Рішення № 73614221, 24.04.2018, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/16/18

24 квітня 2018 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя Левчук В.В.

секретар судового засідання Зберун К.Ф.

за участю:

представника позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Костопільського районного суду Рівненської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №564/16/18 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернувся до Костопільського районного суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_2про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного договору, відповідач отримав кредит у розмірі 75677 грн. на термін до 24.09.2009 року. Відповідач своєчасно не надав Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором, відповідач, станом на 30.11.2017 року, має заборгованість 119902,70 грн. і на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання та заборгованість за кредитним договором не погашає.

Представником відповідача подано суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволення позовних вимог. Як на підставу для відмови вказує на те, що рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 02.12.2008 року вся наявна заборгованість по договору кредиту вже була стягнута шляхом звернення стягнення на заставне майно. Окрім того, зазначає про пропуск банком трирічного строку позовної давності та просить суд застосувати наслідки спливу такого строку /а.с.25-27/.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якому він зазначає, що винесення судом рішення про звернення стягнення на заставне майно не позбавляє його права звернутись до суду за стягненням суми боргу. Також, вважає, що строки позовної давності не пропущено. А тому, просить суд позов задоволити.

Відповідач не скористався правом подання заперечень на відповідь на відзив. Однак, представник відповідача подав суду письмові пояснення, в яких вказує, що на його думку після того, як банк скористався правом вимоги дострокового повернення кредитних коштів, кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив право нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором.

Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями позивача.

Позивач не забезпечив явку уповноваженого представника в судове засідання. Про дату, час та місце розгляду справи позивача було повідомлено належним чином.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача свої заперечення на позовну заяву підтримав та просить суд у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та об'єктивно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, встановив наступне.

Між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", та ОСОБА_2 27 вересня 2004 року укладено кредитний договір №ROT0AK11111327, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 756777 грн. та взяв на себе зобов'язання погашати зазначений кредит щомісячно /а.с.7,8/.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання виконував неналежним чином, у нього утворилась заборгованість, за стягненням якої Закрите акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Костопільського районного суду Рівненської області 03.09.2008 року.

Згідно заочного рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 02.12.2008 року по справі №2-853/2008р. позов Закритого акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 задоволено та звернуто стягнення на предмет застави: автотранспорт Шевроле Нубіра, 2004 року випуску, державний номер ОО200РО, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 - шляхом продажу вказаного автотранспорту Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою, покупцем, а також наданням Закритому акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №ROT0AK11111327 від 27.09.2004 року в розмірі 20860 грн. /а.с.30/.

В подальшому, стягувач, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", звертався до Костопільського районного суду Рівненської області із позовною заявою про звільнення майна з-під арешту, в якому просив суд звільнити з-під арештів майно, яке належить на праві приватної власності відповідачу, а саме, автотранспорт Шевроле Нубіра, 2004 року випуску, державний номер ОО200РО. Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 05.05.2016 року по справі №564/2878/15-ц позовну заяву залишено без розгляду в зв'язку із неусуненням ПАТ КБ "Приватбанк" недоліків, зазначених в ухвалі суду від 16.12.2015 року /а.с.29-34/.

Доказів невиконання заочного рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 02.12.2008 року по справі №2-853/2008р. позивачем суду не подано.

Згідно пояснень представника відповідача наданих в судовому засіданні, на виконання зазначеного заочного рішення Костопільського районного суду, автомобіль Шевроле Нубіра, 2004 року випуску, державний номер ОО200РО, було передано стягувачу. Подальша доля транспортного засобу відповідачу невідома.

Окрім того, із поданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" проведено розрахунок заборгованості за кредитним договором за період з 28.04.2004 року по 30.11.2017 року, тобто без врахування зазначеного вище заочного рішення суду про звернення стягнення на предмет застави /а.с.4-6/.

Також, суд звертає увагу на те, що позивач при поданні позовної заяви взагалі не зазначив про наявність судового рішення на стягнення заборгованості за кредитним договором.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При зверненні 03.09.2008 рокуіз позовною заявою до ОСОБА_2, позивачем було здійснено посилання на ст.611 ЦК України із вказівкою про наслідок порушення зобов'язання у вигляді розірвання договору.

Таким чином, звертаючись до суду 03.09.2008 рокуіз позовною заявою до ОСОБА_2 Закрите акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" скористалось своїм правом вимоги дострокового погашення всієї заборгованості по кредитному договору, чим було змінено строк виконання зобов'язань за кредитним договором, договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість подальшого нарахування та стягнення з відповідача відсотків на умовах, визначених кредитним договором.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, в межах строку позовної давності.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.02.2018 року по справ №564/2199/15-ц, провадження №61-2404св18.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В порушення вимог ст.ст. 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України, позивач не довів належними та допустимими доказами обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Враховуючи викладене, в задоволенні позовних вимог належить відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 142, 176, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з дня вручення повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного тексту рішення - 25.04.2018 року.

СуддяВ. В. Левчук