Вирок № 73620056, 25.04.2018, Чортківський районний суд Тернопільської області

копія

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2018 року Справа № 608/936/16-к

Номер провадження1-кп/608/10/2018

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Коломієць Н. З.

з участю секретаря Смаглій О. Р.,

прокурорів Кашлюк Л. В, Царя Р. В., Козара В. В., Бурлаки Г. В., Міськевича Л. Р.,

захисника Горбуляка І. В.,

обвинуваченого ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові кримінальне провадження, внесене у Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42016210000000030 від 12 квітня 2016 року щодо обвинувачення ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, військовозобов'язаного, з вищою освітою, одруженого, на утриманні має одну неповнолітню дитину, не працюючого, не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 Кримінального кодексу України , -

ВСТАНОВИВ:

Згідно пред'явленого прокурором обвинувачення, ОСОБА_6, працюючи згідно наказу т.в.о. начальника ГУНП в Тернопільській області за № 40 о/с від 07.11.2015 року на посаді старшого інспектора Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області, будучи відповідно до ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівником правоохоронного органу, права та обов'язки якого визначені Законом України «Про Національну поліцію», тобто являючись службовою особою - представником влади, та згідно п.п. «д» п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції» - суб'єктом відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, діючи умисно, використовуючи надану владу усупереч інтересам служби, з метою власного збагачення, в порушення п.п. 1-3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до яких, на нього покладено обов'язок здійснювати превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень, виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживати у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, вживати заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняти виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, порушуючи при цьому обмеження, встановлені ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції», одержав неправомірну вигоду за виконання дій з використанням наданого йому службового становища, за наступних обставин.

10 квітня 2016 року близько 02 год. ОСОБА_7 рухався на власному автомобілі марки «Ауді 80», державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Незалежності в смт. Хоростків, де був зупинений працівником ДПС роти ДПС ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_8. В ході перевірки його документів було виявлено, що ОСОБА_7 перебуває в стані алкогольного сп'яніння. При цьому було проведено виміри ступеню тяжкості алкогольного отруєння за допомогою алкотестера «Драгер» та встановлено 1,44 проміллє. За результатами проведеного обстеження, на місці зупинки було складено протокол про вчинення ОСОБА_9 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та вилучено посвідчення водія на ім'я ОСОБА_7 серії НОМЕР_2.

В подальшому, 10.04.2016 року ОСОБА_7, з метою повернення вилученого у нього посвідчення водія, домовився про зустріч з старшим інспектором Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 через свого знайомого на ім'я ОСОБА_10.

Того ж дня, перебуваючи в службовому кабінеті ОСОБА_6, що знаходиться по вул. Копичинецькій, 128 в м. Чорткові, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_6 обставини вилучення у нього посвідчення водія та висловив своє бажання повернути їх. ОСОБА_6 повідомив, що подумає щодо можливості повернення посвідчення водія на ім'я ОСОБА_7 серії НОМЕР_2.

В цей же час, у старшого інспектора Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 виник злочинний намір, спрямований на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_7 в сумі 2000 гривень за повернення вилученого в останнього посвідчення водія на ім'я ОСОБА_7 серії НОМЕР_2.

Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на одержання неправомірної вигоди, старший інспектор Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 повідомив спільному знайомому ОСОБА_10, про необхідність надання йому неправомірної вигоди ОСОБА_7 в сумі 2000 гривень за повернення посвідчення водія на ім'я ОСОБА_7 серії НОМЕР_2.

12.04.2016 року до ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_10 та повідомив, що за повернення посвідчення водія потрібно принести 2000 гривень старшому інспектору Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6.

Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди, старший інспектор Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 13 квітня 2016 року близько 15 год., під час зустрічі з ОСОБА_9, яка відбулася в службовому кабінеті ОСОБА_6 в приміщенні Чортківського територіального сервісного центру 6145 Регіонального сервісного центру МВС у Тернопільській області, що знаходиться по вул. Копичинецькій, 128 в м. Чорткові, віддав ОСОБА_7 вилучене у нього посвідчення водія на ім'я ОСОБА_7 серії НОМЕР_2 та отримав від останнього неправомірну вигоду в сумі 2000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_6 органом досудового розслідування обвинувачується в одержанні службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії з використанням наданого їй службового становища.

