Постанова № 73617296, 24.04.2018, Київський районний суд м. Одеси

______________________ справа № 520/2660/18

провадження № 2-а/520/311/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2018 рокуКиївський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Літвінової І.А.,

секретар судового засідання - Молодов В.С.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 (паспорт громадянина України: КК220100, виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 17 березня 1999 року),

представника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та його структурних підрозділів (у тому числі посадових осіб) – ОСОБА_2 (довіреність № 99/4113/01-18 від 04.01.2018 із строком дії до 31.12.2018),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції 4-ої роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта ОСОБА_3, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку адміністративного судочинства з позовом та просить скасувати постанову інспектора патрульної поліції 4-ї роти 1-го батальйону Лейтенанта поліції ОСОБА_3 ЕАА№307982 від 26.02.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч 2 ст. 122 КУпАП.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вказана постанова винесена з порушенням вимог ч. 2 ст. 258, ст. 276, ст. 278 КУпАП, при складені постанови не дотримані вимоги ч. 2 ст. 33, ст. 245, ч. 4 ст. 258, ст. 268 та ст. 279 КУпАП, внаслідок чого відповідач ОСОБА_3 незаконно розглянув справу на місці зупинки автомобілю, порушив вимоги щодо процедури розгляду справи та позбавив позивача можливості скористатися у повному обсязі правами, передбаченими ст. 268 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просить суд їх задовольнити. Позивач не заперечував факт проїзду перехрестя на жовтий сигнал світлофору, але вважає, що він не порушив правила безпеки дорожнього руху, посилаючись на норму, якою встановлено, що водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу не можуть зупинити транспортний засіб у належному місці, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху. Позивач пояснив, що крім нього в автомобілі у якості пасажирів було двоє дорослих чоловіків. На вулиці був мороз у сім градусів, що унеможливлювало безпечне гальмування у екстреному порядку та призвело б до зупинення транспортного засобу під його керуванням на середині перехрестя де на узбіччі вже стояли пішоходи. Позивач зазначив, що оцінивши ситуацію, він прийняв рішення проїхати на жовтий сигнал світлофору, чим убезпечив всіх учасників дорожнього руху. Позивач зауважив, що незважаючи на здійснені ним роз’яснення ситуації інспектору патрульної поліції, останнім все ж була винесена оскаржувана постанова. Позивач у судовому засіданні підтвердив суду, що заявляючи вимоги про скасування постанови він опирається саме на порушення порядку та процедури складення постанови та притягнення його до відповідальності з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач інспектор патрульної поліції 4-ої роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не сповістив. Заяв по суті справи, чи з процесуальних питань до суду не надавав.

Представник відповідача заперечувала проти позовних вимог ОСОБА_1 та підтримала суть заперечень, викладених у відзиві на позов, залученому до матеріалів справи.

В судовому засіданні суд у присутності сторін дослідив та проаналізував наданий представником відповідача відеозапис з нагрудної камери інспектора.

З відеозапису вбачається, що проїзд автомобілю на жовтий сигнал першого по напрямку дороги світлофору призвів до проїзду регульованого пішохідного переходу в той момент, коли очікуючій групі пішоходів вже було подане зелене світло. При цьому -дорожнє покриття сухе, поміхи відсутні, видимість та обзір добрі. Тобто, оцінюючи дорожню ситуацію за своїм внутрішнім переконанням, суд впевнений, що рухаючись із допустимою правилами дорожнього руху швидкістю, водій після ввімкнення жовтого сигналу світлофору, режимна робота якого триває біля трьох секунд, міг вчинити дії для безпечної зупинки, задля уникнення проїзду пішохідного переходу на червоне світло.

Наданий позивачем відеозапис цих обставин не спростовує.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За п.п.8.7.3., 8.10 Правил дорожнього руху (далі – Правил) - сигнали світлофора мають такі значення: в) зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух; ґ) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів. У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

П. 8.11 Правил встановлено, що водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.

Безпеку дорожнього руху можна визначити як структурний елемент громадської безпеки, що являє собою врегульований нормами адміністративного права стан захищеності суспільства від дорожньо-транспортних пригод та їх негативних наслідків, зокрема загибелі чи поранення людей або заподіяння матеріального збитку при переміщенні транспортних засобів у межах доріг.

Слід розуміти, що про наявність небезпеки дорожнього руху свідчать не тільки факти дорожньо-транспортних пригод, що відбулися, але й загроза, тобто потенційна можливість їх настання.

Частиною третьою статті 41 Закону України «Про дорожній рух встановлено», що порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 та на час складення постанови у відношенні ОСОБА_1 діяли в редакції із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 883 від 10.11.2017.

