Ухвала суду № 73605959, 19.04.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 133/2710/14-к

Провадження №11-кп/772/194/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Сєчко В. Л.

Доповідач : Ващук В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року м. Вінниця

Апеляційного суду Вінницької області

в складі:

головуючого судді: Ващук В.П.

судів: Мішеніної С.В., Федчука В.В.

зі секретарем: Доценко М.І.

розглянув «19» квітня 2018 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 1214020000000123 від 29.05.2015 року по обвинуваченню

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Межирічка Радомишльського району

Житомирської області

українця, громадянина України,

раніше не судимого,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

За участю сторін кримінального провадження:

прокурора: Миколайчука Д.Г.

представника цивільного відповідача: Станіславського С.В.

за апеляційними скаргами представника ТДВ СТ «Домінанта» ОСОБА_6, прокурора у кримінальному провадженні Щаблевської О.А., на вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 06.11.2017 року, -

В с т а н о в и в:

Вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 06 листопада 2017 року ОСОБА_4 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки .

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком 3 роки.

Відповідно до ст. 76 ч. 1 КК України на ОСОБА_4 покладено ряд обов'язків, а саме : періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного йому основного покарання та додаткового покарання.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз в сумі 2063, 88 грн.

Цивільні позови задавлено частково.

Стягнуто з ТОВ «ЮНІГРАНД - СЕРВІС» на користь ОСОБА_8 260 000 гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнуто з ТДВ СТ «ДОМІНАНТА» на користь ОСОБА_9 50000 грн., матеріальної шкоди.

Стягнуто з ТОВ «ЮНІНГРАНД - СЕРВІС» на користь ОСОБА_9 1377, 40 грн., різниці між страховим відшкодуванням та завданою матеріальною шкодою та 10000 грн., завданої моральної шкоди.

Вирішена доля речових доказів.

Судом встановлено, що 28 травня 2014 року о 16 годині 00 хвилин ОСОБА_4, перебуваючи в трудових відносинах з ТОВ «ЮНІГРАНД - СЕРВІС», керуючи технічно справним вантажним автомобілем «VOLVO FM 400» державний номерний знак НОМЕР_3, який належить ТОВ «ЮНІГРАНД - СЕРВІС», рухаючись по автошляху Житомир-Могилів-Подільський в напрямку м. Житомир, неподалік с. Жежелів Козятинського району Вінницької області , в районі 53 км+420 м., при виконанні маневру обгону автомобіля «ЗІЛ ММЗ», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_9 в порушення вимог п.10.1, п.13.1 Правил дорожнього руху України, не дотримавшись безпечної дистанції та вимог горизонтальної дорожньої розмітки п.1.1. додатку № 2 ПДР України, не переконався, що даний маневр буде безпечним та не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, розпочавши маневрування, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки, та допустив зіткнення автомобіля«VOLVO FM 400» державний номерний знак НОМЕР_3, із задньою частиною автомобіля «ЗІЛ ММЗ», державний номерний знак НОМЕР_2, який рухався в попутному напрямку по тій же смузі руху.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «VOLVO FM 400», державний номерний знак НОМЕР_3, ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді здавлення грудної клітини та живота, що призвела до асфіксії. Дана травма є тяжким тілесним ушкодженням за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння та стоїть в прямому причинному зв'язку з настанням смерті останнього.

Прокурор у кримінальному провадженні Щаблевська О.А. не погоджуючись із рішенням суду, подала апеляційну скаргу на вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 06.11.2017 року відносно ОСОБА_4 за ч.2 ст. 286 КК України, в якій просить змінити вирок через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, в частині стягнення судового збору, зазначивши, що вказаний судовий збір в розмірі, пропорційному до задоволеного позову про стягнення матеріальної шкоди, що становить 500 гривень належить стягнути з ТДВ СТ «ДОМІНІНТА» на користь держави. В решті вирок суду залишити без змін.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що цивільним позивачем ОСОБА_9 заявлено цивільний позов про стягнення з ТДВ СТ «ДОМІНІНТА» матеріальної шкоди в сумі 50000грн., який судом задоволено, а тому суд першої інстанції мав стягнути судовий збір з ТДВ СТ «ДОМІНІНТА».

В апеляційній скарзі представника ТДВ СТ «ДОМІНАНТА» ОСОБА_6 ставиться питання про зміну вироку Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 06.11.2017 року в частині, що стосується цивільного позову, яким в задоволенні вимог до ТзДВ СТ «ДОМІНІНТА» відмовити.В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Свої вимоги представник мотивував тим, що рішення в частині розгляду цивільного позову з вимогами про стягнення матеріальної шкоди до ТзДВ СТ «ДОМІНІНТА» є незаконним, необґрунтованим, невмотивованим.

Представник ТОВ «ЮНІГРАН -СЕРВІС» -адвокат Станіславський С.В. подав заперечення на апеляційну скаргу ТДВ СТ «ДОМІНІНТА», в яких просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ТДВ СТ «ДОМІНІНТА», а вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 06.11.2017 року в частині вирішення цивільного позову залишити без змін.

Вказує, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та вмотивованим, ухваленим згідно з нормами матеріального права, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами.

Цивільним позивачем - ОСОБА_9 подано заперечення на апеляційну скаргу представника ТДВ СТ «ДОМІНАНТА» ОСОБА_6, в яких він ставить питання про залишення апеляційної скарги без задоволення, а вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 06.11.2017 року в частині задоволення його цивільного позову без змін.

Заслухавши доповідача, представника ТОВ «ЮНІГРАН -СЕРВІС» -адвоката Станіславського С.В., який заперечив проти задоволення апеляційної скарги ТДВ СТ «ДОМІНІНТА» та вважає вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, міркування прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, суд вважає, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні підлягає до задоволення, а апеляційна скарга представника ТДВ СТ «ДОМІНІНТА» -ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Відповідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним та обгрунтованим і вмотивованим. Обгрунтоване рішення - це таке, що достатньо, добре аргументоване, підтверджене науково, певним досвідом, переконливими доказами, доведеними фактами.

Обґрунтованим є судове рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для кримінального провадження, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами. Обґрунтованість судового рішення полягає у правильності встановлення фактичних обставин справи та правильній оцінці доказів.

Обґрунтованим судове рішення слід вважати, якщо: 1) суд повністю встановив обставини, що мають значення для кримінального провадження; 2) ці обставини доказані; 3) висновок суду відповідає викладеним у рішенні обставинам кримінального провадження.

На думку апеляційного суду, таке рішення є законним, оскільки відповідає завданням кримінального провадження щодо захисту особи, охорони прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений та засуджений, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура/

Відповідно до ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому - є обґрунтованими.

Викладені у вироку висновки суду про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні вказаного злочину відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну і об'єктивну оцінку в їх сукупності та взаємозв'язку.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст. 286 КК України - є правильною та в апеляційних скаргах не оспорюється.

Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у повному обсязі встановлена судом як на підставі свідчень самого обвинуваченого, у яких він повністю визнав себе винуватим, так і на показах свідків і матеріалах кримінального провадження.

Оскільки правильність кваліфікацій дій обвинуваченого ОСОБА_4 в апеляційній скарзі не оспорюється, тому вирок в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

Так, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання , суд на виконання вимог ст. 50 і ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.03 «Про практику призначення судами кримінального покарання», належно врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення, данні про його особу зокрема те, що він за місцем проживання характеризується позитивно, обставини, що пом'якшують покарання, зокрема щире каяття, визнання вини в повному обсязі, за відсутності обставин, що обтяжують покарання, і обґрунтовано призначив покарання у виді позбавлення волі у виді 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами та на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнив ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком.

А також суд першої інстанції обґрунтовано звільнив ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки останній є учасником бойових дій.

Разом з тим вирок суду першої інстанції підлягає зміні, з зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність на підставі ст. 413 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, суд у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку, з поміж іншого, ухвалює рішення про цивільний позов; інші майнові стягнення і підстави цих рішень; про відшкодування процесуальних витрат та рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

З матеріалів провадження вбачається, що цивільним позивачем ОСОБА_9 заявлено цивільний позов про стягнення з ТДВ СТ «ДОМІНІНТА» матеріальної шкоди в сумі 50000 грн., який судом задоволено..

Відповідно до ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, кримінально - процесуальним кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.

На підставі п.6 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збиткв, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.3 ст. 88 ЦПК України та п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Судові витрати - передбачені законом витрати сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе з вирішенням конкретної справи.

А тому, на підставі викладеного, суд першої інстанції при ухваленні обвинувального вироку повинен був стягнути з ТДВ СТ «ДОМІНІНТА» на користь держави судовий збір.

Що стосується доводів апеляційної скарги представника ТДВ СТ «ДОМІНАНТА» в частині неправильного задоволення цивільного прозову, то вони є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на момент скоєння ДТП цивільно - правова відповідальність ТОВ «ЮНІГРАН - СЕРВІС», як власника транспортного засобу, була застрахована в ТДВ СТ «ДОМІНАНТА» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/ 9355229, відповідно до якого страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну складає 50 000 грн. та 100000 моральної шкоди (т. 1 а.с.161).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування -це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Згідно вимог ст. 29 Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо - транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 09 липня 2001 року, кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути постановлена законом, іншими нормативно - правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом , а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту

Розмір матеріальної шкоди завданої потерпілому ОСОБА_9, як вірно зазначено у вироку суду підтверджуються письмовими доказами, що є в справі, висновком експерта №88 від 03.07.2014 (а.с.205-215 т 1) і становить 51377 грн. 40 коп., а тому , суд першої інстанції, вірно стягнув цивільний позов на користь ОСОБА_9 в межах страхової суми в розмірі 50000 грн., з ТДВ СТ «ДОМІНАНТНА»

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, апеляційний суд, -

ПО С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ТОВ ТДВ СТ «ДОМІНАНТА» - ОСОБА_6 -залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Щаблевської О.А. -задовольнити.

Вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 06 листопада 2017 року щодо ОСОБА_4 засудженого за ч.2 ст. 286 КК України - змінити, в зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально - процесуального закону, в частині стягнення судового збору.

Стягнути з ТОВ ТДВ СТ «ДОМІНАНТА» судовий збір на користь держави в розмірі 500 грн. , що є пропорційним до суми задоволеного позову про стягнення матеріальної шкоди.

В решті вирок щодо ОСОБА_4 залишити без змін.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно ч.4 ст. 532 КПК України, судові рішення суду апеляційної існтанції набирають законної сили з моменту проголошення.

Судді:

Ващук В.П. Мішеніна С.В. Федчук В.В.

Згідно з оригіналом: