Вирок № 73623820, 25.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/5333/15-к Суддя 1 інстанції Лиходєдов А. В.

Номер провадження 11-кп/774/138/К/18 Суддя-доповідач Пістун А.О.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2018 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Пістун А.О.

суддів Мажара С.Б., Коваленко Н.В.

за участю секретарів судового засідання Чубіної А.В., Євтодій К.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора, що приймав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції та потерпілої ОСОБА_2 на вирок Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 грудня 2017 року у кримінальних провадженнях внесених до ЄРДР за № 12015040450000310 від 30.03.2015р., № 12015040450000490 від 12.05.2015р. щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,

якого було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 115, ч.2 ст. 194, ч.1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який народився в м. Запоріжжя, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_3, раніше судимий:

1. 02.02.2015 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 263, 75 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з іспитовим строком на 1 рік;

2. 09.11.2016 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки,

якого було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 194, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 396, ч.1 ст. 410 КК України;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, який народився у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

якого було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 194, ч.1 ст. 396 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Бурчик Ю.В.

обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

захисники Рагозіна О.В., Морозов Є.Є.

потерпіла ОСОБА_2

представник потерпілої ОСОБА_8

ВСТАНОВИЛА:

Потерпіла ОСОБА_2, просить вирок щодо ОСОБА_5 в частині призначення покарання скасувати та призначити йому покарання з реальним відбуттям, без застосування ст. 75 КК України. Крім цього, потерпіла оскаржує вирок в частині цивільного позову та просить скасувати вирок суду першої інстанції і призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі прокурор, що приймав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, не оскаржуючи фактичні обставини провадження, доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, просить вирок щодо ОСОБА_5 в частині призначеного покарання скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність у зв'язку з неправильним тлумаченням закону, яке суперечить його точному змісту. Ухвалити свій вирок, яким визнати винним ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 194, ч. 1 ст. 396 КК України, та призначити йому покарання за ч.2 ст. 194 у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, за ч.1 ст. 396 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки, відповідно до ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

У частині призначеного покарання обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вирок суду не оскаржується, тому просить залишити його без змін.

Окрім цього, на вирок суду першої інстанції подані апеляційні скарги захисника Рагозіної О.В., яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_4

Вироком Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 грудня 2017 року ОСОБА_3 визнано винним та призначено покарання за ст. 115 ч. 1 КК України у виді позбавлення волі строком на 11 років; за ст. 194 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років; за ст. 263 ч. 1 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 років 6 місяців. Згідно ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, визначити покарання, шляхом часткового складання покарань, у виді позбавлення волі строком на 12 років.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 27.12.2017 р., зарахувавши йому у строк покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі період з дня затримання 05.04.2015 року по 20.06.2017 року та з розрахунку день за день період з 21.06.2017 року.

Запобіжний захід - у виді тримання під вартою залишено до набрання вироком законної сили.

ОСОБА_4 визнано винним та призначено покарання за ст. 190 ч. 1 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік; за ст. 194 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців; за ст. 263 ч. 1 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки; за ст. 396 ч. 1 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки; за ст. 410 ч. 1 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців. Згідно ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, визначити покарання, шляхом поглинання більш суворим покаранням, менш суворого, у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України визначити покарання, шляхом поглинання більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, менш суворого покарання, призначеного вироком від 09.11.2016 року та вважати засудженим до позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.

На підставі ст. 71 КК України визначити покарання, шляхом часткового приєднання до покарання призначеного цим вироком, невідбутого строку покарання за вироком від 02.02.2015 року Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу та вважати засудженим до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 27.12.2017 року, зарахувавши йому у строк покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі період з дня затримання 13.08.2015 року по 20.06.2017 року, та з розрахунку день за день період з 21.06.2017 року.

Запобіжний захід - у виді тримання під вартою залишено до набрання вироком законної сили.

ОСОБА_5 визнано винним та призначено покарання за ст. 194 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки; за ст. 396 ч. 1 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік. Згідно ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, визначено покарання, шляхом поглинання більш суворим покаранням, менш суворого, у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Згідно ст. ст. 75, 76 КК України обвинуваченого ОСОБА_5 від відбуття покарання звільнено з випробуванням із іспитовим строком на 2 роки, зобов'язано його періодично з'являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти його про зміну місця проживання, без погодження з ним не виїжджати за межі України.

Запобіжний захід - у виді особистого зобов'язання, залишено до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно 182608 грн. 70 коп. майнової шкоди завданою знищенням автомобіля; - по 1278 грн. 66 коп. з кожного, витрат на правову допомогу;

- з ОСОБА_3 - 11528 грн. 26 коп. витрат на поховання чоловіка; - 200000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 211528 грн.;

- з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 25000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У іншій частині позову ОСОБА_2- відмовлено.

Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Красний Забойщик» до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди - задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Красний Забойщик» - 5578 грн. 48 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля - відмовлено.

Питання з речовими доказами та судовими витратами вирішено.

Згідно обставин кримінального правопорушення, встановлених судом першої інстанції та детально викладених у вироку, 29.03.2015 року, ОСОБА_3, діючи із раптово виниклих у нього по відношенню до ОСОБА_9, неприязних стосунків, навмисно скоїв вбивство ОСОБА_9, після чого, у той же день, з метою приховування скоєного особливо тяжкого злочину - умисного вбивства людини - ОСОБА_9, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч.1 КК України, за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, шляхом підпалу знищів чуже майно, яке належить ТОВ «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС», чим заподіяв потерпілому майнову шкоду у великих розмірах, за наступних обставин.

Так, 29.03.2015 року, близько 09-25, ОСОБА_3, прийшов до будинку № 1 по вул. Ушинського у м. Кривому Розі, де зустрів раніше знайомого йому ОСОБА_9, з яким почали вживати спиртні напої. У той же день, близько 09-55, ОСОБА_9 та ОСОБА_3, в процесі вживання спиртних напоїв, вирішили для подальшого переміщення по території міста Кривого Рогу скористатися автомобілем «Ford-fiesta», реєстраційний номер НОМЕР_1, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу номер НОМЕР_2, виданого 18.06.2014 р. належить ТОВ «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС», але фактично, відповідно до Публічного договору про надання фінансового лізингу № KR00A!0000590080 від 16.06.2014 р., перебував у володінні ОСОБА_2, яка на той час надала його у тимчасове користування ОСОБА_9. Після цього, ОСОБА_9 та ОСОБА_3, так як перебували у стані алкогольного сп'яніння, вирішили залучити у якості водія вказаного автомобіля свого знайомого - ОСОБА_4, якому зателефонував ОСОБА_3, отримавши на це його згоду. У той же день, близько 10-00, ОСОБА_4, прибув до будинку № 1 по вул. Ушинського у м. Кривому Розі, де зустрів ОСОБА_9 та ОСОБА_3, після чого вказані особи на автомобілі «Ford-fiesta» реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, з 10-00 до 13-00 год., почали пересуватися по території Тернівського району м. Кривого Рогу, в процесі чого ОСОБА_3 і ОСОБА_9 продовжили вживати спиртні напої. У той же день, близько 13-00 год., ОСОБА_3 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, під час пересування разом з ОСОБА_9 на автомобілі «Ford-fiesta» реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4, знаходячись на задньому сидінні в салоні вказаного автомобіля, знайшов раніше залишену ОСОБА_9, невстановлену вогнепальну зброю, у вигляді пістолету марки «ТТ» калібру 7,62 мм. З магазином із заводським номером 3303, який був знаряджений бойовими патронами. Після цього, ОСОБА_3, вважаючи, що вказаний пістолет належить ОСОБА_9, почав умовляти останнього продати йому пістолет, на що отримав від ОСОБА_9 відмову. Але, скориставшись необачністю ОСОБА_9, непомітно для останнього, вказаний пістолет залишив при собі. У той же день, близько 13-20, ОСОБА_3, ОСОБА_9 та ОСОБА_4, на автомобілі «Ford-fiesta», прибули на вул. Поліська у м. Кривому Розі, де ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на задньому пасажирському сидінні, позаду ОСОБА_9, в салоні автомобіля «Ford-fiesta», під керуванням ОСОБА_4, під час руху автомобіля, в районі будинку № 90 по вул. Поліська в м. Кривому Розі, діючи із раптово виниклих у нього по відношенню до ОСОБА_9 неприязних стосунків, навмисно, з інтервалом приблизно 1-єї секунди здійснив 2 постріли з перебуваючого у нього пістолету «ТТ», в спину ОСОБА_9, спричинивши останньому вогнепальні поранення у вигляді ушкодження правої легені та сечового міхура, внаслідок яких ОСОБА_9 помер на місті, від травматичного гемотораксу.

Ці умисні дії ОСОБА_3, суд кваліфікував ч. 1 ст. 115 КК України за ознаками умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині (вбивство).

Після цього, 29.03.2015р., о 13-20, ОСОБА_3, усвідомлюючи невідворотність покарання за скоєний ним злочин, передбачений ст. 115 ч.1 КК України, тобто умисне вбивство ОСОБА_9, відповідальність за скоєння якого згідно діючого законодавства передбачена у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, та який відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, запропонував ОСОБА_4 приховати вбивство ОСОБА_9, шляхом знищення трупу останнього, на що ОСОБА_4, усвідомлюючи протиправність діянь, зі свого боку дав згоду ОСОБА_3 на приховування вбивства ОСОБА_9, свідком якого він був безпосередньо. При цьому ОСОБА_4, з метою полегшення приховування вбивства ОСОБА_9, запропонував ОСОБА_3 залучити до участі у знищенні слідів вказаного злочину їх знайомого ОСОБА_5, на що ОСОБА_3 дав свою згоду.

У той же день, о 13 год. 25 хв., ОСОБА_4, вступив таким чином в попередню змову з ОСОБА_3, направлену на приховування слідів, засобів та знаряддя вчинення ОСОБА_3 особливо тяжкого злочину - вбивства ОСОБА_9, шляхом надання ОСОБА_3 допомоги в переміщенні знаряддя злочину та об'єкту злочинного посягання в інше місце з метою їх подальшого приховування. Після цього, вони на автомобілі «Ford-fiesta» реєстраційний номер НОМЕР_1, в якому перебував труп ОСОБА_9, прибули до лісосмуги, яка розташована між вулицями Поліська та Мечникова у Тернівському районі м. Кривого Рогу, де з метою тимчасового приховування від сторонніх осіб трупу ОСОБА_9 та його подальшого транспортування до місця переховування, переклали труп останнього з переднього сидіння на підлогу між задніми та передніми сидіннями вказаного автомобіля. Після чого, приблизно о 13 год. 32 хв., з метою залучення ОСОБА_5 до сумісної реалізації приховування вбивства ОСОБА_9 прибули на вул. Бізе у Тернівському районі м. Кривого Рогу, де зустріли ОСОБА_5, якому показали труп ОСОБА_9, який перебував на підлозі між задніми та передніми сидіннями в автомобілі «Ford-fiesta» реєстраційний номер НОМЕР_1, та повідомили ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_3 вбив ОСОБА_9, після чого запропонували разом вирішити спосіб та місце приховування вбивства ОСОБА_9, на що ОСОБА_5, усвідомлюючи протиправність діянь, зі свого боку дав свою згоду на надання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 допомоги в знищенні слідів злочину, перенесення знаряддя злочину та об'єкту злочинного посягання в інше місце з метою приховування. Після цього ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вирішили з метою приховування вбивства ОСОБА_9 та знищення слідів злочину таємно вивезти труп ОСОБА_9 на автомобілі «Ford-fiesta» реєстраційний номер НОМЕР_1 за межі міста Кривого Рогу, де в зручному для них місці приховати труп ОСОБА_9 разом з автомобілем.

Після цього ОСОБА_5, вступивши таким чином з ОСОБА_3 та ОСОБА_11 в попередню змову направлену на приховування вбивства ОСОБА_9, шляхом надання ОСОБА_3 допомоги в знищенні слідів злочину, переміщення знаряддя злочину та об'єкту злочинного посягання (трупу ОСОБА_9), а також автомобіля «Ford-fiesta» реєстраційний номер НОМЕР_1 в інше місце для подальшого їх приховування, приступили до реалізації свого злочинного умислу.

Так, 29.03.2015, протягом з 13 год. 42 хв. по 14 год. 48 хв., ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Ford-fiesta» реєстраційний номер НОМЕР_1, в якому перебував труп ОСОБА_9, разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з метою приховування вбивства ОСОБА_9, рухаючись тривалий час по території житлових масивів Тернівського району м. Кривого Рогу в пошуках місця зручного для приховування трупу ОСОБА_9, маючи при цьому неодноразову можливість повідомити до правоохоронних органів про скоєний особливо тяжкий злочин - вбивство ОСОБА_9, та припинити свої подальші протиправні дії, з метою досягнення бажаного ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 результату - приховування вбивства ОСОБА_9, прослідували від вул. Бізе у Тернівському районі м. Кривого Рогу в лісосмугу, яка розташована на території Недайводської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, де в 70 метрах від промислової залізничної колії ПАТ «Центральний ГЗК», діючи від обставин, які не залежали від їх волі - співучасників злочину, припинили рух автомобіля «Ford-fiesta» реєстраційний номер НОМЕР_1, в якому перебував труп ОСОБА_9, в місці поряд з яким на той час при виконанні своїх професійних обов`язків перебували сторонні особи.

Після цього ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_12 упевнившись, що у зв`язку із прилеглою місцевістю подальший рух автомобіля, в якому перебував труп ОСОБА_9, не можливий, так як він застряг у грязі, залишили вказаний автомобіль «Ford-fiesta» реєстраційний номер НОМЕР_1, та вирішили знищити його разом з трупом ОСОБА_9 шляхом підпалу.

Після цього ОСОБА_4, діючи з метою досягнення бажаного ним, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 результату, за допомогою підручного, заздалегідь заготовленого ріжучого засобу, в підкапотному просторі зазначеного автомобіля пошкодив, тобто перерізав трубопровід паливно-постачальної системи двигуна автомобіля, через отвір якого, за допомогою ОСОБА_3 злив у пляшку певну кількість бензину, яким разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_5, з метою підпалу облили із середини салон автомобіля «Ford-fiesta» реєстраційний номер НОМЕР_1, а також труп ОСОБА_9, який перебував на підлозі між передніми та задніми сидіннями в салоні вказаного автомобілю. Після цього, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_12, за допомогою запальнички підпалили місця в середині салону автомобіля на які потрапив бензин, та упевнившись, що автомобіль та труп ОСОБА_9 зайнялися полум'ям, з місця скоєння злочину зникли.

Але, 30.03.2015 р., працівники міліції, незважаючи на активні дії ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо приховування та знищення слідів вчиненого ОСОБА_3 вбивства ОСОБА_9, в лісосмузі розташованій на території Недайводської сільської ради Криворізького району, Дніпропетровської області, в 70 метрах від промислової залізничної колії ПАТ «Центральний ГЗК», виявили обгорілий кузов автомобіля марки «Ford-fiesta», 2010 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу номер НОМЕР_2, виданого 18.06.2014 належить ТОВ «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС» та фактично, відповідно до Публічного договору про надання фінансового лізингу № KR00A!0000590080 від 16.06.2014, перебував у володінні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, у якому на підлозі між задніми та передніми сидіннями були виявлені обвуглені останки трупа ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, з вираженою термічної ампутацією кінцівок на рівні середньої третини стегон, прогорання живота, таза, груді, черепу нижньої щелепи, запеченими внутрішніми органами та повним прогоранням шкірних покровів та м`язів, смерть якого відповідно до висновку судово-медичного експерта № 643 від 27.04.2015 настала від травматичного пневмотораксу.

Таким чином ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, 29 березня 2015 року, діючи умисно, з метою приховування особливо тяжкого злочину - умисного вбивства ОСОБА_9, також знищили шляхом підпалу чуже майно - автомобіль «Ford-fiesta» реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ТОВ «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС», вартість якого відповідно до висновку судової авто-товарознавчої експертизи №70\37-316 від 08.09.2015, на момент скоєння кримінального правопорушення, тобто на 29.03.2015, складала 182 608 грн. 70 коп., що відповідало 299,8 неоподатковуваним мінімумам доходів громадян (609 грн.), встановлених законодавством України на час скоєння кримінального правопорушення, чим заподіяли потерпілому майнову шкоду у великих розмірах.

Ці умисні дії ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд кваліфікував за ч. 2 ст. 194 КК України за ознаками умисного знищення чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, вчиненого шляхом підпалу, а умисні дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5,крім цього, також за ч. 1 ст. 396 КК України, за ознаками заздалегідь не обіцяного приховування особливо тяжкого злочину .

Крім цього, 29.03.2015 р., близько 16-00, ОСОБА_3 після скоєного ним умисного вбивства ОСОБА_9 та подальшого знищення шляхом підпалу автомобіля «Ford-fiesta» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, з метою переховування знаряддя вбивства, залишив собі невстановлений досудовим розслідуванням пістолет марки «ТТ» знаряджений магазином з патронами до нього калібру 7,62 мм у кількості 6 штук, який переніс за місцем свого проживання, до будинку АДРЕСА_2, де з метою його ретельного переховування відокремив від вказаного пістолету магазин із залишившимся в ньому 6 патронами, після чого пістолет сховав у невстановленому досудовим розслідуванням місці, а магазин із 6 патронами у ньому, сховав у ванній кімнаті під поверхнею гіпсокартонного перекриття під стелею у приміщенні будинку № АДРЕСА_2, за місцем свого проживання, де зберігав без передбаченого законом дозволу.

05 квітня 2015 року, приблизно о 15:00 год., співробітники міліції в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області за місцем реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_3, у приміщенні ванної кімнати домоволодіння №28 по вул. Ушинського в Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в присутності понятих, під поверхнею гіпсокартонного перекриття під стелею приміщення, на відстані приблизно 0,5 метрів від правого куту виявили та вилучили магазин до пістолету, який відповідно до висновку судово-балістичної експертизи №58\07-299 від 23.06.2015, виготовлений заводським способом та є складовою частиною до вогнепальної зброї - магазином до пістолету «ТТ» з заводським номером 3303 під патрон калібру 7,62 мм., який був знаряджений 6 патронами, (з маркуваннями у вигляді цифр «38 43» на 5 гільзах), які відповідно до висновку судово-балістичної експертизи №58/07-136 від 06.04.2015, виготовлені заводським способом та є боєприпасами - патронами центрального бою, калібру 7,62 мм до нарізної вогнепальної зброї калібру 7,62 мм (пістолетів «ТТ», пістолетів-кулеметів «ППШ»), придатними до стрільби, які ОСОБА_3 незаконно придбав, переніс та зберігав за місцем свого мешкання без передбаченого законом дозволу.

Ці умисні дії ОСОБА_3, суд кваліфікував за ст. 263 ч. 1 КК України за ознаками носіння, зберігання, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Крім цього, 20.08.2015 року, протягом з 10-40 до 13-00 год., співробітники міліції в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, за місцем реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_4, у приміщенні гаражу, розташованого на території подвір`я домоволодіння АДРЕСА_4, у присутності понятих, у слюсарному ящику серед побутових та слюсарних приладів, виявили та вилучили одну ручну осколкову наступальну гранату марки РГД-5 та один запал УРГЗМ до неї, які були з`єднані один до одного, тобто попередньо підготовлені для швидкого використання за призначенням, з яких відповідно до висновку судової вибухово-технічної експертизи №70\01\26-627\354 від 10.09.2015, корпус ручної осколкової наступальної гранати РГД-5 промислового виготовлення, придатний для здійснення вибуху та відноситься до категорії вибухових речовин, який споряджається подрібненою вибухової речовиною «тротил» масою 100-115 гр. з послідуючим підпресовуванням. Запал УРЗГМ -2, промислового виготовлення, придатний для здійснення вибуху та відноситься до категорії боєприпасів. Вилучені (вказані) об`єкти з`єднуються між собою різьбовим з`єднанням, утворюючи ручну осколкову, наступальну гранату РГД-5, промислового виготовлення, яка придатна для здійснення вибуху, та відноситься до категорії боєприпасів, які ОСОБА_4 придбав у невстановлений слідством час та місці, переніс до місця свого проживання, де зберігав без передбаченого законом дозволу.

Ці умисні дії ОСОБА_4, суд кваліфікував за ст. 263 ч. 1 КК України за ознаками носіння, зберігання, придбання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.

Крім цього, ОСОБА_4, являючись військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації військової частини польова пошта В4750 на посаді снайпера у військовому званні солдата, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення за рахунок держави, всупереч вимог ст. ст. 6, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 року, та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551 -XIV від 24.03.1999 року. 15.12.2014 року, близько 07-00, знаходячись в приміщенні стройової частини вказаної військової частини в місці тимчасової дислокації в районі населеного пункту Луганське Артемівського району Донецької області, таємно викрав та обернув на свою користь закріплений за іншим військовослужбовцем однієї з ним частини пістолет марки ПМ серії ГТ № 1938 з магазином вартістю 154,58 грн., що відноситься до вогнепальної зброї, із набоями калібру 9 мм у кількості 8 одиниць вартістю 2,63 грн., що відносяться до бойових припасів, які згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна у збройних Силах України» № I075-XIV від 21.09.1999 р., є військовим майном загальною вартістю 157,21 грн., розпорядившись ним на власний розсуд, чим заподіяв державі матеріальну шкоду на вказану суму.

Ці умисні дії ОСОБА_4, суд кваліфікував за ст. 410 ч. 1 КК України за ознаками викрадення військовослужбовцем зброї, бойових припасів.

Також, ОСОБА_4, являючись військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації військової частини польова пошта В4750 на посаді снайпера у військовому званні солдата, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення за рахунок інших осіб, всупереч вимог ст. ст.6, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 року, та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551 -XIV від 24.03.1999 року, в один із днів на початку лютого 2015 р., близько 12-00, знаходячись на території ТОВ «Агрофірма «Красний Забойщик», за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, Червоне, вул. Гагаріна, 16, шляхом повідомлення представникам цього підприємства завідомо неправдивої інформації про те, що він являється волонтером та займається організацією збору і передачі благодійної допомоги військовим, які виконують обов'язки військової служби на території Донецької та Луганської областей, тобто шляхом обману, заволодів належним ТОВ «Агрофірма «Красний Забойщик», автомобілем ГАЗ-53 д.н.з НОМЕР_4, вартістю 5578,48 грн., який обернув на свою користь на розпорядився ним на власний розсуд, заподіявши ТОВ «Агрофірма «Красний Забойщик» матеріальну шкоду на вказану суму.

Ці умисні дії ОСОБА_4, суд кваліфікував за ст. 190 ч. 1 КК України за ознаками заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги потерпіла ОСОБА_2 зазначає, що суд застосовуючи ст. 75 КК України при призначенні покарання ОСОБА_5 не в повній мірі взяв до уваги фактичні обставини вчиненого злочину та особу злочинця, так як саме ОСОБА_5 сприяв приховуванню особливо тяжкого злочину, знищив не лише майно, яке належало ТОВ «Автокредит Плюс», але ж і спалив рідну їй людину. При цьому обвинувачений не з'ясував у якому стані перебував на той час ОСОБА_9, чи вже був мертвий, чи лише поранений, в стані шоку та його можливо було врятувати, ОСОБА_5 так і не повідомив, тому вважати таким, що щиросердечно розкаявся та сприяв судовому розгляду не можливо.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор, посилається на те, що наведені у вироку суду обставини для призначення ОСОБА_5 покарання з застосуванням ст. 75 КК України не можуть бути визнані переконливими доводами, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та впливають на пом'якшення покарання обвинуваченому, а висновок суду про можливість виправлення засудженого без відбування покарання має бути належним чином вмотивованим і обґрунтованим. Звільняючи ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, суд належним чином не оцінив і не врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжких. На думку прокурора суд безпідставно визнав обставину «щире каяття» як таку, що пом'якшує покарання, оскільки як на досудовому слідстві, так і під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 свою провину визнав частково. Також судом не враховано позицію потерпілої ОСОБА_2, яка наполягала на призначенні суворого покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення волі.

Під час апеляційного розгляду прокурор підтримав свою апеляційну скаргу та апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_2, просив скасувати вирок, в частині призначеного покарання ОСОБА_5

Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти апеляційної скарги прокурора та апеляційної скарги потерпілої, просив вирок суду залишити без змін.

Потерпіла ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_8 підтримали свою апеляційну скаргу та апеляційну скаргу прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_3, його захисник Рагозіна О.В. та обвинувачений ОСОБА_4, його захисник Морозов Є.Є. стосовно задоволення апеляційних скарг прокурора та потерпілої ОСОБА_2 покладалися на розсуд суду.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, зіставивши їх з наявними матеріалами, прослухавши технічний запис судового засідання в межах підготовки провадження до розгляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, апеляційна скарга потерпілої ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, висновок суду щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку суду, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується всією сукупністю досліджених судом доказів, які в судовому засіданні належним чином перевірено та оцінено, відповідно до вимог ст. 374 КПК України і приведені у вироку, не викликають сумнівів у своїй достовірності, а скоєні ОСОБА_5 кримінальні правопорушення правильно кваліфіковано за ч.2 ст. 194, ч.1 ст. 396 КК України, в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому відповідно до ст. 404 КПК України апеляційним судом не переглядаються.

Разом з цим, доводи апеляційних скарг прокурора та потерпілої ОСОБА_2 щодо невідповідності призначеного ОСОБА_5 покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі, ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження і є слушними.

