Ухвала суду № 73609888, 20.04.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/1513/17 Головуючий у І інстанції Усатов Д. Д.Провадження № 22-ц/780/1716/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 56 20.04.2018

УХВАЛА

20 квітня 2018 року суддя Апеляційного суду Київської області Мережко М.В., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 жовтня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика», ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійним кредитного договору та визнання недійсними договору іпотеки та договору доручення,

встановив:

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, при цьому пропустивши строк на апеляційне оскарження та не сплативши судовий збір.

Ухвалою судді Апеляційного суду Київської області від 19 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 жовтня 2017 року залишено без руху та надано строк для усунення зазначених недоліків десять днів з дня отримання ухвали.

До Апеляційного суду Київської області повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що ОСОБА_2 05 квітня 2018 року отримав копію ухвали Апеляційного суду Київської області від 19 березня 2018 року (а.с. 142).

12 квітня 2018 року ОСОБА_2 подав до Апеляційного суду Київської області квитанцію про сплату судового збору та клопотання про поновлення пропущеного строку.

Клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 294 ЦПК України (в редакції, що діяла на час ухвалення оскаржуваного рішення) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення було ухвалене 04 жовтня 2017 року (а.с. 81), апеляційну скаргу подано до суду першої інстанції засобом поштового зв’язку 28 лютого 2018 року (а.с. 136).

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 брав участь у судовому засіданні під час розгляду справи в суді першої інстанції, що підтверджується відомостями журналу судового засідання від 20 червня 2017 року (а.с. 66 - 67), був повідомлений про перерву в судовому засіданні до 04 жовтня 2017 року о 09 годині 00 хвилин, що підтверджується відповідною розпискою (а.с. 70).

Крім цього, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 жовтня 2017 року вже було предметом перегляду судом апеляційної інстанції і залишене без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2018 року. Апелянт ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про призначене на 18 січня 2018 року судове засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 107).

У своїй скарзі апелянт зазначив що отримав копію оскаржуваного рішення 25 січня 2018 року, що підтверджується відповідною розпискою на заяві, однак не надав жодного доказу того, що він не мав можливості отримати копію оскаржуваного рішення раніше та звернутися із апеляційною скаргою у встановлений строк. Більше того, з дня отримання ОСОБА_2 копії оскаржуваного рішення до дня звернення з апеляційною скаргою минуло 34 дні, що також перевищує встановлений законом строк на оскарження рішення суду першої інстанції.

У своєму клопотанні ОСОБА_2 вказує, що постійно проживає та працює у Латвійській Республіці, а не в Україні, тому не мав можливості вчасно вчинити процесуальні дії.

Однак, додані до клопотання ксерокопії довідки та картки резидента не можуть бути визнані судом належними та допустимими доказами, що підтверджують постійне місце проживання апелянта поза межами України. Крім цього, в матеріалах справи міститься витяг за відомостями адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України УДМС України у Київській області від 24 лютого 2017 року, з якого вбачається, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 (а.с. 49).

А відтак, вказані у клопотанні причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними.

Відповідно до ч. 4 ст. 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 358 ЦПК України.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов’язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, апелянтом, всупереч вимог цивільно-процесуального законодавства, не надано обґрунтованих підстав для поновлення пропущеного строку, тому за зазначеною апеляційною скаргою відсутні підстави для відкриття апеляційного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, разом з клопотанням про поновлення строку ОСОБА_2 подав до суду квитанцію №ПН1096 від 12 квітня 2018 року, згідно з якою апелянтом сплачено судовий збір на рахунок Апеляційного суду Київської області у розмірі 2880 грн. (а.с. 146).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Згідно з п. 42 постанови №10 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року, статтею 7 Закону № 3674-VI врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, визначених цією статтею, і перелік яких є вичерпним. Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується судом за результатами розгляду справи за клопотанням особи, яка його сплатила, що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства. Про таке повернення зазначається: в ухвалі, якою заява повертається або відмовляється у відкритті провадження у справі, за подання якої сплачується судовий збір; у резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті; в ухвалі про повернення сум судового збору, постановленій як окремий процесуальний документ.

Сплачена сума судового збору повертається не лише в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, а й у разі відмови у відкритті апеляційного та касаційного провадження.

На підставі викладеного, судовий збір у розмірі 2880 грн., сплачений ОСОБА_2 за подачу апеляційної скарги, підлягає поверненню апелянту.

Керуючись ст. 357, 358 ЦПК України, суддя,

ухвалив:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 жовтня 2017 року.

Повернути ОСОБА_2судовий збір у розмірі 2880 (дві тисячі вісімсот вісімдесят) гривень.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Суддя Апеляційного суду

Київської області ОСОБА_1