Постанова № 73609762, 25.04.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/1584/17 Головуючий у І інстанції Єременко В. М.Провадження № 22-ц/780/1742/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 30 25.04.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши в приміщенні Апеляційного суду Київської області у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 29 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним вище позовом, мотивуючи його тим, що 27 листопада 2013 року ОСОБА_5, керуючи автомобілем марки «HYUNDAI IX 35», реєстраційний номер НОМЕР_1, на 54 км + 100 м автодороги «Київ-Харків», що на території Баришівського району Київської області, здійснив наїзд на її матір ОСОБА_6, внаслідок чого від отриманих тілесних ушкоджень остання загинула на місці ДТП.

Постановою старшого слідчого відділу розслідування ДТП слідчого управління ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_7 від 26 березня 2014 року кримінальне провадження № 12013100010000411, відомості про яке внесені до ЕРДР, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 285 КК України було закрито за відсутністю в діях водія ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія, який на законних підставах здійснював експлуатацію автомобіля марки «HYUNDAI IX 35» була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна» відповідно до договору (полісу) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/8878892.

25 жовтня 2016 року позивач повідомила відповідача про настання страхового випадку та звернулася в установленому законом порядку із заявою на виплату страхового відшкодування, в якій просила перерахувати суму страхового відшкодування на банківські реквізити уповноваженого представника ОСОБА_8 6 грудня 2016 року відповідач повідомив позивача про виплату страхового відшкодування на її користь в частині витрат на поховання у розмірі 16 460,00 грн., проте в частині відшкодування моральної шкоди відмовив.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 22 березня 2017 року з ПрАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_4 було стягнуто 5 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої наслідок смерті матері ОСОБА_6

Посилаючись на те, що відповідач здійснив виплату страхового відшкодування (моральної шкоди) лише 17 серпня 2017 року, хоча останнім днем для здійснення такої виплати було 23 січня 2017 року, а указаним рішенням суду встановлено неправомірність його дій, позивач просила за цей період стягнути з відповідача 744,20 грн. - пені за прострочення виплати страхового відшкодування; 344,00 грн. – інфляційних витрат; 84,66 грн. - 3 % річних та 3 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 29 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач, через представника за довіреністю – адвоката ОСОБА_8, подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що суд першої інстанції не обґрунтував свого висновку про відсутність достатніх доказів та підстав для задоволення позову, не з’яcував предмет та підстави заявленого позову та послався на норми матеріального права, які не регулюють спірні правовідносини.

У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «СК «Провідна», в особі свого представника – адвоката ОСОБА_9, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Вважає вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних витрат та 3 % річних за прострочення виплати моральної шкоди суперечить положенню ст. 36.1 та п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Спір щодо моральної шкоди був предметом судового розгляду, а тому строк для виплати страхової виплати був припинений до набрання законної сили відповідного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що положення ст. 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом правила п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України справи, зазначені в цьому положенні, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред’явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії.

Частиною 13 ст. 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У зв’язку з наведеним, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Згідно із ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 27 листопада 2013 року ОСОБА_5, керуючи автомобілем марки «HYUNDAI IX 35», реєстраційний номер НОМЕР_1, на 54 км + 100 м автодороги «Київ-Харків», що на території Баришівського району Київської області, здійснив наїзд на матір позивача ОСОБА_6, внаслідок чого від отриманих тілесних ушкоджень остання загинула на місці ДТП.

Постановою старшого слідчого відділу розслідування ДТП слідчого управління ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_7 від 26 березня 2014 року кримінальне провадження № 12013100010000411, відомості про яке внесені до ЕРДР, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 285 КК України було закрито за відсутністю в діях водія ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія, який на законних підставах здійснював експлуатацію автомобіля марки «HYUNDAI IX 35» була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна» відповідно до договору (полісу) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/8878892 від 1 березня 2013 року.

25 жовтня 2016 року позивач повідомила відповідача про настання страхового випадку, а також звернулася із заявою на виплату страхового відшкодування № НОМЕР_2, в якій просила перерахувати суму страхового відшкодування, яка складається з витрат на поховання в розмірі 16 460,00 грн. та завданої моральної шкоди в розмірі 13 764,00 грн., на банківські реквізити уповноваженого представника ОСОБА_8

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 22 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 15 червня 2017 року, з ПрАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_4 було стягнуто 5 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої наслідок смерті матері ОСОБА_6

Згідно платіжного доручення № 0039892, вказана сума моральної шкоди була виплачена позивачу 17 серпня 2017 року.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність достатніх переконливих доказів та підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за прострочення виплати страхового відшкодування, а сума витрат на правову допомогу перевищує ціну позову більше ніж у два рази.

