Постанова № 73623759, 24.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2135/18 Справа № 203/1226/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Католікян М. О. Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 39

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Свистунової О.В., Красвітної Т.П.

за участю секретаря Черкас Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіна Михайла Самуіловича, ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа П'ята Дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на квартиру у порядку спадкування за законом, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_2, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Царейкін Михайло Самуілович, Центральна районна в м. Дніпрі рада, ОСОБА_6, про встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Резникова Юлія Олександрівна, про визнання особи добросовісним набувачем, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіна М.С., ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа П'ята Дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на квартиру у порядку спадкування за законом, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_4 посилалась на те, що у ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її дядько - ОСОБА_8 Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1. Протягом шестимісячного строку вона звернулася з відповідною заявою до нотаріуса, проте оформити спадкові права не змогла, оскільки свідоцтво про право власності приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкіним М.С. протиправно було видано ОСОБА_3, який насправді не є спадкоємцем. Після того, як останній дізнався про її майнові претензії, відбулося наступне відчуження спірної квартири ОСОБА_9 Викладені обставини стали причиною звернення її до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_3, визнання за нею права власності на спірну квартиру у порядку спадкування за законом, витребування спірної квартири з незаконного володіння ОСОБА_9, скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_9 на спірну квартиру (т.1 а.с.4-10).

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_2, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкін М.С., Центральна районна в м. Дніпрі рада, ОСОБА_6, про встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 посилався на те, що він та його дружина ОСОБА_6 були сусідами ОСОБА_8 Між ними склалися дружні відносини, а від 2007 року ОСОБА_8 ставився до нього та його дружини як до сина та дочки. Вони доглядали за ОСОБА_8, оскільки той тяжко хворів, а після смерті організували його поховання. За життя ОСОБА_8 запропонував йому укласти договір довічного утримання, проте не встиг через свою смерть. Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 17 червня 2013 року було встановлено факт спільного проживання його разом з ОСОБА_8 протягом п'яти років до смерті, після чого він звернувся до нотаріуса і отримав свідоцтво про право на спадщину, проте згодом за апеляційною скаргою ОСОБА_4 це рішення було скасовано. Викладене стало причиною його звернення із зустрічним позовом про встановлення факту його проживання разом з ОСОБА_8 від 2007 року до дня його смерті (т.2 а.с.55-61).

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Резникова Ю.О., про визнання її добросовісним набувачем.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 посилалася на те, що вона є власником спірної квартири, яку вона придбала 10 липня 2013 року за договором купівлі-продажу у ОСОБА_3 Договір був посвідчений нотаріусом, за формою і змістом відповідає закону, а за ним вона передала продавцеві певні кошти. Між тим, ОСОБА_4 у суді намагається оспорити її право власності на квартиру, що стало причиною її звернення до суду із зустрічним позовом про визнання її добросовісним набувачем спірного майна (т.2 а.с.42-47, 217).

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2017 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 Визнано свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 04 липня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкіним М.С., зареєстроване у реєстрі за №1170 (спадкова справа №9/2013), за яким ОСОБА_3 набув у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на квартиру АДРЕСА_1, недійсним. Визнано за ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_1) право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті дядька, ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_1) квартиру АДРЕСА_1. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2) на квартиру АДРЕСА_1, здійснену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяження від 10 липня 2013 року №3825548 (запис про право власності №1592252). ОСОБА_3 у зустрічному позові до ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_2, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Царейкін М.С., Центральна районна в місті Дніпрі рада, ОСОБА_6 про встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини відмовлено. ОСОБА_2 у зустрічному позові до ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Резникова Ю.О. про визнання особи добросовісним набувачем відмовлено (т.3 а.с.64-67).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2просить рішення суду від 12 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та задовольнити її зустрічні позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду від 12 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та задовольнити його зустрічні позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з частиною першою статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

За правилами, встановленими ст. 1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Частиною третьою ст.1266 ЦК України передбачено, що племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

За змістом ст.ст. 1268, 1270 ЦК України спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначена дія повинна бути вчинена протягом шести місяців від дня відкриття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_8 (т.1 а.с.105).

На підставі свідоцтва про право власності на житло від 12 листопада 2001 року, виданого управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради на підставі розпорядження №5/168-2001, та свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 вересня 2012 року, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Отроцюк О.В. і зареєстрованого у реєстрі за №6089, ОСОБА_8 за життя належала квартира АДРЕСА_1 (т.2 а.с.85, 86, 88, 131).

ОСОБА_4 є рідною племінницею ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с.104, 107, 110, 111, т.2 а.с.96, 130).

Після смерті ОСОБА_8 право на спадкування виникло лише у його племінниці - ОСОБА_4 як спадкоємиці за правом представлення тієї частки спадщини, яка належала б за законом її батькові (братові спадкодавця), якби він був живим на час відкриття спадщини (друга черга).

08 лютого 2013 року ОСОБА_4 звернулася до П'ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті дядька, і того ж дня за її заявою було відкрито спадкову справу (т.1 а.с.15, 102, 104).

Таким чином, ОСОБА_4 протягом шести місяців від дня смерті дядька, звернулася до нотаріальної контори, та прийняла спадщину.

27 березня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкіна М.С. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, і того ж дня за його заявою було відкрито спадкову справу (т.1 а.с.30).

При зверненні до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_3 повідомив, що інших спадкоємців у ОСОБА_8 не має.

14 травня 2013 року П'ята Дніпропетровська державна нотаріальна контора листом повідомила ОСОБА_4 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю у неї правовстановлюючих документів на спадкову квартиру (т.1 а.с.111).

Рішенням Кіровським районним судом м. Дніпропетровська від 17 червня 2013 року у цивільній справі №203/3226/13-ц за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкін М.С., Кіровська районна у м. Дніпропетровську рада про встановлення факту, що має юридичне значення, було встановлено факт, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 проживали однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 у період з 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_3. ОСОБА_3 в задоволені іншої частини заяви відмовлено (т.2 а.с.98, 99).

04 липня 2013 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкін М.С. видав на ім'я ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8, за яким ОСОБА_3 набув право власності на спадкову квартиру. Свідоцтво було видано на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2013 року (т.1 а.с.29).

Однак, на момент звернення ОСОБА_3 до нотаріуса - 27 березня 2013 року у Спадковому реєстрі вже містився запис про реєстрацію спадкової справи №54140684 за заявою ОСОБА_11 від 08 лютого 2013 року (т.1 а.с.14).

10 липня 2013 року між ОСОБА_3 і рідною сестрою його дружини, ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, за яким остання придбала у ОСОБА_3 спірну квартиру. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Резниковою Ю.О. і зареєстрований у реєстрі за №856 (т.1 а.с.31, т.2 а.с.50, 52, 53).

Ухвалою Апеляційний суд Дніпропетровської області від 04 лютого 2014 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2013 року у цивільній справі №203/3226/13-ц за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкін М.С., Кіровська районна у м. Дніпропетровську рада про встановлення факту, що має юридичне значення - скасовано та залишено без розгляду заяву ОСОБА_3, заінтересована особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкін М.С., Кіровська районна у м. Дніпропетровську рада про встановлення факту, що має юридичне значення (т.1 а.с.17-21).

Вказаною ухвалою апеляційного суду від 04 лютого 2014 року встановлено факт того, що до звернення до нотаріуса ОСОБА_3 було достеменно відомо про те, що у спадкодавця є племінниця - ОСОБА_4 (т.1 а.с.20).

Таким чином, враховуючи, що рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 17 червня 2013 року у цивільній справі №203/3226/13-ц за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкін М.С., Кіровська районна у м. Дніпропетровську рада про встановлення факту, що має юридичне значення скасовано ухвалою Апеляційний суд Дніпропетровської області від 04 лютого 2014 року, яка набрала законної сили, то усі юридичні наслідки, які настали на виконання вказаного рішення є нікчемними, а зазначене є безумовною підставою для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину від 04 липня 2013 року та визнання за ОСОБА_4 права власності на спірну квартиру у порядку спадкування за законом після смерті її дядька.

Щодо позовних вимог ОСОБА_4 про витребування спадкової квартири з незаконного володіння ОСОБА_2, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 387 ЦК власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі статтею 330 ЦК якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ч.1 ст. 388 ЦК якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна квартира була продана ОСОБА_3 рідній сестрі його дружини ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 10 липня 2013 року (т.1 а.с.31, т.2 а.с.50, 52, 53).

Спірна квартира була придбана ОСОБА_2 у ОСОБА_3, який не мав права її відчужувати, про що ОСОБА_2 не знала.

Про недобросовісність дій ОСОБА_3 при оформленні спадкових прав та подальшого їх відчуження свідчить те, що договір купівлі-продажу успадкованої квартири був укладений у терміновому порядку через шість днів після отримання ним свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 про витребування спадкової квартири з незаконного володіння ОСОБА_2 та про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на спірну квартиру підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд першої інстанції, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_4, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_3 слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2016 року ОСОБА_3, звернувшись із зустрічним позовом до ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_2 (Мірошниченко), приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкін М.С., Центральна районна в м. Дніпрі рада, ОСОБА_6, про встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, послався на те, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2013 року було встановлено факт спільного проживання ОСОБА_3 разом з ОСОБА_8 протягом п'яти років до смерті, після чого позивач звернувся до нотаріуса і отримав свідоцтво про право на спадщину, проте згодом за апеляційною скаргою ОСОБА_4 це рішення було скасовано (т.2 а.с.55-61).

Як зазначалося вище, рішенням Кіровським районним судом м. Дніпропетровська від 17 червня 2013 року у цивільній справі №203/3226/13-ц за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкін М.С., Кіровська районна у м. Дніпропетровську рада про встановлення факту, що має юридичне значення, було встановлено факт, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 проживали однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 у період з 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_3. ОСОБА_3 в задоволені іншої частини заяви відмовлено (т.2 а.с.98, 99).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2014 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2013 року у цивільній справі №203/3226/13-ц за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкін М.С., Кіровська районна у м. Дніпропетровську рада про встановлення факту, що має юридичне значення - скасовано та залишено без розгляду заяву ОСОБА_3, заінтересована особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкін М.С., Кіровська районна у м. Дніпропетровську рада про встановлення факту, що має юридичне значення (т.1 а.с.17-21).

Таким чином, встановлені у судових засіданнях обставини свідчать про те, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 та його дружина насправді не проживали спільно з ОСОБА_8 та його дружиною від 2007 року, у розумінні частини другої статті 3 СК України, не були пов'язані з ними спільним побутом та не мали взаємних прав та обов'язків.

Крім того, 22 квітня 2013 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4, третя особа П'ята Дніпропетровська державна нотаріальна контора про стягнення зі спадкоємців витрат, здійснених на догляд, лікування та поховання спадкодавця, в якій зазначив, що він разом з дружиною почав доглядати за ОСОБА_8 лише після поховання дружини ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5, з 24 листопада 2011 року (т.1 а.с.24 -26).

Вказані обставини також встановлені ухвалою Апеляційний суд Дніпропетровської області від 04 лютого 2014 року за апеляційною скаргою ОСОБА_12 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2013 року у цивільній справі №203/3226/13-ц за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкін М.С., Кіровська районна у м. Дніпропетровську рада про встановлення факту, що має юридичне значення (т.1 а.с.20 21).

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

18 квітня 2013 року ОСОБА_3, звертаючись до П'ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою кредитора спадкодавця, зазначив, що він здійснював догляд та лікування ОСОБА_8 з 2008 року, а не з 2007 року, як зазначено у його зустрічному позові (т.1 а.с.109).

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_2, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкін М.С., Центральна районна в м. Дніпрі рада, ОСОБА_6, про встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, є недоведеними належними та допустимими доказами у справі та суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, зазначивши також, що задоволення заявленого ним позову не може вплинути на спадкові права ОСОБА_4, оскільки вимогу про усунення ОСОБА_4 від спадщини або зміну черговості спадкування ОСОБА_3 заявлено не було.

Вирішуючи спір у частині зустрічного позову ОСОБА_2 слід зазначити наступне.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

За змістом частин першої, другої статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувшись із зустрічним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Резникова Ю.О., про визнання особи добросовісним набувачем, послалася на те, що вона є власником спірної квартири, яку вона придбала у ОСОБА_3 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, який за формою і змістом відповідає закону, та за яким вона передала продавцеві грошові кошти (т.2 а.с.42-47).

ОСОБА_2 просила визнати її добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1.

З аналізу чинного законодавства слідує, що власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права та суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Однак, такий спосіб як визнання добросовісним набувачем спірного нерухомого майна не передбачений чинним цивільним та цивільним процесуальним законодавством України.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 у зв'язку з невірним обранням способу захисту порушеного права.

Порушень процесуального закону, які могли б привести до скасування судового рішення, апеляційним судом не встановлено.

За таких обставин, судом першої інстанції в повному обсязі встановлено фактичні обставини справи, перевірено права і обов'язки сторін та ухвалено законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення по суті спору.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що судом не надано оцінки доказам у справі, які були надані на підтвердження його позовних вимог є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Посилання ОСОБА_3 на те, що суд не надав оцінки та не врахував пояснення свідків є необґрунтованими, оскільки судом вірно встановлено, що пояснення допитаних свідків не підтверджують того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_8, померлий ІНФОРМАЦІЯ_3, були сім'єю в розумінні ч.2 ст. 3 СК.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_4 є спадкоємцем п'ятої черги після смерті ОСОБА_13, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, та нею обрано невірний спосіб захисту є необґрунтованими, оскільки батько ОСОБА_4 і рідний брат ОСОБА_8 - ОСОБА_8, помер ІНФОРМАЦІЯ_4, а тому ОСОБА_4 є рідною племінницею ОСОБА_8, а тому після смерті ОСОБА_8 право на спадкування виникло лише у його племінниці ОСОБА_4 як спадкоємиці за правом представлення тієї частки спадщини, яка належала б за законом її батькові (братові спадкодавця), якби він був живим на час відкриття спадщини (друга черга).

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не враховано практику Верховного Суду України щодо законодавчих обмежень матеріально-правових способів є безпідставними, оскільки такий обраний нею спосіб, як визнання добросовісним набувачем спірного нерухомого майна не передбачений чинним цивільним та цивільним процесуальним законодавством України.

Доводи апеляційних скарг про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Приведені в апеляційних скаргах інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційних скаргах не наведено, тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді