Постанова № 73613288, 16.04.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 454/1449/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Струс Т.В.

Провадження № 22-ц/783/6514/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. М.

Категорія:31

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

секретаря: Цапа П.М.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_6.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представників ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 14 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди завданої злочином,-

в с т а н о в и л а:

В червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди завданої злочином.

В обґрунтування вимог зазначав, що 18.07.2011 року біля 24 год. 30хв. відповідач керуючи мотоциклом марки «Днепр-11», реєстраційний номер ЛВН 9660, що належить ОСОБА_7 та їдучи автодорогою сполученням м.Червоноград - ОСОБА_8, в м. Белз, Сокальського району, без захисного мотошолома, проявив злочинну недбалість та неувагу до дорожньої обстановки, виїхав на зустрічну смугу, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 Внаслідок наїзду позивач отримав тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення, і з спричиненими травмами був госпіталізований у Червоноградську міську лікарню. Зазначає, що вина відповідача у вчиненні вказаного злочину доведена повністю та його дії кваліфіковано за ч.2 ст. 286 КК України. Внаслідок даної ДТП позивачу завдано матеріальної та моральної шкоди. Щодо моральних збитків зазначає, що він закінчив навчання у військовій академії та був направлений на постійне місце служби у військову частину. В результаті ДТП він не зміг приступити до виконання своїх службових обов’язків і з огляду на тілесні ушкодження ще довго не зможе приступити до служби. Позивач не був поставлений на фінансове та матеріальне забезпечення у військовій частині і на сьогодні не отримує зарплати. Таким чином, внаслідок ДТП йому завдано збитки в розмірі не отриманої заробітної плати в розмірі 10 000 грн. Також ним понесено затрати на лікування, що становлять 10 000 грн. З метою надання правової допомоги він був також змушений укласти угоду із адвокатом та сплатити йому гонорар в сумі 4 000 грн. Вважає, що дані кошти мають бути відшкодовані йому відповідачем. Що стосується моральної шкоди, зазначив, що у зв’язку із отриманими чисельними травмами внаслідок вказаної ДТП, він зазнав великого фізичного болю і душевних страждань. Терпить сильні болі і по сьогоднішній день. Будучи цілком здоровим, позивач планував присвятити себе військовій службі, однак внаслідок злочинних дій відповідача, його плани не реалізувалися. Крім цього, спричиненої шкоди відповідач так йому і не відшкодував. Просить стягнути із відповідача в його користь 24 000 грн. відшкодування майнової та 500 000 грн. відшкодування моральної шкоди.

В заяві про уточнення позовних вимог, позивач зазначав, що крім мотивів наведених у первинному позові хоче повідомити, що в результаті незаконних дій відповідача він зазнав значних матеріальних затрат щодо відновлення стану свого здоров’я, а саме в тому, що додатково 14.02.2012 року проходив у ТОВ «Медичний центр ОСОБА_9» медичні обстеження і за які було затрачено кошти в сумі 1 799,45 грн. Що стосується моральної шкоди, додатково повідомляє, що з часу вчинення відповідачем злочину, він проходив неодноразові лікування у різних медичних установах щодо відновлення свого стану здоров’я. Крім цього, проходить лікування у психоаналітика. Просить стягнути із відповідача у його користь 21 799,45грн. відшкодування матеріальної шкоди та 2 000 000 грн. відшкодування моральної шкоди.

В заяві про доповнення позовних вимог, представник позивача ОСОБА_3 просила стягнути із відповідача ОСОБА_5 у користь ОСОБА_2 21 799,45грн. відшкодування матеріальної шкоди та 2 000 000 грн. відшкодування моральної шкоди та крім цього, додатково зазначала, що її син ОСОБА_2 на час скоєння злочину так і на даний час є військовослужбовцем Збройних сил України (підполковник) і йому завдано матеріальної та моральної шкоди. Так, в період з 18.07.2011р. по 17.08.2011р. він знаходився на стаціонарному лікуванні у Львівському військовому госпіталі і був виписаний на амбулаторне лікування. Також в період жовтня 2011р. він 21 день знаходився на стаціонарному лікуванні у військовому госпіталі м. Сімферополя в АР Крим. З 18.11.2011р. по 14.12.2011р. лікувався у Львівському військовому госпіталі. В березні 2012р. він 21 день знаходився на стаціонарному лікуванні у військовому госпіталі м. Сімферополя в АР Крим. З 10.05.2012р. по 01.06.2012р. лікувався у ВМКЦ Кримського регіону. У вересні 2012р. він 21 день знаходився на стаціонарному лікуванні у військовому госпіталі в м. Севастополь. Далі частково виходив на службу, пересувався за допомогою милиць. В лютому 2013р. знаходився 21 день на стаціонарному лікуванні у військовому госпіталі м. Сімферополя в АР Крим. В 2014р. знаходився на амбулаторному лікуванні та у зв’язку із анексією Криму переїхав із сім’єю в м. Белз. Документи щодо його лікування в АР Крим знаходяться в Криму. З 11.03.2015р. по 20.03.2015р. він знаходився на лікуванні в Одеському військовому госпіталі. Зазначає, що на даний час стан здоров’я її сина є поганим, він має постійні головні болі, поперекового відділення хребта, кволість та поганий стан здоров’я при зміні погоди.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 14 вересня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_2 10 000 (десять тисяч) грн. відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_5 в дохід держави 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржили представники ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4

В апеляційній скарзі зазначають, що рішення винесено з порушенням норм матеріального права, неповністю встановлено усі фактичні обставини справи, не прийнято та не досліджено, не оцінено докази, не вірно застосовано норми чинного законодавства. Вказують, що у зв’язку з тим, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_2, в нього в голові на рівні мозку між півкулями утворилась ретроцеребральна киста розміром до 18 х 23 мм, а тому йому необхідне обстеження за кордоном в Ізраїлі та проведення операції. Звертають увагу на те, що районний суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_2 поніс матеріальні витрати на правову допомогу, а саме оплату послуг адвоката ОСОБА_10 в сумі 4 000 гривень, в підтвердження цього суду було надано договір про надання правової допомоги та копія квитанції до прибуткового касового ордера. Зазначають, що адвокат ОСОБА_10 був представником потерпілого на досудовому слідстві та у всіх судових засіданнях з 2011 року по квітень 2015 року, а це більше 30 судових засідань.

Просять скасувати рішення суду першої інстанції, яким частково задоволено позов про стягнення з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_2 10 000 гривень відшкодування моральної шкоди та ухвалити нове рішення, яким задоволити позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 в повному обсязі про відшкодування шкоди завданої злочином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_6 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи на користь ОСОБА_2 10000.00 грн. моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок кримінального правопорушення, вчиненого відповідачем, позивачу було завдано моральну шкоду, яка підлягає стягненню з врахуванням характеру вчиненого діяння відповідачем, яке характеризується необережною формою вини, глибини фізичних та душевних страждань позивача, а також вимоги розумності та справедливості, визначив її розмір 10000.00 грн. Крім того, враховуючи документальне підтвердження позивачем понесених майнових витрат на загальну суму 13588,64грн., його твердження про не збереження із об'єктивних підстав документів щодо підтвердження суми реальних витрат, що становлять майнову шкоду, а також компенсацію сплачену йому відповідачем згідно розписки в сумі 20 000.00 грн., суд прийшов до висновку, що відповідачем в повній мірі відшкодовано позивачу майнову шкоду, а відтак така не підлягає стягненню на користь позивача.

