Постанова № 73608892, 25.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/10726/17 Номер провадження 22-ц/775/587/2018

Головуючий у 1 інстанції: Данелюк О.М. Єдиний унікальний номер 234/10726/17

Суддя – доповідач: Краснощокова Н.С. Номер провадження 22-ц/775/587/2018

Категорія: 53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Краснощокової Н.С.,

суддів: Агєєва О.В., Азевича В.Б.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті Донецької області цивільну справу № 234/10726/17

за позовом ОСОБА_2 до Чеської неурядової організації Суспільно корисне товариство «Людина в біді» про витребування трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 25 січня 2018 року (суддя Данелюк О.М.),

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року позивач звернувся до суду з даним позовом.

Посилався на те, що 31 грудня 2015 року він був прийнятий на роботу до Філії компанії «Людина в біді» в Україні за трудовим контрактом на посаду адміністративного помічника проекту. Для укладання контракту ним була подана трудова книжка та копія паспорту. 31.03.2016 року строк контракту закінчився та він був звільнений, при звільненні йому не віддали трудову книжку. На його письмову вимогу про видачу трудової книжки відповідач надав відповідь про те, що він працював за сумісництвом, а тому видача трудової книжки не входить до їх компетенції. Але з такою позицією відповідача він не згоден, тому що робота у філії «Людина в біді» була його основним місцем роботи. Через невидачу трудової книжки з вини відповідача, він не зміг влаштуватися на роботу або хоча б стати на облік у центр зайнятості як безробітний, а тому позбавлений будь-яких засобів для власного існування та забезпечення сім'ї. Просив зобов’язати відповідача видати йому належним чином оформлену трудову книжку та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 3 586,10 доларів США та моральну шкоду в розмірі 4 000 доларів США.

06.12.2017 року позивач подав заяву про зміну підстав позову. Посилався на те, що 17 листопада 2014 року він був прийнятий на роботу до відповідача на посаду оператор зі збору та обробки інформації, згідно трудового договору строком по 28 лютого 2015 року включно. 31 березня 2016 року строк його контракту закінчився та він був звільнений. При звільненні йому не видали трудову книжку. При неодноразовому зверненні, у тому числі письмовому, відповідач зазначав, що не знає, де знаходиться його трудова книжка. Через невидачу трудової книжки з вини відповідача він не зміг влаштуватися на роботу або хоча б стати на облік у центр зайнятості як безробітний, а тому позбавлений будь-яких засобів для власного існування та забезпечення сім'ї. Відповідно до ч.5 ст. 235 КЗпП України, п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого органу працівникові виплачується середній заробіток за увесь час вимушеного прогулу. Оскільки відповідач у день звільнення не видав йому належно оформлену трудову книжку, він зобов’язаний виплатити йому середній заробіток за увесь час вимушеного прогулу, що становить 154 436,70 грн. із розрахунку середньоденного заробітку 264,90 грн. за 583 робочих дні. При прийнятті на роботу він усно повідомив роботодавця про те, що його трудова книжка залишилась на попередньому місці роботи на непідконтрольній Україні території у м. Донецьку. Роботодавець погодився та уклав з ним контракт 17 листопада 2014 року. Пунктом 5.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників передбачено, що дублікат трудової книжки також може бути виданий за новим місцем роботи у зв'язку з відсутністю доступу до трудової книжки працівника внаслідок надзвичайної ситуації, передбаченої Кодексом цивільного захисту України, або проведення антитерористичної операції на території, де працював працівник. У разі відновлення доступу до трудової книжки записи з дубліката про періоди роботи переносяться до трудової книжки. При цьому на першій сторінці дубліката робиться напис: "Дублікат анульовано", посвідчується печаткою роботодавця за останнім місцем роботи працівника та дублікат повертається його власнику. При виписуванні трудової книжки, або вкладиша до неї, або дубліката трудової книжки власник або уповноважений ним орган стягує з працівника суму її вартості. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний постійно мати в наявності необхідну кількість бланків трудових книжок і вкладишів до них. Оскільки відповідачем порушене його право на отримання трудової книжки, а у відповідача він працював з листопада 2014 року, просив зобов’язати відповідача видати йому належним чином оформлену трудову книжку, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 154 436,70 грн., моральну шкоду в розмірі 50 000 грн..

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 25 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позову. Посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд ухвалив рішення, взявши за основу трудовий договір від 31 грудня 2015 року, а рішення прийняв по вимогам, що були викладені у заяві про зміну підстави позову за трудовим договором від 17 листопада 2014 року. Фактично, судом не надано належної правової оцінки трудовому договору від 17 листопада 2014 року. У заяві про прийняття на роботу він влаштовувався за сумісництвом на посаду менеджера зв’язку, а при укладанні трудового договору від 17 листопада 2014 року був прийнятий на повну зайнятість на роботу на посаду оператором зі збору та обробки інформації, яку виконував на протязі дії вказаного договору. Наказ про прийняття на роботу від 17.11.2014 року виданий з порушенням трудового законодавства, оскільки суперечить положенням укладеного трудового договору від 17.11.2014 року. Тому вважає вказаний документ неналежним доказом, а судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до умов трудового договору від 17.11.2014 року він був працевлаштований на повну зайнятість. Те, що після укладання трудового договору від 17.11.2014 року він був допущений до виконання трудових обов’язків і виконував їх з 17.11.2014 року по 28.02.2015 року не заперечувалось відповідачем. Відповідно до ст. 24 КЗпП України на роботодавця покладається обов’язок укладання трудових договорів, наказів чи розпорядження про прийняття на роботу, а значить саме роботодавець несе відповідальність за правильність складання вказаних документів. Беручи до уваги, що відповідач, в порушення ст. 47 КЗпП України, пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників не видав йому у день звільнення належно оформлену трудову книжку, то відповідно до ч.5 ст. 235 КЗпП України та п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників відповідач зобов’язаний виплатити йому середній заробіток за увесь час вимушеного прогулу.

В засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1 підтримував апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні. Позивач в засідання апеляційного суду не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення йому 20 квітня 2018 року поштового відправлення – судової повістки.

Представник відповідача в засідання апеляційного суду не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений, клопотання представника відповідача ОСОБА_3Ю, про відкладення розгляду справи через її зайнятість у іншому судовому процесі відхилене судом, як необґрунтоване.

Згідно із ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача адвоката ОСОБА_1, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив із того, що згідно наказу від 17.11.2014 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу за сумісництвом в компанію «Людина в біді». 31 грудня 2015 року сторони уклали трудовий договір строком з 01.01.2016 року по 31.03.2016 року включно. Позивач працював на повну зайнятість за сумісництвом на посаді адміністративний помічник проекту, що підтверджується копією трудового договору від 31.12.2015 року та визнається сторонами. Позивачем був підписаний трудовий договір, відповідно до п.1 якого він прийнятий на роботу за сумісництвом з 31.12.2015 року по 31.03.2016 року включно, що сторони визнали в судовому засіданні. Відповідно до заяви позивача заробітна плата при звільненні йому була виплачена вчасно й у повному обсязі. Оскільки позивач був прийнятий на роботу за сумісництвом відповідач не повинен заводити трудову книжку на позивача й, відповідно, не був повинен видавати йому трудову книжку при звільненні з роботи за сумісництвом по закінченню строку трудового договору. Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення компенсації втрати частини доходів суд зазначив, що позивачем не надано деталізованої довідки про розмір заборгованості по заробітній платі, не надано доказів, за які конкретно місяці виникла заборгованість та відсутні докази того, що позивач звертався до відповідача за отриманням цієї інформації.

З вказаними висновками суду погодитись неможливо, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам та вимогам матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення, суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (пункти 1-4 ч.1 ст. 264 ЦПК України).

