Ухвала суду № 73606175, 20.04.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 168/663/17 Провадження №11-кп/773/239/18 Головуючий у 1 інстанції:Лозицький С. О. Категорія:ч.2 ст.186 КК України. Доповідач: Подолюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Подолюка В.А.,

суддів –Клока О.М., Киці С.І.,

при секретарі – Білоусі І.Л.,

прокурора – Супрунюк Т.А.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

захисника – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на вирок Ратнівського районного суду Волинської області 17 січня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Озерне, Ізмаїльського району, Одеської області, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, непрацюючого, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

1) Ізмаїльським міським судом Одеської області 10.10.1994 за ч.2 ст.140, ч.3 ст.206 КК України (в ред. 1960 р.) у вигляді позбавлення волі терміном 4 роки з конфіскацією майна;

2) Ізмаїльським міським судом Одеської області 20.01.1999 за ч.2 ст.196-1 КК України (в ред. 1960 р.) у вигляді позбавлення волі терміном 1 рік;

3) Ізмаїльським міським судом Одеської області 02.11.2000 за ч.1 ст.141 КК України (в ред. 1960 р.) у вигляді позбавлення волі терміном 3 роки з конфіскацією майна;

4) Ізмаїльським міським судом Одеської області 14.02.2006 за ч.1 ст.122, ч.1 ст.152 КК України у вигляді позбавлення волі терміном 3 роки 6 місяців;

5) Білгород-Дністровським міським судом Одеської області 21.01.2010 за ч.1 ст.115 КК України у вигляді позбавлення волі терміном 7 років,

засуджено за ч.2 ст.186 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки:

- періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що він 03.06.2017 року біля 17 год. 00 хв., будучи раніше судимим за вчинення злочинів, передбачених ст.ст.140, 142 КК України (в ред. 1960 року), та перебуваючи в лісовому масиві біля залізничної зупинки «Чевель» Львівської залізниці, що між с. Чевель та с. Залюття Старовижівського району, відкрито, з корисливих мотивів, повторно, з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, заволодів портативною колонкою марки «WS-Q5», червоного кольору вартістю 200 гривень і кухонний ніж, вартістю 20 гривень, які належать ОСОБА_3.

Не погоджуючись з вироком суду прокурор у кримінальному провадженні не оспорюючи кваліфікації дій обвинуваченого, вважає даний вирок таким, що підлягає скасуванню у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Зазначає, що судом при призначенні покарання ОСОБА_1 не надано належної оцінки та не в достатній мірі враховано той факт, що при призначенні покарання обвинуваченому суд хоча і врахував тяжкість злочину, однак не надав належної оцінки обставинам кримінального правопорушення, зокрема, вчинення обвинуваченим умисного тяжкого злочину проти власності повторно, будучи судимим у 1994 та 2000 роках за аналогічні тяжкі злочини, за які відбував покарання реально, а також будучи судимим за інші умисні злочини у 2005 та 2009 роках за які відбував покарання реально. Не врахував суд також і те, що ОСОБА_1 вчинив злочин у короткий проміжок часу після звільнення з місць відбування покарання 23.05.2016 року, що також свідчить неможливість застосування відносно ОСОБА_1 вимог ст.75 КК України, що не ґрунтується на вимогах закону. Просить вирок суду скасувати, ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.186 КК України у виді 4 (чотири) роки позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу у повному обсязі, обвинуваченого та його захисника, які апеляційну скаргу просили відхилити, а вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок про винуватість ОСОБА_1 у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, поєднане з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, обґрунтовано зроблений судом, що по суті в апеляційній скарзі не заперечується.

Кваліфікація злочинних дій обвинуваченого за ч.2 ст.186 КК України є правильною і також не оскаржується.

Як убачається з вироку, призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу винного, який раніше судимий, однак є особою похилого віку, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, не перебуває на обліках у нарколога та психіатра. Враховано судом і відсутність тяжких наслідків від вчиненого злочину та думку потерпілого, який просив не обирати обвинуваченому покарання у виді реального позбавлення волі, та вказав що не має до нього претензій матеріального та морального характеру (а.с.63).

Також, судом першої інстанції враховано незначну вартість викраденого майна (а.с.58).

Обставинами, які, відповідно до норми ст. 66 КК України, пом’якшують покарання, є активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття, відшкодування обвинуваченим заподіяної матеріальної шкоди.

Окрім того, відповідно до припису ч.2 ст.66 КК України іншими обставинами, які пом’якшують покарання, суд першої інстанції визнав відсутність тяжких наслідків вчиненого злочину, а також те, що обвинувачений заздалегідь до вчинення вказаного злочину не готувався, а сам умисел на його вчинення виник саме в момент, коли він виявив на лавці поблизу станції залізничного сполучення «Чевель» радіоприймач марки «WS-Q5» та ніж, які належали потерпілому.

Обставиною, яка, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжує покарання обвинуваченого є вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Врахувавши ці та інші обставини справи, зокрема і ті, на які посилається в апеляційній скарзі прокурор, в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення покарання за ч.2 ст.186 КК України, яке не є мінімальним, та про можливість звільнення обвинуваченого в даному конкретному випадку від його відбуття на підставі ст.75 КК України із встановленням максимального, трирічного, іспитового строку.

На думку апеляційного суду, обране судом першої інстанції покарання відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а тому підстав для скасування вироку з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі, не вбачає.

Доводи прокурора, які наведені в апеляційні скарзі, фактично враховані і оцінені судом першої інстанції при постановленні вироку та призначенні покарання.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 17 січня 2018 року щодо ОСОБА_1– без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: