Ухвала суду № 73605738, 19.04.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/6930/15-к

Провадження №11-кп/772/422/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Кашпрук Г. М.

Доповідач : Нешик Р. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

Головуючого - судді: Нешик Р.І.

суддів: Дедик В.П., Кривошеї А.І.

при секретарі: Олійник Т.П.

за участю прокурора: Кузьміна С.В.

обвинувачених: ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисників: Котенка Д.В., Коваль Н.О.

розглянула 19 квітня 2018 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження №12015020010001369за апеляційними скаргами прокурора, адвоката Коваль Н.О. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, адвоката Котенка Д.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_2 та представника потерпілого ОСОБА_6 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2017 року, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Зарванці, Вінницького району, Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 14.12.2015 за ч.1, 2 ст.190, ч.2 ст.186, ч.2 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі.

засуджено за ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі;

За ч.2 ст.190 КК України до 2 років обмеження волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначеного за цим вироком покарання та покарання за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 14.12.2015 року, призначено ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 4 років 8 місяців позбавлення волі. У строк відбуття покарання зараховано частково відбуте покарання за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 14.12.2015 року.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 26.12.2017 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України ( в редакції Закону від 26.11.2015 року №838-VIII), зараховано ОСОБА_3 в строк відбування покарання перебування в установі попереднього ув'язнення починаючи з 04.08.2016 до набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Зарванці, Вінницького району, Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого;

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі.

За ч. 2 ст. 190 КК України до 3 років обмеження волі.

За ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі положень частин 1, 2 статті 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, призначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.

На підставі ч.5 ст.72 КК України ( в редакції Закону від 26.11.2015 року №838-VIII), зараховано ОСОБА_2 в строк відбування покарання перебування в установі попереднього ув'язнення починаючи з 25.07.2016 року до набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з 26.12.2017 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні в сумі 971,10 (дев'ятсот сімдесят одна гривня) 10 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави витрати за проведення експертизи у кримінальному провадженні в сумі 787,20 (сімсот вісімдесят сім гривень) 20 копійок.

Стягнуто ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн.

Вирішені питання із речовими доказами та цивільними позовами.

в с т а н о в и в :

Згідно вироку суду ОСОБА_3 та ОСОБА_2 засуджені за те, що вони 03.12.2014 знаходячись за адресою АДРЕСА_3, маючи умисел направлений на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою потерпілої ОСОБА_7, ввівши її в оману та пообіцявши в подальшому повернути, взяв металевий кунг від автомобіля «ЗІЛ-131», вартість якого згідно висновку експерта №2189/15-21 від 23.12.2015 становить 12 355,01грн. Не маючи мети повернути даний кунг власниці, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, згодом розпорядилися ним на власний розсуд, а саме, того ж дня 03.12.2014 продали його ОСОБА_8, чим спричинили потерпілій матеріальну шкоду на вищезазначену суму.

Крім того, ОСОБА_3 в період з 19.00год до 20.00год 30.01.2015, перебуваючи за адресою: вул. В. Порика,27/41, ввівши в оману ОСОБА_9, під приводом передачі майстру для проведення ремонтних робіт її планшету, переконавши останню у добропорядності своїх намірів, однак не маючи на меті виконати домовленість, заволодів належним їй планшетом марки «Lenovo А5500-Н», в корпусі темно-синього кольору, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №233 від 24.03.2015 становить 4 812,40грн. Згодом ОСОБА_3 з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_2 та діючи умисно, 24.02.2015 приблизно о 18год 30хв, перебуваючи біля майстерні з ремонту мобільних телефонів за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе,145, ввівши в оману ОСОБА_10, під приводом здачі в ремонт її мобільного телефону, переконавши останню у добропорядності своїх намірів, заволодів належним їй мобільним телефоном марки Samsung GT-S6102 чорного кольору, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 365/15-21 від 06 березня 2015 року становить 570грн. Викраденим майном розпорядилися на власний розсуд.

