Ухвала суду № 73617367, 25.04.2018, Київський районний суд м. Одеси

____________________ Справа № 1512/2-1366/11

Провадження № 2/520/1649/18

УХВАЛА

25.04.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі - Єгоровій Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 комітету Одеської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво та зобов'язання не чинити перешкод у здійсненні права власності; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування земельною ділянкою; за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про усунення перешкод у користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди – прийняти до свого провадження,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 комітету Одеської міської ради, вимоги якого під час розгляду справи уточнив та остаточно просив визнати за ним право власності на самочинно збудований житловий будинок, загальною площею 112,4 кв.м, із надвірними спорудами за адресою: вул. Новгородська, 49, м. Одеса, та зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у здійсненні права власності, посилаючись на небажання співвласника ОСОБА_2 поділити будинок у добровільному порядку та стверджуючи, що технічно можливо поділити житловий будинок літ. «А» між співвласниками відповідно до ідеальних часток співвласників, що спільне користування будинком не є можливим, самочинні будівлі і споруди відповідають чинним будівельним, санітарним і архітектурним нормам та правилам.

ОСОБА_2 позов не визнав, звернувся до суду із зустрічним позовом про встановлення порядку користування земельною ділянкою за адресою: вул. Новгородська, 49, м. Одеса, відповідно до фактично існуючого порядку користування. Уточнивши під час розгляду справи позовні вимоги, остаточно просив визначити порядок користування земельною ділянкою відповідно до ідеальних часток сторін у будинковолодінні. Зазначив, що він як співвласник 3/4 частин будинку за вказаною адресою має право користування земельною ділянкою відповідно до ідеальних часток, а здійснене відповідачем самочинне будівництво унеможливлює користування належною йому земельною ділянкою.

ОСОБА_4 (дружина ОСОБА_2Я.) як власник житлового будинку № 51 по вул. Новгородській у м. Одесі, розташованого на суміжній земельній ділянці, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення навісу, який виходить на її земельну ділянку, та прибудови під літ. «А1», що розташовані на межі земельних ділянок та унеможливлюють користування належною їй земельною ділянкою. У зв'язку з порушенням своїх прав просила стягнути з відповідача на свою користь 80 тисяч гривень у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 січня 2014 року у задоволенні позовів відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 07 червня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4, ухвалено у цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійсненні права користування земельною ділянкою по вул. Новгородській, 51 у м. Одесі, шляхом знесення частини будівлі літ. «А1», що знаходиться на межі земельної ділянки. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 березня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 січня 2014 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 07 червня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

05.05.2017 року вказана цивільна справа надійшла до Київського районного суду міста Одеси.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу вказану цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 08.05.2017 року вказану цивільну справу №1512/2-1366/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 комітету Одеської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво та зобов'язання не чинити перешкод у здійсненні права власності; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування земельною ділянкою; за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про усунення перешкод у користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди – прийнято до свого провадження та призначено дату, час і місце проведення попереднього судового засідання на 19 червня 2017 року о 12 годині 00 хвилин.

У попередні судові засідання призначені на 19 червня 2017 року, 29 серпня 2017 року позивач ОСОБА_1 або його представники не з’явились, про дату, час та місце проведення яких повідомлялись належним чином, що підтверджується повернутими до суду поштовими конвертами без вручення (а.с.104-107, том 5, ц.с.№1512/2-1366/11), про причини неявки суд не повідомили.

29.08.2017 року судом було ухвалено закінчити проведення попереднього судового засідання та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18 жовтня 2017 року о 10 годині 00 хвилин.

У судові засіданні призначені на 18 жовтня 2017 року, 05 грудня 2017 року, 05 лютого 2018 року, 16 березня 2018 року, 25 квітня 2018 року позивач ОСОБА_1 або його представники не з’явились, про дату, час та місце проведення яких повідомлялись належним чином, що підтверджується повернутими до суду поштовими конвертами без вручення (а.с.111, 112, 121, 122, 124, 125, 129, 130, 137-142, 146-151, том 5, ц.с.№1512/2-1366/11), про причини неявки суд не повідомили.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 просив суд залишити без розгляду первісний позов ОСОБА_1 у зв’язку з повторною неявкою до судового засідання.

Представник відповідача ОСОБА_3 комітету Одеської міської ради вважав за можливе залишити первісний позов ОСОБА_1 без розгляду, у зв’язку з повторною неявкою позивача до судового засідання.

Частинами 6,7 ст. 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур’єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Суд зазначає, що усі судові виклики позивача до судових засідань здійснювались шляхом направлення судових повісток про виклик на ім’я позивача – ОСОБА_1 за адресою зазначеною ним особисто у позові, а саме: 65000, м. Одеса, вул. Новгородська, 49, яка також є адресою його зареєстрованого місця проживання, що підтверджується довідкою з відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області (а.с.92, том 5, ц.с.№1512/2-1366/11).

Однак усі поштові конверти направлені на ім’я ОСОБА_1Я, були повернуті до суду без вручення з зазначенням причини невручення за закінченням терміну зберігання.

Також з матеріалів справи вбачається, що представниками позивача ОСОБА_1 в цій справі є ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які також судом сповіщались за зазначеними ними адресами місцезнаходження.

Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання правами не допускається.

Частинами 1, 3 статті 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. Учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з’явилися в судове засідання без поважних причин.

Суд зазначає, що позивач та його представники під час розгляду справи жодного разу не повідомляли суд про причини неявки, зміну адреси свого проживання, заяв про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходили, у зв’язку з чим суд вважає, що позивач та його представник повторно не з’явились в судове засідання без поважних причин, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце проведення судового засідання.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Окрім цього, у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивач та його представники починаючи з 19 червня 2017 року, тобто на протязі майже року, не вжили будь-яких заходів, щоб дізнатись про стан провадження в цій справі, що дає можливість зробити висновок про те, що позивач ОСОБА_1 втратив інтерес до підтримання свого позову.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 189 ЦПК України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Частинами 1, 2 статті 210 ЦПК України встановлено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» вказано на те, що строки, встановлені ЦПК України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів.

Пунктом 3 вказаної вище постанови Пленуму судам роз’яснено, що з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків у цивільних справах є, в т.ч. і правова та фактична складність справи; поведінка заявника, характер процесу та його значення для заявника.

Судом враховується, що провадження в цій справі відкрито 26 жовтня 2007 року, тобто більше десяти років тому, з часу прийняття головуючим справи до свого провадження, а саме з 08.05.2017 року, систематичні нез’явлення позивача та його представників до судових засідань робить неможливим проведення судових засідань, що призводить до постійних їх відкладень, за наслідком чого призводить до порушення судом норм чинного законодавства України щодо розгляду справи в розумні строки.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з'ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що позивач та його представники повторно не з’явились в судове засідання; позивач ОСОБА_1 зазначив адресу мешкання, яка є його адресою зареєстрованого місця проживання, за якої не отримує судові повістки, у зв’язку з чим не можливо вручити позивачеві судову повістку; про зміну адресу позивач суд не повідомляв; позивач та його представники не повідомили суд про причини неявки; заяви про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило; не здійснили жодних дій для отримання інформації про стан провадження в цій справі, у відповідності до норм Цивільного Процесуального Кодексу України, Конвенції та практики Європейського суду, суд дійшов висновку та вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 комітету Одеської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво та зобов'язання не чинити перешкод у здійсненні права власності, підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 ЦПК України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов’язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору..

Враховуючи предмет даної справи та заявленими вимогами позивача за позовом ОСОБА_4, суд вважає за необхідне залучити Одеську міську раду до участі у справіза позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про усунення перешкод у користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Керуючись ст. 53, п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, п. 15.5 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 комітету Одеської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво та зобов'язання не чинити перешкод у здійсненні права власності – залишити без розгляду.

Продовжити розгляд цивільної справи за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування земельною ділянкою; за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про усунення перешкод у користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди – прийняти до свого провадження, в порядку загального позовного провадження встановленому ЦПК України.

Залучити Одеську міську раду до участі у справіза позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про усунення перешкод у користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Визначити третій особі п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання пояснень на позовну заяву, до яких застосовуються правила встановлені частинами 3-6 статті 178 ЦПК України. Копія пояснень та доданих до них документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) пояснень до суду.

Повідомити учасників справи про можливість отримання інформації щодо справи на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади України за адресою: http://court.gov.ua/sud1512/.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Калініченко Л. В.