Рішення № 73608379, 25.04.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 2/243/1262/2018

Справа № 243/2529/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року м. Слов’янськ

Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Кузнецова Р.В.,

при секретареві Малиновській І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2018 року ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» звернулося до Слов’янського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 08 січня 2013 року між АТ «Ощадбанк» в особі філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 452139/02-ДК про відкриття та обслуговування рахунків і випуску платіжних карт, згідно із умовами якого відповідач отримав 9 500,00 грн. на строк дії платіжної карти, зі сплатою 24,0 % річних за користування кредитом.

Відповідно до п. 6.1.2 договору, відповідач зобов'язався щомісячно отримувати звіт (виписку) по рахунку та сплачувати за кредитом всі платежі на підставі цього звіту (виписки) по рахунку, не пізніше 25 числа місяця наступного за звітним або на початку операційного дня, наступного за вихідним, святковим днем або неробочим згідно з договором. Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Позивач виконав умови кредитного договору надавши позичальнику кредит, однак відповідач не виконував належним чином зобов’язання передбачені кредитним договором, у зв’язку із чим, станом на 18 січня 2018 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 29 239,35 грн., яка складається з :

- заборгованості за основним боргом (тіло кредиту) – 20 595,28 грн.;

- заборгованість за нарахованими відсотками – 2 102,90 грн.;

- інфляційне збільшення заборгованості – 5 507,05 грн.;

- три проценти річних від простроченої заборгованості – 1 034,12 грн.

За таких обставин позивач вважає, що відповідач у строк, вказаний в договорі своїх зобов’язань по кредитному договору не виконує, а тому просить суд стягнути вказані кошти з відповідача на його користь.

В судове засідання представник позивача не з’явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, проти вирішення справи у заочному порядку не заперечував.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається:

2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Під час розгляду справи, судом приймалися усі передбачені діючим законодавством заходи щодо належного повідомлення відповідача про місце, день та час розгляду справи. Згідно із Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» та Указу Президента від 14 листопада 2014 року № 875/2014 про введення в дію рішення РНБО «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», пересилання пошти не здійснюється, зокрема, до м. Горлівка Донецької області, що є останньою відомою адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, що позбавляє суд можливості надіслання поштою судової повістки за адресою його місця проживання чи місця перебування (ч. 7 ст. 128 ЦПК України). У зв’язку із чим, відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, виклик у судове засідання відповідача був здійснений шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Однак, відповідач ОСОБА_1, будучи повідомленим у встановленому законом порядку (належним чином) про час і місце судового розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з’явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності від нього до суду не надходило.

З огляду на викладене, оскільки відповідач будучи повідомленим належним чином про дату, час і місце судового засідання, повторно не з’явився у судове засідання, суд приходить до переконання, що у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, а тому, зі згоди позивача, вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280, 281 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог (ст. 13 ЦПК України) встановив наступне.

У судовому засіданні із достовірністю встановлено, що 29 березня 2018 року ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» звернулося до Слов’янського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 08 січня 2013 року між АТ «Ощадбанк» в особі філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 452139/02-ДК про відкриття та обслуговування рахунків і випуску платіжних карт, згідно із умовами якого відповідач отримав 9 500,00 грн. на строк дії платіжної карти, зі сплатою 24,0 % річних за користування кредитом.

Відповідно до п. 6.1.2 договору, відповідач зобов'язався щомісячно отримувати звіт (виписку) по рахунку та сплачувати за кредитом всі платежі на підставі цього звіту (виписки) по рахунку, не пізніше 25 числа місяця наступного за звітним або на початку операційного дня, наступного за вихідним, святковим днем або неробочим згідно з договором. Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (а.с. 9-11,11 з. б.).

Судом встановлено, що зміст вказаного договору (правочину) не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, і на підставі статті 629 ЦК України цей договір є обов’язковим для виконання.

Позичальник не виконував належним чином зобов’язання передбачені умовами вказаного договору, у зв’язку із чим, станом на18 січня 2018 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 29 239,35 грн., яка складається із: заборгованості за основним боргом (тіло кредиту) – 20 595,28 грн., заборгованості за нарахованими відсотками – 2 102,90 грн., інфляційного збільшення заборгованості – 5 507,05 грн., та трьох процентів річних від простроченої заборгованості – 1 034,12 грн., що стверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості (а.с. 5-6, 6 з. б.).

Враховуючи наведені обставини, суд визнає, що між сторонами склалися спірні кредитні правовідносини, які регулюються нормами статей 523, 629, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року « Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом ( ст. 129 Конституції) зобов'язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Суд виходить з вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідачка у судове засідання не з’явилась, не скористалась своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надала належних доказів, які спростовують доводи позивача.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що банк повністю виконав умови кредитного договору, видавши ОСОБА_1 кредитні кошти, та належним чинним виконував взяті на себе зобов’язання протягом всього строку дії кредитного договору.

Відповідач же не виконував своєчасно зобов’язання по договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушуються умови укладеного договору, внаслідок чого утворився борг перед позивачем в зазначеній сумі. Таким чином, суд визнає, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від належного виконання взятих на себе зобов’язань за договором.

В матеріалах справи відсутні будь-які об’єктивні дані того, що відповідач вживав заходів для належного виконання зобов’язання по даному правочину, у зв’язку із чим порушення зобов’язання визнається судом таким, що сталося з його вини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання . Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами в силу статті 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 належним чином не виконує зобов’язання, передбачені укладеним в установленому законом порядку договором. Такі дії відповідача є неправомірними, тому позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв’язку із наведеним, враховуючи, що позов судом повністю задоволений, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 1762,00 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 536, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 14, 81,82, 89, 223, 259, 263 – 265, 273, 315, 280,281 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, останнє відоме зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк», юридична адреса: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, 39-41, ЄДРПОУ 09334702, заборгованість за кредитним договором № 452139/02-ДК від 08 січня 2013 року, яка станом на 18 січня 2018 року становить 29 239 грн. 35 коп. та складається із: заборгованості за основним боргом (тіло кредиту) в розмірі 20 595 грн. 28 коп., заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 2 102 грн. 90 коп.; інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 5 507 грн. 05 коп., та трьох процентів річних від простроченої заборгованості в розмірі 1 034 грн. 12 коп., а всього заборгованість в сумі - 29 239 (двадцять дев’ять тисяч двісті тридцять дев’ять) грн. 35 коп., та судовий збір в сумі – 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду ОСОБА_2