Проте колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновками суду з огляду на наступне.

За змістом ст. 979 ЦК України, ст. 16 Закону України «Про страхування», за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій сторонці (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату в строк, встановлений договором.

Згідно із ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума – це грошова сума, у межах якої страховик зобов’язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

За правилами ст. 35 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» після надання страховику всіх передбачених законом документів щодо ДТП страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування, і протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення зобов’язаний направити заявнику письмове повідомлення щодо такого рішення.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до абз. 1 ст. 36.2 наведеного Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов’язаний – у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими – прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 1 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» страхове відшкодування шкоди, завданої потерпілому, виплачується за кожним страховим випадком, що настав протягом періоду дії відповідного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності в межах ліміту відповідальності страховика (МТСБУ), з урахуванням умов, зазначених у статті 9 та пункті 19.1 статті 19 Закону.

З матеріалів справи вбачається та не заперечувалося сторонами, що 6 грудня 2016 року відповідач повідомив позивача про виплату страхового відшкодування на її користь в частині витрат на поховання у розмірі 16 460,00 грн., проте в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 13 764,00 грн. відмовив.

Судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено неправомірність таких дій страхової компанії та визнано право позивача як потерпілої особи на виплату страхового відшкодування в вигляді моральної шкоди, завданої у зв’язку із смертю матері ОСОБА_6

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, безпідставно вдався до переоцінки доказів та обставин справи, які сторонами не оспорювалися, та не врахував, що з вини страховика страхове відшкодування фактично було виплачено з простроченням лише 17 серпня 2017 року після захисту її права на отримання такої виплати в судовому порядку.

У ст. 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Пунктом 21 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 1 березня 2013 року роз’яснено, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу страхувальника зобов’язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 526, ч. 2 ст. 625 ЦК).

Отже, зобов’язання страховика про виплату страхувальнику страхових виплат у разі настання страхового випадку є грошовим зобов’язанням, у разі невиконання якого одночасно можуть застосовуватись наслідки, передбачені як нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, так і нормами ст. ст. 549, 550 ЦК України.

Встановлено, що розмір пені, інфляційних витрат та 3% річних залежить від розміру страхового відшкодування, який у даному випадку становить 5 000,00 грн., а також періоду прострочення виплати страхової суми, який становить 206 днів (починаючи з 24 січня 2017 року до фактичної дня виплати, тобто 17 серпня 2017 року).

Проведений представником позивача розрахунок вищевказаних сум, з урахуванням облікової ставки НБУ у певний період часу прострочення та щомісячних показників індексу інфляції в Україні, не ставився відповідачем під сумнів, він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Посилання відповідача на положення ст. 36.2 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг строку для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування припиняється до дати, коли страховику стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили не заслуговують на увагу, оскільки у даному випадку предметом судового розгляду є не питання винуватця ДТП, а прийняте рішення страховика щодо відмови у виплаті страхового відшкодування.

Згідно із ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Враховуючи, що матеріали справи містять договір про надання юридичних послуг, укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_8, додаткову угоду до нього, розрахунок суми винагороди за надану правничу допомогу, акт виконаних робіт та квитанцію про оплату таких робіт, що узгоджується з положеннями ч. ч. 2-4 ст. 137 ЦПК України, понесені позивачем витрати в межах даної спору на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. також підлягають до стягнення з відповідача на її користь.

За таких обставин рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову не відповідає матеріалам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а відтак, відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Крім того, ОСОБА_4 звільнена від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому відповідно до вимог ст. ст. 141, 382 ЦПК України з ПрАТ «СК «Провідна» на користь держави в особі Державної судової адміністрації України стягується судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій в загальному розмірі 1 600,00 грн.

Згідно пункту 2 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Керуючись статтями 367 – 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 29 січня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування шкоди задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_4 744,20 грн. - пені за прострочення виплати страхового відшкодування; 344,00 грн. – інфляційних витрат; 84,66 грн. - 3 % річних та 3 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, а всього – 4 172,86 грн. (чотири тисячі сто сімдесят дві гривні вісімдесят шість копійок).

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень) судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: Ю.М. Кулішенко

ОСОБА_3