Ухвала суду № 73612449, 25.04.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/2253/18

Провадження № 2-а/461/231/18

УХВАЛА

25.04.2018 року Галицький районий суд м.Львова в складі:

головуючого-судді Стрельбицького В.В.,

при секретарі Збожній О.Р.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління інженерного господарства Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, третя особа – ОСОБА_2 про зобов’язання вчинити дії шляхом надання дозволу на перепоховання,

встановив:

позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління інженерного господарства Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, третя особа – ОСОБА_2 про зобов’язання вчинити дії шляхом надання дозволу на перепоховання.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до положень ст.20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

2) адміністративні справи, пов’язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:

оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;

уточнення списку виборців;

оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум;

оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;

3) адміністративні справи, пов’язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо:

примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;

примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;

затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;

продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;

затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні;

затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Як видно зі змісту адміністративного позову, такий поданий з приводу зобов’язання суб’єкта владних повноважень до вчинення дій, а саме надання дозволу на перепоховання, що не відноситься до категорій справ, передбачених у ч.1 ст.20 КАС України, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

У зв’язку з наведеним судом постановлено на обговорення питання про передачу справи за підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду.

Третя особа в судовому засіданні віднесла вирішення питання про передачу справи за підсудністю на розсуд суду.

Інші учасники процесу в судове засідання не з’явились.

Відповідно до ч.6 ст.7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Чинним Кодексом адміністративного судочинства не передбачено механізму передачі справи, з одного адміністративного суду до іншого, у зв’язку з порушенням правил предметної підсудності при подачі позову.

Разом з тим, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу (ч.1 ст.318 КАС України).

Одночасно пунктом 3 ч.1 ст.29 КАС України, передбачено, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) від 20 липня 2006 року зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, який не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, що не мала регулювання законом.

Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

За таких обставин вважаю за доцільне, можливе та необхідне застосувати аналогію закону, а саме положення Кодексу адміністративного судочинства України, що регулюють порядок передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого, у випадку порушення правил територіальної юрисдикці (підсудності).

Враховуючи наведене, суд вважає, що дана справа не підсудна Галицькому районному суду м.Львова як адміністративному, а тому, з метою дотримання правил предметної підсутності, адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління інженерного господарства Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, третя особа – ОСОБА_2 про зобов’язання вчинити дії шляхом надання дозволу на перепохованняслід передати на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Керуючись ст.ст.20,29 КАС України,

постановив:

Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління інженерного господарства Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, третя особа – ОСОБА_2 про зобов’язання вчинити дії шляхом надання дозволу на перепоховання - передати на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.354 ЦПК України, учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддя: Стрельбицький В.В.