Вирок № 73612297, 25.04.2018, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/4857/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2018 року Залізничний районний суд м. Львова у колегіальному складі суддів:

головуючого судді: Бориславського Ю.Л.,

суддів: Боровкова Д.О., Румілової Н.М.,

за участю секретаря судового засідання: Сех Г.В.,

прокурора: Криштановича С.С.,

обвинуваченої: ОСОБА_1,

захисника: Малечка М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Буянів, Жидачівського району, Львівської області, громадянки України, українки, з вищою освітою, не одруженої, не працюючої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, проживає на АДРЕСА_3, раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.149 КК України, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 спільно із невстановленою особою на ім'я «ОСОБА_4», матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці розробили спільний злочинний план щодо вербування особи з використанням уразливого стану особи для подальшої сексуальної експлуатації.

Реалізуючи спільний злочинний умисел, у відповідності до відведених ролей, ОСОБА_1 попередньо домовившись із ОСОБА_3 про зустріч 10.08.2017року, перебуваючи у відпочинковій зоні озера «Задорожнє», що поблизу с. Дроговиж Миколаївського району Львівської області, зустрілась із останньою та розпочала дії, спрямовані на вербування ОСОБА_3, як особи молодого віку, привабливої зовнішності, яка опинилась в скрутних життєвих обставинах (малозабезпечена, без стійких соціальних зв'язків), з метою її сексуальної експлуатації в Турецькій Республіці, а саме переконувала останню, що вона зможе заробляти у вказаній державі значні суми грошових коштів (100 доларів США за одну годину надання сексуальних послуг). Також, ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_3 про те, що у разі, якщо вона погодиться надавати сексуальні послуги в Турецькій Республіці, то особа на ім'я «ОСОБА_4» профінансує її переліт у вказану державу, проживання там та забезпечення охорони при наданні нею сексуальних послуг. Викликавши у ОСОБА_3 уявлення про вигідність і правдивість такої пропозиції та враховуючи її уразливий стан, який виразився у збігу тяжких особистих та сімейних обставин, викликаних внаслідок залишення постійного місця проживання, втрати постійного джерела доходів, перебування у скрутному матеріальному становищі, остання надала згоду на пропозицію ОСОБА_1

В такий спосіб, ОСОБА_1, реалізовуючи спільний із особою на ім'я «ОСОБА_4» злочинний умисел на вербування осіб з використанням її уразливого стану, завербувала ОСОБА_3 для подальшої сексуальної експлуатації останньої.

Продовжуючи реалізацію спільного із особою на ім'я «ОСОБА_4» умислу на торгівлю людьми з метою її експлуатації, 18.08.2017року ОСОБА_1, перебуваючи за місцем свого фактичного проживання на АДРЕСА_1, зустрілась із ОСОБА_3 та маючи умисел на переміщення особи, на автомобілі таксі перемістила ОСОБА_3 з АДРЕСА_1 до приміщення ДП «Міжнародний аеропорт «Львів», що на вул. Любінська, 168 у м. Львові для подальшого вильоту в Турецьку Республіку, де ОСОБА_3 мала зустріти особа на ім'я «ОСОБА_4» та забезпечити її експлуатацію шляхом надання нею послуг сексуального характеру.

Цього ж дня, 18.08.2017року в приміщенні ДП «Міжнародний аеропорт «Львів», що на вул. Любінська, 168 у м. Львові, після проходження паспортного контролю на виїзд з території України ОСОБА_1 була затримана працівниками правоохоронних органів.

У судовому засіданні допитана обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину, передбаченого ч. 2 ст.149 КК України визнала повністю, не заперечила фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, у вчиненому щиро розкаюється, просить суд її суворо не карати.

Враховуючи те, що обвинувачена, її захисник та прокурор не оспорюють обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам судового провадження положення ст.349 КПК України, ухвалив провести судовий розгляд даної справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у справі, оскільки на цьому не наполягали учасники судового розгляду, а фактичні обставини справи ніким не оспорювалися.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_1 доведена повністю, дії обвинуваченої ОСОБА_1 органом досудового слідства кваліфіковано вірно за ч.2 ст.149 КК України, так як обвинувачена своїми умисними діями вчинила вербування та переміщення людини, з метою експлуатації, з використанням уразливого стану особи, за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні обвинуваченій виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винної.

У судовому засіданні прокурор просив визнати обвинувачену ОСОБА_1 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років із конфіскацією майна.

При призначенні покарання обвинуваченій слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженої є її виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування, тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженої.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, який є особливо тяжким злочином, вчиненим умисно, з корисливих мотивів, особу винної, яка раніше не судима, повністю визнала свою вину, розкаялася у вчиненому злочині, позитивно характеризується за місцем реєстрації, на обліках в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, такі пом'якшуючі обставини як щире каяття, обставини, які обтяжують покарання судом не встановлені.

Виходячи з наведеного, суд приходить до переконання, що для досягнення цілей і покарання відповідно до ч.2 ст.50 КК України, обвинуваченій ОСОБА_1 слід обрати покарання достатнє і необхідне для її виправлення та попередження скоєння нею нових злочинів у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції статті обвинувачення.

Між тим, приймаючи до уваги наведені обставини, що пом'якшують покарання, відсутність обтяжуючих обставин, суд також враховує, що обвинувачена ОСОБА_1 на даний час перебуває в стані вагітності, ставлення обвинуваченої до вчиненого, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 ст.75 КК України і звільнити її від відбування покарання з випробуванням, оскільки на думку суду припинення протиправної поведінки та недопущення злочинів з її боку у майбутньому можливе за ефективного контролю поведінки та виправлення можливе без реального відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки, який буде оптимальним, покаже стійкість такого виправлення і неможливість вчинення нею в подальшому інших злочинів із покладенням обов'язків, передбачених ч.1 п.1, 2 ст.76 КК України.

При цьому, з огляду на положення ст.77 КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, до особи не може бути призначене додаткове покарання у виді конфіскації, а від так, суд приходить до переконання що до ОСОБА_1 не підлягає застосуванню додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні - відсутні.

На підставі ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.50, 65-67, 75, 76, 149 КК України, ст.100, 368, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.149 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 /п'ять/ років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного їй покарання із випробуванням протягом іспитового строку тривалістю два роки.

Зобов'язати ОСОБА_1, відповідно до ч.1 п.1, 2 ст.76 КК України, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації ; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання протягом іспитового строку.

Речові докази: мобільний телефон марки Iphone, IMEI НОМЕР_1, в якому знаходилась сім карта мобільного оператора ТОВ «Лайфсел» з абонентським номером НОМЕР_2, паспорт громадянина України для виїзду закордон виданий на ім'я ОСОБА_1, серія та номер НОМЕР_3, що вилучено під час особистого обшуку у ОСОБА_1, а також вилучений 18.08.2017 під час проведення обшуку у приміщенні квартири АДРЕСА_1 ноутбук марки Acep, серійний номер: LXPQXDC00300507B6E2000 - повернути ОСОБА_1, як власнику;

- квитки на авіарейс сполученням Львів - Стамбул, виданий на ім'я ОСОБА_1, дата та час вильоту 18.08.2017 о 16.50 год., квиток на авіарейс сполученням Стамбул - Адана, виданий на ім'я ОСОБА_1, дата та час вильоту 18.08.2017 о 20.15 год., які зберігаються у СУ ГУ НП у Львівській області - знищити.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя: (підпис)

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно.

Головуючий суддя Ю.Л. Бориславський