В подальшому 27.03.2015 о 17.30 годині ОСОБА_3, перебуваючи в магазині «Гірський Світ», за адресою: м. Вінниця проспект Космонавтів,8, побачив ОСОБА_11, яка здавала в оренду спортивні велосипеди, які на правах власності належать ПП ОСОБА_12 Підійшовши до ОСОБА_11, уклав з останньою договір про надання послуг прокату велосипеду на одну годину, після чого ОСОБА_3, отримавши велосипед марки «ВН Spike 5.3 MD» сірого кольору із червоними вставками, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №937/15-21 від 27.05.2015 становить 6 952,00 (шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) гривні 00 копійок, з місця вчинення злочину зник та отриманим майном розпорядився на власний розсуд, заподіявши ПП ОСОБА_13 матеріальної шкоди на вищевказану суму.

Крім того, 20.05.2015 о 19:10год ОСОБА_3, перебуваючи біля центрального входу в парк «Лісопарк», що розташований по вул. Хмельницьке шосе у м. Вінниці, побачив ОСОБА_14, який здавав в оренду спортивні велосипеди, що на правах власності належать ФОП ОСОБА_15 ОСОБА_3, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, підійшов до ОСОБА_14 та взяв у нього для користування велосипед на одну годину. Після цього ОСОБА_3, отримавши велосипед марки «Bianchi DUEL», серійний номер рами № DIB 1471833Н в корпусі білого кольору з рожевими смугами, вартість якого відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №927/15-21 від 26.05.2015 складає 4 147грн, з місця вчинення злочину зник та отриманим майном розпорядився на власний розсуд, заподіявши ОСОБА_15 матеріальної шкоди на вищевказану суму.

18.09.2015 ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_2, знаходячись на ділянці АДРЕСА_4 маючи умисел направлений на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою потерпілої ОСОБА_16, переконав останню у своїх намірах викопати для неї на замовлення криницю. Однак, отримавши кошти у ОСОБА_16 в сумі 10 600грн за обумовлені роботи з копання криниці, роботи не виконали, заволоділи даними коштами та розпорядилися ними на власний розсуд, чим спричинили потерпілій матеріальну шкоду на вищезазначену суму.

Також, 05.10.2015 ОСОБА_3, за попередньою змовою із ОСОБА_2, знаходячись на ділянці АДРЕСА_4 де вони зобов'язалися виконувати роботи по копанню криниці, маючи умисел направлений на таємне викрадення чужої майна, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи повторно, шляхом вільного доступу, з території даної ділянки таємно вчинили крадіжку 10 бетонованих кілець, діаметром 70дм., вартість яких згідно накладної №14 від 22.11.2015 становить 1 200грн, чим спричинили шкоду власниці викраденого майна ОСОБА_16 на вищевказану суму. Після вчинення крадіжки, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 викрадені кільця продали 05.10.2015 ОСОБА_17, а коштами від продажу розпорядились на власний розсуд, чим спричинили потерпілій матеріальну шкоду на суму 1 200грн.

Крім того, 14.10.2015 ОСОБА_3, за попередньою змовою із ОСОБА_2, знаходячись на дачному масиві АДРЕСА_5, маючи умисел направлений на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою потерпілого ОСОБА_17, переконав останнього у наявності у нього намірів викопати криницю за обумовлену грошову винагороду. Отримавши кошти у ОСОБА_17 в сумі 13 100грн. за подальше виконання робіт, криницю не викопали а даними коштами розпорядилися на власний розсуд, чим спричинили потерпілому матеріальну шкоду на суму 13 100грн.

27.10.2015 близько 23.00год ОСОБА_3, перебуваючи в кімнаті гуртожитку АДРЕСА_6, помітив мобільний телефон марки «Prestigio MultiPhone» моделі «РАР405 DUO», у корпусі чорного кольору, який знаходився на дивані у вищевказаній кімнаті. Діючи таємно та умисно, шляхом вільного доступу, вчинив крадіжку вищевказаного мобільного телефону, який належить ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_4. Відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 2006/15-21 від 05.11.2015 вартість телефону мобільного зв'язку торгової марки «Prestigio» «MultiPhone» моделі «РАР405 DUO» станом на момент вчинення злочину складала 1 216 гривень. В подальшому звернув викрадене майно на свою користь за допомогою ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_5, повідомивши йому неправдиву інформацію, та реалізував викрадений мобільний телефон до ломбарду ПВ «Ломбард Приват» ОСОБА_20 і Компанія», за що отримав грошові кошти на загальну суму 350грн.

11.11.2015 в період з 15.30год до 17.30год ОСОБА_3, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_1, непомітно для власника майна та інших осіб, діючи повторно, таємно, шляхом вільного доступу в одній із кімнат вказаної квартири вчинив крадіжку особистого майна, а саме - мобільного телефону фірми «Lenovo А-328» в корпусі білого кольору, вартість якого відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №116/16-21 від 29.01.2016 складає 1 650,50 грн, в якому знаходилася карта пам'яті фірми виробника «Micro CD» об'ємом 2 Гб вартістю 120грн, сім-картка оператора «Life» за номером НОМЕР_1 вартістю 30грн та сім-картка оператора «Київстар» за номером НОМЕР_2 вартістю 30грн, що належить ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_6. В подальшому ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_21 матеріальної шкоди на загальну суму 1 830,50грн.

01.02.2016 близько 17.00год ОСОБА_2, перебуваючи неподалік будинку №13 по вул. Стельмаха у м. Вінниці, підійшов до ОСОБА_22 та реалізовуючи свій злочинний умисел на відкрите викрадення чужого майна, розуміючи, що його дії явні та відкриті для потерпілого та оточуючих, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, відібрав у ОСОБА_22 його мобільний телефон марки «Lenovo А526». Вказаним мобільним телефоном ОСОБА_2 відкрито заволодів, після чого з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим на власний розсуд. Згідно висновку експерта №233 від 23.02.2016 ринкова вартість мобільного телефону марки «Lenovo А526» на момент вчинення злочину становила 1 302,48грн.

В апеляційній скарзі прокурора зі змінами міститься прохання про скасування вироку суду відносно обох обвинувачених із-за м`якості призначеного обом покарання та необґрунтованого стягнення із винних сум судового збору.

Обвинувачений ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі просив змінити вирок суду, пом`якшити йому покарання шляхом застосування ст.75 КК України.

Захисник Котенко Д.В. в інтересах ОСОБА_2 просив перекваліфікувати дії останнього із ч.2 ст.186 КК України на ч.2 ст.190 КК України та призначити покарання в межах зазначеного закону.

Апеляційна скарга захисника Коваль Н.О. із доповненнями в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 містить прохання про застосування до підзахисного акту амністії, із врахуванням уточнення початку строку відбування покарання під час перебування обвинуваченого під вартою на досудовому слідстві та із врахуванням перерахованого строку в порядку ч.5 ст.72 КК України.

Законний представник неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_6 просила не призначати ОСОБА_2 суворе покарання, оскільки він не застосовував фізичної сили до її сина.

Заслухавши суддю-доповідача; пояснення обвинуваченого ОСОБА_2, його захисника Котенка Д.В., адвоката Коваль Н.О. в інтересах ОСОБА_3 та самого обвинуваченого, які підтримали доводи своїх апеляційних скарг і просили не призначати більш суворого покарання за апеляційної скарги прокурора; заперечення прокурора проти задоволення апеляцій обвинувачених та просив задовільнити їхні апеляційні вимоги; перевіривши матеріали кримінального провадження та дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про часткову зміну вироку суду із наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини обох обвинувачених, при обставинах, встановлених судом та викладених у вироку суду, ніким не оскаржувались, а тому вирок в цій частині не переглядався. Кваліфікація скоєного також не викликає сумнівів.

Обидва обвинувачені повністю визнали свою вину по всіх епізодах обвинувачення, в тому числі, ОСОБА_2 по епізоду відкритого заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_22 01.02.2016 в суді першої інстанції пояснював, що підійшов до неповнолітнього потерпілого і відкрито відібрав у нього мобільний телефон, згодом телефон продав, а отримані кошти витратив на власний розсуд.

Незважаючи на незастосування обвинуваченим фізичної сили до потерпілого, його дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України. У суду немає ніяких підстав для перекваліфікації їх на ч.2 ст.190 КК України, як про те безпідставно просив адвокат Котенко Д.В.

