Вирок № 73606281, 24.04.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/11765/17

Провадження № 1-кп/161/60/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2018 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Артиша Я.Д.

при секретарі судового засідання Гайбун Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань об'єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017030130000545 від 15 червня 2017 року та №12016030130000885 від 14 вересня 2017 року відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, не працює, раніше судимий: 1) вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 16 грудня 2014 року за ч. 2 ст. 407 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.; 2) вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 жовтня 2016 року за ч. 3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням із встановленням дворічного іспитового строку,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 186 КК України,

за участю прокурора Свириденко З.В.,

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисників Марчука М.С., Коваленко Є.В.,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1, 10 вересня 2015 року, близько 20 год. 00 хв., знаходячись в приміщенні будинку, що в АДРЕСА_2, з корисливих мотивів, шляхом обману, який виразився у повідомленні завідомо неправдивої інформації ОСОБА_3 щодо наміру вирішити питання про звільнення з-під варти засудженого співмешканця останньої, заволодів грошовими коштами в сумі 7500 грн., чим спричинив потерпілій ОСОБА_3 майнову шкоду на вищевказану суму.

Крім того, він же, 27 травня 2017 року, близько 11 год. 30 хв., проходячи по АДРЕСА_3, повторно, переслідуючи корисливу зацікавленість та мету відкритого викрадення чужого майна, підійшовши до малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, шляхом ривка рукою, умисно відкрито викрав у нього планшет марки "Lenovo JT3-850M", вартість якого, згідно висновку експерта № 400 від 26 червня 2017 року, складає 4522 грн. 25 коп., чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 майнову шкоду на вищевказану суму.

За таких обставин, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні умисних дій, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство) та кваліфікує їх, як вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст.190 КК України.

Також, своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, який виразився у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчинений повторно.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 у вину у інкримінованих йому злочинах, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 186 КК України не визнав та показав, що в 2015 році з ОСОБА_3 знайомим ще не був, а тільки познайомився з нею 12 січня 2016 році на хрестинах сина в ОСОБА_7. При цьому, повністю заперечив той факт, що в вересні 2015 році він перебував в будинку ОСОБА_14 та вів розмови за гроші з ОСОБА_3. Водночас, дійсно в 2016 році від ОСОБА_7 йому стало відомо, що співмешканець ОСОБА_3 перебуває в місцях позбавлення волі. Разом з цим, однозначно заперечив, що між ним і ОСОБА_3 велася розмова про гроші та стверджував, що будь - яких грошових коштів у ОСОБА_3 він не брав і таких вона йому не передавала. Наголошував на тому, що свідчення його кума - ОСОБА_8 є неправдивими, оскільки в нього з останнім неприязні відносини, так як він засуджений за крадіжку його речей, зауваживши також, що той раніше проживав разом з ОСОБА_3 Також показав, що він дійсно, 27 травня 2017 року, близько 11 год., вийшов на вулицю з свого будинку, що в с. Оздів Луцького району та пішов в магазин за хлібом. В той час до нього підійшла ОСОБА_2, сусідка по будинку і запитала, чи не міг би він зайняти її гроші в сумі 4000 грн. На що він сказав, щоб ОСОБА_2 дала йому щось в замін, тоді вона сказала, що в неї є планшет. В той момент ОСОБА_2 винесла планшет на вулицю, на що він повідомив останній, що її планшет побуде у нього вдома до тих пір, поки вона не поверне гроші. Через деякий час він телефонував до ОСОБА_2, щоб та повернула йому грошові кошти, однак вона не повертала. Тоді, 15 червня 2017 року, він продав планшет за 3800 грн., щоб повернути свої кошти. Вподальшому до нього зателефонувала його мама та повідомила, що до них прийшли працівники поліції та повідомляють, що нібито він викрав планшет у дитини. Стверджував, що планшету у дитини, а саме, ОСОБА_6, він не забирав. Вважає, що ОСОБА_2 та її син його оговорюють, оскільки між їхніми сім'ями тривалий час неприязні відносини та вони постійно конфліктують.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованих йому органами досудового розслідування злочинів, його винність у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 186 КК України повністю підтверджується, зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими під час судового розгляду доказами в кримінальному провадженні.

Так, потерпіла ОСОБА_3 суду показала, що 10 вересня 2015 року вона прийшла в гості до своїх кумів ОСОБА_7 та ОСОБА_9 В той момент до них з її кумом ОСОБА_8 прийшов також і ОСОБА_1 Тоді її співмешканця судили і він сидів в СІЗО. Про цю справу вона розповідала всім на той час присутнім. Також ОСОБА_1 почув, що в той час в неї були гроші, так як вона отримала їх нещодавно при народженні дитини. Тоді ОСОБА_1 почав розповідати, що має дуже багато знайомих, зокрема і знайомого суддю з м. Горохова та може вирішити дану справу, ще й почав набирати комусь по телефону і розмовляти про це, після чого сказав їй що для вирішення даного питання потрібні грошові кошти в сумі 10000 грн. Вона спочатку передала ОСОБА_1 - 6000 грн. вдома в ОСОБА_9, вже на другий день, зняла з банкомату, що по вул. Червоного Хреста в м. Луцьку, грошові кошти в сумі 1500 грн., які знову передала останньому. В той момент, ОСОБА_1 їй також сказав, що він вже заклав своїх 100 доларів та вона ще йому буде їх винна. Вподальшому ОСОБА_1 повідомив їй, що передані нею грошові кошти він переслав судді на карточку і що через два тижні її співмешканця відпустять, на що вона повірила в слова обвинуваченого. Однак її співмешканця не відпускали, через місяць вона звернулась до ОСОБА_1 і він сказав, що гроші переслав судді. Її співмешканця відпустили лише в грудні 2015 року, оскільки згідно вироку суду йому дали 2 роки обмеження волі і він мав після того, як вирок набере законної сили, приступити до його відбування. З даного приводу до працівників поліції вона не зверталася, оскільки думала, що той все-таки поверне її гроші. Проте до неї у вересні 2017 року зателефонував слідчий та запитав чи була така подія, на що вона відповіла що так, тоді слідчий сказав їй, щоб вона написала заяву в поліцію. На даний час, шкода їй не відшкодована, при призначені покарання обвинуваченому покладається на розсуд суду.

Також, потерпіла ОСОБА_2 суду показала, що 27 травня 2017 року близько 12 год., її малолітній син - ОСОБА_6 прийшов додому переляканий. В той момент вона відразу запитала у сина, що сталося, на що він відповів, що їх сусід - ОСОБА_1 біг вулицею, біля їхнього дому, що в с. Оздів Луцького району та вихватив з його рук планшет і при цьому, ще висловився в його сторону нецензурною лайкою. Після того, вони почали телефонувати ОСОБА_1, щоб той повернув планшет, на що останній не заперечував про відібрання планшету та повідомляв, що його поверне, однак так і не повертав. Вподальшому, обвинувачений повідомляв, що нібито планшет у нього викрали. Такі дзвінки з проханням ОСОБА_1 повернути планшет відбувалися до 15 червня 2017 року. Однак, надалі вона звернулася до працівників поліції. І як виявилося, що ОСОБА_1 продав її планшет. При цьому, ствердила, що підстав недовіряти своєму сину - ОСОБА_6 у неї немає, так як він завжди каже їй правду і вона довіряє йому, оскільки він чемна дитина. Будь-яких боргів вона перед обвинуваченим немала. На даний час шкода відшкодована їй шляхом повернення планшета працівниками поліції. Будь - яких претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого немає. Щодо міри покарання у вирішенні цього питання покладається на розсуд суду.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_7 показав, що до нього в гості прийшла ОСОБА_3, ОСОБА_1 з ОСОБА_8, всі разом вони пили чай. Стверджував, що він був присутній під час розмови, яка відбувалася в нього на квартирі між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в його присутності та в присутності ОСОБА_8 В ході якої ОСОБА_1 розповідав, що має багато знайомих і може допомогти скоротити строк співмешканцю ОСОБА_3, так як він на той час перебував під вартою. Але ОСОБА_1 сказав ОСОБА_3, що для вирішення даного питання потрібні грошові кошти. На що ОСОБА_3 погодилася, оскільки мала допомогу при народженні дитини, яку отримала нещодавно. Пізніше ОСОБА_3 йому розповідала, що передала гроші ОСОБА_1, а її співмешканця так і не звільнили, гроші той не повернув.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що восени 2015 року він був в гостях у ОСОБА_7 В той час відбулася розмова між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, в ході якої, він сказав, що має багато знайомих і допоможе відкупити її співмешканця від тюрми, однак, для цього йому потрібно грошові кошти. На що, ОСОБА_3 погодилася дати йому гроші. Обвинувачений ОСОБА_1 хотів 10000 грн. Стверджує, що ОСОБА_3 заплатила обвинуваченому ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7500 грн. Оскільки на той час мала кошти, так як отримала їх при народженні дитини. Він був очевидцем того, як першу суму ОСОБА_3 передавала особисто в руки обвинуваченому на вулиці біля помешкання ОСОБА_7 А вже на другий день, вони їздили до банкомату і там ОСОБА_3 мала доплатити ще кошти обвинуваченому. Разом з цим, він говорив ОСОБА_3, що сумнівається в цьому, на що остання відповідала, що їй потрібно будь - як врятувати чоловіка від тюрми. Також зі слів ОСОБА_3 йому стало відомо, що її співмешканця так і не відпустили, а грошових коштів обвинувачений ОСОБА_1 так і не повернув.

Допитаний як свідок ОСОБА_10 показав суду, що обвинувачений ОСОБА_1 біля дому, що в с. Оздів Луцького району, заволодів у дитини - ОСОБА_6 планшетом. Він неодноразово зустрічався з обвинуваченим та просив, щоб той повернув планшет, однак, останній планшет не так і повертав, хоча і не заперечував, що викрав його. Вказаний планшет був куплений меншому сину в подарунок. Вказав, на те, що планшет повернули їм вже працівники поліції.

В суді малолітній свідок ОСОБА_6, в присутності його законного представника - ОСОБА_2 та класного керівника - ОСОБА_11 також показав, що в кінці весни, ближче до обіду, він вийшов з планшетом на вулицю, що в с. Оздів, Луцького району. В той момент до нього підбіг їхній сусід, обвинувачений ОСОБА_1 та вирвав з його рук планшет марки "Lenovo", при цьому, ще й висловився нецензурно. Тоді він злякався та побіг додому, розказав все мамі. Його мама розбиралася з приводу даної події із його сусідом, на даний час планшет йому повернуто.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_12 показав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються сусідами, між ними постійні конфлікти та неприязні відносини. Ствердив, що він був очевидцем того, що наступного дня після святкування свята дня села в 2017 році, чув розмову, яка відбувалася між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 про грошові кошти. ОСОБА_1 говорив про грошові кошти в сумі 10000 грн. та мав якийсь предмет в руках.

Крім цього, винність ОСОБА_1 у вчиненні ним злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 186 КК України, об'єктивно підтверджується також і іншими доказами у кримінальному провадженні.

Зокрема, протоколом огляду місця події від 16 червня 2017 року, відповідно до якого слідчим проведено огляд планшета марки "Lenovo JT3-850M", на якому виявлено, що на задньому склі екрану планшету наявні незначні пошкодження у вигляді тріщин та відшарувань, та такий вилучено у ОСОБА_13

Разом з тим, протоколом огляду предмету від 27 червня 2017 року, відповідно до якого слідчим проведено огляд планшета марки "Lenovo JT3-850M", за участю потерпілої ОСОБА_2, який попередньо вилучено, та його передано під розписку на відповідальне зберігання останній, у зв'язку із визнанням його постановою речовим доказом від 16 червня 2017 року.

Окрім того, дослідженими в судовому засіданні висновок судової товарознавчої експертизи № 400 від 26 червня 2017 року, з якого слідує, що ринкова вартість наданого на дослідження планшета марки "Lenovo" моделі "JTЗ - 850М" станом на 27 травня 2017 року складала 4522 грн. 25 коп.

В судовому засіданні перевірялись показання обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він 27 травня 2017 року, близько 11 год. 30 хв. по АДРЕСА_3 не заволодівав відкрито планшетом марки "Lenovo JT3-850M" у малолітнього ОСОБА_6, а також те, що він 10 вересня 2015 року, близько 20 год. 00 хв., жодних розмов про гроші з ОСОБА_3 не вів та не заволодівав у останньої грошовими коштами шляхом обману в сумі 7500 грн..

Однак, дані показання обвинуваченого ОСОБА_1 не знайшли свого належного підтвердження в суді, при цьому, його ж показання спростовуються дослідженими в судовому засіданні іншими письмовими доказами, зокрема, протоколом огляду місця події від 16 червня 2017 року, протоколом огляду предмету від 27 червня 2017 року, висновком експерта та показаннями допитаних в суді потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які беззастережно ствердили про обставини заволодіння належними їм коштами та планшетом обвинуваченим ОСОБА_1, свідків ОСОБА_10 та малолітнього свідка ОСОБА_6, які також підтвердили безспірно обставини про факт відкритого викрадення планшету, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, які однозначно ствердили про обставини шахрайства вчиненого щодо ОСОБА_3, а тому на думку суду вони є правдивими і узгоджуються із іншими доказами у кримінальному провадженні та суд покладає їх в основу обвинувального вироку.

У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого та злочину невеликої тяжкості, дані про його особу та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд не вбачає.

Водночас, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує відомості про його стан здоров'я, який не перебуває на обліку у лікарів нарколога і психіатра та за допомогою до них не звертався, його молодий вік, дані про вчинення нового злочину під час іспитового строку за попереднім вироком, інформацію про те, що останній не працює та суспільно корисною працею не займається, відомості про те, що збитки завдані потерпілій ОСОБА_2 відшкодовано, шляхом повернення майна працівниками поліції, а потерпілій ОСОБА_3 не відшкодовано взагалі, також думки потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо призначення покарання обвинуваченому, які у вирішенні даного питання покладались на розсуд суду.

З урахуванням наведеного, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, в межах санкції частин статей, за якими його засуджується, та на підставі вимог ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, а також на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, остаточно йому до відбуття визначає покарання у виді позбавлення волі, яке не можливе без ізоляції від суспільства

Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів, так і іншими особами.

У відповідності до вимог ст.ст. 100, 122 КПК України суд вирішує долю речових доказів та приймає рішення по питанню процесуальних витрат за проведення товарознавчої експертизи, які слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в повному обсязі.

Крім того, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 до відбуття визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 жовтня 2016 року, та остаточно ОСОБА_1 до відбуття визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту приведення даного вироку до виконання.

Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_1 термін перебування під вартою з 06 липня 2017 року по 08 лютого 2018 року включно.

Речові докази: планшет марки "Lenovo JT3-850M" - залишити за належністю потерпілій ОСОБА_2

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави витрати пов'язані із залученням експерта для проведення товарознавчої експертизи в сумі 494 (чотириста дев'яносто чотири) грн. 35 коп.

Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці до 24 червня 2018 року включно.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов'язки: прибувати на виклики до суду за першою вимогою; цілодобово не відлучатися з місця зареєстрованого проживання - АДРЕСА_1, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт для виїзду за кордон чи інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Вирок суду в частині застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_1 передати для виконання відділу Національної поліції за місцем його проживання - АДРЕСА_1.

Згідно до вимог ч. 4 ст. 181 КПК України орган Національної поліції зобов'язаний негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це суд.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий:/підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя Луцького міськрайонного суду Я.Д.Артиш