Ухвала суду № 73612218, 23.04.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 320/7037/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/718/18 Головуючий в 1-й інстанції – Колодіна Л.В.

Єдиний унікальний № 320/7037/16-к

Категорія – ст. 15 ч.3 - ст. 115 ч.1 КК України Доповідач в 2-й інстанції – ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі суддів:

головуючого Білоконева В.М.,

суддів Тютюник М.С., Рассуждай В.Я.,

при секретарі Волошині С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку дистанційно в режимі відео конференції, матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12016080140004032 відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, який не працює, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 115, ч.2 ст. 125 КК України;

за участю прокурора Мотренко М.В., потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника потерпілих адвоката ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_6,

за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_7, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 грудня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

в апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 вказує, що з вироком не згоден, так як сторона обвинувачення необґрунтовано винесла йому вирок за ст. 115 ч.1 через ч.3 ст. 15 КК України. Прокурором не було надано факту нанесення ним ножових поранень, а тим більше з умислом, так як його не вивозили на слідчий експеримент, а також не була надана довідка з воєнкомату за формою 7 «б». При затриманні через 9 днів у нього взяли відбитки долонь, вони всі були в порізах, так як була довга боротьба за ніж з де кільками людьми, суд це не врахував, покази його вітчима є неправдивими.

В своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, не оспорюючи доведеність вини свого підзахисного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, вважає, що вищезазначений вирок є незаконним через неправильне застосування судом першої інстанції за інший інкримінований його підзахисному злочин закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення із застосуванням статті КК України про менш тяжке кримінальне правопорушення.

Зокрема, стосовно обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, зазначає, що об'єктивна сторона подій, які відбулись 05.08.2016 року в будинку № 95 по вул. Михайлівська в с Семенівка Мелітопольського району, з урахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, ним також не ставиться під сумнів. Однак, ОСОБА_8 інкриміновано вчинення незакінченого замаху на вбивство, тобто на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Згідно з обставинами, викладеними в обвинувальному акті, визначаючи вид умислу, а, відповідно, і кваліфікацію дій його підзахисного стосовно потерпілого ОСОБА_3, сторона обвинувачення, на його погляд, виходила з даних, отриманих під час досудового розслідування, а саме з того, що 05.08.2017 р. між ОСОБА_2 і потерпілим відбувся словесний конфлікт, а згодом, підійшовши з ножем до потерпілого, його підзахисний висловив погрозу його вбивства.

Проте, будучи допитаним в якості потерпілого в судовому засіданні ОСОБА_3 показав, що в день цих подій жодного конфлікту між ним і обвинуваченим не було, і будь-яких погроз, у тому числі вбивства, ОСОБА_2 відносно нього не виказував. При цьому, обвинувачений знаходився у стані сильного алкогольного сп'яніння.

Допитана 14.12.2017 р. в судовому засіданні інша потерпіла ОСОБА_4 пояснила, що обвинувачений має велику фізичну силу. Він мав можливість впоратись з двома особами похилого віку за наявності бажання завдати смерті потерпілому ОСОБА_3 Зокрема, після того, як вона залишила будинок і побігла до сусіда, обвинувачений мав можливість позбавити життя ОСОБА_3 за наявності відповідного бажання. Інших переконливих доказів наявності у його підзахисного прямого умислу сторона обвинувачення в судовому засідання не надала.

За таких обставин слід констатувати про відсутність в діях обвинуваченого прямого умислу на умисне вбивство ОСОБА_3, при наявності в його діях такого виду непрямого умислу, як невизначений умисел, за якого винна особа допускає настання шкідливих наслідків здоров'ю потерпілого, але він не має чіткого уявлення про те, якою фактичне буде шкода. Відповідальність у таких випадках настає за фактично спричинений наслідок. Відповідно до висновку СМЕ діями його підзахисного потерпілому ОСОБА_3 завдано: рану передньої черевної стінки, проникаючу в черевну порожнину з пошкодженням низхідної ободової кишки і за очеревинного простору, яка кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент посягання; рану грудної клітини зліва, не проникаючу в плевральну порожнину, з переломом 4-го ребра, яка кваліфікується як середньої тяжкості тілесне ушкодження; рану задньої поверхні лівого плеча з крайовим переломом плечової кістки, яка кваліфікується як середньої тяжкості тілесне ушкодження; рану 2-го пальця правої кістки, яка кваліфікується як легкі тілесні ушкодження.

