Постанова № 73617062, 24.04.2018, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/2107/18 Провадження № 3/500/619/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеській області в складі:

головуючого - судді Пащенко Т.П.,

при секретарі – Топтигіній О.М.,

розглянувши адміністративну справу, у відношенні:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючої за наймом, зареєстрованої та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт громадянина України серії КМ 655900, виданий Ізмаїльським МВ ГУМВС України в Одеській області 26 березня 2010 року, індивідуальний ідентифікаційний номер – «НОМЕР_1»,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до представлених матеріалів 26.02.2018 року близько 06 год. 00 хв. ОСОБА_1, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1, гучно стукала у двері квартири, голосно кричала нецензурною лайкою, намагалася вибити двері, при цьому стала бити скляні банки об двері квартири і погрожувала фізичною розправою, чим вчинила адміністративне правопорушення – дрібне хуліганство.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнала, пояснила, що вночі 26.02.2018 року вона знаходилася в гостях у ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_2 пояснив суду, що дійсно ОСОБА_1 вночі 26.02.2018 року знаходилася в гостях у нього та пішла від нього близько 09-10 години ранку.

ОСОБА_3 пояснив, що 26.02.2018 року ОСОБА_1 біля 06 год. 00 хв. почала стукати у двері, намагаючись її вибити, при цьому голосно виражалася нецензурною бранню, після чого почала розбивати пусті банки об його двері, чим порушила тишу та налякала його дитину.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1, свідка, дослідивши наявні докази у сукупності, суд приходить до висновку, що справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 необхідно закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, з наступних підстав.

Положеннями ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 173 КУпАП України передбачає відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Склад адміністративного правопорушення – наявність об’єктивних та суб’єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Отже, для наявності складу адміністративного правопорушення слід встановити, які саме з перелічених у статті 173 КУпАП України дій були вчиненні.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини надає «автономне» значення концепції «кримінальне обвинувачення», незалежне від категорій, що використовуються в національних правових системах держав - учасниць Конвенції (Адольф проти Австрії (Adolf v. Austria), пункт 30).

Першочергова оцінка Європейським судом з прав людини застосовності кримінального аспекту ст. 6 Конвенції ґрунтується на критеріях, викладених у рішенні у справі Енгель та інші проти Нідерландів (Engel and Others v. the Netherlands) (пункти 82 - 83): 1) класифікація в національному законодавстві; 2) характер правопорушення та 3) суворість покарання, ризику якого піддається відповідна особа.

В практиці Європейського суду з прав людини перший критерій має відносну значимість, тобто коли внутрішнє державне законодавство класифікує певне правопорушення як кримінальне, цей критерій буде мати вирішальне значення. В іншому випадку Європейський суд з прав людини не приймає до уваги національну класифікацію та вивчає фактичний зміст розглядуваної процедури.

Другий та третій критерії, викладені в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Енгель на інші проти Нідерландів (Engel and Others v. the Netherlands), являються альтернативними та необов'язково застосовуються одночасно; для вирішення про застосовність ст. 6 Конвенції достатньо, щоб розглядуване правопорушення за своїм характером вважалось «кримінальним» з точки зору Конвенції або щоб за вчинене правопорушення на особу покладалось покарання, яке за своїм характером та ступеню серйозності належить в цілому до «кримінальної» сфери (Озтюрк проти Німеччини (Ozturk v. Germany), пункт 54; Лутц проти Німеччини (Lutz v. Germany), пункт 55).

Після проведення аналізу вказаних вище джерел права, враховуючи види та розмір санкції, яка визначена національним законом за вчинення правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, порівнюючи її з санкцією кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, вважаю, що адміністративне правопорушення за ст.173 КУпАП з точки зору Конвенції можна вважати «кримінальним». Тому, з урахуванням засад правосуддя та принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, вважаю обґрунтованим застосування в даному випадку положень ст.62 Конституції України, відповідно до ч.3 якої, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ГП №080120 від 11.04.2018 року зазначено, що ОСОБА_1 26.02.2018 року близько 06 год. 00 хв., знаходячись за адресою: АДРЕСА_1, гучно стукала у двері квартири, голосно кричала нецензурною лайкою, намагалася вибити двері, при цьому стала бити скляні банки об двері квартири і погрожувала фізичною розправою.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, дослідивши в сукупності всі надані у справі докази, судом встановлено, що вчинення адміністративного правопорушення – дрібного хуліганства не було зафіксовано у встановленому законом порядку, оскільки не підтверджено поясненнями свідків, які б відтворювали обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення щодо того, що ОСОБА_1 гучно стукала у двері квартири, голосно кричала нецензурною лайкою, намагалася вибити двері, била скляні банки об двері квартири і погрожувала фізичною розправою 26.02.2018 року. Вказане викликає сумнів щодо винності особи у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП. Всі сумніви в даному випадку суд, у відповідності до вищевказаних норм права трактує на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ст.173 КУпАП, що відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.

Враховуючи наведене, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи та письмові докази по справі, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, тому провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст.173, 247, 283, 284, 285 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: ОСОБА_4