П. 1.5 Правил встановлено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Отже, безпеку дорожнього руху також можна характеризувати, як комплекс та систему правил, заходів і засобів, що забезпечують умови безпечного дорожнього руху, які спрямовані на захист і збереження життя і здоров'я активним та пасивним учасникам дорожнього руху, а також, захист і збереження довкілля та майна.

Головними складовими безпеки дорожнього руху, що залежать від водія, є: безпечний інтервал, безпечна дистанція, безпечна швидкість.

Поняття безпечної дистанції та безпечного інтервалу встановлене Правилами дорожнього руху, відповідно до яких безпечною дистанцією є відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру; безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах.

Системно аналізуючи наведені значення у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивач ОСОБА_1 помилково вважає перетинання перехрестя на жовтий сигнал світлофору, та подальше перетинання пішохідного переходу на червоний сигнал у зв’язку із неможливістю здійснити зупинку без екстреного гальмування – забезпеченням безпечних умов дорожнього руху, оскільки водієм повинна була бути вибрана така швидкість руху, щоб мати змогу у населеному пункті перед пішохідним переходом здійснити зупинку без створення потенційної загрози не тільки для пішоходів і пасажирів транспортного засобу, і й для самого водія.

Суд, оцінивши всі встановлені обставини, дійшов висновку, що з боку ОСОБА_1 мало місце порушення п. 8.7.3 Правил дорожнього руху, відповідальність за що встановлена ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП засвідчується відеофіксацією правопорушення. Позивач в судовому засіданні також підтвердив, що транспортний засіб під його керуванням здійснив перетин перехрестя на жовтий сигнал світлофору, крім того позивач також погодився, що в момент проїзду пішохідного переходу для пішоходів вже було подане зелене світло.

Стосовно порядку та процедури складення постанови, з якими не погоджується позивач, суд зазначає наступне.

Дійсно Конституційний Суд України у рішенні від 26.05.2015 у справі № 1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення дав офіційне тлумачення зазначеній нормі, вказавши, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

В мотивувальній частині вказаного рішення Конституційний Суд України зазначив, що у частинах 1, 2 ст. 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

За Кодексом до цього переліку належать, зокрема, такі адміністративні правопорушення: порушення вимог пожежної безпеки в лісах (стаття 77); порушення правил полювання (частина перша статті 85); порушення правил рибальства (частина третя статті 85); порушення правил щодо карантину тварин, інших ветеринарно-санітарних вимог (стаття 107); викидання сміття та інших предметів з вікон і дверей вагонів поїздів, прохід по залізничних коліях у невстановлених місцях (частина третя статті 109); викидання за борт річкового або маломірного судна сміття та інших предметів (частина третя статті 116-2); провезення ручної кладі понад установлені норми і неоплаченого багажу (стаття 134); безквитковий проїзд (стаття 135); прояв неповаги до суду (стаття 185-3). Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.

Таким чином, Конституційний Суд України у зазначеній справі дійшов висновку, що всі інші види правопорушень, в тому числі і ті, за які відповідальність передбачена ст. 122 Кодексу, розгляду у скороченому провадженні не підлягають.

У пункті 2.4 Рішення Конституційний Суд констатує, що аналіз положень глави 22 Кодексу в системному зв'язку з положеннями його глави 17 вказує на те, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.

Разом з тим, зміни до ст. 258 КУпАП, якими надано можливість працівникам Національної поліції не складати протоколи про адміністративні правопорушення, та Інструкцією № 1395, якою урегульовано порядок оформлення адміністративних правопорушень саме у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, набрали чинності пізніше, ніж було прийняте вищевказане рішення Конституційного Суду України. Вказаним нормативним актам не надавалось тлумачення Конституційним Судом України.

Отже, приписи рішення Конституційного Суду України по справі № 1-11/2015 від 26.05.2015 повинні застосовуватись з урахуванням законодавчих змін, що відбулися у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, внесених Законом України від 14.07.2015 № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення дорожнього руху» та вищевказаною Інструкцією.

Тому доводи позивача про те, що спірна постанова винесена на місці зупинки транспортного засобу без запрошення до управління поліції, тобто, з порушенням порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбаченого ст. 121 КУпАП, суд вважає необґрунтованими, оскільки, як зазначалось вище, відповідно до приписів ст. 258 КУпАП, у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено, до компетенції Національної поліції, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Вказана норма права не визнана в установленому порядку неконституційною, а тому підлягає застосуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз’їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв’язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Частиною другою статті 222 КУпАП передбачено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Інспектор патрульної поліції 4-ої роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_3 є працівником Національної поліції, який має спеціальне звання «лейтенант поліції», а тому він уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення за адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема і ч. 2 ст. 122 КУпАП.

