Рішення № 73619653, 24.04.2018, Чортківський районний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" квітня 2018 р. Справа № 608/528/18

Номер провадження2/608/313/2018

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого суду судді Парфенюка В. І.

з участю секретаря Южди Л.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Чорткові цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

В березні 2018 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позовній заяві позивач вказав, що 30 січня 2014 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 500453864 на суму 19 944 гривень.

30 вересня 2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Дата Майнінг Груп» було укладено договір факторингу, у відповідності до умов якого до ТОВ «Дата Майнінг Груп» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 500431572 від 30 січня 2014 року. 10 жовтня 2016 року між ТОВ «Дата Майнінг Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ, у відповідності до умов якого ТОВ «Дата Майнінг Груп» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» належне йому право вимоги до ОСОБА_1 коштів, що включають в себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить ТОВ «Дата Майнінг Груп», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги грошових коштів від відповідача.

Відповідно до Додатку № 1-1 до Договору факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ від 10.10.2016 року - характеристики права вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 44 224,29 гривень, з яких: 19 944 гривень - заборгованість за основною сумою; 18 480,29 гривень - заборгованість за процентами та комісією; 5800 гривень - пеня, штраф, неустойка. Позивач просить стягнути вказану суму заборгованості та судові витрати по справі, розгляд справи проводити за відсутності представника.

Від законного представника відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, ухвалити рішення про відмову в позові ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» повністю з огляду на наступні обставини. Відповідачка ОСОБА_1 є інвалідом з дитинства П групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2, виданим Пенсійним фондом України на ім'я ОСОБА_1 Вказане посвідчення вона надавала ПАТ «Альфа-Банк» при укладенні кредитного договору № 500453864, проте банк не вважав за необхідне з'ясувати, у зв'язку з чим позичальник має інвалідність та чи є вона платоспроможною, і чи матиме можливість виконувати взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту у розмірі 19 944 гривень основного боргу, страхового платежу у розмірі 1944 гривні, комісійної винагороди за надання кредиту, процентів за користування кредитними коштами. ОСОБА_1 внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна була усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Внаслідок чого 8 вересня 2014 року відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 визнано недієздатною, над нею встановлено опіку, а її рідну сестру, ОСОБА_3 призначено опікуном. Коли рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області набуло законної сили, законний представник невідкладно повідомила ПАТ «Альфа-Банк» про визнання ОСОБА_1 недієздатною, оскільки представники банку уже неодноразово телефонували з приводу її заборгованості за кредитним договором.

ПАТ «Альфа-Банк» 30 вересня 2014 року уклав договір факторингу із ТОВ «Дата Майнінг Груп» про відступлення права грошової вимоги ОСОБА_1 за Кредитним договором, не дивлячись на її недієздатність. Крім того, до позовної заяви позивач додає копію договору факторингу від 30.09.2014 року, у якому у п. 1.1. вказано, що предметом Договору є право (права) грошової вимоги до боржників за Кредитними договорами, перелік яких міститься у Додатку № 1 до Договору. Однак, вказаний Додаток № 1 позивачем суду не надається. Не надається суду і письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові ТОВ «Дата Майнінг Груп» для ОСОБА_1 із зазначенням розміру переуступленої заборгованості, реквізитів для її сплати тощо. А тому вона вважає, що у ОСОБА_1 не виникло зобов'язання здійснювати платіж факторові ТОВ «Дата Майнінг Груп», оскільки ні вона, ні її опікун не одержували від банку чи ТОВ «Дата Майнінг Груп» письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги із зазначенням грошової вимоги, яка підлягає виконанню, а також фактора, якому має бути здійснений платіж. Наступний договір факторингу, укладений між ТОВ «Дата Майнінг Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» не підтверджує того факту, що клієнту за цим договором на законних підставах належало право грошової вимоги, яке виникло із Кредитного договору № 500453864.

Також вважає, що із доданих до позовної заяви документів неможливо з'ясувати, чи належним чином здійснювався розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором. Позивач не надав жодних документів, які би підтверджували, яким саме чином та за який період порахована кожна складова зазначеної ним загальної суми заборгованості станом на момент подання позовної заяви (чітко визначеною є лише основна сума заборгованості - 19944 гривень). Розмір заборгованості по процентах та комісії - 18480,29 гривень та 5800 гривень - пеня, штраф, неустойка, жодними доказами не підтверджуються.

Позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 гривень. Однак, відповідно до Закону України «Про судовий збір» інваліди ІІ групи, законні представники недієздатних інвалідів звільняються від сплати судового збору, тому вказану вимогу законний представник відповідачки ОСОБА_3 також просить залишити без задоволення.

У відповіді на відзив позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» пояснив наступне. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 8 вересня 2014 року у справі № 607/2988/14-ц ОСОБА_1 визнано недієздатною та встановлено над нею опіку, опікуном призначено ОСОБА_3 Згідно ст. 40 ЦК України вона визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду, тобто з 28 вересня 2014 року. 30 січня 2014 року, на момент укладення відповідачкою кредитного договору № 500453864, ОСОБА_1 мала повну цивільну дієздатність, а посилання - законного представника відповідача про неперевірку працівниками банку причин інвалідності відповідача є безпідставними, оскільки працівникам банку такі повноваження не належать, а сама інвалідність не позбавляє особу права на отримання кредитних коштів.

