Постанова № 73608663, 24.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/10364/15-ц Номер провадження 22-ц/775/730/2018

Категорія 55 Головуючий у 1 інстанції Назаренко Г.В.

Доповідач Агєєв О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Агєєва О.В.

суддів: Корчистої О.І., Краснощокової Н.С.

за участі секретаря Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області в м. Бахмуті цивільну справу №235/10364/15-ц за скаргою ОСОБА_1 на рішення заступника начальника Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2, заінтересована особа: Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська»,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1,

на ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 березня 2018 року (суддя Назаренко Г.В.), постановленої в приміщенні суду в м. Покровську Донецької області, повний текст ухвали суду складено 12 березня 2018 року-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення заступника начальника Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 (далі - заступник начальника Покровського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2К.), заінтересована особа: Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська»). В обґрунтування скарги зазначив, що на виконанні заступника начальника Покровського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 перебувало виконавче провадження № 51111746 за виконавчим листом № 235/10364/15-ц від 12.05.2016, виданим Красноармійським міськрайонним судом Донецької області про стягнення на його користь з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» середнього заробітку за час затримки розрахунку і видачі трудової книжки у розмірі 61809,24 грн., на відшкодування моральної шкоди 300 грн.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03.04.2015, яке набрало законної сили 19.08.2015, з ДП «ВК «Краснолиманська» на його користь стягнуто середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку з 23.09.2014 по 30.12.2014 в сумі 20046,24 грн, вихідну допомогу в розмірі 17540,49 грн та моральну шкоду в розмірі 300 грн; зобов’язано відповідача видати йому належним чином оформлену трудову книжку.

Трудова книжка була отримана заявником 19.09.2015.

Як встановлено рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03.03.2016, - абзацами 5,6 п.п. 4.1 п. 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. № 110, передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесенням до неї запису про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи дату отримання трудової книжки, вважає, що з 19.09.2014 по 19.09.2015 у нього був вимушений прогул.

Згідно п.5 Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою КМУ від 22.12.2010 № 1170, відшкодування, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні відноситься саме до цього переліку.

Однак, відповідно до рішень Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03.04.2015 та від 03.03.2016, весь час, починаючи з 19 вересня 2014 року є вимушеним прогулом, а п.5 вищевказаного Порядку передбачає випадки, коли єдиний соціальний внесок не нараховується у разі звичайного звільнення працівника, тобто добровільні дії роботодавця, а не у разі примусового виконання рішення суду.

Станом на 19.09.2015, тобто на день його (заявника) звільнення та до 05.01.2017 діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999, частиною 8 ст. 65 якого було передбачено, що в разі виконання судового рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи боржник є податковим агентом, який виконує судове рішення, з відрахуванням податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування із сум, що належать до виплати стягувачу.

Вважає, що оскільки рішення суду були на виконанні у відділі державної виконавчої служби, то відповідач (ДП «ВК «Краснолиманська») є податковим агентом і був зобов’язаний виконувати судові рішення з відрахуванням податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування із сум, що належали заявнику до виплати як стягувачу.

При винесенні рішення суд першої інстанції зробив висновок про те, що ДП «ВК «Краснолиманська» не повинно було нараховувати єдиний внесок на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, та при цьому не звернув увагу на те, що саме з 19.09.2014 по 19.09.2015 у заявника був вимушений прогул.

Заявник зазначає, що до теперішнього часу рішення суду не виконано в повному обсязі.

Оскільки відповідач (ДП «ВК «Краснолиманська») до теперішнього часу не нарахував єдиний соціальний внесок за період його вимушеного прогулу з 19.09.2014 по 19.09.2015, чим порушив право заявника на соціальний захист, передбачений ст.46 Конституції України, просив визнати дії заступника начальника відділу державної виконавчої служби Покровського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 стосовно закриття виконавчого провадження № 51111746 за виконавчим листом № 235/10364/15-ц від 12.05.2016 неправомірними, скасувати постанову заступника начальника відділу державної виконавчої служби Покровського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження № 51111746 за виконавчим листом, виданим Красноармійським міськрайонним судом Донецької області 03.03.2016, та зобов’язати відновити його не пізніше наступного робочого дня з дня одержання відповідного рішення (а.с. 1-3).

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 березня 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення заступника начальника Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2, заінтересована особа: Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», відмовлено.

З зазначеною ухвалою суду заявник не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову про задоволення скарги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що трудова книжка отримана ним 19.09.2015, а згідно ч. 4 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. В рішенні суду по справі № 235/10364/15-ц суд також написав про час затримки розрахунку та видачі трудової книжки та послався на п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992, в якому йде мова про стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Про те, що за час вимушеного прогулу сплачується єдиний соціальний внесок зазначено в листі Державної фіскальної служби України від 13.01.2016 № 204/Щ/99-99-17-03-03-15. Зазначає, що відповідач – це боржник який виконує рішення, а державний виконавець, відповідно до ч.8 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» мусив контролювати процес виконання рішення суду та слідкувати за сплатою боржником єдиного соціального внеску і подання звітів щодо його сплати до Пенсійного Фонду та Фіскальної служби. Державний виконавець письмово не повідомила заявника про закінчення виконавчого провадження. Також зазначає, що судом першої інстанції допущені помилки в оскаржуваній ухвалі, що свідчить про неуважне вивчення змісту скарги.

12 квітня 2018 року до апеляційного суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу Покровського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, які обґрунтовані наступним. 18.05.2016 в.о. начальника Покровського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 на підставі ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ДП «ВК «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 62109,24 грн. В процесі виконання, 02.06.2016 боржником ДП «ВК «Краснолиманська» на депозитний рахунок відділу зарахована сума боргу у розмірі 62109,24 грн, яка 07.06.2016 перерахована ОСОБА_1 на реквізити, зазначені стягувачем. 10.06.2016 заступником начальника Покровського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», - фактичне виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Копія постанови направлена на адресу стягувача. Зазначає, що заступник начальника Покровського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 діяла у межах повноважень, визначених ст. 11, п.8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги (а.с. 79-80).

18 квітня 2018 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив ДП «ВК «Краснолиманська» на апеляційну скаргу ОСОБА_1П, мотивуючи який, боржник зазначив, що рішеннями Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03.04.2015 та 03.03.2016 з відповідача (боржника) на користь позивача (стягувача) стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку і видачі трудової книжки за період з 23.09.2014 по 30.12.2014 та з 31.12.2014 по 24.11.2015. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21.11.2017, яке набрало чинності, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «ВК «Краснолиманська» про зобов`язання відрахувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із сум, що належали позивачу за судовим рішенням. Крім того, як стало відомо ДП «ВК «Краснолиманська» з листа СДПІ ВП у м. Донецьку МГУ ДФС на звернення ОСОБА_1 від 12.07.2016 про несплату ЄСВ на середню заробітну плату, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, вихідна допомога та моральна шкода, стягнені за рішеннями Красноармійського міськрайонного суду Донецької області по справах № 235/5395/14-ц та 235/10364/15-ц з ДП «ВК «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1, не є базою для нарахування єдиного внеску. Оскільки в обов`язки державного виконавця при виконання судових рішень не входить відрахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, вважає, що постанова заступника начальника Покровського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження від 10.06.2016 є законною та обґрунтованою (а.с. 87-90).

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017, Апеляційний суд Донецької області ліквідовано.

Відповідно до ч.6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8 п. 1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Покровський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у відсутність його представника (а.с. 116).

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с. 113).

Заінтересована особа ДП «ВК «Краснолиманська» в судове засідання не з`явилась, надав заяву про розгляд справи у відсутність її представника (а.с. 110).

Згідно ч. 3.ст. 3 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017), справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ст.263 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017), судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи (номер провадження 2/235/290/16), що рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03.03.2016, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 26.04.2016, стягнуто з ДП «ВК «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку і видачі трудової книжки з 31.12.2014 по 24.11.2015 в сумі 61809,24 грн, на відшкодування моральної шкоди 300 грн (а.с. 77-80, 117-121 номер провадження 2/235/290/16).

12 травня 2016 року Красноармійським міськрайонним судом Донецької області видано виконавчий лист про стягнення з ДП «ВК «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку і видачі трудової книжки в сумі 61809,24 грн, на відшкодування моральної шкоди 300 грн (а.с. 126 номер провадження 2/235/290/16).

18 травня 2016 року в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 235/10364/15-ц, виданого 12.05.2016 Красноармійським міськрайонним судом про стягнення з ДП «ВК «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки в сумі 61809,24 грн, на відшкодування моральної шкоди 300 грн, яка була надіслана сторонам виконавчого провадження супровідним листом від 18.05.2016 за вих. № № 14042, 14043 (а.с. 36, 37).

Відповідно до розпорядження державного виконавця Братусь С.К. від 06.06.2016 № 51111746/623-7, затвердженого начальником ВДВС Красноармійського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 06.06.2016, грошові кошти в сумі 68355,16 грн. що надійшли 02.06.2016 на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа № 235/10364/15-ц, виданого 12.05.2016 Красноармійським міськрайонним судом Донецької області, про стягнення грошових коштів з ДП «ВК «Краснолиманська» необхідно перерахувати на користь стягувача ОСОБА_1 62109,24 грн (а.с. 39).

Згідно платіжного доручення № 623 від 07.06.2016. кошти у розмірі 62109,24 грн перераховані на реквізити, зазначені стягувачем у заяві від 25.05.2016 (а.с. 40).

Постановою заступника начальника ВДВС ОСОБА_2 від 10.06.2016 виконавче провадження ВП № 51111746 з примусового виконання виконавчого листа № 235/10364/15-ц, виданого 12.05.2016 Красноармійським міськрайонним судом Донецької області про стягнення з ДП «ВК «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку і видачі трудової книжки в сумі 61809,24 грн, на відшкодування заподіяної моральної шкоди 300 грн закінчено на підставі п.8 ч.1 ст.49, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» у зв’язку з виконанням вимог виконавчого документа боржником у повному обсязі (а.с. 41)., яка надіслана сторонам виконавчого провадження 23.06.2016 (а.с. 41,42).

Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про виконавче провадження», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що податковим агентом з відрахування, зокрема, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування із сум, що належать до виплати стягувачу, є боржник. В обов’язки державного виконавця при виконанні судових рішень не входить відрахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування із сум, що належать до виплати, у разі виконання судового рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999, № 606-XIV в редакції на час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження (далі Закон № 606-XIV), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 ст. 11 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно п.8 ч.1 ст. 49 Закону № 606-XIV, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Матеріалами справи встановлено, що 10 червня 2016 року заступником начальника ВДВС Красноармійського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 235/10364/15-ц. Вказана постанова винесена заступником начальника ОСОБА_2 на підставі п.8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», - виконання боржником у повному обсязі виконавчого документа.

Обґрунтовуючи підстави для скасування постанови заступника начальника ВДВС Красноармійського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 від 10 червня 2016 року про закінчення виконавчого провадження, заявник ОСОБА_1 послався на те, що вказана постанова винесена державним виконавцем без дотримання вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки боржником рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03.03.2016 виконано не в повному обсязі – із сум, що належать до виплати стягувачу боржником не відраховано податок на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги з тих підстав, що державний виконавець не є податковим агентом та в його обов’язки при виконанні судових рішень не входить відрахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, не звернув увагу на обґрунтування скарги заявника ОСОБА_1

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.8 ч.1 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження», у разі виконання судового рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи боржник є податковим агентом, який виконує судове рішення, з відрахуванням податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із сум, що належать до виплати стягувачу.

Законом України «Про виконавче провадження» в редакції на час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, не було передбачено вчинення державним виконавцем дій щодо відрахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування із сум, що належать до виплати та контрою за таким відрахуванням у разі виконання судового рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку та видачі трудової книжки.

Таким чином, враховуючи фактичне виконання ДП «ВК «Краснолиманська» в повному обсязі виконавчого листа № 235/10364/15-ц, виданого 12.05.2016 Красноармійським міськрайонним судом про стягнення з ДП «ВК «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки в сумі 61809,24 грн, на відшкодування моральної шкоди 300 грн, рішення заступника начальника ВДВС ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження відповідає повноваженням, визначеним п. 8 ч.1 ст. 49 Законом України «Про виконавче провадження».

З урахуванням зазначеного, підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 на рішення заступника начальника відділу державної виконавчої служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 відсутні.

Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Посилання заявника на порушення боржником його (ОСОБА_1П.) соціальних прав через не відрахування із сум, що належать до виплати стягувачу (на його думку за час вимушеного прогулу) податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування під час виконання рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03.03.2016, не знайшли свого підтвердження, оскільки ця обставина вже була предметом дослідження у справі № 235/3732/17 за позовом ОСОБА_1 до ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» про зобов’язання відрахувати єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування із сум, що належали до сплати як стягувачу за судовим рішенням.

Так, рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Донецької області від 22 лютого 2018 року, встановлено, що згідно судових рішень Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03.04.2015 та 03.03.2016 з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 стягувався середній заробіток за час затримки розрахунку і видачі трудової книжки за період з 23.09.2014 по 30.12.2014 та з 31.12.2014 по 24.11.2015, і не стягувалась середня заробітна плата за час вимушеного прогулу, у зв’язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог (а.с. 27-33).

Посилання заявника на лист Державної фіскальної служби України від 13.01.2016 № 204/Щ/99-99-17-03-03-14, як на підтвердження сплати податковим агентом єдиного внеску, є необґрунтованими, оскільки в ньому містяться роз`яснення щодо оподаткування стягнутої на виконання судового рішення суми середнього заробітку, нарахованої за час вимушеного прогулу.

Доводи апеляційної скарги про неповідомлення державним виконавцем письмово стягувача про закінчення виконавчого провадження спростовуються матеріалами справи, а саме: листом заступника начальника відділу державної виконавчої служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 № 623-7 від 10.06.2016, відповідно до якого 23.06.2016 на адресу стягувача направлено постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 10.06.2016 та копією журналу реєстрації вихідної кореспонденції від 23.06.2016 (а.с. 41 звор. бік, а.с. 42).

Надсилання копії постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення, не передбачено ч.1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, висновки, викладені у ухвалі суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, та неправильним застосування норм матеріального права, тому судове рішення підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового про відмову у задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 березня 2018 року скасувати.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення заступника начальника Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2, заінтересована особа: Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 24 квітня 2018року.

Головуючий О.В. Агєєв

Судді: О.І. Корчиста

ОСОБА_4