Рішення № 73617477, 19.04.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа № 521/8800/17

Пр. №2/521/1570/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:

головуючого - судді Сегеди О.М.,

при секретарі - Плєхової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визнання права власності у порядку спадкування за законом,

встановив:

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, уточненим у подальшому до Одеської міської ради, посилаючись на те, що 14 січня 2016р. померла її рідна тітка, ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді квартири №1, що розташована по вул. Новаторів, 5-а в м. Одесі, що складає 174/1000 часток домобудівні, яка належала померлій на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 06 липня 1998 року, виданого органом приватизації державного житлового фонду Приморського району на підставі розпорядження від 07 липня 1998 року №754. Спадкоємцем другої черги після смерті ОСОБА_3 є рідна сестра померлої - ОСОБА_4, яка відмовилася від спадщини після смерті сестри.

Позивачка зазначала, оскільки, її мати ОСОБА_4 відмовилася від спадщини, то вона, як рідна племінниця померлої звернулася в установлений законом строк до державного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, але державним нотаріусом їй було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, якою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки у правовстановлюючому документі на квартиру, що розташована по вул. Новаторів, 5-а в м. Одесі, відсутній її номер, незважаючи на те, що згідно з розпорядженням Приморської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради від 12 червня 2000 року №557 «Про присвоєння номерів квартирам в будинках, розташованих на території МЕП-59» квартирі, що розташована в будинку №5-а по вул. Новаторів в м. Одесі, яка належить на праві власності ОСОБА_3 присвоєний номер №1.

Вказувала, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 квітня 2017 року встановлений факт належності свідоцтва про право власності на житло від 07 липня 1998 року на квартиру АДРЕСА_1, зареєстрованого в МБТІ м. Одеса за реєстрованим № 3098, стор. 186, кн. 230 ОСОБА_3, яка померла 14 січня 2016 року, але державним нотаріусом не було прийнято до уваги вказане рішення суду та рекомендовано звернутися до суду.

Позивачка стверджувала, що інших спадкоємців ні за законом ні за заповітом після смерті ОСОБА_3, немає.

Посилаючись на вказані обставини позивачка просила суд визнати, що ОСОБА_3 на час смерті, а саме на 14 січня 2016 року належала на праві приватної власності квартира АДРЕСА_2, загальною площею 36,8 кв.м., в тому числі житловою площею 18,0 кв.м., що в цілому складається з однієї кімнати, кухні, санвузлу, коридору, яка раніше складала 174/1000 частин домобудівні; визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 36,8 кв.м., в тому числі житловою площею 18,0 кв.м., що в цілому складається з однієї кімнати, кухні, санвузлу, коридору.

Позивачка в судове засідання не з’явилася, надала заяву про підтримання позовних вимог та просила суд слухати справу за її відсутністю, не заперечувала проти розгляду справи в порядку заочного провадження у зв’язку з неявкою представника відповідача у судові засіданні (а.с. 161).

Представник Одеської міської ради в судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлявся неодноразово, причини своєї неявки суду не повідомив (а.с. 158).

Відповідно до ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв’язку з неявкою відповідача та не повідомленням ним про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 223 ЦПК України, суд зі згоди позивача вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються главою 84 книги шостої ЦК України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.

Встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження, батьками позивачки ОСОБА_2 були ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які перебували в у шлюбі, зареєстрованому 27 червня 1953 року, що підтверджується записом акту про шлюб №13 від 27 червня 1953 року (а.с.88 звор.).

Зі змісту актового запису вбачається, що шлюб був зареєстрований між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (а.с.89-90).

Встановлено, що 05 грудня 1926 року народилася ОСОБА_8, що підтверджується актом про народження №259 від 05 грудня 1926 року. Батьками, ОСОБА_8 зазначені: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Лив (а.с. 90 звор.).

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_7 народилася 11 січня 1931 року, актовий запис №6 від 11 січня 1931 року. Батьками ОСОБА_7 в свідоцтві про народження зазначені ОСОБА_9 та мати ОСОБА_11 (а.с. 100).

Встановлено, що 17 вересня 1945 року був укладений шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 81 звор.).

15 січня 1956 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_13, що підтверджується записом акту про шлюб №80 від 15 січня 1956 року (а.с. 92 звор. - 93).

Отже, з матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є рідними сестрами, а позивачка рідною племінницею ОСОБА_3

Вказаний факт сторонами не заперечується.

Встановлено, що 14 січня 2016 року померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.8,14 звор.).

Після смерті ОСОБА_3І відкрилася спадщина у вигляді квартири №1, що розташована по вул. Новаторів, 5-а в м. Одесі, що складає 174/1000 часток домобудівні, яка належала померлій на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 06 липня 1998 року, виданого органом приватизації державного житлового фонду Приморського району на підставі розпорядження від 07 липня 1998 року №754 (а.с.9,12).

03 серпня 1998 року право власності ОСОБА_3І на 174/1000 часток домобудівні по вул. Новаторів, 5-а в м. Одесі було зареєстровано в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації (а.с.9 звор.).

Спадкоємцем другої черги після смерті ОСОБА_3 є рідна сестра померлої - ОСОБА_4, яка відмовилася від спадщини, що підтверджується її заявою від 18 лютого 2016 року (а.с. 71).

Встановлено, що 18 лютого 2016 року позивачка звернулася до Одеської державної нотаріальної контори Одеської області з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (а.с. 69 звор. - 70).

18 лютого 2016 року Сьомою одеською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа №82/2016 до майна померлої 14 січня 2016 року ОСОБА_3 (а.с.67-127).

26 квітня 2016 року позивачкою до Сьомої одеською державною нотаріальною конторою було подано заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (а.с. 77).

Встановлено, що 27 червня 2017 року позивачка отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_3 та на грошовий вклад в розмірі 2012,15 грн. (а.с. 126 звор.).

Отже позивачка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3

Судом встановлено, що державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру, що розташована по вул. Новаторів, 5-а в м. Одесі, оскільки у правовстановлюючому документі на вказану квартиру відсутній номер, та рекомендовано звернутися до суду, що підтверджується постановою державного нотаріуса .

Відповідно до розпорядження Приморської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради від 12 червня 2000 року №557 «Про присвоєння номерів квартирам в будинках, розташованих на території МЕП-59» квартирі, що розташована в будинку №5-а по вул. Новаторів в м. Одесі, яка належить на праві власності ОСОБА_3 присвоєний номер №1 (а.с.13).

Встановлено, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 квітня 2017 року був встановлений факт належності свідоцтва про право власності на житло від 07 липня 1998 року на квартиру АДРЕСА_1, зареєстрованого в МБТІ м. Одеса за реєстрованим № 3098, стор. 186, кн. 230 ОСОБА_3, яка померла 14 січня 2016 року (а.с.6).

З матеріалів спадкової справи вбачається, що інших спадкоємців ні за законом ні за заповітом після смерті ОСОБА_3, немає.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належала квартира №1, що розташована по вул. Новаторів, 5 -а в м. Одесі, яка складається з житлової кімнати, площею 18,0 кв.м., кухні, площею 7,8 кв.м., санвузла, площею 2,3 кв.м., коридору, площею 8,7 кв.м., загальною площею 36,8 кв.м., у тому числі житловою 18,0 кв.м., що підтверджується технічним паспортом від 19 травня 1998 року (а.с.10-11).

Відповідно до технічного паспорту від 26 лютого 2018 року квартира №1, що розташована по вул. Новаторів, 5-а в м. Одесі, яка складається з житлової кімнати площею 18,0 кв.м., кухні площею 7,8 кв.м., вбиральні, площею 2,3 кв.м., коридору, площею 8,7 кв.м., загальною площею 36,8 кв.м., у тому числі житловою 18,0 кв.м.(а.с.88-89).

Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна від 25 травня 2017 року вартість квартири №1, що розташована по вул. Новаторів, 5-а в м. Одесі, складає 48330,00 грн. (а.с. 4).

Таким чином, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що квартира №1, що розташована по вул. Новаторів, 5-а в м. Одесі належала на праві власності ОСОБА_3

Факт належності ОСОБА_3 на праві власності квартири №1, що розташована по вул. Новаторів, 5-а в м. Одесі, сторонами не заперечується.

Відповідно до норм ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов’язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації (ст.1299 ЦК України).

Згідно ч.2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов’язкової реєстрації таких прав.

Встановлено, що державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, а саме Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 і зареєстроване в Мін’юсті 10 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами), яке діяло на момент видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 січня 1997 року.

Зазначений нормативний акт передбачав державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

За таких обставин, суд вважає доведеним факт того, що ОСОБА_3 на праві власності належала квартири №1, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Новаторів, 5-а.

Згідно ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Оскільки після смерті ОСОБА_3 спадщину, а саме квартиру №1, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Новаторів, 5-а прийняла позивачка, то в силу ст. 1268 ЦК України у неї виникло право володіння та користування спадковим майном.

Відповідно до правової позиції у справі за №6-164 цс12 в спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України (Постанова Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 23.01.2013р.)

Судом встановлено, що у позивачки на день винесення рішення відсутній витяг про реєстрацію права власності померлої на квартири №1, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Новаторів, 5-а, оскільки при житті спадкодавець не встигла оформити своє право власності на зазначену квартиру.

Тобто, вказані дії свідчать про те, що позивачка своєчасно прийняла спадщину після смерті своєї тітки.

Відповідно до ст.25 ЦК України – здатність мати цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється у момент її смерті.

Цивільною дієздатністю фізичної особи визнається її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також своїми діями набувати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та відповідати в разі їх невиконання.

Отже, право на отримання витягу про реєстрацію права власності померлої на квартиру №1, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Новаторів, 5-а, має особа, яка є власником даного майна, тобто дане право нерозривно пов’язане з особою спадкодавця, тому після її смерті спадкоємець не має можливості отримати правовстановлюючий документ на спадкове майно в позасудовому порядку.

Відповідно до п.1 глави 8 розділу 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, які не відповідають вимогам законодавства України.

Відсутність витягу про реєстрацію права власності померлої на квартири №1, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Новаторів, 5-а, позбавляє позивачку можливості його надати нотаріусу для оформлення свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідно до норм ч.1,5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2; Л.В. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідачем до суду не було надано жодних письмових заперечень проти позову та доказів у підтвердження цих заперечень.

Своїм правом бути присутнім у судових засіданнях відповідач також розпорядився на свій розсуд.

Зважаючи на вимоги закону, щодо розумності строку розгляду цивільних справ, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній доказами.

Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Судовий збір у справі складає 640,00 грн., що сплачений позивачкою у повному обсязі при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст.1261, 1266, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст. 12,13, 81, 259, 264, 268, 273, 280,354 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визнання права власності у порядку спадкування за законом – задовольнити.

Визначити, що ОСОБА_3, яка померла 14 січня 2016 року належала на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 07 липня 1998 року та розпорядження Приморської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради від 12 червня 2000 року №557 «Про присвоєння номерів квартирам в будинках, розташованих на території МЕП-59» - квартира №1, що розташована по вул. Новаторів, 5-а в м. Одесі.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на квартиру №1, що розташована по вул. Новаторів, 5-а в м. Одесі, яка складається з житлової кімнати площею18,0 кв.м., кухні площею 7,8 кв.м., вбиральні, площею 2,3 кв.м., коридору, площею 8,7 кв.м., загальною площею 36,8 кв.м., у тому числі житловою 18,0 кв.м.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: О.М. Сегеда