Постанова № 73614218, 25.04.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 534/1658/17 Номер провадження 22-ц/786/751/18Головуючий у 1-й інстанції Куц Т. О. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Прядкіної О.В.,

суддів: Обідіної О.І., Хіль Л.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 16 січня 2018р.

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з даним позовом. Зазначав, між Банком та ОСОБА_2 20 лютого 2010р. укладено договір, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 4200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв'язку з невиконанням договору утворилась заборгованість у розмірі 39566,87 грн., що складається 4180,72 грн. - заборгованості за кредитом, 30125,82 грн. - заборгованості по процентах за користування кредитом, 2900 грн. - заборгованості за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1860,33 грн. - штраф (процентна складова). Просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» вказану заборгованість та судові витрати у розмірі 1600 грн.

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 16 січня 2018 року позовну заяву ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 20 лютого 2010 року в сумі 37206,54 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 грн.

Рішення оскаржив ОСОБА_2, який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, з таких підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 20 лютого 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав грошові кошти у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % на місяць із розрахунку 360 днів у році. Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії карти - до січня 2014 року.

З розрахунку позивача вбачається, що станом на 31 серпня 2017 року заборгованість за кредитним договором складає 39566,87 грн. з яких: 4180,72 грн. - заборгованість за кредитом, 30125,82 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 2900 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1860,33 грн. - штраф (процентна складова).

Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд виходив з того, що відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.6 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Тому, штраф не підлягає стягненню.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитись з вказаним висновком.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 525,526,530 ЦК Українизобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та в установлені договором строки. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Так, відповідач отримав кредитну картку з кінцевим строком її дії до січня 2014 року ( а.с.6).

У встановленому законом порядку в суді першої інстанції ОСОБА_2 заявив про застосування наслідків спливу строку позовної давності( а.с.28-30).

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта ст.267 ЦК України ).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( ст.257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша ст.261 ЦК України ).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки а не закінченням строку дії договору.

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст.261 ЦК України).

Однак районний суд не встановив фактичних обставин, з якими законодавець пов'язує вирішення спору - строку дії картки.

Установлено, що строк дії картки, визначено до січня 2014 року ( зворот а.с.6).

Отже, позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якого просив відповідач, так як до суду з даним позовом банк звернувся 04 жовтня 2017 року, тобто поза межами позовної давності.

Доводи позивача про те, що строк дії картки продовжений не підтверджені належними та допустимими доказами.

Посилання на знімок екрану з банківського програмного комплексу «Приват24» який, на думку представника банку, засвідчує те, що строк дії картки продовжений до листопада 2018 року не є достатнім підтвердженням отримання ОСОБА_2 нової картки. Відповідного журналу з підписом відповідача про видачу кредитної картки на новий строк суду не надано.

Скріншот з програмного комплексу про транзакції використання ніби -то нової картки суд визнає недостатнім та ненадійним доказом того, що нова картка боржником була отримана і, відповідно, строк позовної давності не пропущений.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіжна погашення кредиту ОСОБА_2 було здійснено 6 лютого 2015 року. Проте, визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

Крім того, районний суд не дав належної оцінки тому, що позовні вимоги про стягнення сум комісії та пені, які є неконкретизованими та не розмежованими, внаслідок чого колегія суддів позбавлена можливості дати оцінку підставності цих вимог та визначити окремо їх складові ( окремо по пені та комісії).

Отже, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог банку за пропуском строку звернення до суду.

Разом з тим рішення районного суду в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення суми 2360 грн.33 коп. штрафів є вірним та підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2 ,376 ч.1 п.4, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 16 січня 2018 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором від 20 лютого 2010 року в сумі 37206,54 грн. та судового збору 1600 грн., ухваливши нове рішення, яким в задоволенні вказаних вимог відмовити за пропуском строку звернення до суду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий-суддя /підпис/ О. В. Прядкіна

Судді: /підпис/ О.І. Обідіна

/підпис/ Л.М. Хіль

Повний текст постанови складено 25.04.2018р.

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області О. В. Прядкіна