Таким чином, дії ОСОБА_2 за даним епізодом слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент посягання. Просить змінити вирок Мелітопольського міськрайонного суду від 14.12.2017 р. у справі № 320/7037/16-к відносно ОСОБА_8, змінивши в порядку, передбаченому п. 2 ч. 1 ст. 408 КПК України, правову кваліфікацію його дій ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України та ч. 2 ст. 125 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України та ч. 2 ст. 125 КК України. Призначити ОСОБА_8 кримінальне покарання в межах санкції ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 125 КК України.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарг; в судових дебатах: захисника та обвинуваченого, зокрема в останньому слові, які просили апеляційні скарги задовольнити; прокурора, потерпілих та представника потерпілих, які просили апеляційні скарги залишити без задоволення, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 грудня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, ч.1 ст.115, ч.2 ст.125 КК України та призначено йому покарання: - за ч.2 ст.125 КК України – у вигляді 2 років обмеження волі; - за ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України – у вигляді 9 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у вигляді 9 років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 19 серпня 2016 року.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили - залишено у вигляді тримання під вартою.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, зараховано обвинуваченому ОСОБА_2 у строк відбуття покарання, строк його попереднього ув’язнення з 19.08.2016 (включно) по 20.06.2017 (включно) з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі, а з 21. 06. 2017 року (включно) з розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі до набрання вироком законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер – НОМЕР_2, моральну шкоду, заподіяну злочином, в розмірі 100 000 гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер – НОМЕР_3, моральну шкоду, заподіяну злочином, в розмірі 25 000 гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, на користь держави (р/р № 31116115700009, одержувач – УК у Шевченківському районі м. Запоріжжя/24060300, код банку 813015, код ЄДРПОУ 38025367, назва банку6 ГУДКСУ у Запорізькій області) витрати на проведення дактилоскопічної експертизи в розмірі 351 грн. 84 коп. Вирішена доля речових доказів.

Згідно зі змістом оскаржуваного судового рішення, 05 серпня 2016 року, приблизно о 20 годині 10 хвилин, знаходячись на території домоволодіння за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, с. Семенівка, вул. Михайлівська, буд. № 95, між обвинуваченим ОСОБА_2, який перебував у стані алкогольного сп’яніння, а також потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_3, на ґрунті особистих неприязних відносин, виник словесний конфлікт, по закінченню якого обвинувачений ОСОБА_2 пішов з вищевказаного будинку.

Після чого, того ж дня, приблизно о 22 годині 40 хвилин, обвинувачений ОСОБА_2 будучи в стані алкогольного сп’яніння, маючи умисел на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, на ґрунті особистих неприязних відносин з потерпілим ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, який є особою похилого віку, повернувся до будинку № 95 по вул. Михайлівській в с. Семенівка Мелітопольського району Запорізької області, маючи при собі заздалегідь підшукане знаряддя злочину – ніж, з довжиною клинка 37 см, увійшов до кімнати, вищевказаного будинку, в якій знаходився потерпілий ОСОБА_3, лежачи на ліжку. Після цього, громадянин ОСОБА_2, продовжуючи свої злочинні дії, підійшов до потерпілого ОСОБА_3 та висловив погрозу вбивством на його адресу, а потім реалізуючи свій злочинний умисел, вищевказаним ножем, умисно, з метою вбивства, наніс 3 удари в область передньої черевної стінки, грудної клітини зліва та лівої верхньої кінцівки потерпілого ОСОБА_3, який захищаючись, схопив правою рукою лезо ножа, чим спричинив потерпілому наступні тілесні ушкодження: рану передньої черевної стінки, проникаючу в черевну порожнину з пошкодженням низхідної ободової кишки і заочеревинного простору, яка кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння; рану грудної клітини зліва по середній пахвовій лінії, не проникаюча в плевральну порожнину, з переломом 4-го ребра в кінці ранового каналу, яка кваліфікується як середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке потягло за собою тривалий понад 21 день) розлад здоров’я; рану задньої поверхні лівого плеча з крайовим переломом плечової кістки в області дна рани, яка кваліфікується як середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке потягло за собою тривалий понад 21 день) розлад здоров’я; рану 2-го пальця правої кисті, яка кваліфікується, як легкі тілесні ушкодження.