Колегія суддів не повністю погоджується з таким висновком районного суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, вироком Сокальського районного суду від 27.11.2014 року ОСОБА_5 визнано винним в тому він 18.07.2011 року біля 24год. 30хв. керуючи мотоциклом марки «Днепр-11», реєстраційний номер ЛВН 9660, що належить ОСОБА_7 та їдучи автодорогою сполучення Червоноград - ОСОБА_8, в м. Белз, Сокальського району, без захисного мотошолома, проявив злочинну недбалість та неувагу до дорожньої обстановки, виїхав на зустрічну смугу, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 Внаслідок чого він отримав тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення. ОСОБА_5 визнано винним за ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки. На підставі ст. 1 ЗУ «Про амністію» від 08.04.2014р. ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного судом покарання.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13.07.2016 року вирок Сокальського районного суду від 27.11.2014 року в частині вирішення цивільного позову скасовано, кримінальне провадження в цій частині направлено на новий розгляд в порядку цивільного судочинства, в решті вирок залишено без змін.

Згідно з висновком судово - медичної експертизи №1951 від 02.08.2011 року у потерпілого ОСОБА_2 виявлено відкритий перелом діафізів правої гомілки, перелом склепіння черепа, забій головного мозку середнього ступеня важкості, перелом поперечних відростків 3-х поперекових хребців справа, синці і садна на голові, на тулубі, на кінцівках, рану на правій гомілці та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже факти, встановлені вироком суду, який набрав законної сили, а саме факт спричинення відповідачем ОСОБА_5 позивачу ОСОБА_2 внаслідок ДТП тілесних ушкоджень, що встановлені вказаним вироком суду не підлягає доказуванню за даною справою.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно із ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Таким чином, виходячи із змісту зазначеної норми, для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Крім цього, згідно із ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1997 року «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Як вбачається з довідки, що міститься у досліджених матеріалах кримінальної справи №454/2725/13-к, (Т. 1 а.с. 155) за №1728 від 02.11.2011 року, що видана ВЧ №А3674, встановлено, що заробіток який мав отримати майор ОСОБА_2 в період серпня-жовтня 2011року складає 8241,01грн.

З відповіді на запит адвоката, що міститься у (Т.2 а.с. 109) наданої ВЧ №А3674за вих. 1531 від 09.10.2012 року, зокрема вбачається, що ОСОБА_2 мав можливість отримати грошове забезпечення в сумі 8241грн., якщо б прийняв посаду згідно припису. Посаду прийняв після лікарняного 19.10.2011 року.

З наявних в матеріалах справи фіскальних чеків встановлено, що на придбання позивачем медикаментів затрачено кошти в загальній сумі 2190,91грн.

Також із акту про надані медичні послуги від 25.11.2014 року (Т.3 а.с. 206), що наданий ТОВ «Медичний центр ОСОБА_9», встановлено, що ОСОБА_2 надані медичні послуги, загальна вартість яких становить 1799,45грн.

Крім цього, із копій фіскальних чеків, від 14.02.2012 року та 17.02.2012 року, виданих ТОВ «Медичний центр ОСОБА_9», встановлено, що ОСОБА_2 затрачено кошти в загальній сумі 1299грн. за ряд медичних послуг.

Відтак, документально підтвердженими втратами є: втрачений заробіток позивача в період серпня-жовтня 2011року в сумі 8241,01грн, що підтверджується довідкою Військової частини А3674 за №1728 від 02.11.2011року; витрати на лікування та придбання ліків в загальній сумі - 5289,36грн. (2190,91грн.(фіскальні чеки на придбання ліків, що датовані після ДТП в 2011р. + 1799,45грн. (акт про надані медичні послуги від 25.11.2014 року ТОВ «Медичний центр ОСОБА_9») + 1299грн. (копій фіскальних чеків від 14.02.2012 року та 17.02.2012 року, видані ТОВ «Медичний центр ОСОБА_9»); витрати на придбання квитків - 58,27грн., а всього - 13588,64грн.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою від 18.11.2011 року матір’ю позивача ОСОБА_2Б, про те, що вона в приміщенні суду отримала від ОСОБА_11 (матір відповідача) суму в розмірі 20 000грн. в рахунок часткового погашення майнової шкоди.

А відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідачем в повній мірі відшкодовано позивачу майнову шкоду, яка ним понесена в межах наявності документального підтвердження таких витрат та позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що районний суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_2 поніс матеріальні витрати на правову допомогу, а саме оплату послуг адвоката ОСОБА_10 в сумі 4 000 гривень, в підтвердження цього суду було надано договір про надання правової допомоги копія квитанції до прибуткового касового ордера є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази підтвердженнявитрат на правову допомогу, зокрема, щодо виконаних робіт адвокатом (розрахунок, акт тощо), що згідно роз'яснень, наданих у п.48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Зважаючи на вищенаведене колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками суду, однак не погоджується з розміром моральної школи, визначеної судом.

Згідно з ч. 1ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю, стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої щодо членів її сім’ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

З матеріалів кримінальної справи, з вироку Сокальського районного суду від 27.11.2014 року, вбачається, що внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_5 позивачу ОСОБА_2Б було заподіяно тяжке тілесне ушкодження.

Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи кошти на відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, визначаючи її розмір, суд першої інстанції вірно керувався положеннями ст.ст.23,1167 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 року, відповідно до якої слід враховувати глибину, тривалість фізичних і душевних страждань, яких внаслідок неправомірних дій відповідача зазнав позивач, враховувати вимоги розумності і справедливості. Суд прийшов до висновку, що внаслідок неправомірних дій відповідача були порушені життєві зв’язки позивача, він змушений була прикладати зусиль для нормалізації свого життя, що потребувало від нього певних зусиль.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь - яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь - який її розмір може мати суто умовний вираз.

Разом з тим, згідно абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Вирішуючи вимогу позивача про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд першої інстанції на зазначені вимоги закону належної уваги не звернув, та в повній мірі не встановив обсяг моральних страждань, які поніс пелех Д.Б, внаслідок винних дій відповідача.

Колегія суддів погоджується з посиланнями ОСОБА_2 в позовній заяві ОСОБА_2 та апеляційній скарзі на те, що внаслідок вчиненого з вини відповідача ДТП, він зазнав не лише фізичного болю внаслідок отриманих ним тілесних ушкоджень, але й переляку та нервового потрясіння, глибоких душевних страждань, тривалий час не міг відновити свій душевний і фізичний стан, оскільки таке підтверджується зібраними, дослідженими та перевіреними судом доказами, що районним судом при ухваленні оскаржуваного рішення належним чином не враховано.

На думку колегії суддів, визначений судом першої інстанції, розмір компенсації на відшкодування моральної шкоди не в повній мірі відповідає встановленим судом обставинам справи, характеру протиправного діяння, а саме, вчинення кримінального правопорушення, яке класифікується, як тяжке, і призвело до тривалого розладу здоров’я.

З врахуванням того, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен бути адекватним завданій моральній шкоді, зважаючи на тривалий розлад здоров’я внаслідок вчинення відповідачем кримінального правопорушення, що призвело до значних вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача внаслідок неправомірних дій відповідача, їх значну тривалість, час та зусилля, які були необхідні для відновлення попереднього стану, беручи до уваги глибину фізичних та душевних страждань, враховуючи вимоги розумності та справедливості, колегія суддів, з врахуванням тих обґрунтувань підстав для стягнення моральної шкоди, зазначених позивачем у позовній заяві, вбачає підстави для збільшення розміру на відшкодування завданої пелех Д.Б. моральної шкоди, оскільки 10000.00 грн., які стягнув суд першої інстанції на відшкодування завданої ОСОБА_2Б, моральної шкоди, є значно заниженим і такий не відповідає глибині, тривалості їх моральних страждань та душевних переживань і вважає, що така підлягає стягненню в розмірі 100 000.00 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2.ч.1 ст.374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу представників ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4– задовольнити частково.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 14 вересня 2017 року– в частині стягнення розміру моральної шкоди змінити, збільшивши розмір моральної шкоди, який підлягає до стягнення з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_2 до 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 23.04.2018 року.

Головуючий : О.М. Ванівський

Судді: Р.П. Цяцяк

ОСОБА_12