Рішення № 73609544, 17.04.2018, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/473/18

Провадження № 2/307/621/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І. при секретарі Цонинець Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за природний газ. Позовні вимоги мотивує тим, що згідно гідно з п.14 Правил надання населенню послуг з газопостачання споживач зобов’язаний проводити оплату за використаний природний газ щомісячно, однак в порушення цих Правил відповідачем своєчасно не проводились розрахунки за спожитий природний газ, що призвело до виникнення заборгованості перед ТОВ «Закарпатгаз Збут» і станом на 31.01.2018 року його заборгованість становить 21438,67 гривень з яких: 18287,57 гривень – основна заборгованість, 2562,01 гривень – інфляційні витрати, 590,08 гривень – 3% річних.

Просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Закарпатгаз Збут» заборгованість за спожитий природній газ у розмірі 21438,67 гривень.

Представник позивача в судове засідання не з’явилася, однак надіслала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позов підтримала повністю, а тому суд в порядку ст.. 169 ЦПК України розглянув справу у її відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоч про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач є користувачем природного газу за адресою с. Вонігово, вул. І. Франка, 20, Тячівського району і в порушення п. 14 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 року за №758, з наступними змінами і доповненнями, станом на 31.01.2018 року допустив заборгованість по оплаті за використаний природний газ в сумі 21438,67 гривень, що стверджується письмовим витягом з історії абонента за рахунком №0500214683.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 10 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договор, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи той факт, що до подібних правовідносин застосовані цивільно-правові норми щодо застосування цивільної відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, до таких правовідносин застосовується і норма статті 625 ЦК, що встановлює обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних.

Правовими наслідками прострочення споживачем комунальних послуг виконання грошового зобов'язання можуть бути і сплата пені, і - на вимогу виконавця - сплата суми втрат від інфляції, і 3% річних. Так, норма статті 20 Законі «Про житлово-комунальні послуги» щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених статтею 625 ЦК.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2562,01 гривень інфляційний витрат та 590,08 гривень 3% річних є також підставними.

Враховуючи наведене, суд вважає, що до правовідносин сторін слід застосувати правила ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст.ст. 526, 625 ЦК України і позов задовольнити.

Судові витрати в частині сплати судового збору покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 81, 209, 223, 263, 265 ЦПК України, ст. 526, 625 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» 21438 (двадцять одну тисячу чотириста тридцять вісім) гривень 67 копійок заборгованості за спожитий природний газ, 1762 гривні сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 13 «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Повний текст рішення суду складено 23 квітня 2018 року.

Головуючий: В.І. Бобрушко