Однак, обвинувачений ОСОБА_2 з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для умисного вбивства ОСОБА_3, так як під час скоєння ним злочину втрутилась потерпіла ОСОБА_4 та зупинила злочинні дії обвинуваченого ОСОБА_2 шляхом чинення йому активного опору, а тим часом потерпілий ОСОБА_3, рятуючись, зміг втекти з місця вчинення злочину та йому було надано своєчасну медичну допомогу.

Одразу ж після вчинення замаху на вбивство потерпілого ОСОБА_3, 05 серпня 2016 року, приблизно о 22 годині 50 хвилин, знаходячись в приміщенні будинку за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, с. Семенівка, вул. Михайлівська, буд. № 95, обвинувачений ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, яка є особою похилого віку, на ґрунті особистих неприязних відносин з потерпілою ОСОБА_4, ножем з довжиною клинка 37 см, який він мав при собі, умисно наніс потерпілій ОСОБА_4 не менше 5 ударів в область тулуба та правої руки, заподіявши їй, тим самим, тілесні ушкодження у вигляді: наскрізного колото-різаного поранення тулубу з локалізацією шкірних ран в поперековій області та на правій бічній поверхні тазу, двох різаних ран в області правої ліктьової ямки, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний (більше 6, але не більше 21 дня) розлад здоров’я; різаних ран середньої третини правого передпліччя та правої кисті, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

За наслідками розгляду апеляційної скарги колегією суддів встановлено наступне.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_2 про недоведеність його вини у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Висновки районного суду про наявність вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України за вказаними у вироку обставинами, підтверджена дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема:

- показаннями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_3, який суду пояснив, що ОСОБА_2 є його пасинком та він виховує його з семирічного віку. Він може його охарактеризувати як конфліктну людину, та таку, що постійно вживає алкогольні напої. Зазначив, що конфлікти виникали між ними з приводу того, що ОСОБА_2 не працює. 05 серпня 2016 року, повернувшись з роботи ОСОБА_2, вимагав у матері ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 100 грн. На що остання, посварившись, віддала йому гроші та ОСОБА_2 пішов з дому. Ввечері цього ж дня він приліг на дивані у вітальні та дивився телевізор, а його дружина пішла відпочивати у спальну кімнату. В цей час у кімнату увійшов ОСОБА_2 та нічого не говорячи наніс йому удар ножем в бік. Далі ОСОБА_2 знову замахнувся на нього з ножем, однак потерпілий підставив ліву руку та схопився за лезо ножа. Почувши, що в вітальні щось відбувається, в кімнату вибігла ОСОБА_4 та, накинувши халат на горло ОСОБА_2, відтягнула його від потерпілого. Після чого, ОСОБА_2 побіг за дружиною потерпілого та також наніс їй удари ножем. Потерпілий також зазначив, якщо б дружина не відтягнула ОСОБА_2 від нього - то він би вбив його. Від отриманих травм він тривалий час знаходився на лікуванні;.

- показаннями в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_4, яка суду пояснила, що ОСОБА_2 є її сином, що мешкає разом з нею та її чоловіком ОСОБА_3 Зазначила, що її син конфліктна людина, він не вважає її та чоловіка «за людей» та вона боїться свого сина. 05 серпня 2016 року ОСОБА_2 повернувся з роботи та повідомивши, що він отримав заробітну платню, дав їй 500 грн., при цьому він перебував в стані алкогольного сп’яніння. Після чого він знову пішов з дому. Ввечері цього ж дня вона разом з чоловіком пішли відпочивати. Почувши з вітальні галас «Что ты ОСОБА_5 делаешь», вона вбігла в кімнату та побачила плями крові, а також сина, який тримав її чоловіка та намагався ножем його проштрикнути. Вона декілька разів вдарила ОСОБА_2 по голові, а потім накинувши халат на горло ОСОБА_2 відтягнула його від чоловіка. Після цього, вона вибігла на вулицю, а ОСОБА_2, наздоганяючи, наніс їй удари ножем в область сідниці. Вона почала кричати та кликати сусідів, які мешкають по сусідству. Потім вона попросила сусіда, щоб він пішов та подивився як там її чоловік. Зазначила, що якби не вона - то ОСОБА_2 вбив би її чоловіка. Крім того потерпіла пояснила, що її син завжди мав ножі та у разі їх придбання - купував одразу декілька. Після чого погрожував цими ножами їй та її чоловіку;

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_9, яка суду пояснила, що ОСОБА_4 є її двоюрідною сестрою та родина ОСОБА_4 мешкає по сусідству з ними. Також з ними мешкає син ОСОБА_4 – ОСОБА_2 З обвинуваченим має добрі стосунки. Так, ввечері 05 серпня 2016 року вона почула галас ОСОБА_4, яка кричала: «Вызывайте полицию и скорую. Он нас порезал». Коли ОСОБА_4 забігла до них у двір, вона побачила, що остання була в крові та в закривавленій нічній сорочці, а ОСОБА_2 біг за нею, при цьому ножа в його руках вона не бачила, оскільки було темно. ОСОБА_4 повідомила їй, що в будинку знаходиться сильно порізаний ОСОБА_3, та попросила чоловіка свідка зайти до будинку та подивитися на свого чоловіка. Взявши лопату, її чоловік пішов у двір ОСОБА_3. Свідок ОСОБА_9 також суду пояснив, що батьки належним чином займалися вихованням ОСОБА_2 та намагалися щоб у нього було усе… ОСОБА_6 чому таке відношення до батьків з боку сина – зрозуміти не може;

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_10, який суду пояснив, що родина ОСОБА_3 мешкає по сусідству з ними. Вони є людьми неконфліктними. З ними також мешкає син ОСОБА_4 – ОСОБА_2 Так, ввечері 05 серпня 2016 року він з дружиною відпочивали та почули як сусідка ОСОБА_4 кричала: «ОСОБА_9, ОСОБА_5 нас подрезал». Коли ОСОБА_4 забігла до них у двір, він побачив, що остання була в закривавленій нічній сорочці, а ОСОБА_2 біг за нею та в його руці був ніж. Він швидко схопив лопату, щоб відбиватися від ОСОБА_2, тільки після того останній повернувся додому. Свідку відомо зі слів ОСОБА_4, що ОСОБА_2 погрожував їй, говорячи: «Я тебя сейчас завалю…». Також, свідок бачив, що ОСОБА_3 був дуже порізаний та в районі ліктя проглядалась кістка. Також свідок пояснив, що у його дворі було багато крові;

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_11, яка суду пояснила, що обвинувачений – її рідний брат. На час подій свідка там не було. Зі слів батьків їй відомо, що в той день він прийшов з роботи в нетверезому стані, т.я. отримав зарплатню. Брат порізав батька. На крики прибігла мати та накинув халат на шию, відтягнула ОСОБА_2. Крім того свідок пояснив, що брат постійно погрожував свідку, дитині свідка, батькам. Він також ображав батьків нецензурною лайкою та завжди носив при собі ножі. Знаходячись у нетверезому стані, хватався за сокиру та ножі. Бажав, щоб йому усі підкорювалися;

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_12, який суду пояснив, що чув крики ОСОБА_4 «Спасите. Помогите. Убивают». Після чого кричав ОСОБА_2 Свідок особисто бачив в руках ОСОБА_2 великий ніж, лезо якого складає приблизно 55 см. ОСОБА_2 відав ніж свідку, після чого свідок викинув його у кущі;

