Постанова № 73623608, 12.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2510/18 Справа № 201/15333/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пищида М.М.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Пищиди М.М.,

суддів - Ткаченко І.Ю., Каратаєвої Л.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомлення учасників справи, в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2018 року про забезпечення зустрічного позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 В2Ячеслава Олександровича до ОСОБА_3 Бабенко Хорсе, ОСОБА_4 про витребування майна з незаконного володіння, визнання недійсним договору іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 Бабенко Хорсе та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2018 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову — задоволено.

Заборонено суб’єктам державної реєстрації речових прав, в тому числі державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам тощо, проводити будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 в реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зустрічне забезпечення по справі не застосовано.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права ставить питання про скасування ухвали.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За правилами ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевiривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегiя суддiв вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних пiдстав.

З матеріалів справи вбачається, що 11 січня 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 Бабенко Хорсе та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Одночасно із подачею зустрічного позову, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4, також подав до суду заяву про забезпечення позову, згідно якої просив заборонити суб’єктам державної реєстрації речових прав, в тому числі державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам тощо, проводити будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 в реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування заяви зазначено, що відповідно до зустрічної позовної заяви, позивач за зустрічним позовом просить звернути стягнення на зазначену квартиру, яка є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки від 09.11.2016, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстраційним №346.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що незважаючи на невиконане зобов’язання за договором іпотеки та договором позики про повернення грошових коштів, які були передані за договором позики, крім заборони про відчуження, встановленої на підставі договору іпотеки, на майно, яке є предметом іпотеки, за цивільними спорами, які існують між ОСОБА_3 Бабенко Хорсе та ОСОБА_2, накладено декілька арештів та заборон на відчуження. Ці дії перешкоджають заявнику звернути стягнення на предмет іпотеки, у зв’язку з чим він не може звернути стягнення на предмет іпотеки та поновити свої цивільні права.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 Бабенко Хорсе зробили штучний цивільний спір з метою неповернення грошових коштів та зробити йому перепони для реалізації іпотечного майна, недобросовісно користуючись своїми процесуальними правами. На це вказує й той факт, що з боку позивача за первісним позовом та його дружини до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська подано декілька аналогічних позовів, у тому числі й позов по даній справі, в яких вони намагаються накласти арешт на спірну квартиру, яка на справді є предметом іпотеки.

Продовження таких дій створює реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення. Усунення такої загрози можливе шляхом вжиття зазначених заходів забезпечення позову, а тому є поважні підстави для вжиття заходів забезпечення позову у в порядку статті 149 ЦПК України.

Відповідно до норм ч.2 ст. 149 ЦПК України «Забезпечення позову допускається, як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду».

Крім того, ч.3 ст.150 ЦПК України імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 2 ч.1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 3 с. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п. 20 Постанови пленуму ВССУ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Задовольняючи заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що невжиття заходів по забезпеченню позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами та відповідає вимогам закону.

Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374,375 , 381, 383, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2018 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає касаційному оскарженню в порядку та строки, що визначені чинним законодавством.

Головуючий:

Судді: