Постанова № 73613443, 16.04.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 441/1681/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Перетятько О.В.

Провадження № 22-ц/783/7478/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. М.

Категорія:81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

секретаря: Цапа П.М.,

за участю: апелянта- Мини Г.Р. та її представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

представника ПАТ «Державний ощадний банк України» - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 12 грудня 2017 року,-

в с т а н о в и л а:

в вересні 2014р. ПАТ «Державний ощадний банк України» звернувся в суд із позовом у якому просив стягнути з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 402 від 31.05.2012р., укладеним між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_5, а саме на нерухоме майно – нежитлову будівлю, крамницю, міні-бар, які знаходяться у м. Городок, Львівської області, вул. Чорновола, 16-«б» загальною площею 297.5 кв.м., і належить на праві приватної власності ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, реєстровий № 401 від 31.05.2012р., серії ВРС № 659333, посвідченого приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Львівської області, з метою погашення заборгованості за кредитним договором № 1978 від 31.05.2012р., розмір якої становить 475244 грн. 13 коп.

Заочним рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 03.02.2015р. позов задоволено, вирішено стягнути з ОСОБА_5, 18.11.1965р.н., що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ № 10013/039 філії – Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» (м. Городок, майдан Гайдамаків, 27 Львівської області) шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 402 від 31.05.2012р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_5, а саме на нерухоме майно – нежитлову будівлю, крамницю, міні-бар, які знаходяться у м. Городок, Львівської області, по вул. Чорновола, буд.16-«б», загальною площею 297.5кв.м. і належить на праві приватної власності ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованому № 401 від 31.05.2012р., серії ВРС № 659333, посвідченого приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Львівської області, з метою погашення заборгованості за кредитним договором № 1978 від 31.05.2012р., розмір якої становить 485369 грн. 35 коп.. Встановлено початкову ціну предмета іпотеки за договором іпотеки нерухомого майна від 31.05.2012р. 648000 грн., що визначена на підставі звіту про оцінку майна, здійсненого суб’єктом оціночної діяльності ТзОВ «ТЕРМІН ЛТД» станом на 01.08.2014р., визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

Заява про перегляд заочного рішення відповідачем не подавалася, таке останньою не оскаржувалося, а відтак рішення набрало законної сили.

В жовтні 2017р. ОСОБА_5 звернулася до Городоцького районного суду Львівської області із заявою про перегляд рішення цього суду у зв'язку з нововиявленими обставинами.

В заяві покликалася на те, що окрім рішення Городоцького районного суду Львівської області від 03.02.2015р., яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, 06.11.2014р. було ухвалено рішення Залізничним районним судом м. Львова про стягнення з неї кредитної заборгованості за цим же кредитом. На жодному із судових засідань вона не була, про наявність двох тотожних рішень суду вона не знала, дізналася про такі 20.09.2017р., коли звернулася до Всеукраїнського громадського об’єднання «Народний антикорупційний нагляд» із заявою про допомогу у відновленні справедливості щодо незаконних дій банку. Таким чином, у неї є правові підстави звернутися до суду із заявою про скасування на підставі ст.ст.205, 223 ЦПК України судового рішення Городоцького районного суду Львівської області від 03.02.2015р., яке було прийнято після того, як 29.12.2014р. набрало законної сили рішення Залізничного районного суду м. Львова у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмету та з тієї самої підстави. Під час укладення договору купівлі-продажу майна вартістю 625000 грн. 31.05.2012р. вона не знала і не могла знати, що нерухоме майно, яке вона набуває, знаходиться під заставою у банку, а дії нотаріуса вчиняються всупереч вимогам ст.74 Закону України «Про нотаріат» та ст.13 Закону України «Про іпотеку». При дослідженні матеріалів, що були залишені попереднім власником майна ОСОБА_6 у приміщенні магазину за адресою: м. Городок, вул. Чорновола, 16-«б» Львівської області, 20.09.2017р. представником ВГО виявлено три аркуші паперу формату А-4, на яких мала місце інформація про те, що ОСОБА_6 на момент укладення Кредитного договору № 1978 від 31.05.2012р. станом на 01.05.2012р. мав терміновий борг перед Банком в сумі 437500 грн., прострочені борги перед цим же Банком на суму 862527грн. 88 коп., які мали місце раніше, а також, як можна зробити висновок із запису, передав банку у заставу майно вартістю 625000 грн.. При укладенні договору купівлі-продажу майна між нею і ОСОБА_6 з вини останнього було порушено п.6.1.3 Договору купівлі-продажу. Завірюючи цей договір купівлі-продажу нотаріус ОСОБА_7 зобов’язаний був здійснити необхідну перевірку на предмет наявності обтяжень чи заборон на майно, що продається, однак цього не зробив або зробив це із порушенням закону, чим завдав їй матеріальну і моральну шкоду. Як випливає із п.1.2 Кредитного договору від 31.05.2012р., банк надав їй кредит для придбання нерухомості нежитлового призначення. Це положення кредитного договору має тісний зв’язок із нововиявленою обставиною, оскільки майно вона придбала за власні, а не за кредитні кошти в сумі 625000 грн. Окрім цього, як випливає із п.1.3 згаданого договору, надання кредиту в сумі 437500 грн. здійснювалося одноразово шляхом безготівкового перерахування коштів для погашення заборгованості позичальника ОСОБА_6 перед банком, а не було направлено на придбання нерухомого майна, що було предметом іпотеки. Між нововиявленими записами і фактичними обставинами справи є причинно-наслідковий зв’язок, що не був досліджений у судовому засіданні. Це дає підстави вважати, що у відношенні до неї з боку банку, продавця майна ОСОБА_6 та нотаріуса ОСОБА_7 мав місце обман, наслідки якого регламентуються ст.230 ЦК України. Отже нововиявлені обставини мають істотне значення і потребують скасування рішення Городоцького районного суду Львівської області від 03.02.2015р.

Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 12 грудня 2017 року заяву ОСОБА_5 залишено без задоволення.

Дану ухвалу оскаржила ОСОБА_5.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала постановлено з порушенням норм процесуального і матеріального права та з неповним з`ясуванням усіх обставин справи. Зокрема зазначає, що рішення Залізничного районного суду м. Львова було тотожним із Рішенням Городоцького районного суду, так як підставою позову був один і той самий кредитний договір №1978 від 31.05.12р. між тими самими сторонами, а саме між Банком і ОСОБА_5 та мав один той самий предмет позову – стягнення кредитної заборгованості на суму 475 244, 13 грн., окрім того зазначає, що порядок стягнення кредитної заборгованості за одним і тим самим Кредитним договором не мають і не можуть бути підставою для розгляду позову Банку в двох різних судах. Враховуючи наведене просить скасувати ухвалу суду першої інстанції .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта - ОСОБА_5 та її представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, представника ПАТ «Державний ощадний банк України» - ОСОБА_4 щодо заперечення доводів скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення враховуючи таке.

Відповідно до пункту 9 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу (надалі ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи наявні матеріали справи та вимоги закону колегія суддів приходить переконання, що оскаржуване рішення в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про залишення без задоволення заяви ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Городоцького районного суду Львівської області від 03.02.2015 року, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав, передбачених ч.2 ст. 361 ЦПК України, для перегляду за нововиявленими обставинами рішення суду, що набрало законної сили, оскільки рішення Залізничного районного суду м. Львова стосувалося солідарного стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_8 заборгованості за кредитним договором № 1978 від 31.05.2012 року, в той час як рішення Городоцького районного суду Львівської області від 03.02.2015 року стосувалося стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором від 31.05.2012 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відтак, предмет спору в цих рішеннях суду не був тотожним, такі рішення не є взаємовиключні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 19.09.2014 року ПАТ «Ощадбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вимоги мотивувало тим, що 31.05.2012 року між ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 1978, відповідно до якого, позивач надав, а відповідач прийняв кредит в сумі 437 500, 00 грн., з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 17.11.2020 року. Кредит наданий для придбання нерухомості - нежитлового призначення. За умовами кредитного договору позичальник зобов'язувався сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 15,5 % річних.

Для забезпечення виконання зобов'язань між сторонами було укладено договір іпотеки №402, предметом якого є нежитлове приміщення за адресою: Львівська область м. Городок, вул. Чорновола,16-б.

30.09.2013 року між сторонами було укладено додатковий договір про внесення змін до кредитного договору №1978 від 31.05.2012 року.

Починаючи з листопада місяця 2013 року позичальник допускала порушення умов кредитного договору, про що була попереджена, проте заборгованість не ліквідована.

27.10.2014 року ПАТ «Ощадбанк» була подана заява про уточнення позовних вимог, де зазначено, що станом на 17.10.2014 року заборгованість позивачки становить 485 369,35 грн., просило суд про стягнення з ОСОБА_5 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №402 від 31.05.2012 року, на нерухоме майно за адресою Львівська область м. Городок, вул. Чорновола,16-б (нежитлове приміщення), з метою погашення заборгованості за кредитним договором №1978 від 31.05.2012 року розмір якої становить 485 369,35 грн. встановити початкову ціну предмета іпотеки в розмірі 648 000 грн., визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

Заочним рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 03.02.2015 року позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_8 – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ №10013/039 філії - Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» (м.Городок, майдан Гайдамаків 27 Львівської області, код ЄДРПОУ 09325703, р/р 373949039005) шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №402, від 31.05.2012 року укладеним між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_5, а саме на нерухоме майно - нежитлову будівлю, крамницю, міні - бар, які знаходяться у м. Городок, вул. Чорновола,16-б», загальною площею 297.5 кв.м і належить на праві приватної власності ОСОБА_5, на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованому № 401 від 31.05.2012 року, серії ВРС № 659333, посвідченого приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Львівської області,

з метою погашення заборгованості за кредитним договором № 1978 від 31.05.2012 року розмір якої становить 485 369 грн. 35 коп. (чотириста вісімдесят п'ять тисяч триста шістдесят дев'ять гривень 35 коп.), що складається з:

залишку строкового кредиту - 390 982.79 грн.

залишку прострочених платежів по кредиту - 21 194.29 грн.

залишку прострочених платежів по відсотках - 58 563.49 грн.

суми нарахованої пені по відсотках - 5 540.75 грн.

суми нарахованої пені по кредиту - 1 410.96 грн.

рівень інфляції за період з 31.05.2012 - 17.10.2014 р. - 6 413.59 грн.

3% річних від простроченої суми - 1263.48 грн.

Встановлено початкову ціну предмета іпотеки за договором іпотеки нерухомого майна від 31.05.2012 року 648 000.00 (шістсот сорок вісім тисяч грн.), що визначена на підставі звіту про оцінку майна, здійсненого суб'єктом оціночної діяльності ТзОВ «ТЕРМІН ЛТД», станом на 01.08.2014 року

Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ №10013/039 філії - Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» в м.Городок, майдан Гайдамаків 27 Львівської області, (код ЄДРПОУ 09325703, р/р 373949039005) судовий збір в розмірі 3654.00 грн. та витрати за оголошення в пресі в сумі 250 грн. 02 коп..

18.10.2017 року ОСОБА_5 звернулася в суд із заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Городоцького районного суду Львівської області від 03.02.2015року у справі №441/1681/14-ц.

Як на нововиявлену обставину посилається на те, що окрім рішення Городоцького районного суду Львівської області від 03.02.2015 року, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, 06.11.2014 року було ухвалено рішення Залізничним районним судом м. Львова про стягнення з неї кредитної заборгованості за цим же кредитом. На жодному із судових засідань вона не була, про наявність двох тотожних рішень суду вона не знала, дізналася про такі 20.09.2017 року, коли звернулася до Всеукраїнського громадського об’єднання «Народний антикорупційний нагляд» із заявою про допомогу у відновленні справедливості щодо незаконних дій банку. Таким чином, у неї є правові підстави звернутися до суду із заявою про скасування на підставі ст.ст.205, 223 ЦПК України судового рішення Городоцького районного суду Львівської області від 03.02.2015 року, яке було прийнято після того, як 29.12.2014 року набрало законної сили рішення Залізничного районного суду м. Львова у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмету та з тієї самої підстави. Під час укладення договору купівлі-продажу майна вартістю 625000 грн. 31.05.2012 року вона не знала і не могла знати, що нерухоме майно, яке вона набуває, знаходиться під заставою у банку, а дії нотаріуса вчиняються всупереч вимогам ст.74 Закону України «Про нотаріат» та ст.13 Закону України «Про іпотеку». При дослідженні матеріалів, що були залишені попереднім власником майна ОСОБА_6 у приміщенні магазину за адресою: м. Городок, вул. Чорновола, 16-«б» Львівської області, 20.09.2017 року представником ВГО виявлено три аркуші паперу формату А-4, на яких мала місце інформація про те, що ОСОБА_6 на момент укладення Кредитного договору № 1978 від 31.05.2012 року станом на 01.05.2012 року мав терміновий борг перед Банком в сумі 437500 грн., прострочені борги перед цим же Банком на суму 862527грн. 88 коп., які мали місце раніше, а також, як можна зробити висновок із запису, передав банку у заставу майно вартістю 625000 грн.. При укладенні договору купівлі-продажу майна між нею і ОСОБА_6 з вини останнього було порушено п.6.1.3 Договору купівлі-продажу. Завіряючи цей договір купівлі-продажу нотаріус ОСОБА_7 зобов’язаний був здійснити необхідну перевірку на предмет наявності обтяжень чи заборон на майно, що продається, однак цього не зробив або зробив це із порушенням закону, чим завдав їй матеріальну і моральну шкоду. Як випливає із п.1.2 Кредитного договору від 31.05.2012 року, банк надав їй кредит для придбання нерухомості нежитлового призначення. Це положення кредитного договору має тісний зв’язок із нововиявленою обставиною, оскільки майно вона придбала за власні, а не за кредитні кошти в сумі 625000 грн. Окрім цього, як випливає із п.1.3 згаданого договору, надання кредиту в сумі 437500 грн. здійснювалося одноразово шляхом безготівкового перерахування коштів для погашення заборгованості позичальника ОСОБА_6 перед банком, а не було направлено на придбання нерухомого майна, що було предметом іпотеки. Між нововиявленими записами і фактичними обставинами справи є причинно-наслідковий зв’язок, що не був досліджений у судовому засіданні. Це дає підстави вважати, що у відношенні до неї з боку банку, продавця майна ОСОБА_6 та нотаріуса ОСОБА_7 мав місце обман, наслідки якого регламентуються ст.230 ЦК України. Отже нововиявлені обставини мають істотне значення і потребують скасування рішення Городоцького районного суду Львівської області від 03.02.2015року.

Відповідно до ст. 361 ЦПК України в чинній на час звернення із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами та прийняття рішення за цією заявою, рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Передбачений главою 4 розділу У ЦПК України перегляд судових рішень, що набрали законної сили, у зв’язку з нововиявленими обставинами є самостійною стадією цивільного процесу, в якому судом перевіряється наявність чи відсутність правових підстав для цього - юридичних факті, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло потягти ухвалення іншого за змістом судового рішення.(п.1 роз’яснень постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у з’язку з нововиявленими обставинами»).

Пункти 1-4 ч. 2 ст. 361 ЦПК України передбачають підстави для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв’язку з нововиявленими обставинами, такими є:

- істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

- встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

- скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

- встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами, суд має виходити з визначених ч. 2 ст. 361 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в ст. ст. 362, 364 ЦПК України. Судове рішення не може переглядатися у зв’язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені ч.2 ст.361 ЦПК України, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку або Верховним Судом України, а також, якщо обставини, визначені ч.2 ст. 361 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Тобто, відсутня законодавчо передбачена підстава для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, як встановлення нових обставин.

Згідно з роз’ясненнями п.3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами» нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК).

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вказана правова норма передбачає, що це мають бути обставини, вони повинні бути істотними, тобто, такими, що якби вони були відомі раніше, то суд ухвалив би інше рішення; вони є нововиявленими, а не новими обставинами, тобто, існували на час розгляду судом спору, вони входять до предмету доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов’язки осіб, які беруть участь у справі. При цьому наведений перелік підстав для перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами, який визначений у частині другій ст. 361 ЦПК України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Підставою перегляду будь-якого судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами є те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.

Оскільки необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов’язки осіб, які беруть участь у справі, на думку колегії суддів зазначена заявником обставина, яку він вважає нововиявленою, і яка, на думку заявника, є підставою для перегляду за нововиявленими обставинами рішення Городоцького районного суду Львівської області від 03.02.2015 року, не є нововиявленою обставиною, такою, що має істотне значення для вирішення даного спору. Зазначені заявником обставини не входить до предмета доказування у даній справі, не могли вплинути на висновки суду про права та обов’язки осіб, які беруть участь у даній справі, зазначені заявником обставини стосуються іншого предмету спору, оскільки рішення Залізничного районного суду м. Львова стосувалося солідарного стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_8 заборгованості за кредитним договором № 1978 від 31.05.2012 року, в той час як рішення Городоцького районного суду Львівської області від 03.02.2015 року стосувалося стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором від 31.05.2012 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, відтак не є нововиявленою обставиною у даній справі в розумінні ст. 361 ЦПК України.

Судове рішення не може переглядатись у зв’язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені ч.2 ст. 361 ЦПК України, відсутні.

З врахуванням вищенаведеного, вірним є висновок суду першої інстанції про відсутність передбачених ч.2 ст. 361 ЦПК України підстав для перегляду рішення Городоцького районного суду Львівської області від 03.02.2015 року у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Відповідно до ч.2 ст. 365 ЦПК України розглянувши заяву, суд може скасувати судове рішення, що переглядається, і прийняти нове судове рішення або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.

Враховуючи відсутність передбачених ч.2 ст. 361 ЦПК України підстав для перегляду рішення Городоцького районного суду Львівської області від 03.02.2015 року у зв’язку з нововиявленими обставинами, суд першої інстанції вірно залишив без задоволення заяву ОСОБА_5 про перегляд рішення Городоцького районного суду Львівської області від 03.02.2015 року за нововиявленими обставинами.

За наведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що така обставина як незнання заявника про обставини укладення договору купівлі-продажу об’єкта нерухомості, який в подальшому виступив предметом іпотеки, а також наявність чи відсутність заборгованостей у ОСОБА_6 продавця майна, не може вважатися нововиявленою, оскільки це не було предметом доказування у даній справі, не є істотною обставиною та не впливає на висновки суду, предметом позову було стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, на момент розгляду справи іпотечний договір не був визнаний недійсним, обставини його укладення не були предметом дослідження судом, а відтак така обставина, а також покликання представника відповідача на введення в оману при укладенні договору та інше може служити підставою для звернення до суду із новим позовом, а не для перегляду рішення Городоцького районного суду Львівської області від 03.02.2015 року за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367,368,п.1.ч.1 ст.374,375,381,382,384 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_5 – залишити без задоволення.

Ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 12 грудня 2017 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 23.04.2018 року.

Головуючий: О.М.Ванівський

Судді: Р.П. Цяцяк

ОСОБА_9