- протоколом огляду місця події від 06 серпня 2016 року, згідно якого предметом огляду є домоволодіння № 95 по вул. Михайлівська в м. Мелітополь Запорізької області. На час огляду встановлено, що починаючи з в’їзних воріт домоволодіння і до входу до житлового будинку на асфальтному покритті, на поверхні плитки прибудови до будинку, внутрішнього боку вхідних дверей, на шторах в кімнатах, на порозі кімнати № 4, на подушці, ковдрі та килимі, що знаходяться в кімнаті № 4, на підлозі в кімнаті № 5, маються сліди плям речовини бурого кольору у вигляді крапель та потьоків різних розмірів. В ході огляду було вилучено фрагмент наволочки зі слідами речовин бурого кольору, фрагмент штори (занавіски), фрагмент тюлі зі слідами РБК, змив речовини бурого кольору ;

- висновком експерта №1918 від 21 вересня 2016 року, яким встановлено, що на футболці потерпілого ОСОБА_3 (об'єкт №1) встановлена наявність крові людини та виявлений антиген Н, що не виключає походження крові від особи/осіб/групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В ізосерологичної системи АВ0, в тому числі від самого потерпілого ОСОБА_3 Домішка крові свідка ОСОБА_4 та (або) підозрюваного ОСОБА_2 не виключається, за наявності у останніх на момент події тілесних ушкоджень з зовнішньою кровотечею;

- висновком експерта №1917 від 21 вересня 2016 року, яким встановлено, що на нічній сорочці ОСОБА_4 (об'єкт №1) встановлена наявність крові людини та виявлений антиген Н з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В, що не виключає походження крові від особи/осіб/ групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В ізосерологичної системи АВ0, в тому числі від самої ОСОБА_4 Домішка крові потерпілого ОСОБА_3 та (або) підозрюваного ОСОБА_2 не виключається, за наявності у останніх на момент події тілесних ушкоджень з зовнішньою кровотечею;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 29 вересня 2016 року з фіксацією його проведення, в ході якого за участю потерпілого ОСОБА_3 було відтворено обставини дій обстановки події, яка мала місце 05 серпня 2016 року та підтверджено свідчення потерпілого ОСОБА_3;

- висновком експерта №694 від 28 вересня 2016 року, яким встановлено, що у ОСОБА_13 були тілесні ушкодження - рана передньої черевної стінки, проникаюча в черевну порожнину з пошкодженням низхідної ободової кишки і заочеревинного простору, яка кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння; рана грудної клітини зліва по середній пахвовій лінії, не проникаюча в плевральну порожнину, з переломом 4-го ребра в кінці ранового каналу, яка кваліфікується як середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке потягло за собою тривалий понад 21 день) розлад здоров’я; рана задньої поверхні лівого плеча з крайовим переломом плечової кістки в області дна рани, яка кваліфікується як середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке потягло за собою тривалий понад 21 день) розлад здоров’я; рана 2-го пальця правої кисті, яка кваліфікується, як легкі тілесні ушкодження. Всі пошкодження у ОСОБА_3 заподіяні гострим предметом, що наділені колючо-ріжучими властивостями, можливо ножем 05 серпня 2016 року, при викладених вище обставинах. Тілесні ушкодження у ОСОБА_3 утворилися в результаті не менше 4-х травматичних впливів;

- заявою від 22 серпня 2016 року, згідно якої ОСОБА_12 добровільно видав працівникам поліції ніж, який він відібрав у ОСОБА_2 05 серпня 2016 року в ході конфлікту;

- протоколом огляду предмету від 22 серпня 2016 року згідно якого предметом огляду є ніж, довжиною приблизно 51 см, з полімерним руків’ям коричневого кольору довжиною 14 см, який був добровільно виданий ОСОБА_12 Довжина леза вказаного ножа складає 37 см, ширина леза у руків’я – 3,5 см. На ножі маються сліди іржі. В ході огляду було вилучено ніж;

- висновком експерта №420 від 07 жовтня 2016 року, яким встановлено, утворення пошкоджень на футболці потерпілого ОСОБА_3 від дії клинка ножа, що представлений на експертизу – не виключається;

- висновком експерта №677 від 04 жовтня 2016 року, яким встановлено, що у ОСОБА_4 були тілесні ушкодження - наскрізне колото-різане поранення тулубу з локалізацією шкірних ран в поперековій області та на правій бічній поверхні тазу, дві різані рани в області правої ліктьової ямки, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний (більше 6 але не більше 21 дня) розлад здоров’я; різані рани середньої третини правого передпліччя та правої кисті, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Наскрізне колото-різане поранення тулубу з локалізацією шкірних ран в поперековій області та на правій бічній поверхні тазу утворились в результаті одноразового удару колючо-ріжучим предметом, можливо ножем; лінійні рани правої верхньої кінцівки, у яких довжина переважувала над глибиною, були різаними та могли бути спричинені лезом клинка ножа. Ушкодження у ОСОБА_4 утворилися в результаті не менше 5-х травматичних впливів, вони могли виникнути 06 серпня 2016 року при вищевикладених обставинах;

- висновком судово-психіатричного експерта № 454 від 31 серпня 2016 року, яким встановлено, що ОСОБА_2 виявляв та виявляє у теперішній час психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. У період здійснення інкримінованого йому правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, а знаходився у стані гострої алкогольної інтоксикації. Отже, він міг усвідомлювати свої дії й керувати ними. За своїм психічним станом у цей час він також може усвідомлювати свої дії й керувати ними. Примусових заходів медичного характеру не потребує. Потребує протиалкогольного лікування. Протипоказань за психічним станом немає.

Колегія суддів вважає, що показання потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, висновки експертів, протоколи слідчих дій, є належними, допустимими та достовірними доказами, а у своїй сукупності достатніми, оскільки співпадають між собою, як в деталях, так і в цілому, щодо обставин вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.

У зв’язку з цим, колегія суддів вважає доводи апелянтів про те, що у обвинуваченого не було прямого умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_3, необґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 95 КПК України, показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Враховуючи вищевказані вимоги закону, а також те, що із показань:

- потерпілого ОСОБА_3 вбачається, що після сварки з матір’ю ОСОБА_2 пішов з дому. Ввечері цього ж дня він приліг на дивані у вітальні та дивився телевізор, а його дружина пішла відпочивати у спальну кімнату. В цей час у кімнату увійшов ОСОБА_2 та нічого не говорячи наніс йому удар ножем в бік. Далі ОСОБА_2 знову замахнувся на нього з ножем, однак потерпілий підставив ліву руку та схопився за лезо ножа. Почувши, що в вітальні щось відбувається, в кімнату вибігла ОСОБА_4 та, накинувши халат на горло ОСОБА_2, відтягнула його від потерпілого. Після чого, ОСОБА_2 побіг за дружиною потерпілого та також наніс їй удари ножем. Потерпілий також зазначив, якщо б дружина не відтягнула ОСОБА_2 від нього - то він би вбив його;

- потерпілої ОСОБА_4 вбачається, що коли вона вбігла в кімнату та побачила плями крові, а також сина, який тримав її чоловіка та намагався ножем його проштрикнути. Вона декілька разів вдарила ОСОБА_2 по голові, а потім накинувши халат на горло ОСОБА_2 відтягнула його від чоловіка. Після цього, вона вибігла на вулицю, а ОСОБА_2, наздоганяючи, наніс їй удари ножем в область сідниці. Вона почала кричати та кликати сусідів, які мешкають по сусідству. Потім вона попросила сусіда, щоб він пішов та подивився як там її чоловік. Зазначила, що якби не вона - то ОСОБА_2 вбив би її чоловіка,

Колегія суддів вважає ці показання несуперечливими та конкретними, тобто належними, допустимими та достовірними, які прямо підтверджують існування обставин, що підлягали доказуванню у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК України), та які у сукупності з іншими доказами, зокрема з протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_3 та висновками експертів свідчать про те, що у обвинуваченого ОСОБА_2був прямий умисел на вбивство ОСОБА_3, однак з причин, які не залежали від його волі, він не вчинив усіх дій, які вважав необхідним вчинити для доведення злочину до кінця, оскільки потерпіла ОСОБА_4, шляхом активного опору, зупинила його злочинні дії.

Приймаючи до уваги вищевказане, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянтів і про те, що:

- прокурором не було доказано факту нанесення ним ножових поранень, а тим більше з умислом, так як його не вивозили на слідчий експеримент, а також не була надана довідка з воєнкомату за формою 7 «б»;

- при затриманні через 9 днів у нього взяли відбитки долонь, вони всі були в порізах, так як була довга боротьба за ніж з де кільками людьми;

- суд це не врахував, що покази його вітчима є неправдивими;

- будучи допитаним в якості потерпілого в судовому засіданні ОСОБА_3 показав, що в день цих подій жодного конфлікту між ним і обвинуваченим не було, і будь-яких погроз, у тому числі вбивства, ОСОБА_2 відносно нього не виказував. При цьому, обвинувачений знаходився у стані сильного алкогольного сп'яніння;

- в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 пояснила, що обвинувачений має велику фізичну силу. Він мав можливість впоратись з двома особами похилого віку за наявності бажання завдати смерті потерпілому ОСОБА_3, зокрема, після того, як вона залишила будинок і побігла до сусіда, обвинувачений мав можливість позбавити життя ОСОБА_3 за наявності відповідного бажання.

Доводи захисника про відсутність прямого умислу на вбивство у обвинуваченого, оскільки в його діях є тільки непрямий умисел, є також необґрунтованими, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 15 КК замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення відповідного злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Згідно з частиною другою статті 24 КК умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Верховний Суд України у своїх рішеннях (№ 5-32кс12 від 31 січня 2012 року, № 5-26кс13 від 4 липня 2013 року, № 5-46кс13 від 14 листопада 2013 року, № 5-10кс14 від 26 червня 2014 року, № 5-12кс14 від 15 травня 2014 року) неодноразово звертав увагу на те, що замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення й наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Ціль досягнення суспільно небезпечного результату - це конструктивний елемент попередньої злочинної діяльності, у тому числі й замаху. Таким чином, наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо вони були включені в ціль його діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, то вона не могла й вчиняти замах на їх досягнення.

Відповідно до положень пунктів 4, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" при відмежуванні умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, - умисел є прямим, а якщо не бажає, але свідомо припускає їх настання, - умисел є непрямим. Вирішуючи питання про те, з яким (прямим чи непрямим) умислом діяв винуватий, тобто для з'ясування змісту і спрямованості умислу, необхідно зважати на сукупність всіх обставин учиненого діяння і враховувати не тільки поведінку винуватого до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, кількість, характер і локалізацію поранень (поранення життєво важливих органів), заподіяних потерпілому, причини припинення злочинних дій, а й спосіб учинення злочину, засоби і знаряддя злочину.

Про наявність прямого умислу можуть свідчити, зокрема, конкретні дії винуватого, які завідомо для нього повинні були потягти смерть потерпілого і не призвели до смертельного наслідку лише в силу обставин, які не залежали від його волі.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про те, що застосування знаряддя злочину (ножа з довжиною леза 37 см), кількість ударів, характер та локалізацію поранень – 3 удари в область передньої черевної стінки, грудної клітини зліва потерпілому, який в той час знаходився у лежачому стані, свідчить про те, що ОСОБА_2 мав прямий умисел на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_3 Діяння, до якого вдався обвинувачений, не дають підстав вважати, що він намір спричинити потерпілому будь-які тілесні ушкодження, вони (діяння) були завідомо для нього такими, що потягнуть смерть потерпілого, і не привели до смертельного наслідку лише в силу обставин, які не залежали від його волі, зокрема, втручання в його злочину діяльність потерпілої ОСОБА_4, яка зупинила неправомірні діяння, шляхом чинення йому активного опору.

З огляду на це суд першої інстанції правильно кваліфікував діяння ОСОБА_2 як незакінчений замах на вбивство і дійшов обґрунтованого висновку, що за своїми ознаками це діяння становить склад злочину, передбачений частиною третьою статті 15 КК України і частиною першою статті 115 КК України, що виключає кваліфікацію його дій за частиною першою статті 121 КК України.

Колегія суддів вважає, що покарання призначене районним судом обвинуваченому ОСОБА_2 відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 грудня 2017 року, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 115, ч.2 ст. 125 КК України, без змін.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк, - з моменту отримання копії судового рішення.

Судді: