Рішення № 73607988, 29.03.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/241/18

Провадження №2/265/752/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Мельник І. Г.,

за участю секретаря Гусєвої К.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2, до Маріупольської міської ради про визнання права власності на кооперативну квартиру,-

третя особа: Житлово-будівельний кооператив «Першотравневий»,176»

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача, ОСОБА_2, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності на кооперативну квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що 04 квітня 1968 року Виконавчим комітетом Жданівської міської ради трудящих відповідно до списків членів ЖБК «Першотравневий» матері позивачки – ОСОБА_3, було видано Ордер № 2022 на чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_2. У вказаному ордері зазначений склад сім’ї: ОСОБА_4- чоловік, ОСОБА_5 – донька, та донька – ОСОБА_5 Станом на 1983 рік пай за квартиру в сумі 5158 рублів було сплачено ОСОБА_3 повністю. 23 вересня 1983 року з вказаної квартири була виписана сестра позивачки – ОСОБА_6. 14 листопада 1984 року з квартири був виписаний ОСОБА_4. 20 березня 1989 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про прийняття її в кооператив ЖБК «Першотравневий». 28 липня 1989 року Виконавчим комітетом Жданівської міської ради народних депутатів на підставі рішення виконкому Жданівської міської Ради народних депутатів №225/2 від 19 липня 1989 року відповідно до списків членів ЖБК «Першотравневий» їй було видано Ордер на житлове приміщення №007836 серії КО на вказану квартиру. Таким чином, право власності на квартиру з правом членства в кооперативі ОСОБА_3 передано ОСОБА_1. 07 лютого 2006 року ОСОБА_3 померла. На даний час ОСОБА_1 не може зареєструвати право власності на квартиру. Посилаючись на норми законодавства, просить визнати за ОСОБА_1 право власності на вказану квартиру.

Представник позивача та позивач в судове засідання не з’явились, надавши заяву, в якій просив розглядати справу без їх присутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, ОСОБА_7, в судове засідання не прибула, надавши заяву, в якій зазначила, що просить провести розгляд справи без її присутності. Рішення просила постановити на розсуд суду.

Представник третьої особи до судового засідання не з’явився за невідомих суду причин. Про день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 182 Цивільного кодексу України (в редакції 2004 року) (далі за текстом рішення - ЦК 2004) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно із ч. 4 ст. 334 ЦК 2004 права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Положення ст. 328 ЦК 2004 передбачають, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ст. 128 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речі набувачу.

На підставі ст. 15 Закону України «Про власність», який діяв до вступу в законну силу ЦК 2004, передбачалось, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Вказані норми дублюються у ст. 384 ЦК 2004, де зазначено, що в разі викупу квартири член житлово-будівельного кооперативу стає власником квартири.

За п. п. 69, 71 Листа Верховного Суду України від 26 травня 2001 року «Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право)» зазначалось, що члени ЖБК, які повністю внесли пайовий внесок за квартиру відповідно до ст. 15 Закону «Про власність» набувають права власності на квартиру.

З ордеру №2022 від 04 квітня 1968 року вбачається, що ОСОБА_3 було надано право на зайняття квартири АДРЕСА_3. Склад родини: ОСОБА_4 – чоловік; ОСОБА_5 – донька; ОСОБА_5 – донька.

З копії свідоцтва про укладення шлюбу виданого 08 липня 1989 року Палацом одруження м. Маріуполя Донецької області, актовий запис № 4685, вбачається, що ОСОБА_8 та ОСОБА_5 уклали шлюб 26 грудня 1987 року. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 було присвоєно прізвище ОСОБА_8.

20 березня 1989 року ОСОБА_9 надала заяву про вступ до членів ЖБК «Першотравневий».

З ордеру на житлове приміщення серії КО № 007836 виданого 28 липня 1989 року Виконавчим комітетом Жданівської міської ради народних депутатів на підставі рішення виконкому Жданівської міської Ради народних депутатів №225/2 від 19 липня 1989 року відповідно до списків членів ЖБК «Першотравневий», вбачається що ОСОБА_9 було надано право на зайняття квартири АДРЕСА_4.

Згідно відповіді архівного відділу Маріупольської міської ради № 3-4161-13-1.1.2 від 16 березня 2018 року надати копію рішення Виконкому Жданівської міської Ради народних депутатів №225/2 від 19 липня 1989 року про видачу ордера на житлову квартиру АДРЕСА_5 не виявляється можливим, оскільки копії документів знаходяться в місті Донецьк, який на даний час є тимчасово окупованою територією.

З копії свідоцтва про шлюб, виданого 06 червня 2005 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 1317, вбачається, що Янковський ОСОБА_10 уклав шлюб із ОСОБА_9. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище Боруш.

Згідно довідки ЖБК «Першотравневий», ОСОБА_1 вона є членом ЖБК «Першотравневий». Повна вартість квартири у сумі 5158 руб. була сплачена ОСОБА_3 (мати ОСОБА_1В.) до 1983 року.

За даними технічного паспорту, квартира за адресою: АДРЕСА_6, складається з чотирьох кімнат житловою площею 44,3 кв.м, у тому числі 1-а кімната площею 10,4 кв.м,, 2-а кімната площею 17,1 кв.м., 3-я кімната площею 9,2 кв.м., 4-а кімната площею 7,6 кв.м., кухня площею 5,9 кв.м, вбиральня (сполучена) площею 0,8 кв.м, ванна кімната площею 2,1 кв.м., коридор площею 6,1 кв.м, вбудована шафа площею 1,2 кв.м.

За довідкою МКП «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» згідно технічної інвентаризації, проведеної 22.02.2017 року встановлено, що чотирикімнатна квартира АДРЕСА_7 має житлову площу 44,3 м.2, загальну площу-61,2 м.2.

За ч. ч. 2, 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 13 грудня 2015 року) речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Відповідно до пп. 1 п. 63 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації прав на окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомого майна (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), будівництво якого здійснювалося у результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, подається довідка житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу про членство в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.

Суд зауважує, що виникнення права власності на будинки, споруди та нерухоме майно не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом України від 2003 року та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 2004 року.

Суд натомість зазначає, що лише на підставі «Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб», затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року №56, «Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб», затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року № 121, «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, передбачалось оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування членам житлово-будівельного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески.

Враховуючи перелічені норми, суд дійшов висновку, що на момент набуття права власності ОСОБА_1 на кооперативну квартиру законодавством не була передбачена ані видача свідоцтва про право власності на кооперативну квартиру, ані обовязкова державна реєстрація права власності на таку квартиру.

Однак з 1995 року законодавець передбачив процедуру оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна для членів житлово-будівельного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески, шляхом отримання свідоцтва про право власності від місцевих органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування та реєстрацію їх в бюро технічної інвентаризації.

Враховуючи наведені норми та зважаючи, що саме на підставі ордеру на вселення позивачка отримала на підставі рішення виконавчого комітету Жданівської міської ради народних депутатів № 225/2 від 19.07.1989 право на користування квартирою 83 в будинку №7 по вулиці Азовстальській в місті Маріуполі, а у подальшому вона не отримувала свідоцтво про право власності на це майно та не провела його державну реєстрацію, то таким чином існує спір щодо права власності позивачки на вказану квартиру.

Крім цього суд зауважує, що в момент вводу спірного будинку в експлуатацію у 1991 році повноваження щодо розподілу житла та контроль за обліком погашення пайових внесків здійснював виконком Маріупольської міської ради.

За змістом ст. 392 ЦК 2004 власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На підставі п. 37 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року № 5, з урахуванням положень ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК 2004 власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Таким чином, вирішуючи справу, суд приймає до уваги, що позивачка набула право власності на кооперативну квартиру за вказаною вище адресою у встановленому законом порядку.

На підставі переліченого, суд вважає необхідним захистити права позивачки та визнати за нею право власності на вказану квартиру в судовому порядку, задовольнивши тим самим позовні вимоги у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 200,258,259,263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2, до Маріупольської міської ради, третя особа: Житлово-будівельний кооператив «Першотравневий», про визнання права власності на кооперативну квартиру - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на кооперативну квартиру № 83 (загальна площа 61,2 кв.м, житлова площа 44,3 кв.м) в будинку № 7 по вулиці Азовстальській в місті Маріуполі Донецької області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області в місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02 квітня 2018 року.

Учасники справи, якому повне рішення не були вручені у день його оголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадках передбачених ч.2 ст. 354 ЦПК України.

Суддя І.Г. Мельник