За фактом вчиненого ОСОБА_1 правопорушення інспектором патрульної поліції була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАА № 307982.

Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).

За правилами ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрована у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція).

Пунктом 4 розділу І Інструкції встановлено. що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції - постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції - поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг у справах про адміністративні правопорушення» від 24 червня 1988 року № 6, розглядаючи скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення, суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного.

Згідно зі ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

В постанові ЕАА № 307982 від 26.02.2018 року, складеною за фактом вчинення ОСОБА_1 правопорушення зазначені: дата розгляду справи: 26.02.2018 16:05:40; місце розгляду справи: Одеська обл., Суворовський р-н, м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 287; посада, спеціальне звання та П.І.Б. особи, яка розглядає справу: УПП в Одеській області інспектор лейтенант поліції ОСОБА_3, 1 батальйон, 4 рота; особа, щодо якої розглядається справа: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, Київ, Дніпровський р-н, вул. Павла Тичини, 1В, посвідчення водія: ОІА519317; транспортний засіб (марка, модель, номерний знак): VOLKSWAGEN JETTA AA0474РС; час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення: 26.02.2018 15:57:09/м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 287/здійснив проїзд перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофору, чим порушив п.8.7.3 ПДР – порушення проїзду на заборонений жовтий сигнал, що забороняє рух і попереджує про наступну зміну сигналів; стаття, частина статті КУпАП: ст. 122 ч. 2; прийняте по справі рішення, вид адміністративного стягнення та сума штрафу: накласти штраф 425 грн.; до постанови додається…на підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, у примусовому порядку цієї постанови органами ДВС стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу в сумі 850 грн.; підпис особи, яка винесла постанову (ОСОБА_3); підпис особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, запис про відмову від підпису або отримання копії постанови (ОСОБА_1В.).

Разом з тим, оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам, передбаченим ст. 283 КУпАП, зокрема вона не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, а також вказівку про порядок оскарження адміністративного стягнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів справи за позовною заявою ОСОБА_1 не вбачається, що інспектором були дотримані вимоги КУпАП при розгляді справи та було роз'яснено позивачу його права, заслухано його пояснення і надано їм оцінку.

Позивач зазначив, що після висловлення звинувачень, інспектор Савчук А.В. одразу виніс постанову. Будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, не були досліджені докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи.

Суду не надано доказів, які б спростували вищезазначені твердження позивача.

Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ухвалою суду від 15 березня 2018 року, постановленій по цій справі відповідач був попереджений, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Україна проголошена демократичною, правовою державою, в якій права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 1, ч. 2 ст. 3 Конституції).

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади повинні здійснювати свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (ч.2 ст.6 Конституції).

Відповідно до вимог ст. ст. 8, 7, 18 Закону України «Про національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Згідно з ст. 248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення.

Право на правову (правничу) допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України.

Право на правову допомогу - це закріплене в Конституції України та в інших законодавчих актах відповідно до міжнародно-правових стандартів право кожного на одержання послуг юридичного характеру з метою забезпечення реалізації особистих (громадянських), політичних, економічних, соціальних і культурних інтересів, а також захисту прав і свобод особи. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Право на юридичну допомогу знайшло своє закріплення у нормах міжнародного законодавства, що є частиною національного законодавства України: ст. 11 Загальної декларації прав людини і громадянина, ч. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, п.п. «с» п. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод, п. 93 Мінімальних стандартних правил поводження з в'язнями.

Отже, якщо позивач вважає, що потребує юридичної допомоги і законодавство гарантує йому право на захист незалежно від його власної обізнаності в юридичних питаннях, таке клопотання має бути задоволене. Відмова у задоволенні такого клопотання буде незаконною і свавільною.

Саме такими принципами керується Європейський Суд з прав людини (рішення у справах «Балицький проти України» від 3 листопада 2011 року, «Загородній проти України» від 24 листопада 2011 року).

Відповідно до ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень, зокрема, скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд.

Також згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

Оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серіїЕАА№307982 від 26.02.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч 2 ст. 122 КУпАП підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 288 КУпАП, то підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 6-10, 20 77, 122, 139, 159, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст. 7, 9, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; адреса: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 49) до інспектора патрульної поліції 4-ої роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта ОСОБА_3, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАА № 307982 від 26.02.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч 2 ст. 122 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; адреса: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 49) щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП надіслати до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5) на новий розгляд.

Копію рішення невідкладно надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Літвінова І. А.