Частиною 4 ст. 265 ЦПК України визначено, що у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Із справи вбачається, що позивач, звернувшись із позовом у даній справі, просив зобов’язати відповідача видати йому належним чином оформлену трудову книжку та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 3 586,1 доларів США та у відшкодування моральної шкоди 4 000 доларів США, посилаючись на те, що він з 31 грудня 2015 року по 31 березня 2016 року працював у відповідача за контрактом адміністративним помічником проекту, після звільнення йому не віддали трудову книжку, через що він не мав змоги влаштуватись на роботу або стати на облік у центр зайнятості.

06 грудня 2017 року позивач змінив підставу позову та зазначив, що він був прийнятий на роботу до відповідача згідно трудового договору від 17.11.2014 року строком по 28 лютого 2015 року, після звільнення 31 березня 2016 року відповідач не віддав йому трудову книжку. Посилаючись на ст. ст. 47, 235 ч.5 КЗпП України пункт 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників позивач просив зобов’язати відповідача видати йому належним чином оформлену трудову книжку та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі 154 436,70 грн., розрахунок якого провів за період з березня 2015 року по травень 2017 року, а також у відшкодування моральної шкоди 50 000 грн..

Суд не дав оцінки аргументам позивача щодо його роботи у відповідача згідно трудового договору від 17.11.2014 року та посиланню на ст. 235 ч.5 КЗпП, натомість привів мотиви відхилення вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати, хоча таких вимог позивач не заявляв.

Згідно із пунктами 3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки відмова у позові обґрунтована, серед іншого, висновками суду щодо ненадання позивачем деталізованої довідки про розмір заборгованості по заробітній платі, де б були зазначені суми виникнення вказаної заборгованості щомісячно; ненадання доказів про те, за які конкретно місяці виникла заборгованість по заробітній платі, що є суттєвими обставинами для правильного вирішення справи; ненадання суду жодних довідок про свою роботу у Філії компанії «Людина в біді», у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до відповідача для отримання цієї інформації та судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме застосовано ст. 117 КЗпП України та Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» і не застосовано ч.5 ст. 235 КЗпП України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові з інших підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 16 листопада 2014 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до завідувача філії компанії «Людина в біді» в Україні та заступника голови місії у м. Слов’янську філії компанії «Людина в біді» в Україні про прийняття його на роботу за сумісництвом на посаду менеджера зв’язку з 17 листопада 2014 року (а. с. 79).

Наказом завідувача філії компанії «Людина в біді» в Україні від 17 листопада 2014 року № 26-к позивача було прийнято на роботу за сумісництвом з 17.11.2014 року на посаду оператор зі збору та обробки інформації (ККП 4114) за строковим трудовим договором, з терміном дії з 17.11.2014 року по 28.02.2014 року. Робота за сумісництвом, посадовий оклад вказаний у трудовому договорі, тривалість робочого тижня 5 днів з 8 – годинним робочим днем (а. с. 77).

17 листопада 2014 року між філією компанії «Людина в біді» в Україні, що є відокремленим підрозділом Чеської неурядової організації суспільно корисне товариство «Людина в біді» без права юридичної особи, та ОСОБА_2 був укладений строковий трудовий договір, згідно з яким позивач був прийнятий на роботу на повну зайнятість на роботу (посаду) оператор зі збору та обробки інформації з 17 листопада 2014 року по 28 лютого 2015 року включно з випробувальним терміном один місяць, починаючи з 17 листопада 2014 року по 17 грудня 2014 року. Згідно п.10.1 вказаного договору працівнику встановлюється 40 годинний робочий тиждень: з понеділка по п’ятницю, з 08 години до 17 години за київським часом, з перервою на обід з 12 до 13 години (а. с. 61 - 64).

