Рішення № 73608443, 17.04.2018, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/5067/17

Провадження № 2/362/463/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого – судді Корнієнка С.В., при секретарі Лагуті І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи – Іванковичівська сільська рада Васильківського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Державне підприємство «Київській науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЛ № 319500, виданий відповідачеві на земельну ділянку площею 0,3 та в с. Іванковичі Васильківського району Київської області на підставі рішення 25-ої сесії 25-го скликання Іванковичівської сільської ради № 554-25-25 від 11.11.2009 року із зобов’язанням державного кадастрового реєстратора Управління Держземагенства у Васильківському районі Київської області внести до Державного земельного кадастру відомості щодо земельної ділянки, що належить померлій його бабусі - ОСОБА_3, за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі, вул. Шкільна 15.

На обґрунтування своїх позовних вимог Позивач вказував, що він не може отримати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку, яка належала на праві приватної власності його померлій бабусі ОСОБА_3, що зумовлено технічною неможливістю присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, оскільки остання взаємно перекривається межами із земельною ділянкою відповідача.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити з підстав наведених у ньому.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволені позову. На підтвердження своїх заперечень пояснив, що із наданих позивачем документів слідує, що із заявою до 12-ої Київської державної нотаріальної контори щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку після смерті матері позивача ОСОБА_4 звернувся її чоловік - батько позивача, якому 18.04.2014 року було відмовлено в оформлені прав власності на неї в поряду спадкування за законом через відсутність належних документів.

Він наполягав на тому, що оскільки у позивача на час звернення до суду з позовом відсутнє будь-яке порушене, невизнане або оспорюване право щодо спірної земельної ділянки, в задоволені позову має бути відмовлено у повному обсязі через безпідставність вимог. Представник відповідача також вказував на сплив строку позовної давності як на окрему підставу відмови у позові.

Представники третіх осіб – Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Державного підприємства «Київській науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» в судове засідання не з’явилися, хоча про дату та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином.

Дослідивши письмові матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ст.4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до положень ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За вимогами ст.ст.12 і 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Аналіз змісту положень ЦПК, ЦК та роз’яснень Верховного Суду України дає підстави для висновку, що право на судовий захист пов’язане виключно з порушенням суб’єктивного права позивача. Отже, суд може захистити лише порушене право позивача. Відсутність хоча б однієї з умов надання судового захисту суб’єктивного права виключає можливість задоволення матеріально-правових вимог позивача. Інше б суперечило основному завданню цивільного судочинства, захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. N 14 "Про судове рішення у цивільній справі"). При цьому варто враховувати, що обставину дійсного (реального) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача (або наслідки у вигляді збитків чи інших обмежень) має довести належними, допустимими і достовірними доказами саме позивач.

Із цих положень випливає необхідність доведення для задоволення позову таких фактів: наявність обставин, з якими закон пов’язує настання певних правових наслідків для позивача, а саме доведення заявленої підстави позову та факт порушення суб’єктивного права позивача відповідачем. Недоведеність цих фактів є підставою для відмови в позові за недоведеністю (необґрунтованістю) позовних вимог.

Відповідно до положень ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 2 цієї ж статті ці дані встановлюються письмовими доказами, показаннями свідків.

Згідно з положеннями ч.ч.1 і 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як вбачається з положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Порядок здійснення спадкування, визначений положеннями Книги 6-ої ЦК України.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії І-АВ №480180 від 10 березня 1971 року, батьками позивача зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.15).

З свідоцтва про смерть серії І-ОК №176982 від 08 квітня 2010 року вбачається, що 07 квітня 2010 року померла ОСОБА_4 (а.с. 18).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ОК №128560 від 23 вересня 2008 року ОСОБА_3 померла 21 вересня 2008 року (а.с. 17).

При цьому суд зазначає, що порідність між матір’ю позивача та ОСОБА_3 заявником в судовому засіданні не доведена.

Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії КВ-3057 від 10 квітня 1996 року, ОСОБА_3 на підставі рішення 6 сесії ХХІІ скликання Іванковичівської сільської ради народних депутатів від 09 вересня 1995 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,521 га, яка розташована на території с. Іванковичі для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства (а.с.19).

Згідно відповіді ТОВ «Земельний кадастр» від 30.06.2011 року № 110 на імя батька позивача ОСОБА_5, підприємством розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства (згідно державного акта серії КВ - 3057) на ім’я померлої ОСОБА_3 в с. Іванковичі, вул. Шкільна. При внесенні обмінного файлу IN-4 на земельні ділянки площею 0.521 га до автоматизованої системи координат ведення державного земельного кадастру Васильківського району виявилось взаємне перекриття зовнішніх меж земельної ділянки на іншу земельну ділянку ( внесеною іншою організацією “КВІЗ” 2009), що унеможливлює присвоєння кадастрових номерів (а.с.22).

У відповідності до рішення Державного кадастрового реєстратора Управління Держземагентсва у Васильківському районі Київської області № РВ-3200066652014 від 25.03.2014 року, саме батькові позивача ОСОБА_5 відмовлено у внесені відомостей до Державного земельного кадастру з підстав знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Постановою державного нотаріуса 12-ої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 від 18.04.2014 року батькові позивача ОСОБА_5 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої дружини ОСОБА_4 через відсутність документального оформлення прав власності в порядку спадкування за заповітом з попереднього власника земельної ділянки - матері померлої ОСОБА_3 на дочку ОСОБА_4 (а.с.24).

У відповідності до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № С-5453/0-0.21-3236/6-17, накладення спірної земельної ділянки відбувається з суміжною земельною ділянкою, належною відповідачеві на підставі державного акту серії ЯЛ № 319500, площею 0,300 га на території Іванковичівської сільської ради, з державною реєстрацією від 28.10.2010 року.

Рішенням Іванковичівської сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність № 552-25-25 від 11.11.2009 р. надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки у власність відповідачеві ОСОБА_2, площею 0,300 га., а саме для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу в с. Іванковичі Іванковичівської сільської ради, Васильківського району Київської області (а.с.23).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що через не доведення позивачем в судовому засіданні належними доказами свого права на спірну земельну ділянку, площею 0,521 га у с.Іваноквичі Васильківського району Київської області по вул. Шкільна, 15, про відсутність у нього будь-якого порушеного права з приводу зазначеної нерухомості, а тому, позов є не обґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Суд також звертає увагу, що заявником також не надано будь-яких доказів про порушення меж земельної ділянки померлої бабусі позивача земельною ділянкою відповідача (з зазначенням місця, координат та розміру).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 5 76, 77, 79, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

В задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги або по закінченню апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У відповідності до Розділу ХІІ Перехідних положень (п. 15.5) апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до Апеляційного суду Київської області або через Васильківський міськрайонний суд Київської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Корнієнко С.В.