вбачається,що із суми компенсаційних виплат, а саме компенсації за невикористані 57 днів відпустки відповідачем стягнуто 20% що становить 16 330,29 грн.

Окрім того ст.129 КЗпП України передбачає,що за уразі наявності у роботодавця зустрічної вимоги до працівника, яка не задовольняється відрахуванням із заробітної плати у встановлених межах, роботодавець зобов’язаний провести такі виплати на користь працівника. Якщо зустрічна вимога до працівника полягає у відшкодуванні шкоди,заподіяної працівником при виконанні трудових обов’язків , вона незалежно від її суми реалізується шляхом пред’явлення власником до працівника позову у межах річного строку з дня виявлення шкоди.

Пунктом 3.8 копії інструкції зі статистики заробітної плати зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. за № 114/8713 стверджується, що інші виплати, що не належать до оплати праці - суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору (а.с.31-33).

З копії листа-відповіді, головного управління Держпраці у Львівській області, який був надісланий на адресу позивача за №9469/4/15-04 від 11.09.2017 року вбачається, що згідно із вимогами ст. 129 КЗпП України, не допускається відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертаються стягнення (а.с.12).

Як слідує зі ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За вимогами ст.ст. 94, 97 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами. Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Структуру заробітної плати визначено у статті 2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те,що у розрахунковому листі нарахувань позивачу виплат за липень 2017 р. (поданий в судовому засіданні) не зазначена така виплата як вихідна допомога. З поданого розрахунку позивачем такий вид оплати як «вихідна допомога» зазначений і наданий роботодавцем на його вимогу ( а.с.97).

Заперечень щодо сум які просить ОСОБА_1 стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» від представників не поступило.

Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України на сторін покладено обов’язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тобто твердженнях, які самі по собі потребують доведення.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є підставними і їх слід задовольнити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову - судові витрати, пов’язані з розглядом справи покладаються на відповідача.

Позивач звільнений від сплати судового збору, згідно ст.5 ч.1 п.1, Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року за №3674-VІ, зі змінами.

На підставі наведеного, ст. ст. 83, 116, 127,129,Кодексу законів про працю України,ст. ст. 21,26 Закону України « Про оплату праці» керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265, 273, 352, 354 ч.1 ст. 259, ч.1 ст. 268 ЦПК України,суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства « ДТЕК Західенерго» про стягнення коштів в розмірі 41 490,55 грн, які незаконно отримані від одноразової грошової виплати у зв’язку із звільненням та про стягнення коштів в розмірі 16 330,29 грн., які незаконно утримані із компенсації за невикористану відпустку – задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства « ДТЕК Західенерго», 79026, вул. Козельницька, 15 м. Львів,ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23269555 в особі Бурштинської ТЕС, 77112 м. Бурштин,Івано-Франківська область, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00131541 на користь ОСОБА_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, Площа Європейська,5 кв.18, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 кошти в розмірі:

41 490,55 ( сорок одна тисяча чотириста дев’яносто) гривень незаконно утриманих від одноразової грошової виплати у зв’язку із звільненням;

16 330, 29 ( шістнадцять тисяч триста тридцять) гривень незаконно утриманих із компенсації за невикористану відпустку.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго», 79026, вул. Козельницька, 15 м. Львів,ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23269555 в особі Бурштинської ТЕС, 77112 м. Бурштин,Івано-Франківська область, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00131541 в користь держави судовий збір в розмірі 640 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи ( вирішення питання) без повідомлення ( виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 25.04.2018 року.

Суддя: ОСОБА_7