Щодо неподання позивачем до суду Додатку № 1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу від 30 вересня 2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дата Майнінг Груп», оригінали Договору факторингу від 30 вересня 2014 року разом з додатками до нього знаходяться безпосередньо у сторін договору - ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Дата Майнінг Груп». Оскільки ТОВ «ФК «ЄАПБ» не є стороною вищезазначеного Договору факторингу і не здійснювало контроль за процесом його укладення та виконання, тому позивач не зобов'язаний володіти іншими документами, що підтверджують правомірність укладення договорів між ТОВ «Дата Майнінг Груп» та ПАТ «Альфа-Банк».

Щодо посилань законного представника про ненадання жодних документів, які б підтверджували яким саме чином та за який період порахована кожна складова кредитної заборгованості, представником позивача до позовної заяви було додано копію кредитного договору № 500453864 від 30 січня 2014 року та Розрахунку заборгованості за кредитом у гривні № 500453864, що в комплексі складають повну картину механізму нарахування усіх складових кредитної заборгованості.

Представник позивача - ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в судове засідання не з'явився, у позовній заяві та відповіді на відзив просить справу розглядати за його відсутності, первинні позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Законний представник відповідачки ОСОБА_1 -- ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, у відзиві на позовну заяву просила справу розглядати без її участі на підставі наявних у справі матеріалів.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом встановлено, що 30 січня 2014 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 500453864 на суму 19 944 гривень.

30 вересня 2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Дата Майнінг Груп» було укладено договір факторингу, у відповідності до умов якого до ТОВ «Дата Майнінг Груп» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 500431572 від 30 січня 2014 року.

10 жовтня 2016 року між ТОВ «Дата Майнінг Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ, у відповідності до умов якого ТОВ «Дата Майнінг Груп» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» належне йому право вимоги до ОСОБА_1 коштів, що включають в себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить ТОВ «Дата Майнінг Груп», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги грошових коштів від відповідача.

Відповідно до Додатку № 1-1 до Договору факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ від 10.10.2016 року - характеристики права вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 44 224,29 гривень, з яких: 19 944 гривень - заборгованість за основною сумою; 18 480,29 гривень - заборгованість за процентами та комісією; 5800 гривень - пеня, штраф, неустойка.

У відповідності із пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2, виданим 30.09.2010 року Пенсійним фондом України, ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи з дитинства.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії ТЕР № 0192953 ОСОБА_1 встановлена 2 група інвалідності, причина інвалідності - інвалід з дитинства, дата огляду 14 вересня 2010 року, інвалідність встановлена довічно.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 8 вересня 2014 року у справі № 607/2988/14-ц ОСОБА_1 визнано недієздатною та встановлено над нею опіку, опікуном призначено ОСОБА_3. Рішення набрало законної сили 28 вересня 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Згідно з ч. 2 ст. 242 ЦК України опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною.

Відповідно до ст. 41 Цивільного кодексу України правовим наслідком визнання особи недієздатною є те, що вона не має права вчиняти будь-якого правочину. Правочин від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на момент укладення договору про надання кредиту із ПАТ «Альфа-Банк» була інвалідом 2 групи з дитинства, не мала на той час опікуна, проте отримала кредит в розмірі 19 944 гривень. Опіку над нею було встановлено після отримання кредитних коштів, з моменту набранням рішенням законної сили, а саме 28 вересня 2014 року.

Оскільки відповідачка є інвалідом з дитинства, про що надано підтверджуючі документи її законним представником ОСОБА_3, то це дає суду підстави вважати, що на момент укладення вищевказаного договору про надання кредиту вона не мала достатнього обсягу цивільної дієздатності для вчинення будь-яких правочинів, оскільки внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними з дитинства.

На підставі ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Як вбачається з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 226 ЦК України встановлено, що опікун може схвалити дрібний побутовий правочин, вчинений недієздатною фізичною особою, у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу. У разі відсутності такого схвалення цей правочин та інші правочини, які вчинені недієздатною фізичною особою, є нікчемними.

У відповідності до ст. 31 ЦК України правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість.

Отримання кредиту не є дрібним побутовим правочином, який може бути схвалений опікуном.

Відповідно до ч. 1 ст. 1184 ЦК України шкода, завдана недієздатною особою відшкодовується опікуном або закладом, який зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, якщо він не доведе, що шкода була завдана не з його вини. Обов'язок цих осіб відшкодувати шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, не припиняється в разі поновлення її цивільної дієздатності.

Дієздатна сторона зобов'язана повернути опікунові недієздатної фізичної особи все одержане нею за цим правочином, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість майна за цінами, які існують на момент відшкодування.

Опікун зобов'язаний повернути дієздатній стороні все одержане недієздатною фізичною особою за нікчемним правочином. Якщо майно не збереглося, опікун зобов'язаний відшкодувати його вартість, якщо вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину, сприяла винна поведінка опікуна.

Оскільки недієздатна особа не несе відповідальності за свої дії, в тому числі і майнові, то обов'язок по поверненню банку (позивачеві у справі) отриманого за договором майна (в даному випадку грошових коштів) покладено виключно на опікуна. На час отримання ОСОБА_1 кредиту опікун їй призначений не був. Укладений ним правочин не є дрібним побутовим, який може бути схвалений опікуном.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 76 вищезазначеного Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 цього ж Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд не вбачає за можливе стягнути заборгованість ні з відповідачки ОСОБА_1 як недієздатної особи на час вчинення нею правочину за відсутності опікуна, ні з її опікуна, який призначений судом значно пізніше та який не несе відповідальності за дії ОСОБА_1 до його призначення.

У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 41, 202, 215, 226, 1184 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 258, 259, 263, 265, 268, 277 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35625014, п/р 26500000127001 в ПАТ «ТАСкомбанк», МФО 339500) до ОСОБА_1 (48500, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги апеляційному суду Тернопільської області через Чортківський районний суд протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: В. І. Парфенюк