Обвинувачений ОСОБА_6 своєї вини у інкримінованому йому діянні не визнав. Суду пояснив, що працював у міліції з 1992 року, а з 1999 року - вже безпосередньо у ДАІ на різних посадах.. В 2016 році він перебував на посаді старшого інспектора поліції. В його обов'язки, зокрема, входило здійснення виїзду на місце ДТП, а також направлення, складених працівниками поліції протоколів про порушення правил дорожнього руху до суду, в тому числі і за ст. 130 КУпАП. З вимогами антикорупційного законодавства він був ознайомлений. Також він керувався в роботі наказом № 1395, яким було введено в дію інструкцію про складання адміністративних протоколів та адміністративним кодексом. В інспекції був журнал реєстрації складених адміністративних протоколів, де вони реєструвалися, після цього через канцелярію, направлялися до суду. 10 квітня 2016 року, після обіду до нього телефонували учасники АТО, зокрема, ОСОБА_11, ОСОБА_25, ОСОБА_10, і розповіли, що в ніч на 10 квітня було складено протокол за ст. 130 КУпАП на волонтера ОСОБА_7 за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. В той же день до нього прийшов ОСОБА_10 та просив допомогти з протоколом. Він відповів йому, що протокол вже складено та буде направлено на розгляд до суду. ОСОБА_7 до того він ні разу не бачив, також у нього не було ніякого з ним спілкування, ні безпосередньо, ні через когось. ОСОБА_10 він знає вже десь більше 10 років, перебуває з ним в добрих відносинах. ОСОБА_10 займається торгівлею будівельними матеріалами, і оскільки, він проводив у себе вдома ремонт, то купляв ці будівельні матеріали у нього. Однак, частину купленого матеріалу він повернув ОСОБА_10 і той мав перед ним борг, який обіцяв повернути згодом. Коли ОСОБА_10 прийшов до нього 10 квітня, то він попросив його повернути йому гроші. ОСОБА_10 пообіцяв віддати гроші десь через тиждень. Після цього, 10, 11, 12 квітня йому телефонував ОСОБА_7 та пропонував зустрітися, на що він відмовлявся. 10 квітня 2016 року, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 можливо десь і були разом, але до нього не приходили. Також він міг 10 квітня дзвонити до ОСОБА_12 та запитати, чи дійсно складено адміністративний протокол відносно ОСОБА_7, бо йому телефонували атовці з цього приводу, але, щоб той віддав йому цей протокол, він такого не говорив. Адміністративний протокол щодо ОСОБА_7 був переданий працівниками ДПС у їхній відділ, бо через їхню канцелярію він направлявся у Підволочиський районний суд для розгляду по суті. 13 квітня, зранку, йому знову зателефонував ОСОБА_7 та сказав, що буде цього дня у Чорткові і обов'язково хоче зустрітися. Після цього подзвонив ОСОБА_10 і сказав, що ОСОБА_7 поверне його борг, бо сам він поїхав до Львова. Приїхавши на роботу того дня, близько 14 год. 30 хв., він згадав про ОСОБА_7 та зателефонував йому, сказавши, що він вже на місці. ОСОБА_7 відповів, що перебуває в Чорткові та зараз під'їде до нього. Зайшовши в кабінет, ОСОБА_7 привітався з ним та почав розмову про тимчасовий талон та протокол. Він запитав ОСОБА_7, чи видали йому тимчасовий талон на право водіння, на що той відповів, що ні. Оскільки, тимчасовий талон ОСОБА_7 не було видано під час складання протоколу і вилучення водійського посвідчення, що було порушенням його прав, то він повернув йому посвідчення водія. При цьому він не вирішував питання, чи винен водій у вчиненні правопорушення, а виправив порушення, вчинені працівниками ДПС. ОСОБА_7 витягнув гроші, він зрозумів, що це гроші, які йому передав ОСОБА_10, а тому взяв їх та положив на стіл. Коли вийшов ОСОБА_7 з кабінету, в кабінет зразу забігли ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, а також люди, яких він не знав. Вони почали бити його, повалили на підлогу, наділи на нього кайданки. Погрожуючи йому, просили дати визнавальні покази про те, що він вимагав гроші у ОСОБА_7. Йому ставало погано і він втрачав свідомість. При цьому його відливали водою, бо коли він прийшов до свідомості, то був мокрим. Це все тривало майже дві години, але він точно не пам'ятає тривалості цих дій. Йому погрожували, що він сяде в тюрму, використовуючи при цьому нецензурну лексику, тюремний жаргон. Він пояснював їм, що 2000 гривень - це борг, який йому повернули. При цьому ніяких протоколів не складалось, ніяких понятих не було. Після цього, десь близько 18 год. до нього пустили захисника ОСОБА_16 та двох понятих. Поки всі чекали слідчого, один понятий відмовився приймати участь у слідчій дії, почали шукати другого понятого. Другий понятий прийшов через півгодини після того, як почалася слідча дія. Було проведено огляд кабінету. При огляді він був дуже подавленим, йому було погано, тому він нічого вже не сказав про борг. Гроші лежали на підлозі, він не знає чому, бо він їх поклав на стіл. Вважає, що було проведено обшук його кабінету, а не огляд, що є не законним, оскільки, ухвали слідчого судді на проведення обшуку його кабінету не було. Крім цього зазаначив, що службовий кабінет перебував у його безпосередньому користуванні, і він мав дати письмовий дозвіл на його огляд, що ним зроблено не було. Після цього його було доставлено в Чортківський райвідділ поліції. Там вже було складено протокол про затримання в присутності адвоката ОСОБА_16 та понятих. Всі переміщення відбувалися у власних автомобілях. З райвідділу поліції його посадили у власний автомобіль Грузінського та повезли за межі Чорткова. При виїзді з Чорткова, дорогу їхньому автомобілю перегородив автомобіль ОСОБА_16, оскільки, була домовленість про його доставлення в Чортківську лікарню для проведення медосвідування. Затримання його відбулося близько 15 год. 45 хв., оскільки, з того часу він вже був обмежений у пересуванні. Перебував він під вартою до 15 квітня, до розгляду клопотання про обрання міри запобіжного заходу. Підозру йому оголосили, можливо, 14 квітня о 14 год. 45 хв. за ч. 1 ст. 368 КК України. Також не законно було проведено його обшук без ухвали слідчого судді, під час якого було вилучено його мобільний телефон, записник. Копію обвинувального акту йому вручав слідчий, зачитавши його. Однак, розписку про його отримання він написав прокурору ОСОБА_26, якого не було при врученні, на що він тоді не звернув уваги. Також ним не чинилося ніякого тиску на ОСОБА_7 після квітня 2016 року, ніякої зустрічі він з ним не мав. Він був переконаний, що гроші, які йому дав ОСОБА_7, це борг, який йому віддав ОСОБА_10, тому він не ховав їх та був спокійним. Таким чином, ніякого умислу на отримання неправомірної вигоди у нього не було. Вважає, що досудове слідство проведено не законно, а тому просить його виправдати. Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що в квітні 2016 року він разом з дружиною повертались з Копичинець додому. Близько 1 - 2 години ночі їх зупинив патрульний автомобіль. Працівник ДАІ ОСОБА_15, зупивниши автомобіль, повідомив, що проходить перевірка документів та попросив сісти в службовий автомобіль. В цьому автомобілі був другий працівник ДАІ, який попросив його пройти тест на приладі «Драгер», що він і зробив. Після цього було складено протокол щодо нього за керування автомобілем ніби-то в стані алкогольного сп'яніння, однак, копії протоколу він не отримав. У протоколі він розписався, але добре не ознайомився з ним. Його посвідчення на право керування транспортним засобом залишилось у патрульного, який його зупинив. На другий день, він з товаришем ОСОБА_11 поїхали в Чортків. Перед тим він подзвонив до ОСОБА_15, який вночі зупинив його на дорозі і сказав, що йому треба приїхати. Коли він приїхав в Чортків, то в той день йому тимчасовий талон на право керування транспортним засобом видано не було, оскільки, була неділя. В цей день він нічого не чув про те, що потрібні кошти. Тоді він почав шукати спосіб повернути водійське посвідчення або отримати тимчасовий талон. У зв'язку з цим він передзвонив до ОСОБА_10 та попросив допомогти. Зустрівся він з ОСОБА_10 між Копичинцями та Чортковом. ОСОБА_10 сказав, що треба передзвонити на наступний день та дав телефон ОСОБА_6. Пізніше ОСОБА_10 повідомив, що треба дати 2000 гривень, щоб повернути посвідчення водія. Разом з тим, він не говорив, що ці гроші треба дати конкретно ОСОБА_6, а також йому особисто про гроші нічого не говорив і ОСОБА_6. Коли йому сказали про гроші, то він був в цей час у м. Скалат. Після цього він поїхав через Тернопіль, при цьому заїхав у відділення внутрішньої безпеки та написав заяву. Заяву у нього прийняв ОСОБА_14. Конкретно прізвища у заяві він не вказував, оскільки, кому би він передав кошти, того б і затримали правоохоронці. Це було 12 квітня 2016 року, таку заяву він написав і в прокуратуру Тернопільської області. Йому видали кошти, напевно, мічені. Чи відбулося написання заяви та вручення коштів в один день, він точно не пам'ятає. Під час додаткового допиту свідок вже ствердно повідомив, що гроші йому були вручені 13 квітня в управлінні СБУ для того, щоб він їх заніс ОСОБА_6. Також сказав, що при врученні коштів складався протокол, який він підписав на другий день. При ньому гроші не оброблялися, а тільки сказали, що вони мічені. Купюри були номіналом по 50 гривень, але звірки номерів купюр не проводилось. Також йому було вручено апаратуру. У вівторок він приїхав у Чортків близько 13 години. Чекав ОСОБА_6 десь діля 1,5 години. Він зайшов у коридор Чортківського територіального сервісного центру, потім наліво в кабінет, де був присутній ОСОБА_6. Зайшовши, він сказав, що прийшов забрати посвідчення водія. Гроші, які не були в конверті, він поклав на стіл, а ОСОБА_6 їх рукою перставив на столі. Після цього він віддав йому посвідчення. Гроші ОСОБА_6 не перераховував. Прізвище «ОСОБА_6» йому стало відомо в прокуратурі. Після вручення коштів, він поїхав у м. Скалат. На другий чи третій день його викликали в прокуратуру. Допиту перед врученням коштів не було, а допитували його де-кілька разів після цього. Гроші, які йому вручили, здається, були у файлі, але він їх витягнув з файлу та поклав у кишеню, перед тим як їхати у Чортків. Їхав він у Чортків разом з ОСОБА_18, працівники поліції їхали в інших машинах. Він не чув, щоб ОСОБА_10 з ОСОБА_6 розмовляли про якісь кошти. Коли ОСОБА_6 повертав посвідчення, то він запитав, чи приніс я це ? Після того, як він вручив кошти, до ОСОБА_6 в кабінет забігло десь 5 - 6 чоловік. Вийшовши на вулицю, він зняв спецзасоби, віддав їх працівникам проліції та поїхав по своїх справах.