Із врахуванням позиції учасників судового провадження, суд відповідно до норм ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин скоєних злочинів по всіх епізодах обвинувачення, які ніким не оспорювались. В такому випадку сторони кримінального провадження не в праві були оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника про пом`якшення покарання не підлягають до задоволення, оскільки із врахуванням обставин, зазначених судом у вироку при призначенні покарання, воно є необхідним і достатнім для виправлення і попередження скоєння нових злочинів та відповідає нормам ст.50, 65 КК України. За скоєння тяжкого злочину суд призначив ОСОБА_2 майже мінімальний строк, передбачений санкцією даної статті КК України, а до остаточного покарання застосував принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2, його захисника та представника потерпілої не містять ніяких підстав, додаткових аргументів і доказів, які би впливали на пом`якшення йому покарання через застосування норм ст.75 чи ст.69 КК України, про що він просив.

Призначені покарання ОСОБА_3 і ОСОБА_2 відповідають ступеню тяжкості кримінальних правопорушень і особам обвинувачених, що виключає задоволення апеляційних скарг прокурора, обвинувачених та захисників в цій частині.

Відповідно до попереднього вироку суду від 14.12.2015 іншому обвинуваченому ОСОБА_3 було призначено покарання у виді 4-х років позбавлення волі. За правилами ч.4 ст.70 КК України остаточне покарання визначено у вигляді 4-х років 8 місяців позбавлення волі та у строк його відбуття частково зараховано відбуте покарання за попереднім вироком суду, в тому числі перебування його під вартою під час досудового розслідування.

За таких обставин перебування ОСОБА_3 під вартою за цей період часу за правилами ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 року № 838-YIII) у розрахунок судом не приймаються.

Застосування положень зазначеного Закону визначено у Постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду від 01.03.2018 при розгляді конкретного кримінального провадження за №759\19973\15-к, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.72 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Зворотна дія закону означає, що новий закон застосовується як до тих фактів і правовідносин, як виникли чи продовжують існувати після набрання цим актом законної сили, так і тих, що існували до цього. Водночас цей принцип не може тлумачитися як такий, що забороняє пряму дію закону, тобто дію або застосування цього закону до фактів і правовідносин, які виникли або тривають після набрання законом чинності.

Оскільки попереднє ув'язнення має триваючий у часі характер і застосовувалося щодо ОСОБА_3, як до 20 червня 2017 року включно (тобто під час дії ч.5 ст.72 КК у редакції Закону України № 838-VIII, який визначав правило зарахування попереднього ув'язнення у строк відбуття покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі), так і після того, починаючи з 21 червня 2017 року ( коли набрав чинності Закон України №2046-VIII, яким ч.5 ст.72 КК України викладена в новій редакції, що передбачає зарахування попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі), апеляційний суд з урахуванням положень ч.2 ст.5 КК приймає рішення про зарахування засудженому періоду попереднього ув'язнення, який мав місце до 20 червня 2017 року включно, за правилами ч.5 ст.72 КК у редакції Закону України № 838-VIII (з урахування принципу заборони зворотної дії закону, який «іншим чином погіршує становище особи»), а періоду попереднього ув'язнення, який тривав, починаючи з 21 червня 2017 року, - за правилами ч.5 ст.72 КК у редакції Закону України № 2046-VIII (відповідно до принципу прямої дії закону).

Ухвалення апеляційним судом рішення про зарахування строку попереднього ув'язнення у строк відбування покарання не залежить від наявності таких вимог в апеляційних скаргах сторін, а обумовлене змістом закону.

З огляду на наведене перебування обох обвинувачених під вартою з 21.06.2017 до постановлення ухвали апеляційного суду слід зараховувати з розрахунку: одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Із додатково наданої захисником обвинуваченого довідки слідує, що ОСОБА_3 12.07.2016 року прибув для розгляду даного кримінального провадження до Вінницької установи виконання покарань №1 на виконання ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 30.06.2016. Саме з цього дня до часу дії вищезазначеного Закону слід робити йому перерахування строку попереднього ув`язнення із розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі.

Щодо апеляційних вимог про застосування акту амністії відносно обвинуваченого ОСОБА_3, слід зазначити, що звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі ст. 4 Закону України «Про амністію у 2016 році» допускається в разі відбуття засудженим не менше половини призначеного строку основного покарання на день набрання чинності цим Законом.

Зважаючи на відсутність зазначеної необхідної для звільнення умови, застосування акту амністії до обвинуваченого ОСОБА_3 неможливе.

Разом з тим, підлягають до задоволення апеляційні вимоги прокурора про виключення із вироку вказівки про стягнення із обох обвинувачених на користь держави сум судового збору.

Ухвалюючи оскаржуваний вирок (26.12.2017) стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_2, Вінницький міський суд при вирішенні цивільного позову у провадженні мав керуватись положеннями Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017), яким розподіл судових витрат між сторонами визначено ст.141 ЦПК України.

При цьому, ч.6 ст.141 ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017) визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто, стягнення судового збору з відповідача на користь держави у разі, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору чинним цивільним процесуальним законом не передбачено.

Крім цього, відповідно до ст.3 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.

На підставі п.п.6 ст.5 зазначеного Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, з поміж інших, звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, та у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З аналізу зазначених вище вимог Закону України «Про судовий збір» та Цивільного процесуального кодексу України слідує, що у разі звільнення позивача від сплати судового збору (тобто ні він, ні інша особа не понесли у цьому випадку судових витрат), такий збір не може бути стягнутий з відповідача на користь держави, а компенсується за 11 рахунок.

З матеріалів кримінального провадження та оскаржуваного вироку вбачається, що за вироком суду з ОСОБА_3 на користь потерпілого стягнуті грошові кошти в сумі 1 830 (одна тисяча вісімсот тридцять гривень) 50 копійок в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Також, солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь іншого потерпілого грошові кошти в сумі 10 600,00 (десять тисяч шістсот гривень) 00 копійок в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

При цьому на користь держави з ОСОБА_3 стягнуто 640грн несплаченого потерпілим судового збору за подання позовної заяви.

Крім того, цим же вироком з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно на користь держави стягнуто судовий збір у розмірі 640грн несплаченого потерпілим судового збору за подання позовної заяви.

Таким чином, оскільки потерпілі судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру не сплачували (як то і зазначено у вироку), а кримінальним процесуальним законодавством не врегульовано питання щодо стягнення судового збору при розгляді цивільного позову у кримінальному провадженні, питання щодо справлення такого збору підлягає вирішенню на підставах, визначених ст.141 ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017). Тобто, судовий збір у даному кримінальному провадженні не міг бути стягнутий з обвинувачених на користь держави при ухваленні вироку, що безпідставно зроблено Вінницьким міським судом.

Отже, судом в цій частині допущено порушення вимог статей 128, 374 КПК України, які перешкодили ухвалити законний та обґрунтований вирок, а тому вони є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.404, 405, 407, 408, 419 КПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2, адвоката Котенка Д.В., законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Апеляційні скарги прокурора зі змінами та захисника Коваль Н.О. частково задовільнити.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 26.12.2017 відносно обвинуваченого ОСОБА_3 щодо початку зарахування строку попереднього ув`язнення в порядку ч.5 ст.72 КК України змінити, зазначивши у резолютивній частині вироку зарахування в строк відбування покарання ОСОБА_3 в порядку ч.5 ст.72 КК України перебування в установі попереднього ув`язнення, починаючи з 12.07.2016 до 20.07.2017 з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі.

В порядку ст.404 КПК України вирок суду в частині зарахування строку попереднього ув`язнення в строк відбування покарання із 21.07.2017 року відносно обох обвинувачених за правилами ч.5 ст.72 КК України змінити.

Зарахувати ОСОБА_3 і ОСОБА_2 строк попереднього ув`язнення в строк відбування покарання в період із 21.07.2017 року до вступу вироку в законну силу із розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вирок суду в частині стягнення судового збору змінити.

Виключити із мотивувальної і резолютивної частини вироку вказівку про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави 640грн несплаченого потерпілим судового збору за подання позовної заяви майнового характеру.

Виключити з мотивувальної та резолютивної частини вироку вказівку про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно на користь держави 640грн несплаченого потерпілим судового збору за подання позовної заяви майнового характеру.

В решті оскаржуваний вирок суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду підлягає оскарженню в касаційному порядку протягом трьох місяців із дня її проголошення, а засудженими, в той же строк із дня вручення їм повного тексту ухвали суду.

Судді:

Р.І. Нешик А.І. Кривошея В.П. Дедик

Згідно з оригіналом:

Суддя: