Ухвала суду № 73617118, 24.04.2018, Київський районний суд м. Одеси

_______________________ Справа № 520/4019/18

Провадження № 2/520/4305/18

УХВАЛА

24.04.2018 року

Суддя Київського районного суду м. Одеси Калініченко Л.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Київська районна адміністрація Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В:

04.04.2018 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Київська районна адміністрація Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів, в якій позивач просить суд:

- позбавити ОСОБА_2 батьківських прав у відношення малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- збільшити розмір аліментів, який був встановлений рішенням Київського районного суду міста Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на малолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліментів з 850 гривень 00 копійок до 1500 гривень 00 копійок щомісячно, але не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 05.04.2018 року вказану позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано позивачеві строк, терміном в десять днів з дня отримання копії ухвали суду, для усунення недіолків поданої заяви та роз’яснено позивачеві, що у разі виконання недоліків поданої заяви відповідно до ухвали суду у встановлений строк, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. У разі не усунення недоліків поданої заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

23.04.2018 року до суду від позивача надійшла заява на усунення недоліків поданої заяви, до якої позивачем надано квитанцію на підтвердження доплати судового збору в сумі 704 гривні 80 копійок.

Оглянувши надані до суду документи, судом встановлено, що позивачем усунуті недоліки поданої заяви у відповідності до ухвали Київського районного суду міста Одеси від 05.04.2018 року.

Частиною 1 статті 28 ЦПК України передбачено, що позови про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Оскільки позивачем заявлені вимоги про збільшення розміру аліментів, які не відносяться до вказаного переліку позовів, за якими позови можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, суд вважає, що до вказаного позову правила підсудності визначені ч.1 ст. 28 ЦПК України не застосовуються.

Відповідно до ч.1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з отриманою судом 18.04.2018 року довідкою з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Одеській області, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, однак 12.10.2015 року знятий з обліку до Одеської область, Біляївського району, с. Градениці, вул. перемоги, 14, реєстрації немає.

Відповідно до ч.9 ст. 28 ЦПК України, позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред’являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Оскільки місце зареєстрованого проживання відповідача по справі не відомо, відповідач по справі реєстрації немає, однак останнє місце реєстрації якого є: Одеська область, Біляївський район, с. Градениці, вул. Щорса, 54, що територіально не відноситься до Київського району міста Одеси, судом встановлено, що справа у відповідності до ч.9 ст. 28 ЦПК України Київському районному суду міста Одеси не підсудна.

Згідно з ч. 1 ст.124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (ч. 1 ст. 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство.

Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, проте суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Відсутність правовідносин виключає можливість судового захисту.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (Заяви № 29458/04 та № 29465/04) від 20 липня 2006 року зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Зважаючи на вищевикладене, оскільки судом встановлено, що справа Київському районному суду міста Одеси не підсудна, а останнє відоме зареєстроване місце проживання відповідача по справі територіально відноситься до Біляївського району Одеської області, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Київська районна адміністрація Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів, повинно бути передано на розгляд Біляївського районного суду Одеської області, відповідно до вимог п.1. ч.1 ст. 31 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст. 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п’яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п’яти днів після залишення її без задоволення.

Згідно ч.2 ст. 32 ЦПК України, справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Керуючись ст. ст. 27, 28, 31, 32, 187, 354 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И В:

Передати цивільну справу №520/4019/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Київська районна адміністрація Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів, за підсудністю до Біляївського районного суду Одеської області.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу судді протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення.

Передачу справи на розгляд іншому суду здійснити не пізніше п’яти днів після закінчення строку на її оскарження.

Суддя Калініченко Л. В.