Даючи оцінку показанням свідка ОСОБА_7, які суд безпосередньо сприймав під час судового засідання, а тому може обґрунтовувати свої висновки на цих показаннях згідно положень ч.4 ст.95 КПК України як достовірних, приходить до висновку, що із вказаних показань не є повністю доведеною обставина по пред'явленому прокурором обвинуваченні в тому, що 13 квітня 2016 року близько 15 год., під час зустрічі з ОСОБА_9, яка відбулася в службовому кабінеті ОСОБА_6 в приміщенні Чортківського територіального сервісного центру 6145 Регіонального сервісного центру МВС у Тернопільській області, що знаходиться по вул. Копичинецькій, 128 в м. Чорткові, ОСОБА_6 віддав ОСОБА_7 вилучене у нього посвідчення водія на ім'я ОСОБА_7 серії НОМЕР_2 та отримав від останнього неправомірну вигоду в сумі 2000 гривень. Як пояснив свідок, при написанні заяв в правохоронні органи йому не було відомо прізвище особи, яка має отримати неравомірну вигоду, ОСОБА_10 також не казав йому, що ці гроші треба дати ОСОБА_6, та і сам ОСОБА_6 не говорив йому про гроші за повернення посвідчення водія.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що у квітні 2016 року працював у взводі дорожньо-патрульної служби, відповідаючи за ведення адміністративної практики. У його обов'язки входило приймання складених адміністративних протоколів за порушення правил дорожнього руху, внесення їх в програму. Оскільки, канцелярія у них була відсутня, то через районний відділ поліції їх направляли у суди для розгляду. Попередньо, за таку ділянку роботи відповідав ОСОБА_6. При направленні протоколів до суду, вилучені під час їх складання, водійські посвідчення залишалися у них. Після рішення суду, у випадку не позбавлення правопорушників прав керування, ці посвідчення їм поверталися. Йому не відомо, чи при складанні протоколу відносно ОСОБА_7 у того вилучалось посвідчення водія. Протокол щодо вчиненя правопорушення ОСОБА_9, ним було внесено в базу АІС і передано для розгляду в суд. ОСОБА_6 не звертався до нього з проханням про направлення протоколу, складеного на ОСОБА_7 у його підрозділ. Свідок не пам'ятає, щоб він давав свідчення, нібито йому 10 квітня 2016 року дзвонив ОСОБА_6 і розповідав про розмову з ОСОБА_9 та повернення протоколу.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що 10 квітня 2016 року здійснював патрулювання разом з ОСОБА_27 на дорозі. В другому екіпажі був ОСОБА_6. Близько 1 години ночі вони зупинили автомобіль «Ауді», водій якого - ОСОБА_7 був п'яний. Стан алкогольного сп'яніння водія перевірили на приладі «Драгер». Машину передали у керівництво дружині водія, яка зобов'язалася доставити автомобіль на місце. Він склав протокол на водія ОСОБА_7 та вилучив у нього водійське посвідчення. Давши дружині номер телефону, сказав, що тимчасовий талон видасть водію завтра. В кінці зміни він цей протокол здав ОСОБА_12, який у той час займався адміністративною практикою. З ОСОБА_7 він більше ніколи не зустрічався. ОСОБА_6 до нього щодо складеного протоколу відносно ОСОБА_7 не звертався. При виявленні правопорушення, за яке можливе стягнення у виді позбавлення прав керування, працівники поліції мають право вилучити водійське посвідчення та видати тимчасовий талон на право керування транспортним засобом. Думає, що такий талон ОСОБА_7 було видано, але не ним особисто. При складанні протоколу ОСОБА_7 свою вину визнав повністю, не пропонував якось вирішити це питання, просив тільки не забирати транспортний засіб.