Так, частиною 1 ст. 414 КПК України передбачено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

Згідно ст. 334 КПК України, суд у мотивувальній частині вироку зобов'язаний належним чином мотивувати своє рішення у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

В ч. 2 ст.409 КПК України зазначено, що підставою для скасування або зміни вироку суду є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність є застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Відповідно до положень ст.ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При призначенні покарання необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_5 вказані вимоги закону належним чином не виконав.

Так, з вироку вбачається, що при призначенні покарання ОСОБА_5 суд прийняв до уваги, що вчинені ним кримінальні правопорушення, згідно ст. 12 КК України, є тяжким злочином та злочином середньої тяжкості; обвинувачений визнав вину у повному обсязі, щиро розкаявся в скоєному, раніше не притягався до кримінальної відповідальності, за місцем мешкання характеризується позитивно, працює. До обставин, передбачених ст.66 КК України, що пом'якшують покарання, судом було віднесене щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого згідно ст.67 КК України не встановлено.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_5 було призначено судом першої інстанції за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 194, ч.1 ст. 396, ч.1 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки та звільнено від відбування покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Однак судом на обґрунтування прийнятого рішення не наведено у вироку переконливих доводів, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів та впливають на пом'якшення покарання та які є підставами для звільнення від відбування покарання.

Зазначені висновки суперечать матеріалам кримінального провадження, оскільки суд першої інстанції звільняючи ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, належним чином не оцінив і не врахував характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, також безпідставно визнав щире каяття як обставину, що пом'якшує покарання.

Так, щире каяття припускає критичну оцінку особою своєї злочинної поведінки шляхом визнання вини та готовності нести кримінальну відповідальність. При цьому, як на досудовому слідстві, так і під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 свою провину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав частково, що не було враховано судом першої інстанції.

Крім того, судом не враховано позицію потерпілої ОСОБА_2, яка у судовому засіданні наполягала на призначенні ОСОБА_5 суворого покарання у вигляді позбавлення волі.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що призначене судом покарання за своїм розміром, навіть з врахуванням особи обвинуваченого, обставин, наведених у вироку, є явно несправедливим через м'якість, та необґрунтованим звільненням обвинуваченого від відбування покарання, оскільки призначене судом покарання є недостатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення нових злочинів.

Виходячи з викладеного та погоджуючись з доводами, наведеними в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів вважає необхідним скасувати вирок в частині призначення покарання та ухвалити новий вирок, на підставі п.2 ч.1 ст.420 КПК України, у зв'язку з неправильним звільненням обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування покарання.

При визначенні виду і розміру покарання ОСОБА_5, суд апеляційної інстанції враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які, відповідно до ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів та злочинів середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який за місцем проживання та місцем роботи характеризується позитивно (а.кп. 239, 242 том 3), працює, вперше притягається до кримінальної відповідальності (а.кп. 229 том 3), на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває (а.кп. 232, 233 том 3). Відсутність обставин, які відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання та обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання. Окрім цього, враховує позицію потерпілої ОСОБА_2, яка у судовому засіданні наполягала на призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 суворого покарання у вигляді позбавлення волі.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_5 повинно бути призначене покарання у виді мінімального строку позбавлення волі, передбаченого санкціями ч.2 ст. 194, ч.1 ст. 396 КК України. Таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

При цьому, підстав для застосування до ОСОБА_5 положень ст.ст. 69, 75 КК України колегія суддів не вбачає.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, апеляційна скарга потерпілої підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції скасуванню в частині призначеного покарання ОСОБА_5, з ухваленням нового вироку суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково, апеляційну скаргу прокурора, що приймав участь в розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції - задовольнити.

Вирок Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 грудня 2017 року у кримінальних провадженнях, відомості про які внесені до ЄРДР за № 12015040450000310 від 30.03.2015р., № 12015040450000490 від 12.05.2015р. стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в частині призначеного покарання ОСОБА_5 - скасувати.

Призначити ОСОБА_5 покарання:

-за ч.2 ст. 194 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки,

-за ч.1 ст. 396 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту затримання в порядку виконання вироку.

В решті вирок суду щодо ОСОБА_5 залишити без змін.

Копію вироку, відповідно до вимог ч.6 ст. 376 КПК України, негайно після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області

А.О. Пістун С.Б. Мажара Н.В. Коваленко