Рішення № 73622330, 20.04.2018, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/1109/18

2/212/1245/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2018 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Борис О.Н., з участю секретаря судового засідання Хазієвої Т.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження, з повідомленням сторін, цивільну справу № 212/1109/18, 2/212/1245/18 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди, представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2,представник відповідача ОСОБА_3 «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» – ОСОБА_4

встановив:

22 лютого 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі – Відповідач) про стягнення моральної шкоди в зв’язку з ушкодженням здоров’я при виконанні трудових обов’язків в розмірі 170 000 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що в період з 01.01.1999 року по 02.06.2016 року працював підземним електрослюсарем на ш. «Орджонікідзе» на підприємстві відповідача. 02.06.2016 року був звільнений за власним бажанням у зв’язку з входом на пенсію згідно ст. 38 КЗпП України. Рішенням ЛЕК Українського науково – дослідного інституту промислової медицини від 17.01.2017 року йому було встановлено професійне захворювання. 22.06.2017 року за висновком МСЕК йому первинно було встановлено 25% професійної втрати працездатності по радикулопатії безстроково. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, втратив своє здоров`я, йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що тривалий час переносить фізичні страждання, відчуває тупий ниючий біль та обмеження рухів в попереково-крижовому відділ хребта, іррадіацію болю в попереку переважно в ліву ногу, періодичний біль в лівому колінному суглобі, утруднену ходу. Вказав, що покращення в стані здоров'я не відбувається, хвороба є невиліковною і прогресує з часом. Змінився рівень життєвої діяльності і необхідно прикладати багато зусиль для організації свого життя.

Ухвалою від 22 лютого 2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у спрощеному провадженні на 21.03.2018 року.

20 квітня 2018 року судом отримано відзив відповідача на позовну заяву. Заперечуючи проти позовних вимог, представник вказав, що позивачем не доведено, що виникнення професійних захворювань та моральних страждань настали у нього через будь-які незаконні дії чи бездіяльність відповідача. Крім того позивачу встановлено незначний відсоток втрати професійної працездатності та не встановлена група інвалідності. Також позивачем не надано жодних доказів щодо фізичних та моральних страждань.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позові, наполягав на задоволенні позовних вимог у заявленому розмірі.

Представник відповідача ОСОБА_3 «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» ОСОБА_4 проти позову заперечувала у повному обсязі, просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на підставі викладені у відзиву на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено.

Позивач в період з 01.01.1999 року по 02.06.2016 року працював підземним електрослюсарем на ш. «Орджонікідзе» на підприємстві відповідача. 02.06.2016 року був звільнений за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію згідно ст. 38 КЗпП України (а.с.6-11), загальний стаж роботи 41 рік 8 місяців, за професією 37 років 10 місяців, в цеху в умовах впливу шкідливих факторів 15 років 9 місяці. На момент розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (23.03.2017 року) звільнений з підприємства ( а.с. 12-15).

За виявленим професійним захворюванням складено Акт розслідування хронічного професійного захворювання позивача від 23 березня 2017 року (а.с. 12). Відповідно до акту позивач виконував роботи в умовах, які відносяться до 3 класу 2 ступеню шкідливості: важкість праці, маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну, кг:38 при гранично допустимій до 30. Робоча поза незручна, вимушена, стоячи % зміни: -/35/- при гранично допустимій 25/-/-.

Конкретні посадові особи, які відповідальні за виникнення професійних захворювань не встановлені.

Висновком МСЕК від 22.06.2017 року позивачу встановлено 25% втрати професійної працездатності з 22.05.2017 безстроко (а.с. 16).

Відповідно до Закону України "Про охорону праці», на підприємство покладено обов'язок забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку загальна вібрація перевищувала ГДР, що стали причиною профзахворювання позивача.

Як встановлено із медичних документів, позивач внаслідок професійного захворювання страждає на радикулопатію попереково-крижову та шийну білатеральну, перважно справа, на фоні остеохондрозу, деформуючого спондильозу і спондилоартозу, задньої нестабільності тіла, з вираженим статико-динамічними порушеннями, больовими і м’язово-тонічним синдромами, нейродистрофічними проявами у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу, остеоартрозу, в поєднанні з періатрозами, коллінних та ліктьових суглобів, трофічними порушеннями кистей. Через стан здоров`я він вимушений періодично проходити стаціонарне лікування, позивач не має можливості повноцінно спілкуватися, відпочивати, через що відчуває фізичний дискомфорт, перебуває в знервованому стані через неможливість вести активний спосіб життя. Покращення в стані здоров'я не відбувається, позивачу встановлений хронічний характер захворювань, хвороба є невиліковною і такі обставини в сукупності викликають відчуття неповноцінності та моральні страждання.

При цьому суд враховує, що моральні страждання позивача мають постійний характер, незважаючи на регулярні курси лікування, стан здоров`я позивача покращується тимчасово. Постійний характер фізичних страждань через хронічні захворювання, знаходить своє підтвердження також в медичних документах, з яких убачається, що позивач має необхідність проходити регулярне стаціонарне лікування з приводу професійного захворювання. Фізичний стан, самопочуття з часом не покращується, лікування в медичних установах приносить тимчасовий результат, періодично відбуваються загострення - рецидив хвороби. Зазначені обставини викликають відчуття неповноцінності у позивача, через що він переживає моральні страждання. Такі обставини вносять суттєві зміни в життєвих стосунках, він вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, змінити спосіб життя.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року " Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року , абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Суд прийшов до висновку, що виниклі правовідносини врегульовані статтею 237-1 КЗпП України, яка діяла на момент виникнення правовідносин та якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо загальної вібрації, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Надання підприємствами засобів захисту від шкідливих чинників, які не усунули вплив негативних факторів, інформованості позивача при прийомі на роботу про умови праці не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови підтвердження завдання такої шкоди. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки у судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв'язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний дискомфорт, обмежений в можливості звичайних повсякденних занять та активному спілкуванні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 25%, який встановлено безстроко , період роботи у відповідача 15 років 9 місяців в умовах впливу шкідливих факторів, не встановлення групи інвалідності, у судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода, тому суд вважає необхідним призначити позивачу компенсацію в розмірі 16000 грн, що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідача судові витрати , які складаються з судового збору у сумі 704,80 грн, пропорційно до задоволеної частини вимог , а іншу частину компенсує за рахунок.

Керуючись ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008р., ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», місцезнаходження юридичної особи: 50066, місто Кривий Ріг, Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 00190977, на користь ОСОБА_1, місце проживання: 50017, вулиця Кам’яна, будинок 54, місто Кривий Ріг, Дніпропетровської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, відшкодування моральної шкоди в зв’язку з ушкодженням здоров’я, 16000,00 (шістнадцять тисяч) гривень, без урахування податку з доходів фізичних осіб.

В задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», місцезнаходження юридичної особи: 50066, місто Кривий Ріг, Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 00190977 на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Суддя: О. Н. Борис

Повне судове рішення складено та підписано 25 квітня 2018 року.