31 грудня 2015 року між сторонами був укладений строковий трудовий договір, згідно з яким позивач був найнятий на роботу та працює на повну зайнятість за сумісництвом на посаді адміністративний помічник проекту, договір укладений на період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року включно. Згідно п.10.1 вказаного договору працівнику встановлюється 40 годинний робочий тиждень: з понеділка по п’ятницю, з 08.30 години до 17.30 години за місцевим часом, з перервою на обід з 13 до 14 години. ( а. с. 4-7, 24-31).

28 березня 2016 року позивачем отримано повідомлення про припинення трудових відносин, у якому зазначено, що строковий трудовий договір від 31.12.2015 року добігає кінця 31.03.2016 року, після закінчення строку його дії трудові відносини будуть припинені, а договір не буде подовжено (а.с.33).

Згідно копії заяви від позивача, адресованої філії компанії «Людина в біді» 31 березня 2016 року, позивач підтверджує, що він отримав у повному обсязі розрахунок при звільненні (заробітну плату за березень 2016 року у розмірі 10 184,11 грн. та додатково перераховану заробітну плату за 2015 рік (доплату - виправлення помилки у розрахунках заробітної плати за період травень – листопад 2015 року) у розмірі 33 347 грн. 67 коп.. Після припинення трудових відносин він не має, та не матиме в майбутньому до філії компанії «Людина в біді» як роботодавця, та до її керівництва, а також службових осіб та працівників, будь – яких претензій майнового, фінансового та морального характеру (а.с.78).

03 червня 2016 року позивач звернувся із заявою до відповідача про видачу трудової книжки, оскільки після закінчення строку трудового договору та звільнення 31 березня 2016 року трудова книжка йому видана не була (а.с.8).

У відповіді від 15.06.2017 року вказано, що позивач працював за сумісництвом, на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи, за його бажанням компанія може надати довідку для внесення запису про роботу за сумісництвом уповноваженим органом за місцем основної роботи (а.с.9).

Рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 22 липня 2016 року залишено без задоволення позов ОСОБА_2 до філії компанії «Людина в біді» в Україні про стягнення компенсації та відшкодування моральної шкоди. У цій справі позивач обґрунтовував позовні вимоги тим, що він працював у філії компанії «Людина в біді» в Україні на підставі договору, укладеного 31 грудня 2015 року, договір був укладений на період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року включно, роботодавець не видав йому трудову книжку, не повідомив його завчасно про звільнення та не розрахувався з ним під час звільнення (а.с.10).

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 09 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 22 липня 2016 року скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до філії компанії «Людина в біді» в Україні про стягнення компенсації матеріальної шкоди у розмірі 1 004 долара США та відшкодування моральної шкоди у розмірі 7 000 доларів США відмовлено. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач був прийнятий на роботу за сумісництвом з 31.12.2015 року по 31.03.2016 року включно, відповідач не повинен заводити трудову книжку на позивача й відповідно не був повинен видавати йому трудову книжку при звільненні з роботи за сумісництвом по закінченню строку трудового договору (а. с. 49-50).

У даній справі, уточнивши позов, позивач просив зобов’язати відповідача видати йому належно оформлену трудову книжку, оскільки він працював у відповідача з листопада 2014 року, після звільнення 31 березня 2016 року йому не видана трудова книжка, та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв’язку із затримкою видачі трудової книжки та моральну шкоду.

Згідно із ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу.

Статтею 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з пунктом 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110 (далі – Інструкція) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.

При влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку. Особи, які вперше шукають роботу і не мають трудової книжки, повинні пред'явити паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку. (пункти 1.3, 1.4 Інструкції).

Абзацом 7 пункту 2.14 Інструкції визначено, що робота за сумісництвом, яка оформлена в установленому порядку, в трудовій книжці зазначається окремим рядком. Запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Згідно з п.5.1 Інструкції особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а в разі ускладнення - в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.

Наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства юстиції України від 06.10.2014 р. № 720/1642/5 главу 5 Інструкції доповнено пунктом 5.6 згідно з яким дублікат трудової книжки також може бути виданий за новим місцем роботи у зв'язку з відсутністю доступу до трудової книжки працівника внаслідок надзвичайної ситуації, передбаченої Кодексом цивільного захисту України, або проведення антитерористичної операції на території, де працював працівник. Дублікат видається на підставі заяви працівника та отриманої ним у письмовому вигляді інформації зі штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації про виникнення надзвичайної ситуації або Антитерористичного центру при Службі безпеки України про проведення антитерористичної операції на території, де працював працівник, що надається в довільній формі. У разі відновлення доступу до трудової книжки записи з дубліката про періоди роботи переносяться до трудової книжки. При цьому на першій сторінці дубліката робиться напис: "Дублікат анульовано", посвідчується печаткою роботодавця за останнім місцем роботи працівника та дублікат повертається його власнику.

В уточненій позовній заяві позивача зазначено, що при прийнятті на роботу він усно повідомив роботодавця про те, що його трудова книжка залишилася на попередньому місці роботи на непідконтрольній Україні території у м. Донецьку, роботодавець погодився та уклав з ним трудовий контракт 17 листопада 2014 року.

Отже, позивач визнає, що він не надавав відповідачу оригінал трудової книжки при укладанні трудового договору 17 листопада 2014 року та що робота у відповідача не є його першим робочим місцем. У обох випадках укладання трудових договорів з відповідачем – 17 листопада 2014 року та 31 грудня 2015 року позивач був прийнятий на роботу за сумісництвом. Тому посилання позивача на пункти 4.1,4.2 Інструкції щодо обов’язку власника або уповноваженого ним органу видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення є необґрунтованим.

Позивачем не надано доказів про те, що він звертався до відповідача із заявою про видачу дубліката трудової книжки із доданням отриманої ним у письмовому вигляді інформації з Антитерористичного центру при Службі безпеки України про проведення антитерористичної операції на території, де він працював та про відмову відповідача у видачі дубліката трудової книжки.

Також позивач не позбавлений можливості звернутись до відповідача із вказаною заявою про видачу дубліката трудової книжки із доданням письмової інформації про проведення АТО на території, де він працював.

За вказаних обставин, посилання позивача на порушення відповідачем його трудових прав, пов’язаних з невидачею останнім трудової книжки, є недоведеним.

Відповідно, відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв’язку із затримкою видачі трудової книжки та відшкодування моральної шкоди.

В засіданні апеляційного суду було задоволено клопотання представника позивача та долучено до справи довідку - відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_2 за період з четвертого кварталу 2014 року по четвертий квартал 2016 року, з якої вбачається, що у четвертому кварталі 2014 року та у першому, другому, третьому кварталах 2015 року відсутня інформація про доходи, у четвертому кварталі 2015 року нараховано заробітну плату філією компанії «Людина в біді» в Україні, у 2016 році відсутня інформація про доходи. Представник пояснив, що вказаний доказ не подавався суду першої інстанції, оскільки необхідність у його поданні виникла у зв’язку із мотивуванням судом відмови у позові тим, що позивач працював за сумісництвом, а долучені відомості свідчать про те, що іншої роботи у позивача не було.

Однак, зазначені відомості не спростовують того факту, що позивач при оформленні трудового договору не подавав відповідачу трудову книжку, навпаки, повідомив відповідача про те, що його трудова книжка залишилась на попередньому місці роботи на непідконтрольній Україні території у м. Донецьку, роботодавець погодився та уклав з ним трудовий контракт 17 листопада 2014 року, тому вказані відомості також не є підставою для ухвалення рішення про задоволення позову.

Оскільки апеляційна скарга задовольняється частково та ухвалюється нове рішення про відмову у позові відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 374, 376 ч.1 п. п. 3, 4, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 25 січня 2018 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Чеської неурядової організації Суспільно корисне товариство «Людина в біді» про витребування трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 квітня 2018 року.

Головуючий: Н.С. Краснощокова

Судді: О.В. Агєєв

ОСОБА_4