Свідок ОСОБА_19 суду пояснив, що у квітні 2016 року він був начальником сектору відділу поліції, ОСОБА_6 перебував у його підпорядкуванні. В коло обов'язків ОСОБА_6 входило: регулювання дорожнього руху, оформлення дорожньо-транспортних пригод, складення протоколів про порушення правил дорожнього руху. Складені працівниками ДАІ протоколи заносились в базу і передавались в суд. В той час за ведення адміністративної практики відповідали ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_6. Йому не відомо, чи у квітні 2016 року працівники поліції мали право вилучати водійські посвідчення у правопорушників.

Свідок ОСОБА_20 суду пояснив, що в квітні 2016 року перебував на посаді начальника відділу кадрового забезпечення Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області. До функціональних обов'язків ОСОБА_6 він ніякого відношення не мав.

Даючи оцінку показанням свідків ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_19, ОСОБА_20, які суд безпосередньо сприймав під час судового засідання, а тому може обґрунтовувати свої висновки на цих показаннях згідно положень ч.4 ст.95 КПК України як достовірних, приходить до висновку, що із вказаних показань судом не здобуто підтвердження чи відсутність обставин по пред'явленому прокурором обвинуваченні ОСОБА_6, а саме: в одержанні службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії з використанням наданого їй службового становища.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що в квітні 2016 року, в неділю до нього подзвонив його знайомий ОСОБА_7 і сказав, що його вночі затримали працівники поліції за керування в нетверезому стані і забрали права, попросив під'їхати та переговорити. З приводу водійських прав ОСОБА_7 він спілкувався з ОСОБА_6 по телефону, сказавши, що під'їде до нього і зразу ж приїхав. ОСОБА_6 сказав, що протокол вже складено і нічого зробити не можна. ОСОБА_7 він не повідомляв, яку суму потрібно заплатити ОСОБА_6 за повернення прав. З ОСОБА_7 він знайомий з 2015 року, так як той був волонтером і приїжджав на схід, де він служив. З ОСОБА_6 він знайомий з 2000 року. Оскільки він займається підприємницькою діяльністю, ОСОБА_6 замовляв в нього ролети і сплатив близько 1990 гривень готівкою в магазині. Однак, через деякий час ОСОБА_6 відмовився від замовлення та попросив повернути гроші, повернувши йому накладну, яку він викинув. Він погодився повернути гроші ОСОБА_6 пізніше. Під час зустрічі з ОСОБА_7 та ним, ОСОБА_6 нагадав йому, що він винен йому гроші, які він йому на той час ще не віддав. Коли він їхав в Яворів, то йому подзвонив ОСОБА_7 та сказав, що може поїде до ОСОБА_6 вирішувати питання. Розмови з ОСОБА_9 про те, що необхідно дати гроші ОСОБА_6 за повернення посвідчення водія між ними не було. З приводу оримання ОСОБА_6 неправомірної вигоди за повернення посвідчення водія йому нічого не відомо.

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_10, які суд безпосередньо сприймав під час судового засідання, а тому може обґрунтовувати свої висновки на цих показаннях згідно положень ч.4 ст.95 КПК України як достовірних, приходить до висновку, що вказані показання узгоджуються з показаннями обвинуваченого ОСОБА_6 з приводу того, що він мав борг перед ОСОБА_6 в сумі близько 2 000 гривень, ОСОБА_6 просив повернути борг і можливо, цю розмову чув ОСОБА_7.

Свідок ОСОБА_21 суду пояснив, що він був понятим при вилученні мобільного телефону у ОСОБА_6. Все це відбувалося на другому поверсі в райвідділі поліції близько 20 год. - 20 год. 30 хв. Там були присутні чергові служби а також ніби працівники СБУ. В черговій частині був наряд у складі двох чоловік. Міліціонер сказав підписати протокол про вилучення телефону у ОСОБА_6. Сам момент вилучення телефону він не бачив а також він не чув, щоб ОСОБА_6 щось говорив. Обстановка була спокійною. Пробув у райвідділі він десь хвилин десять.

Свідок ОСОБА_22 суду пояснив, що він йшов з товаришем і до них підійшов міліціонер та запросив бути понятим. Це було ввечері, точної години він не пам'ятає. Коли вони зайшли в райвідділ, то їм сказали, що було вилучено телефон у ОСОБА_6 Їм показали якісь документи, але які, він не знає. А також дали їм протокол, в якому вони розписались. Ніяких заяв ні від кого не поступало. А також він не пам'ятає, чи був у цей час присутній адвокат.

Свідок ОСОБА_23 суду пояснив, що був понятим під час огляду кабінету ОСОБА_6. Коли він підійшов до будинку ДАІ, то там стояла жінка і вони разом з нею зайшли в кабінет. Було видно, що з ОСОБА_6 щось зробили, напевно була бійка. ОСОБА_6 сидів у розірваній сорчці, тримаючись за бік. ОСОБА_6 жалівся на стан здоров'я, зняв сорочку, у нього були великі гематоми на руці. ОСОБА_6 сказав, що в його кабінет забігли невідомі йому люди і били його, однак, не вказував на когось конкретно. При цьому була присутня інша понята, склад, який був під час слідства, адвокат. Огляд тривав близько 2, 5 - 3 годин. Все що було здійснено під час огляду, було відображено в протоколі. З протоколом він ознайомлювався. Своїх показів він не змінював. Під час огляду велася відеозйомка. Під столом лежали гроші. ОСОБА_6 запитували чиї-то гроші, на що він відповів, що це не його гроші. Гроші номіналом 50 гривень світилися світло зеленим кольором. Руки ОСОБА_6 також були освічені лампою, але освітлення на його руках не було. Тієї фарби, яка була на грошах, на руках ОСОБА_6 не було. Гроші було упаковано, опечатано та вилучено. Крім грошей, здається, нічого більше вилучено не було. Він не пам'ятає, чи було відображено у протоколі, що не було світіння на руках ОСОБА_6. Він не пам'ятає, чи складався протокол допиту його як свідка. Чи заявлялись якісь клопотання адвокатом під час огляду він також не пам'ятає.

Даючи оцінку показанням свідків ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, які суд безпосередньо сприймав під час судового засідання, а тому може обґрунтовувати свої висновки на цих показаннях згідно положень ч.4 ст.95 КПК України як достовірних, приходить до висновку, що із вказаних показань судом не здобуто підтвердження чи відсутність обставин по пред'явленому прокурором обвинуваченні ОСОБА_6, а саме: в одержанні службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії з використанням наданого їй службового становища, оскільки, будь яких показань щодо таких дій ОСОБА_6 із показів свідків не здобуто.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що на час інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, він працював оперуповноваженим правовохоронних органів. В його обов'язки входило проведення документування фактів вимагання неправомірної вигоди. 12 квітня 2016 року звернувся ОСОБА_7 з заявою про те, що працівники правоохоронних органів вимагають у нього 2 тисячі гривень за повернення йому водійського посвідчення. Його заяву було зареєстровано. Така ж заява ОСОБА_7 була і у прокуратурі. 13 квітня того року вони виїхали і затримали ОСОБА_6. На місце події він під'їхав десь через 10 - 15 хвилин після їхніх працівників. В кабінеті ОСОБА_6, здається, було: один або два працівники СБУ, один або два працівники прокуратури, ОСОБА_14, який першим забіг до кабінету ОСОБА_6 після заявника. Слідчого ще не було, він приїхав десь через годину, або дві пізніше. ОСОБА_6 вже був затриманий їхніми працівниками та сидів на кріслі, будучи в пригніченому стані. Все оглянули в кабінеті, описали, проводилось світіння. Ніякого тиску на ОСОБА_6 не було, ніхто його не бив. Гроші лежали на підлозі, між столом та дверима. Вони слідкували, щоб ніхто не заходив до кабінету. ОСОБА_6 в його присутності нічого не робив, він спочатку не хотів давати свідчень, а пізніше пояснював, що ніяких грошей він не брав, що це не його гроші. Працівникам їхнього підрозділу було відомо, що прокуратурою внесено відомості в ЄРДР. Вони ніяких поцесуальних дій без працівників прокуратури і СБУ не проводили. Але письмового доручення йому не було надано для забезпечення документування факту події. Перед проведенням огляду місця події появились поняті, можливо, вони прийшли разом з слідчим. В процесі огляду було оглянуто кабінет, матеріали, проводилось освідування ОСОБА_6 - бралися змиви з рук. Як такого пошуку грошей не було, оскільки, вони лежали на столі. ОСОБА_6 про тілесні ушкодження заявив під час огляду місця події, але видимих слідів тілесних ушкоджень не було. Прибув він у Чортків десь перед 15 - 16 годиною 13 квітня 2016 року. Коли відбулася зустріч між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 він не пам'ятає. Також він не пам'ятає, через який період з часу затримання ОСОБА_6 появився адвокат, чи був ОСОБА_6 у кайданках. Також не може сказати, чи велася зйомка на місці події до приїзду слідчого, а відтак не може пояснити, як появилися знімки з місця події у цей час в мережі «Інтернет». Особисто він зйомку не проводив.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що він особисто прийняв заяву від ОСОБА_7. Виїхали до Чорткова, заявник зайшов до ОСОБА_6 близько 18 години. Зустрівши заявника вже на сходах, вони зразу зайшли до кабінету ОСОБА_6 Запропонували тому залишатись на місці, оскільки, він підозрюється у вчиненні злочину. ОСОБА_6 сидів на робочому місці, запитував, що сталося. Він намагався покинути кабінет і викинути гроші з краю стола, з - під протоколу. Гроші впали на підлогу, їх ніхто не чіпав. Через 15-20 хвилин прибули поняті, слідчо-оперативна група. Це було вже десь 18 год. 20 хв.. ОСОБА_6 не давав ніяких пояснень щодо грошей. Свідок підписував протокол огляду місця події. Було видно світіння на одному пальці руки ОСОБА_6. Заява ОСОБА_7 булла скерована особисто йому, як працівнику оперативного підрозділу. Він повинен виконувати доручення керівника, як письмові, так і усні. Під час огляду місця події він виконував вказівки слідчого щодо огляду місця події: робив змиви, проводив освітлення, вилучав предмети. Почалася слідча дія точно через 15 - 20 хвилин. На той час не було ні слідчого, ні понятих. Була створена група з ряду працівників СБУ, внутрішньої безпеки. Але чи є постанова про створення такої групи, йому не відомо. На питання про те, що зустріч між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відбулася о 15 год, а огляд проводився о 18 годині, відповів, що все відбувалося о 18 год. Разом з ним до кабінету ОСОБА_6 зразу зайшов ОСОБА_13 з внутрішньої безпеки і один працівник СБУ. Решта ходили по загальному коридору. Поняті появились через 15- 20 хвилин. До ОСОБА_6 застосовувались кайданки шляхом загину руки за спину, коли той був на підлозі. Застосував їх ОСОБА_13. Він не пам'ятає, чи ОСОБА_6 лежав лицем до підлоги. Лежав він на підлозі десь 1 - 2 хвилини. Свідомості він не втрачав, але йому було погано і тому приносили воду. Понятих тоді ще не було. Учасники спецгрупи не вживали спиртних напоїв перед операцією. Між ними була розмова про те, чому вони прийшли, цікавилися, що за гроші з'явилися в кабінеті ОСОБА_6. Вони не пропонували ОСОБА_6 визнати вину, або вирішити питання по іншому. Він виходив у загальний коридор, експерт був з камерою. Чи відбувалась заміна понятих, він не пам'ятає. З ОСОБА_9 він особисто не був знайомий до тієї події. ОСОБА_7 є атовцем, він також їздив в зону проведення АТО. Спільні знайомі подзвонили і сказали, що в ОСОБА_7 вимагають кошти та дали йому його номер телефону. ОСОБА_24 йому передзвонив, і він сказав йому, що зробити. Хто віз ОСОБА_6 в Теребовлю - він не пам'ятає. Під час проведення цієї операції були використані як службові автомобілі, так і приватні, що не заборонено законом. Він точно не пам'ятає, чи був присутнім при освідуванні ОСОБА_6, але пригадує, що були якісь тілесні ушкодження у того, бо він заходив, коли освідували ОСОБА_6. На той час він вже працював у оперативному підрозділі десь півтора року. Особисто в нього були на розгляді скарги щодо бувши працівників ДАІ, однак, особисто він скарги щодо ОСОБА_6 не розглядав. Огляд місця події розпочався згідно протоколу о 18 год 21 хв. Забігли в кабінет близько 18 години. Фіксували сліди огляду 20 хвилин. Прибули вони в Чортків близько 11 години, їздили, планували, як заходити, виходити. Вони не практикують брати відеокамеру. Експерт був з камерою. Був контроль за аудіовідеозаписами спеціаліста, тому не брали відеокамеру.

Даючи оцінку показанням свідків ОСОБА_15, ОСОБА_14, які суд безпосередньо сприймав під час судового засідання, а тому може обґрунтовувати свої висновки на цих показаннях згідно положень ч.4 ст.95 КПК України як достовірних, приходить до висновку, що із вказаних показань судом не здобуто підтвердження чи відсутність обставин по пред'явленому прокурором обвинуваченні ОСОБА_6, а саме: в одержанні службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії з використанням наданого їй службового становища, оскільки, будь яких показань щодо таких дій ОСОБА_6 із показів свідків не здобуто.

Також, на обгрунтування винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України, сторона обвинувачення посилається на наступні докази, які в судовому засіданні були безпосередньо досліджені судом.

Заява ОСОБА_7 від 12 квітня 2016 року, скерована до відділу внутрішньої безпеки в Тернопільській області ДВБ МВС України, в якій він просить притягнути до кримінальної відповідальності працівників поліції ( ДАІ) м. Чортків, які вимагають від нього 2000 гривень за не притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП та повернення посвідчення водія, яке вилучили 10.04.2016 року і не повернули на той час, не видавши тимчасового талону щодо дозволу керувати автомобілем.

Заява ОСОБА_7, подана ним в прокуратуру Тернопільської області також 12 квітня 2016 року, згідно якої він просить вжити заходів щодо притягнення до відповідальності працівників поліції (ДАІ) м. Чортків, які вимагають від нього 2000 гривень за не притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП та повернення посвідчення водія, яке вилучили 10.04.2016 року і не повернули на той час, не видавши тимчасового талону щодо дозволу керувати автомобілем.

Витяг з кримінального провадження № 42016210000000030 від 12 квітня 2016 року, згідно якого 12 квітня 2016 року за заявою ХХХ (код) внесена до ЄРДР правова кваліфікація ч. 3 ст. 368 КК України з фабулою: службові особи ГУНП в Тернопільскій області вимагають в особи «Х» неправомірну вигоду за не притягнення його до адміністративної відповідальності та вчинення інших дій, які входять в їх компетенцію.

Витяг з кримінального провадження № 42016210000000030 від 12 квітня 2016 року, згідно якого 12 квітня 2016 року за заявою ОСОБА_7 внесена до ЄРДР правова кваліфікація ч. 1 ст. 368 КК України з фабулою: 13 квітня 2016 року старший інспектор Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області майор поліції ОСОБА_6 одержав неправомірну вигоду від ОСОБА_7 в сумі 2000 гривень за повернення раніше вилученого посвідчення водія.

Даючи, згідно ст.94 КПК України оцінку достовірності цих доказів, суд вважає, що має місце процесуальна невідповідність внесення даних у витяги з кримінального провадження та даних з заяв ОСОБА_7 станом на 12 квітня 2016 року. Суд приходить до висновку, що процесуально є не доведеними обставини згідно ст.214 КПК України про початок досудового розслідування 12 квітня 2016 року при зазначенні у витягах з кримінального провадження по фабулі щодо дій ОСОБА_6, про які ОСОБА_7 не заявляв, та він і не міг про це заявляти та знати, тому що фактично дії ОСОБА_6 мали місце лише в майбутньому - 13.04.2016 року (на наступний день); та у іншому витягу з кримінального провадження, де у фабулі йдеться про вимагання службовими особами ГУНП в Тернопільскій області в особи «Х» неравомірної вигоди за не притягнення його до адміністративної відповідальності та вчинення інших дій, які входять в їх компетенцію, і взагалі не зазначено прізвища ОСОБА_6.

Вказане дає підстави суду згідно ст.89 КПК України, як докази - витяги з кримінального провадження №12016210000000030 від 12.04.2016 року та заяви ОСОБА_7 - визнати недопустимими доказами, які не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень, на них не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Протокол огляду місця події від 13 квітня 2016 року, а саме: службовий кабінет ОСОБА_6, який знаходиться в приміщенні сервісного центру 6145 Регіонального сервісного центру МВС у Тернопільській області по вул. Копичинецькій, 128 в м. Чорткові, під час якого було виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 2 000 гривень, котрі перед цим вручались ОСОБА_7 працівниками УСБУ в Тернопільській області та відеозаписом огляду місця події. Під час огляду також було проведено освідування ОСОБА_6, під час якого було проведено змиви з його рук з метою виявлення та фіксації слідів злочину а також вилучено документи щодо адміністративного протоколу стосовно ОСОБА_7 за ст. 130 КУпАП. Крім цього було вилучено мобільний телефон «Nokia», який належить ОСОБА_6. Під час цієї дії від захисника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_16 надійшло клопотання щодо заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 під час затримання його оперативними працівниками, на тілі ОСОБА_6 виявлено два синці. Також міститься зауваження ОСОБА_6, в якому зазаначено, що під час огляду його рук, ніякого світіння виявлено не було.

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Ці дані встановлюються процесуальними діями, які фіксуються відповідно до вимог ст. 104 КПК України протоколом.

Згідно ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом; недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Згідно ч. 2 ст. 234 КПК України, обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого суду в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться (зареєстрований) орган досудового розслідування як юридична особа.

У статті 87 КПК України зазначено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння, як здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов. Таким чином, даючи оцінку достовірності вказаного доказу, відповідно до ст. 94 КПК України, суд вважає необхідним вказаний доказ - протокол огляду місця події від 13 квітня 2016 року, а саме службового кабінету ОСОБА_6, визнати недопустимим доказом, який не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення, оскільки, він проведений без ухвали слідчого судді, підстав невідкладного проникнення до приміщення, визначених ч. 3 ст. 233 КПК України не вбачається.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело доказів.

В рішеннях ЄСПЛ «Балицький проти України» та «Шабельніков проти України» Європейський Суд вказав про подальшу недопустимість доказів, отриманих внаслідок порушення, та доказів, які були отримані, як би не були отримані перші недопустимі докази (доктрина «плодів отруйного дерева»).

На підставі наведеного, суд визнає недопустимими інші докази, які отриманні досудовим слідством в подальшому на підставі первинного недопустимого доказу - протоколу огляду місця події від 13 квітня 2016 року, а саме: речові докази - грошові кошти в сумі 2000 гривень, які вилучені 13 квітня 2016 року в ході огляду місця події у службовому кабінеті ОСОБА_6, яке знаходиться в приміщенні Чортківського територіального сервісного центру 6145 Регіонального сервісного центру МВС у Тернопільській області, що по вул. Копичинецькій, 128 в місті Чорткові, довідку УСБУ в Тернопільській області від 20.12.2017 року, згідно якої вказані грошові кошти перебувають на балансі в УСБУ в Тернопільській області; висновок експерта №1.1-169/16 від 28.04.2016 року, за результатами технічної експертизи документів щодо переданих ОСОБА_9 ОСОБА_6 грошових коштів в сумі 2000 гривень; висновок експерта № 2-174/16 від 27.04.2016 року за результатами судово-хімічної експертизи спеціальних хімічних речовин та речовин хімічних виробництв, щодо банкнот, вилучених під час огляду місця події

13.04.2016 року в службовому кабінеті ОСОБА_6; висновок експерта № 7-47/16 від 26.04.2016 року за результатами судово-технічної комп'ютерної експертизи, проведеної щодо телефону «Nokia», який належить ОСОБА_6 та був вилучений під час огляду місця події 13 квітня 2016 року а також протоколи огляду предметів.

Також судом було досліджено : протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 14.04.2016 року з відповідними додатками, згідно якого 13.04.2016 року працівниками УСБУ в Тернопільській області вручено ОСОБА_7 помічені спеціальним препаратом «Промінь-1» з нанесенням букви «К» люмінісцуючим фломастером у верхньому куті лицьової сторони кожної купюри грошові кошти в сумі 2000 гривень номіналом по 50 гривень з відповідними серійними номерами, котрі того ж дня ОСОБА_7 передав ОСОБА_6 у його службовому кабінеті. Згідно цього ж протоколу ОСОБА_7 вручено відео записуючий пристій «Москіт»; протокол про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 14.04.2016 року з додатком СО-К №1439 за результатами проведення аудіо-, відеоконтролю особи - ОСОБА_6, згідно якого 13.04.2016 року у службовому кабінеті ОСОБА_6 повернув ОСОБА_7 посвідчення водія, а ОСОБА_7 передав ОСОБА_6 помічені грошові кошти в сумі 2000 гривень; протокол огляду від 26.04.2016 року, згідно якого оглянуто оптичний диск СО-К. №1439, котрий є додатком до протоколу результати аудіо - відеоконтролю особи від 14.04.2016 року.

Даючи оцінку достовірності вказаних доказів у відповідності до ст. 94 КПК України, суд зазначає наступне. Негласні слідчі дії, згідно ч.2 ст.246 КПК України, можуть проводитись тільки щодо тяжких та особливо тяжких злочинів. За приписами ч.4 ст.246 КПК України, рішення про контроль за вчиненням злочину приймається виключно прокурором.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

Відповідно до частини другої статті 290 КПК прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання. Сторони кримінального провадження зобов'язані здійснювати відкриття одна одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази ( частини одинадцята, дванадцята статті 290 КПК).

Отже, з вищенаведених положень вбачається, що невідкриття матеріалів сторонами в порядку цієї статті є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази. При цьому, відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов'язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.

Чинний КПК не містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній. Заборона адресована суду, який згідно з частиною дванадцятою статті 290 КПК не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Надання стороною обвинувачення у суді матеріалів, до яких не було надано доступ стороні захисту, і долучення їх як доказів на стадіях судового розгляду порушує право обвинуваченого на захист, оскільки, змушує його захищатися від так званих нових доказів без надання достатніх можливостей і часу для їх спростування. Про це також зазначає Верховний Суд України у своїй постанові від 16.03.2017 року у справі № 671/463/15-к.

Таким чином, вказані докази слід визнати недопустими, оскільки, матеріали, які були правовою підставою проведення таких дій, а саме: витяг з кримінального провадження № 42016210000000030 від 12 квітня 2016 року, згідно якого 12 квітня 2016 року за заявою ХХХ (код) внесена до ЄРДР правова кваліфікація ч. 3 ст. 368 КК України з фабулою: службові особи ГУНП в Тернопільскій області вимагають в особи «Х» неправомірну вигоду за не притягнення його до адміністративної відповідальності та вчинення інших дій, які входять в їх компетенцію; клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії -аудіо-відеоконтролю особи від 12 квітня 2016 року; ухвала про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) із застосуванням технічних засобів від 12 квітня 2016 року, винесена слідчим суддею апеляційного суду Тернопільської області; постанова про проведення контролю за вчиненням злочину від 12 квітня 2016 року, винесена прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури Тернопільської області, не були надані стороні захисту під час відкриття матеріалів кримінального провадження, хоча були у їх розпорядженні на той час.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20 жовтня 2011 року (справа № 1-31/2011) положення статті 62 Конституції України спрямовані на забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а саме: обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних у результаті оперативно - розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом атакож одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України № 2135- ХІІ від 18 лютого 1992 року «Про оперативно-розшукову діяльність»), особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності. У вказаному рішенні Конституційного Суду України, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально - процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина у кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Відповідно до приписів ст. 370 КПК України , судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

При цьому, відповідно до ч.2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст.374 КПК України.

Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Суд, безпосередньо дослідивши зібрані під час досудового слідства докази сторони обвинувачення та сторони захисту у їх сукупності, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст.94 КПК України, дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено, що злочин, передбачений ч.1 ст. 368 КК України вчинений обвинуваченим ОСОБА_6.

Так, суд визнає показання обвинуваченого ОСОБА_6 правдивими, так як вони підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

За таких обставин стороною обвинувачення є недоведеною наявність в діях ОСОБА_6 ознак ч.1 ст. 368 КК України в кваліфікації дій, а саме: одержанні службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії з використанням наданого їй службового становища,

В силу ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Статтею 373 КПК України встановлено, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Згідно з п.2 ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він раніше не судимий, за місцем роботи та проживання характеризується виключно позитивно.

Оцінюючи та аналізуючи докази в їх сукупності, суд звертає особливу увагу на один із конституційних принципів, закладених в ст. 62 Конституції України, щодо прав, свобод та обов'язків людини і громадянина, де визначено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, тому що доведення вини - це завдання сторони обвинувачення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стаття 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» гарантує кожному право на справедливий суд.

Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» визнано неприпустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Так, у справі «Барбера, Мессегу и Хабардо проти Іспании» (Barbera, MesseguandJabardo v. Spain) від 6.12.1998 pоку (п.146), Європейський суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний скоїв злочин, який ставиться йому в провину; обов'язок доведення лежить на обвинуваченні, і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого». Європейський суд з прав людини також підкреслив, що за змістом пункту 2 статті 6 Конвенції, докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, повинні відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Отже, суд дійшов до висновку, що жоден із перевірених судом доказів, наданих обвинуваченням, не підтверджує пред'явлене ОСОБА_6 обвинувачення за ч.1 ст. 368 КК України (в редакції Закону № 1261-VІІ від 13.05.2014 року із змінами , внесеними згідно із Законом № 1698- VІІ від 14.10.2014 року), а відтак його слід визнати невинуватим та виправдати у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Питання речових доказів вирішити відповідно до положень ст.100 КПК України.

Питання процесуальних витрат вирішити відповідно до положень ст. 122 КПК України.

Питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, а саме: накладення арешту на майно, вирішити відповідно до положень ст. 174 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 368 Кримінального кодексу України (в редакції Закону № 1261-VІІ від 13.05.2014 року із змінами, внесеними згідно із Законом № 1698- VІІ від 14.10. 2014 року) та виправдати у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Речові докази по справі : грошові кошти в сумі 2000 (дві тисячі) гривень повернути законному володільцю - УСБУ в Тернопільській області; ; марлеві тампони, якими проведено змиви з обох рук ОСОБА_6 , контрольний відрізок марлевого тампону для проведення змивів - знищити; вилучений у ОСОБА_6 мобільний телефон «Нокія» повернути власнику - ОСОБА_6; посвідчення водія серії НОМЕР_2 залишити у ОСОБА_7.

Процесуальні витрати по залученню експертів покласти на рахунок держави.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільскої області від 14 квітня 2016 року, на грошові кошти та інше майно, вилучене у ОСОБА_6 13.04. 2016 року під час огляду місця події.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Тернопільської області шляхом подачі апеляції через Чортківський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копії вироку суду.

Суддя:/підпис/

Копія вірна

Вирок набрав законної сили "____"______р.

Оригінал вироку знаходиться в матеріалах справи № 608/936/16-к

Суддя: Н. З. Коломієць

Копію вироку видано « » року

Секретар: