Рішення № 73605825, 13.04.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/18728/17

Провадження № 2/161/206/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді – Олексюка А.В.,

при секретарі – Шолом С.І.,

за участю представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі – ПАТ КБ «Приватбанк»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 22.10.2007 року між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір № VOХRFО03805472, згідно умов якого банк надав йому грошові кошти в сумі 2228,62 грн. на купівлю товару зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом до 22.10.2008 року.

Вказує, що у зв’язку з важким матеріальним становищем в нього виникла просторочена заборгованість за вищевказаним кредитним договором.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.11.2008 року в справі № 2-5312/2008, яке набрало законної сили, стягнуто з нього заборгованість за вказаним кредитним договором, включаючи основний борг, проценти та пеню в сумі 1457,46 грн.

Однак, в квітні 2017 року банк знову звернувся до суду з позовом, де просив стягнути з нього заборгованість за кредитним договором. Ухвалою суду від 19.06.2017 року дану позовну заяву на підставі заяви позивача залишено без розгляду відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Разом з тим, 28.07.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис, яким запропоновано стягнути на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» з позивача несплачену в строк за кредитним договором № VOXRFO03805472 від 22.10.2007 року заборгованість в сумі 16616,82 гривень. Строк, за який провадиться стягнення – 3545 днів, а саме з 22.10.2007 року по 06.07.2017 року. Виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за № 10267.

Постановою головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_5 від 17.10.2017 року відкрито виконавче провадження № 54927100, на підставі виконавчого напису нотаріуса № 10267 від 28.07.2017 року.

Вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки в порушення вимог ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріусом не було перевірено безспірності суми боргу та не дотримано строків давності на право вчинення виконавчого напису.

На підставі наведеного позивач просить суд, визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 28.07.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 10267 про стягнення з нього на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № VOXRFO03805472 від 22.10.2007 року.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав, з підстав викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях. Просив суд позов задовльнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, надав суду пояснення аналогічні, викладеним у відзиві на позовну заяву. Також, представник відповідача суду пояснив, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом було дотримано всі вимоги чинного законодавства, а позовні вимоги є безпідставними, у зв’язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, проте надіслав на адресу суду письмову заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, оцінивши та дослідивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 22.10.2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір № VOХRFО03805472, згідно умов якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 2228,62 грн. на купівлю товару зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом до 22.10.2008 року (а.с. 3).

Однак, ОСОБА_3 належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, у зв’язку з чим утворилась заборгованості перед банком.

ПАТ КБ «Приватбанк» скористалось правом дострокового повернення кредиту і звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.11.2008 року в справі № 2-5312/2008, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № VOXRFO03805472 від 22.10.2007 року в розмірі 1457,46 грн., з яких: 1418,86 грн. – заборгованість за кредитом; 23,07 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом; 15,53 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язання за договором (а.с. 4).

Крім того, 14.03.2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» повторно звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 та просив стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором в розмірі 15720,46 грн. Ухвалою суду від 19.06.2017 року позовну заяву ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості залишено без розгляду (а.с. 5).

28.07.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис, яким запропоновано стягнути на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» з позивача несплачену в строк за кредитним договором № VOXRFO03805472 від 22.10.2007 року заборгованість в сумі 16616,82 гривень. Строк, за який провадиться стягнення – 3545 днів, а сааме: з 22.10.2007 року по 06.07.2017 року. Виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за № 10267.

Вказана заборгованість складається з: 2510,26 грн. - заборгованість за відсотками; 12839,09 грн. – заборгованість по пені; 500,00 грн. - заборгованість по штрафам (фіксована частина); 767,47 грн. – заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) (а.с. 6).

Постановою головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_5 від 17.10.2017 року відкрито виконавче провадження № 54927100, на підставі виконавчого напису нотаріуса № 10267 від 28.07.2017 року (а.с. 8).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і впорядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»).

Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок), постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (надалі - Перелік документів)

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до п. 1 Переліку документів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року № 1172, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «Приватбанк» при зверненні до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису серед додатків надано виписку з рахунка боржника. Згідно наданої банком виписки по рахунку боржника ОСОБА_3 вбачається, що заборгованість за кредитним договором нарахована, починаючи з 22.10.2007 року по 06.07.2017 року.

При цьому судом встановлено, що ПАТ КБ«Приватбанк» скористалось правом дострокового повернення кредиту, звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_3 про заборгованості за кредитним договором, який рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.11.2008 року задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № VOXRFO03805472 від 22.10.2007 року в розмірі 1457,46 грн., з яких: 1418,86 грн. – заборгованість за кредитом; 23,07 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом; 15,53 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язання за договором.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, наданого банком приватному нотаріусу ОСОБА_4, що заборгованість за процентами нараховується за період з 22.10.2007 року. Тобто, банк включив заборгованість за процентами, яка вже раніше стягнута рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.11.2008 року в справі № 2-5312/2008.

Судом також встановлено, що на час розгляду даної справи, стягнута згідно рішення Луцького міськрайонного суду від 07.11.2008 року сума заборгованості за кредитним договором в розмірі 1457,46 грн. сплачена позивачем 08.04.2010 року.

Отже, вищевказана обставина виключає безспірність наявного боргу.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд дійшов висновку, що вчиняючи виконавчий напис нотаріус не встановив чи боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі.

Крім того, оскільки банк змінив строк виконання основного зобов'язання і його позовні вимоги були задоволені повністю рішенням Луцького міськрайонного суду від 07.11.2008 року, тому строк звернення з вимогами до боржника в межах трирічного строку почався з моменту пред'явлення кредитором вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом.

Так як виконавчий напис вчинений 28.07.2017 року, суд вважає його таким, що вчинений після спливу трирічного строку.

Крім того, у виконавчому написі строк, за який провадиться стягнення, становить 3545 днів, а саме: з 22.10.2007 року по 06.07.2017 року.

Отже, виконавчий напис вчинений з порушенням визначеного законом строку вчинення виконавчого напису.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з викладеного, суд прийшов до висновку, що у нотаріуса не було доказів про безспірність вимог банку, не дотримано стягувачем трирічного строку з дня виникнення права вимоги на подання документів про вчинення виконавчого напису, а тому виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні звернення до суду позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки являється інвалідом другої групи (а.с. 9).

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тому, судовий збір в розмірі 640,00 грн. слід стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» в користь держави.

На підставі ст.ст. 16 ЦК України, ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 12, 13,76, 78, 79, 80, 133, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 28 липня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 10267 про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № VOXRFO03805472 від 22.10.2007 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь держави суму в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Волинської області через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.04.2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В.Олексюк